ГОСТ 20485-75

ГОСТ 20485-75 Паяння. Метод визначення затікання припою в зазор (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 20485-75

Група В09

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ПАЙКА

Метод визначення затікання припою у зазор

Soldering та brazing. Метод для визначення психічного clearance by solder

Дата введення 1976-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Державним комітетом СРСР за стандартами

РОЗРОБНИКИ

І.Г.Нагапетян (керівник теми), М.М.Калінін

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 7 лютого 1975 р. N 350

3. Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 5686-86 та міжнародному стандарту ІСО 5179-83

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту від 29.10.87 N 4092

6. ВИДАННЯ (вересень 2000 р.) із Змінами N 1, 2, затвердженими в лютому 1981 р., жовтні 1987 р. (ІУС 5-81, 1-88)


Цей стандарт встановлює метод визначення затікання припою у горизонтальний зазор за коефіцієнтом затікання та коефіцієнтом пористості та метод визначення затікання припою у вертикальний зазор змінної величини по висоті підйому.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТЕКАННЯ ПРИПОЮ В ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ЗАЗОР

1.1. Для випробувань повинні застосовуватися виготовлені з матеріалу, що паяється, дві пластини розмірами 40х40 мм і 20х15 мм.

1.2. Товщина пластин має бути від 1,0 до 2,0 мм. При товщині більше 2,0 мм допускається механічна обробка пластин з боку, що не піддається випробуванню, до потрібної товщини.

1.3. При випробуванні повинен використовуватися припій, дозований за обсягом, у кількості 150% зазору.

1.4. Підготовка поверхні пластин та припою повинна відповідати технологічному процесу підготовки поверхонь перед паянням.

1.5. Випробування слід проводити з флюсом або в середовищі, що застосовується у відповідному технологічному процесі паяння.

1.6. Підготовлені пластини повинні бути зібрані внахлестку з рівномірним зазором необхідної величини і симетрично. Розмір зазору може фіксуватися двома прокладками відповідної товщини, розташованими вздовж великих сторін пластини розміром 20х15 мм.

1.7. Пластини мають бути зібрані так, щоб не відбувалася їхня деформація протягом усього випробування.

1.8. Матеріал прокладок повинен мати температуру початку плавлення вище температури паяння і не вступати у взаємодію з матеріалом, що паяється, і припоєм.

1.9. Припій слід укласти рівномірно впритул у зазору вздовж меншої сторони пластини розміром 20х15 мм.

1.10. Зразок у процесі випробування має бути розташований горизонтально.

1.11. Установка для випробувань повинна забезпечувати нагрівання зразка до температури паяння та збереження її під час випробування.

1.12. Режим нагрівання та охолодження зразка повинен задаватися програмою випробування, що відповідає умовам нагрівання та охолодження виробу.

1.13. Вимірювання та автоматичний запис температури слід проводити термоелектричними перетворювачами та автоматичними приладами слідкуючого врівноважування за ГОСТ 7164 класу точності не нижче 0,5 .

1.14. Випробування повинні піддаватися не менше трьох зразків.

1.13, 1.14. (Змінена редакція, Зм. N 2).

1.15. Коефіцієнт заповнення , %, обчислюють за формулою

,

де - Площа заповнення зазору припоєм, мм ;

- Площа верхньої пластини зразка без площі прокладок, мм .

1.16. Коефіцієнт пористості , %, обчислюють за формулою

,

де - площа пір, мм (Сумарна площа газових пор та ділянок незмочування).

1.17. Величини і повинні вимірюватися приладами, що забезпечують похибку виміру не більше 0,5 мм. на знімку, отриманому після рентгенівського просвічування зразків, або безпосередньо на зразку після видалення однієї з пластин механічною обробкою.

1.18. За значення і повинні прийматись середньоарифметичні значення трьох отриманих результатів.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТЕКАННЯ ПРИПОЮ У ВЕРТИКАЛЬНИЙ ЗАЗОР

2.1. Для випробувань слід застосовувати зразок, що складається з двох трубок, А і з паяного матеріалу відповідно до рис.1.

2.2. Зразок перед випробуванням має бути зібраний відповідно до рис.2. Матеріал гвинтів і ванни повинен мати температуру початку плавлення вище температури паяння і не вступати у взаємодію з матеріалом, що паяється, і припоєм.

2.3. Підготовка внутрішньої поверхні трубки А, зовнішньої поверхні трубки В і припою повинна відповідати технологічному процесу підготовки поверхні виробу, що паяється перед паянням.

2.4. Припій шматками розміром від 15 до 20 мм повинен бути введений в отвір внутрішньої трубки.

Об'єм припою - не більше 1400 мм .

2.5. Випробування слід проводити з флюсом або в середовищі, що застосовується у відповідному технологічному процесі паяння.

2.6. Установка для випробувань повинна забезпечувати нагрівання зразка та припою до температури паяння та збереження її під час випробування.

2.7. Режим нагрівання та охолодження зразка повинен бути заданий програмою випробування, що відповідає умовам нагрівання та охолодження виробу.

2.8. Вимірювання та автоматичний запис температури слід проводити термоелектричними перетворювачами та автоматичними приладами слідкуючого врівноважування за ГОСТ 7164 класу точності не нижче 0,5.

2.9. Випробування слід піддавати не менше трьох зразків.

2.10. Висоту підйому залежно від зазору слід вимірювати на знімку, отриманому після рентгенівського просвічування зразків, або безпосередньо на зразку, що розрізає.

Просвічування або різи зразка повинні проводити у двох осях у напрямках 1 та 2 відповідно до рис.3.

2.11. Висоту підйому повинні вимірювати приладами, що забезпечують похибку виміру не більше 0,5 мм.

2.12. За значення висоти підйому припою слід набувати середньоарифметичного значення трьох отриманих результатів.

Розд.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).

Чорт.1

Чорт.2

Чорт.3

3. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати випробувань мають бути оформлені протоколом випробувань, у якому мають бути зазначені:

1) марка або хімічний склад паяних матеріалів;

2) марка чи хімічний склад припою;

3) спосіб підготовки паяного матеріалу та припою;

4) середовище випробування, марка чи хімічний склад флюсу чи газового середовища;

5) джерело нагріву;

6) температура випробування, ° С;

7) час нагріву до температури паяння;

8) час витримки при температурі паяння;

9) час охолодження до температури 20 °C;

10) результати випробувань чи графік залежності висоти підйому від величини зазору.

Розд.3. (Введений додатково, Зм. N 2).