ГОСТ 20487-75

ГОСТ 20487-75 Паяння. Метод випробувань для оцінки впливу рідкого припою на механічні властивості матеріалу, що паяється (зі Зміною N 1)

ГОСТ 20487-75

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПАЙКА

Метод випробувань для оцінки впливу рідкого припою
на механічні властивості паяного матеріалу

Brazing and soldering. Test method for evaluation of liquid
solder effect on механічні властивості of parent material

Строк дії з 01.01.1976
до 01.01.1981*
________________________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 5-94
Міждержавної Ради зі стандартизації,
метрології та сертифікації (ІВС N 11/12, 1994 рік). -
Примітка виробника бази даних.

РОЗРОБЛЕН Всесоюзним науково-дослідним інститутом з нормалізації в машинобудуванні (ВНІІНМАШ)

Директор канд. техн. наук Верченко В. Р. .

Керівник теми д-р техн. наук, проф. Лашка С. В. .

Виконавці: канд. техн. наук Сірченко Н. Н. , Савченко А. В. .

ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ Всесоюзним науково-дослідним інститутом з нормалізації в машинобудуванні (ВНІІНМАШ)

Директор Верченко В. Р. .

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 7 лютого 1975 р. N 352

ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 26.02.81 N 1000, термін введення встановлено з 01.07.81

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 5, 1981 рік

Цей стандарт встановлює метод статичних випробувань на розтяг при температурі паяння для оцінки впливу рідкого припою на механічні властивості паяного матеріалу зі зміни наступних характеристик:

тимчасового опору розриву;

відносного подовження після розриву

1. ВИЗНАЧЕННЯ І ПОЗНАЧЕННЯ

1.1. Встановлюються такі визначення понять та позначення:

а) робоча довжина зразка , мм - Частина зразка з постійною площею поперечного перерізу між ділянками для захоплення;

б) початкова розрахункова довжина зразка до розриву , мм - Ділянка зразка, на якому визначається подовження;

в) кінцева розрахункова довжина зразка , мм - Довжина розрахункової частини після розриву;

г) початкова площа поперечного перерізу робочої частини зразка , мм ;

д) тимчасовий опір розриву , кгс/мм - напруга, що відповідає найбільшому навантаженню при температурі паяння, що передує руйнуванню зразка;

е) відносне подовження після розриву при температурі паяння , % - Відношення збільшення розрахункової довжини зразка ( ) до його початкової довжини;

ж) показник впливу припою на властивості міцності матеріалу, , % - Відношення величини зміни тимчасового опору матеріалу в контакті з рідким припоєм до величини тимчасового опору без припою на поверхні;

з) показник впливу припою на пластичні властивості матеріалу , % - Відношення величини зміни відносного подовження матеріалу в контакті з рідким припоєм до величини відносного подовження матеріалу без припою на поверхні.

2. ФОРМА І РОЗМІРИ ЗРАЗКІВ

2.1. Для випробувань слід застосовувати плоскі зразки з початковою розрахунковою довжиною 25 мм.

2.2. Форма та розміри зразків повинні відповідати зазначеним на кресленні.

2.3. При вирізанні зразків необхідно дотримуватися ідентичності напрямку поздовжньої осі зразків по відношенню до заготівлі.

2.4. Для випробувань застосовуються зразки з необробленою поверхнею або обробленої з одного боку.

Допускається, залежно від перерізу металу та розміру заготовок, обробка поверхні з двох сторін.

Параметр шорсткості обробленої поверхні на робочій довжині повинен бути не нижче 20 мкм за ГОСТ 2789-73 .

2.5. При вирізці заготовок і виготовленні з них зразків необхідно вживати заходів, що запобігають можливої зміни властивостей металу внаслідок нагрівання та наклепу. Зразки рекомендується обробляти на металорізальних верстатах. Глибина різання при останньому проході має перевищувати 0,3 мм.

2.6. Підготовка поверхні зразків перед випробуваннями має бути аналогічною технологічному процесу підготовки поверхні перед паянням.

2.7. Розрахункову довжину зразка слід обмежувати відмітками з точністю до 1% її величини. Відмітки слід наносити на поверхню зразка, що не має контакту з рідким припоєм у процесі випробувань, способом, що забезпечує їх збереження після випробувань.

2.8. Вимірювання товщини зразків слід проводити з похибкою трохи більше 0,01 мм, довжини — трохи більше 0,1 мм.

2.9. Вимірювання товщини та ширини слід проводити не менше ніж у трьох місцях розрахункової довжини зразка. За найменшим з отриманих результатів слід обчислювати площу поперечного перерізу з округленням до 0,1.

2.10. Зразки слід маркувати номером партії чи умовним індексом на неробочій частині.

3. ОБЛАДНАННЯ

3.1. Як випробувальні машини застосовуються розривні або універсальні випробувальні машини, що відповідають вимогам цього стандарту, ГОСТ 7855–74 та забезпечують:

горизонтальне розташування зразка у процесі випробувань;

надійне центрування та плавне навантаження зразка;

додаток навантаження до зразка з похибкою ±0,1%;

швидкість рухомого захоплення 1,0-2,0 мм/хв.

(Змінена редакція, зміна N 1).

3.2. Подовжувальні штанги для кріплення зразків повинні забезпечувати встановлення зразків без перекосу та осьову програму навантаження.

3.3. Нагрівальний пристрій повинен забезпечувати рівномірне нагрівання зразка по всій його робочій довжині до заданої температури та збереження останньої протягом усього періоду випробувань.

3.4. Вимірювання та автоматичний запис температури повинні проводитись термопарами за ГОСТ 6616-74 та приладами за ГОСТ 7164-78 класу точності не нижче 0,5.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4. ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Випробування слід піддавати не менше п'яти зразків без припою і не менше п'яти зразків з припоєм на розрахунковій довжині.

4.2. Припій слід розміщувати на розрахунковій довжині зразка і кріпити будь-яким способом, що унеможливлює його зміщення до моменту розплавлення.

4.3. Кількість припою, що наноситься на зразок, має бути 30 мм .

4.4. Випробування слід проводити з флюсом або в середовищі, що застосовується у відповідному технологічному процесі паяння.

4.5. Для вимірювання температури зразків на кінцях їхньої розрахункової довжини має бути приварено не менше двох термопар.

4.6. Відхилення від заданої температури за розрахунковою довжиною протягом усього періоду випробувань не повинні перевищувати:

5 ° C - при температурі нагріву до 600 ° C;

8 °C – при температурі нагріву понад 600 °C.

4.7. Швидкість нагрівання зразка від температури початку плавлення припою до температури випробувань повинна бути не менше ніж 30 град/хв.

4.8. Для визначення тимчасового опору та відносного подовження випробувані зразки як з припоєм, так і без припою на розрахунковій довжині, слід розтягувати при температурі паяння зі швидкістю 1,0-2,0 мм/хв під дією плавно зростаючого навантаження до руйнування.

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. Оцінку впливу припоїв на механічні властивості паяних матеріалів слід проводити за зміною величин тимчасового опору (з припоєм) та відносного подовження (з припоєм) матеріалу в контакті з рідким припоєм, порівняно з величинами тимчасового опору (без припою) та відносного подовження (без припою) без контакту з рідким припоєм при одній і тій же температурі та одному темпі деформації.

5.2. Кінцеву розрахункову довжину зразка після розриву слід визначати за методикою ГОСТ 1497-73 .

5.3. Обчислення значень тимчасового опору та відносного подовження - за ГОСТ 1497-73 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

5.4. За значення тимчасового опору та відносного подовження зразків без припою та з припоєм на розрахунковій довжині слід приймати відповідно середнє арифметичне п'ять отриманих результатів.

5.5. Показник впливу припою на властивості міцності матеріалу ( ) у відсотках слід обчислювати за формулою

.

5.6. Показник впливу припою на пластичні властивості матеріалу ( ) у відсотках слід обчислювати за формулою

.

5.7. Випробування вважаються недійсними за умов, викладених у ГОСТ 1497-73 , а також, при випробуваннях з припоєм, розрив зразка в місцях відсутності змочування припоєм. У зазначених випадках випробування мають бути повторені. Кількість зразків має відповідати числу недійсних результатів випробувань.

(Змінена редакція, зміна N 1).