ГОСТ 11930.7-79
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ
ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84
ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78
ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Мето
ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАН
ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97
ГОСТ Р 51927-2002
ГОСТ Р 51928-2002
ГОСТ 12356-81
ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006
ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007
ДСТУ ISO 13898-4-2007
ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006
ГОСТ Р 52521-2006
ГОСТ Р 52519-2006
ГОСТ Р 52520-2006
ГОСТ Р 52518-2006
ГОСТ 1429.14-2004
ГОСТ 24903-81
ГОСТ 22662-77
ГОСТ 6012-2011
ГОСТ 25283-93
ГОСТ 18318-94
ГОСТ 29006-91
ГОСТ 16412.4-91
ГОСТ 16412.7-91
ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90
ГОСТ 23401-90
ГОСТ 30642-99
ГОСТ 25698-98
ГОСТ 30550-98
ГОСТ 18898-89
ГОСТ 26849-86
ГОСТ 26876-86
ГОСТ 26239.5-84
ГОСТ 26239.7-84
ГОСТ 26239.3-84
ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013
ГОСТ Р ІСО 22826-2012
ГОСТ Р 55143-2012
ГОСТ Р 55142-2012
ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012
ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012
ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ
Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87
ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71
ГОСТ 23240-78
ГОСТ 3242-79
ГОСТ 11930.3-79
ГОСТ 11930.5-79
ГОСТ 11930.9-79
ГОСТ 11930.2-79
ГОСТ 11930.0-79
ГОСТ 23904-79
ГОСТ 11930.6-79
ГОСТ 7565-81
ГОСТ 7122-81
ГОСТ 2604.3-83
ГОСТ 2604.5-84
ГОСТ 26389-84
ГОСТ 2604.7-84
ГОСТ 28830-90
ГОСТ 21639.1-90
ГОСТ 5640-68
ГОСТ 5657-69
ГОСТ 20485-75
ГОСТ 21549-76
ГОСТ 21547-76
ГОСТ 2604.6-77
ГОСТ 22838-77
ГОСТ 2604.10-77
ГОСТ 11930.4-79
ГОСТ 11930.8-79
ГОСТ 2604.9-83
ГОСТ 26388-84
ГОСТ 14782-86
ГОСТ 2604.2-86
ГОСТ 21639.12-87
ГОСТ 22536.8-87
ГОСТ 22536.0-87
ГОСТ 22536.3-88
ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ
ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88
ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003
ГОСТ 7512-82
ГОСТ 6996-66
ГОСТ 12635-67
ГОСТ 12637-67
ГОСТ 12636-67
ГОСТ 24648-90
ГОСТ 11930.7-79 Матеріали наплавні. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 11930.7-79
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ НАПЛАВАЛЬНІ
Методи визначення заліза
Hard-facing матеріалів. Методи iron determination
МКС 25.160.20
ОКСТУ 1709
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 березня 1979 р. N 982 дату запровадження встановлено 01.07.80
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)
ВИДАННЯ (серпень 2011 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1984 р., грудні 1989 р. (ІВД 3-85, 3-90)
Цей стандарт встановлює фотоколориметричні методи визначення заліза (при масовій частці заліза від 0,2 до 7%) у наплавних матеріалах на основі кобальту та нікелю.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛІЗУ З ОРТОФЕНАНТРОЛІНОМ
2.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні забарвленої комплексної сполуки двовалентного заліза з ортофенантроліном у присутності всіх компонентів сплаву.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметри типів ФЕК-56, ФЕК-56М або будь-якого іншого типу.
Кислота азотна за
Гідроксиламін солянокислий за
Кислота сірчана за
Амоній оцтовокислий за
Папір індикаторний «конго».
Ортофенантролін, розчин з масовою часткою 1% готують розчиненням реактиву в етиловому спирті, розведеному 1:1.
Спирт етиловий за
Стандартні розчини заліза.
Розчин А готують наступним чином: 0,1 г заліза розчиняють в 50 см сірчаної кислоти, розведеної 1:4, доливають 1 см
азотної кислоти та нагрівають до видалення оксидів азоту. Після охолодження розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см.
, розбавляють водою до мітки та перемішують. 1 см
розчину, містить А 0,0001 г заліза.
Розчин Б готують розведенням водою розчину, А в 10 разів. 1 см розчину містить Б 0,00001 г заліза.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Залізо визначають у фільтраті після відділення кремнію за
З мірної колби місткістю 200 см відбирають від 5 до 15 см
аналізованого розчину в мірну колбу місткістю 100 см
. Доливають 5 см
розчину гідроксиламіну та нейтралізують розчином оцтовокислого амонію до переходу індикаторного паперу «конго» у червоний колір. Додають 5 см
розчину ортофенантроліну, розбавляють водою до мітки та перемішують. Оптичну щільність забарвленого розчину вимірюють на фотоелектроколориметрі (
490 нм) через 10 хв у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 або 10 мм. Як розчин порівняння використовують розчин контрольного досвіду на вміст заліза в реактивах. За величиною оптичної щільності випробуваного розчину знаходять вміст заліза за градуювальним графіком.
2.3.2. Побудова градуювального графіка
2.3.2.1. У мірні колби місткістю по 100 см поміщають 2, 4, 6, 8 та 10 см
стандартного розчину заліза Б додають по 10 см
розчину з масовою часткою 10% солянокислого гідроксиламіну і нейтралізують «конго» розчином оцтовокислого амонію. Потім аналіз проводять, як зазначено у п.
490 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм.
2.3.2.2. У мірні колби місткістю 100 см поміщають 1, 2, 3, 4, 5 см
стандартного розчину, А далі аналіз ведуть, як зазначено вище. Оптичну щільність розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі в кюветі з товщиною шару, що поглинає 10 мм (
490 нм).
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку заліза ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса заліза, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, р.
Розд.2. (Змінена редакція, зміна N 1).
3. ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛІЗУ З СУЛЬФОСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ
3.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні забарвленої комплексної сполуки заліза із сульфосаліциловою кислотою. Залізо відокремлюють осадженням аміаком.
3.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр типів ФЕК-56, ФЕК-56М або будь-якого іншого типу.
Аміак водний за
Амоній надсірчанокислий за
Кислота соляна за
Кислота сульфосаліцилова за
Папір індикаторний «конго».
Стандартні розчини заліза - за п. 2.2.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3.3. Проведення аналізу
3.3.1. Залізо визначають у фільтраті після відділення кремнію за
З мірної колби місткістю 200 см відбирають 50 см
аналізованого розчину в склянку місткістю 200 см
, розбавляють водою до 100 см
, додають 1 г надсірчанокислого амонію і нагрівають. Потім розчин нейтралізують аміаком по індикаторному папері конго, додають 10 см
аміаку надлишок, осад коагулюють, фільтрують і промивають розчином аміаку, розведеним 5:95, нагрітим до 60-80 °С. Осад гідроксиду заліза розчиняють у гарячій соляній кислоті 60-80 °С, розведеної 1:1. Розчин збирають у склянку, де проводилося осадження. Фільтр промивають 8-10 разів гарячою водою та відкидають. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, розбавляють водою та перемішують. Відбирають аліквотну частину 5-50 см
(залежно від вмісту заліза) у мірну колбу місткістю 100 см
, додають 10 см
сульфосаліцилової кислоти, аміак до появи жовтого забарвлення та 10 см
надлишок, розбавляють водою до мітки і перемішують. Оптичну щільність забарвлених розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі (
434 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм. Як розчин порівняння використовують розчин контрольного досвіду на вміст заліза в реактивах. За величиною оптичної щільності випробуваного розчину знаходять вміст заліза за градуювальним графіком.
3.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 100 см послідовно додають 4, 8... та 20 см
стандартного розчину заліза Б і далі ведуть аналіз, як зазначено в п.
3.3.1,
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку заліза ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса заліза, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, г;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
.
3.4,
3.4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
(Змінена редакція, Зм. N 2).