ГОСТ 20485-75
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 20485-75 Паяння. Метод визначення затікання припою в зазор (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 20485-75
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ПАЙКА
Метод визначення затікання припою у зазор
Soldering та brazing. Метод для визначення психічного clearance by solder
Дата введення 1976-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Державним комітетом СРСР за стандартами
РОЗРОБНИКИ
І.Г.Нагапетян (керівник теми), М.М.Калінін
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 7 лютого 1975 р. N 350
3. Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 5686-86 та міжнародному стандарту ІСО 5179-83
4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
| Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту |
| ГОСТ 7164-78 | 1.13; 2.8 |
5. Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту
6. ВИДАННЯ (вересень 2000 р.) із Змінами N 1, 2, затвердженими в лютому 1981 р., жовтні 1987 р. (ІУС 5-81, 1-88)
Цей стандарт встановлює метод визначення затікання припою у горизонтальний зазор за коефіцієнтом затікання та коефіцієнтом пористості та метод визначення затікання припою у вертикальний зазор змінної величини по висоті підйому.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТЕКАННЯ ПРИПОЮ В ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ЗАЗОР
1.1. Для випробувань повинні застосовуватися виготовлені з матеріалу, що паяється, дві пластини розмірами 40х40 мм і 20х15 мм.
1.2. Товщина пластин має бути від 1,0 до 2,0 мм. При товщині більше 2,0 мм допускається механічна обробка пластин з боку, що не піддається випробуванню, до потрібної товщини.
1.3. При випробуванні повинен використовуватися припій, дозований за обсягом, у кількості 150% зазору.
1.4. Підготовка поверхні пластин та припою повинна відповідати технологічному процесу підготовки поверхонь перед паянням.
1.5. Випробування слід проводити з флюсом або в середовищі, що застосовується у відповідному технологічному процесі паяння.
1.6. Підготовлені пластини повинні бути зібрані внахлестку з рівномірним зазором необхідної величини і симетрично. Розмір зазору може фіксуватися двома прокладками відповідної товщини, розташованими вздовж великих сторін пластини розміром 20х15 мм.
1.7. Пластини мають бути зібрані так, щоб не відбувалася їхня деформація протягом усього випробування.
1.8. Матеріал прокладок повинен мати температуру початку плавлення вище температури паяння і не вступати у взаємодію з матеріалом, що паяється, і припоєм.
1.9. Припій слід укласти рівномірно впритул у зазору вздовж меншої сторони пластини розміром 20х15 мм.
1.10. Зразок у процесі випробування має бути розташований горизонтально.
1.11. Установка для випробувань повинна забезпечувати нагрівання зразка до температури паяння та збереження її під час випробування.
1.12. Режим нагрівання та охолодження зразка повинен задаватися програмою випробування, що відповідає умовам нагрівання та охолодження виробу.
1.13. Вимірювання та автоматичний запис температури слід проводити термоелектричними перетворювачами та автоматичними приладами слідкуючого врівноважування за .
1.14. Випробування повинні піддаватися не менше трьох зразків.
1.13, 1.14. (Змінена редакція, Зм. N 2).
1.15. Коефіцієнт заповнення , %, обчислюють за формулою
,
де - Площа заповнення зазору припоєм, мм
;
- Площа верхньої пластини зразка без площі прокладок, мм
.
1.16. Коефіцієнт пористості , %, обчислюють за формулою
,
де - площа пір, мм
(Сумарна площа газових пор та ділянок незмочування).
1.17. Величини і
повинні вимірюватися приладами, що забезпечують похибку виміру не більше 0,5 мм.
на знімку, отриманому після рентгенівського просвічування зразків, або безпосередньо на зразку після видалення однієї з пластин механічною обробкою.
1.18. За значення і
повинні прийматись середньоарифметичні значення трьох отриманих результатів.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТЕКАННЯ ПРИПОЮ У ВЕРТИКАЛЬНИЙ ЗАЗОР
2.1. Для випробувань слід застосовувати зразок, що складається з двох трубок, А і з паяного матеріалу відповідно до рис.1.
2.2. Зразок перед випробуванням має бути зібраний відповідно до рис.2. Матеріал гвинтів і ванни повинен мати температуру початку плавлення вище температури паяння і не вступати у взаємодію з матеріалом, що паяється, і припоєм.
2.3. Підготовка внутрішньої поверхні трубки А, зовнішньої поверхні трубки В і припою повинна відповідати технологічному процесу підготовки поверхні виробу, що паяється перед паянням.
2.4. Припій шматками розміром від 15 до 20 мм повинен бути введений в отвір внутрішньої трубки.
Об'єм припою - не більше 1400 мм .
2.5. Випробування слід проводити з флюсом або в середовищі, що застосовується у відповідному технологічному процесі паяння.
2.6. Установка для випробувань повинна забезпечувати нагрівання зразка та припою до температури паяння та збереження її під час випробування.
2.7. Режим нагрівання та охолодження зразка повинен бути заданий програмою випробування, що відповідає умовам нагрівання та охолодження виробу.
2.8. Вимірювання та автоматичний запис температури слід проводити термоелектричними перетворювачами та автоматичними приладами слідкуючого врівноважування за
2.9. Випробування слід піддавати не менше трьох зразків.
2.10. Висоту підйому залежно від зазору слід вимірювати на знімку, отриманому після рентгенівського просвічування зразків, або безпосередньо на зразку, що розрізає.
Просвічування або різи зразка повинні проводити у двох осях у напрямках 1 та 2 відповідно до рис.3.
2.11. Висоту підйому повинні вимірювати приладами, що забезпечують похибку виміру не більше 0,5 мм.
2.12. За значення висоти підйому припою слід набувати середньоарифметичного значення трьох отриманих результатів.
Розд.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).
Чорт.1
Чорт.2
Чорт.3
3. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати випробувань мають бути оформлені протоколом випробувань, у якому мають бути зазначені:
1) марка або хімічний склад паяних матеріалів;
2) марка чи хімічний склад припою;
3) спосіб підготовки паяного матеріалу та припою;
4) середовище випробування, марка чи хімічний склад флюсу чи газового середовища;
5) джерело нагріву;
6) температура випробування, ° С;
7) час нагріву до температури паяння;
8) час витримки при температурі паяння;
9) час охолодження до температури 20 °C;
10) результати випробувань чи графік залежності висоти підйому від величини зазору.
Розд.3. (Введений додатково, Зм. N 2).