ГОСТ 23240-78
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 23240-78 Конструкції зварені. Метод оцінки холодостійкості за реакцією на опік зварювальною дугою (зі зміною N 1)
ГОСТ 23240-78
Група В09
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
КОНСТРУКЦІЇ ЗВАРНІ
Метод оцінки холодостійкості щодо реакції на опік зварювальною дугою
Welding structure. Method of estimation the brittie failure by reaction
на arc welding burn
Термін дії з 01.01.1980
до 01.01.1985*
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95
Міждержавної Ради зі стандартизації,
метрології та сертифікації (ІКС N 11, 1995 рік). -
Примітка виробника бази даних.
Розроблено Міністерством шляхів сполучення СРСР (ЦНДІМПС)
Зам. директора
Керівник роботи
ВНЕСЕН Міністерством шляхів сполучення СРСР
Зам. міністра А.Ф.Підпалий
ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ЗАПРОВАДЖЕННЯ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 9 серпня 1978 р. N 2150
ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 9, 1989 рік
Цей стандарт встановлює метод оцінки холодостійкості сталей зварних конструкцій за реакцією на опік зварювальною дугою.
Сутність методу полягає в отриманні на поверхні зразка малопластичної лінзи під дією дугового опіку та визначенні ступеня її впливу на схильність сталі до переходу в тендітний стан при ударному додатку навантаження.
Стандарт застосовується для науково-дослідних та експериментальних робіт.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. МЕТОД ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ
1.1. Зразки з опіком виготовляють два типи:
I - із сталі товщиною 10 мм і більше;
II - зі сталі завтовшки від 6 до 10 мм.
Розміри зразків I типу наведено на рис.1, II типу - на рис.2.
чорт.1. Тип I
Тип I
Чорт.1
Чорт.2. Тип II
Тип II
Чорт.2
Лінза опіку розташовується у середині зразка.
1.2. Кількість зразків для випробування вказується у нормативно-технічній документації на металопродукцію чи зварні конструкції. За відсутності таких вказівок випробування проводять не менш як на 3 зразках за однієї температури.
1.3. Місця вирізки заготовок для зразків та їх орієнтація по відношенню до напрямку прокатки повинні прийматися відповідно до нормативно-технічної документації на металопродукцію або зварювальну конструкцію.
1.4. При вирізанні заготовок повинні вживатися заходи, що запобігають можливої зміни властивостей металу внаслідок нагрівання або наклепу.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2. АПАРАТУРА
Установка для нанесення опіку на зразок (див. додаток, що рекомендується) повинна забезпечувати стабільність процесу нанесення опіків і достатню відтворюваність їх; можливість регулювання часу існування зварювальної дуги в момент нанесення опіку на зразок. Установка може бути виконана у вигляді приставки до існуючих джерел зварювального струму або у вигляді окремого агрегату із зустрічним джерелом живлення, мати амперметр для контролю величини струму короткого замикання та вольтметр для контролю напруги холостого ходу.
3. ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАННЯ
3.1. Поверхня зразка, призначена для нанесення опіку, має бути шліфованою. На ній не допускається наявність слідів корозії та охолоджуючих рідин після механічної обробки.
3.2. Інші грані зразка допускається обробляти стружкою вздовж по довжині зразка або фрезеруванням без подальшого шліфування. Допускається виготовляти зразки, у яких одна або дві грані перпендикулярні до поверхні з опіком, мають прокатну кірку.
3.3. Перед випробуванням зразків, що мають дві бічні грані з прокатною кіркою, проводиться замір кожного зразка з похибкою не більше ±0,1 мм.
3.4. Нанесення опіків на зразок проводиться електродом (без обмазки) діаметром 3 мм, виготовленим із зварювального дроту марки Св-08А за
3.5. При зміні електродів кінець нового електрода заточують на конус з кутом у вершині 60-90° перед нанесенням опіків на зразки оплавляють шляхом нанесення 4-5 пробних опіків.
3.6. Для нанесення опіків на зразок використовується постійний струм зворотної полярності струму короткого замикання 250 А.
3.7. Діаметр лінзи опіку має бути 4±0,2 мм.
3.8. Тавро повинно наноситися на торці або на бокових сторонах зразка, або на протилежній опіку стороні, на відстані не більше ніж 15 мм від кінця, але не на опорній поверхні.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.9. Площина, яку укладаються зразки з опіком при тавруванні, повинна мати виїмку, щоб у момент таврування зразок спирався тільки на кінцеві частини, а середня частина з лінзою опіку знаходилася над виїмкою.
4. ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ
4.1. Випробування зразків з концентратом у вигляді опіку зварювальною дугою (О) проводять за
(Змінена редакція, зміна N 1).
4.2. При випробуванні удар маятника наноситься з боку протилежної лінзі опіку.
4.3. Випробування проводяться за температур, зазначених у нормативно-технічній документації на металопродукцію або зварні конструкції. Якщо таких вказівок немає, випробування проводяться при нормальній температурі і при температурах мінус 20, мінус 40, мінус 70 °C. Допускається випробування проводити лише за однієї температури для визначення відповідності раніше встановленим нормам.
4.4. Роботу ударом зразка з опіком (КО) визначають за шкалою маятникового копра.
(Запроваджено додатково, Зм. N 1).
5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
5.1. Ударну в'язкість зразків із опіком ( ), Дж/см
(кгс/см
), обчислюють за формулою
,
де - робота удару, витрачена на злам зразка, Дж (кгс·м);
- Площа поперечного перерізу зразка, що визначається в середній частині його, без урахування рельєфу опіку до випробування, см
.
Обчислення проводять з точністю до 1 Дж/см
(0,1 кгс·м/см
).
(Змінена редакція, зміна N 1).
5.2. Результати випробувань зразків різного типу непорівнянні.
5.3. За критерій оцінки критичної температури крихкості ( ) приймається такий, що зазначений у нормативно-технічній документації на металопродукцію чи зварні конструкції. За відсутності такого критерію за критичну температуру крихкості слід приймати ту, при якій ударна в'язкість хоча одного зразка дорівнює або менше 30 Дж/см
(3 кгс·м/см
) для зразків I типу і, відповідно, 40 Дж/см
(4 кгс·м/см
) для зразків II типу.
(Змінена редакція, зміна N 1).
5.4. Результати контролю заносять у протокол, у якому вказують порядковий номер зразків, марку зварювального дроту, температуру випробування, діаметр опіку, роботу руйнування, ударну в'язкість кожного зразка.
ДОДАТОК (рекомендований). ВСТАНОВЛЕННЯ ДЛЯ ОТРИМАННЯ СТАБІЛЬНОГО ОПІКУ ЕЛЕКТРОДОМ
ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА
Рекомендоване
Установка (див. креслення 3) складається з електротримача спеціальної конструкції з приводом, затискачів для плавки вставки, контрольних приладів та джерела живлення зварювальної дуги.
Електроутримувач 4 рухається в напрямних 7, укріплених на панелі 13 і з'єднаних зверху пластиною 19 з регулювальним гвинтом 8, що обмежує підйом електрода 2, що забезпечує необхідний зазор між електродом і зразком 1.
Електроутримувач з електродом наводиться в рух електромагнітом 12 при натисканні кнопки 14 через двоплечий важіль 11, який одним кінцем входить у вікно 20 і може переміщатися по вертикалі. На важелі встановлюється вмикач 10 замикання зварювального ланцюга. У вихідне положення електротримач і важіль повертаються пружинами 9 і 18. Пружина 9 служить для переміщення електрода до зразка 1. Нижнє положення встановлюється гвинтом 17. Зусилля, з яким притискається електрод до зразка, регулюється пружиною 5, вставленої в накидной хомутик3. електрод.
Плавка вставка забезпечує 16 розмикання зварювального ланцюга. Вона включається у зварювальний ланцюг послідовно з джерелом живлення 15 та електродом.
Застосування плавкою вставки як елемент, що обмежує величину зварювального струму та час дії зварювальної дуги, забезпечує отримання однакових опіків. Плавкою вставкою може бути різний за перерізом та хімічним складом дріт, що забезпечує за час горіння дуги 0,04 з отримання на зразку опіку діаметром 4±0,2 мм.
Рекомендується застосовувати плавку вставку з мідного дроту діаметром 0,4 мм.
Для визначення часу горіння зварювальної дуги нанесення дугового опіку записується на осцилограму.