ГОСТ 11930.11-79
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 11930.11-79 Матеріали наплавні. Метод визначення молібдену (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 11930.11-79
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ НАПЛАВАЛЬНІ
Метод визначення молібдену
Hard-facing матеріалів. Method of molybdenum determination
МКС 25.160.20
ОКСТУ 1709
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 березня 1979 р. N 982 дату запровадження встановлено 01.07.80
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)
ВИДАННЯ (серпень 2011 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1984 р., грудні 1989 р. (ІВД 3-85, 3-90)
Цей стандарт встановлює фотоколориметричний метод визначення вмісту молібдену (при масовій частці молібдену від 0,08 до 3,0%) у прутках для наплавлення та порошках зі сплавів для наплавлення.
Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки молібдену з роданідом у присутності тіомочевини.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. РЕАКТИВИ І РОЗЧИНИ
Кислота винна за
Кислота соляна за
Мідь сірчанокисла за
Тіомочевина за
Амоній роданистий, розчин з часткою 50%.
Амоній молібденовокислий перекристалізований за
Розчини молібдену стандартні:
Розчин А; готують наступним чином: 0,184 г молібденовокислого амонію розчиняють у дистильованій воді. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють дистильованою водою до мітки та перемішують.
1 см стандартного розчину, містить А 0,0001 г молібдену.
Розчин Б; готують розведенням водою розчину, А в 10 разів.
1 см розчину містить Б 0,00001 г молібдену.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Молібден визначають з фільтрату, отриманого після відділення заліза за відбирають 5-10 см
аналізованого розчину в мірну колбу місткістю 50 см
. У колбу доливають 5 см
розчину з масовою часткою 10% винної кислоти, 15 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, 2 см
розчину з масовою часткою 1% сірчанокислої міді, 10 см
10%-ного розчину тіомочевини, 5 см
розчину з масовою часткою 10% роданистого амонію Після кожного реактиву вміст колби перемішують, розбавляють дистильованою водою до мітки і знову перемішують.
Оптичну щільність забарвлених розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі із зеленим світлофільтром ( 490 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм. Одночасно через всі стадії аналізу проводять контрольний досвід, розчин якого використовують як розчин порівняння. Зміст молібдену знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3.2. Побудова градуювального графіка
У дев'ять мірних колб місткістю 50 см поміщають 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 см
стандартного розчину молібдену Б. До десятої колби стандартний розчин не доливають. Вона служить щодо контрольного досвіду.
У кожну колбу доливають по 5 см розчину з масовою часткою 10% винної кислоти і далі ведуть аналіз, як зазначено в п. 3.1.
За отриманими даними будують градуювальний графік.
3.1, 3.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку молібдену ( ) у відсотках обчислюють за формулою:
,
де - Маса молібдену, знайдена за градуювальним графіком, г;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування, р.
4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
| Масова частка молібдену, % | Розбіжності трьох паралельних визначень, що допускаються, % | Допустимі розбіжності результатів аналізу, % | ||||
| Від | 0,080 | до | 0,100 | увімкн. | 0,005 | 0,010 |
| св. | 0,100 | « | 0,150 | « | 0,010 | 0,015 |
| « | 0,150 | « | 0,200 | « | 0,020 | 0,030 |
| « | 0,200 | « | 1,000 | « | 0,050 | 0,060 |
| « | 1,000 | « | 2,000 | « | 0,100 | 0,150 |
| « | 2,000 | « | 3,000 | « | 0,150 | 0,200 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).