ГОСТ 22974.13-96
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 22974.13-96 Флюси зварювальні плавлені. Метод визначення вуглецю
ГОСТ 22974.13-96
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ФЛЮСИ ЗВАРЮВАЛЬНІ ПЛАВЛЕНІ
Метод визначення вуглецю
Melted welding fluxes.
Method of carbon determination
МКС 77.040
ОКСТУ 0809
Дата введення 2000-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 72; Інститутом електрозварювання ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 9 від 12 квітня 1996 р.)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 21 квітня 1999 р. N 134 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює кулонометричний метод визначення вуглецю при вмісті від 0,01 до 0,1%.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 3118-77 Кислота соляна. Технічні умови
ГОСТ 4140-74 Стронцій хлористий 6-водний. Технічні умови
ГОСТ 4199-76 Натрій тетраборнокислий 10-водний. Технічні умови
ГОСТ 4207-75 Калій залізисто-синеродистий 3-водний. Технічні умови
ГОСТ 4234-77 Калій хлористий. Технічні умови
ГОСТ 5583-78 Кисень газоподібний технічний та медичний. Технічні умови
ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови
ГОСТ 16539-79 Міді (ІІ) оксид. Технічні умови
ГОСТ 22974.0-96 Флюси зварювальні плавлені. Загальні вимоги до методів аналізу
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 Кулонометричний метод визначення вуглецю
4.1 Сутність методу
Метод заснований на спалюванні навішування в струмі кисню в присутності плавня при температурі 1300 °C, поглинанні діоксиду вуглецю, що утворився, поглинаючим розчином з певним початковим значенням рН і подальшому вимірюванні необхідного для відновлення вихідного значення рН кількості електрики, пропорційного мас.
При нагріванні флюсу до 1300 ° C одночасно з вуглекислим газом випаровується і фтористий кремній.
Для поглинання фтористого кремнію встановлюється стовпчик, заповнений вологою аніонітною смолою ЕДЕ-10П. Фтористий кремній на мокрій смолі гідролізується. Кремнієва кислота виділяється у вигляді білого нальоту на поверхні вологої смоли, а фтористоводнева кислота поглинається аніонітною смолою.
4.2 Апаратура, реактиви та розчини
Установка визначення вуглецю
Рисунок 1 — Установка визначення вуглецю
1 - балон з киснем за
2 - редуктор-манометр тонкого регулювання струму кисню; 3 - поглинач, заповнений аскаритом;
4 - трубчаста піч, що забезпечує нагрівання до 1300 ° C; 5 — човен порцеляновий N 2 за
прожарена при 1300 ° C струмі кисню; 6 - трубка фарфорова внутрішнім діаметром 20-22 мм,
довжиною 650-750 мм; 7 - посудина-поглинач діаметром 25 мм і висотою 150 мм з відростками для підведення
гумових трубок, заповнених вологою аніонітною смолою ЕДЕ-10П. Такий поглинач дозволяє
провести 15-20 визначень вуглецю. Потім його слід замінити чи перезарядити. У верхню та нижню
частини посудини кладуть шматочки паперу конго. Посинення паперу у верхній частині поглинача вказує на те,
що фтористоводнева кислота проходить у комірку і необхідно змінювати поглинач;
8 - експрес-аналізатор вуглецю типу АН-7560 або інших аналогічних типів
Рисунок 1 — Установка визначення вуглецю
Гачок, за допомогою якого човники поміщають у трубку і витягають з неї, виготовлений з жароміцного дроту діаметром 3-5 мм і довжиною 500-600 мм.
Кислота соляна за
Калій залізисто-синьородистий 3-водний за
Калій хлористий згідно з
Стронцій хлористий 6-водний за
Аскар.
Міді (II) оксид по
Натрій тетраборнокислий 10-водний
Смола аніонітна ЕДЕ-10П. Смолу заливають попередньо дистильованою водою на добу, а потім промивають водою кілька разів.
Поглинальний розчин: 50 г хлористого калію, 50 г хлористого стронцію та 1 г натрію тетраборнокислого розчиняють у 1000 см дистильованої води.
Допоміжний розчин: 50 г хлористого калію та 50 г железистосинеродистого калію розчиняють у 1000 см дистильованої води.
4.3 Проведення аналізу
Наважку флюсу масою 0,5 г поміщають у порцеляновий човник, додають 0,5 г оксиду міді і перемішують. Човен з наважкою і плавнем поміщають у найбільш нагріту частину порцелянової трубки, кінець якої негайно закривають затвором. Спалювання ведуть протягом 2 хв.
4.4 Обробка результатів
4.4.1 Масова частка вуглецю , % при наважці 0,5 г відповідає показанню цифрового табло приладу з урахуванням контрольного досвіду
, (1)
де - Показання цифрового індикатора приладу, отримані в результаті спалювання наважки аналізованого матеріалу, %;
- Показання приладу, отримані в результаті спалювання плавня.
4.4.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки вуглецю наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
В процентах
| Масова частка вуглецю | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 0,01 до 0,02 включно. | 0,004 | 0,005 | 0,004 | 0,005 | 0,003 |
| Св. 0,02 "0,05" | 0,006 | 0,008 | 0,006 | 0,008 | 0,004 |
| 0,05 0,10 | 0,011 | 0,014 | 0,012 | 0,014 | 0,07 |