ГОСТ 22974.11-96
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 22974.11-96 Флюси зварювальні плавлені. Методи визначення фториду кальцію
ГОСТ 22974.11-96
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ФЛЮСИ ЗВАРЮВАЛЬНІ ПЛАВЛЕНІ
Методи визначення фториду кальцію
Melted welding fluxes.
Методи calcium fluoride determination
МКС 77.040
ОКСТУ 0809
Дата введення 2000-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 72; Інститутом електрозварювання ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 9 від 12 квітня 1996 р.)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 21 квітня 1999 р. N 134 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює пірогідролізний та титриметричний комплексонометричний методи визначення фториду кальцію при вмісті від 1,5 до 65%.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 61-75 Кислота оцтова. Технічні умови
ГОСТ 83-79 Вуглекислий натрій. Технічні умови
ГОСТ 1027-67 Свинець (II) оцтовокислий 3-водний. Технічні умови
ГОСТ 3118-77 Кислота соляна. Технічні умови
ГОСТ 3760-79 Аміак водний. Технічні умови
ГОСТ 3770-75 Амоній вуглекислий. Технічні умови
ГОСТ 4233-77 Натрій хлористий. Технічні умови
ГОСТ 4234-77 Калій хлористий. Технічні умови
ГОСТ 4328-77 Натрію гідроксид. Технічні умови
ГОСТ 4461-77 Кислота азотна. Технічні умови
ГОСТ 4463-76 Натрій фтористий. Технічні умови
ГОСТ 5817-77 Кислота винна. Технічні умови
ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови
ГОСТ 9428-73 Кремній (IV) оксид. Технічні умови
ГОСТ 10652-73 Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б)
ГОСТ 18300-87 Спирт етиловий технічний ректифікований. Технічні умови
ГОСТ 22974.0-96 Флюси зварювальні плавлені. Загальні вимоги до методів аналізу
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 Пірогідролізний метод визначення фториду кальцію
4.1 Сутність методу
Метод ґрунтується на розкладанні фториду кальцію парами води при температурі 1300 °C у присутності каталізатора. Фтористоводнева кислота, що виділилася, з надлишком пари захоплюється в приймач, де титрується гідроксидом натрію.
4.2 Апаратура, реактиви та розчини
Установка визначення вмісту фториду кальцію (рисунок 1).
Рисунок 1 — Установка визначення вмісту фториду кальцію
1 - промивна склянка для очищення повітря або кисню, заповнена розчином гідроксиду натрію
масової концентрації 0,2 г/см ; 2 - куляста трубка, заповнена скляною ватою для уловлювання
крапель води із лугом; 3 - нержавіюча трубка зовнішнім діаметром 20 мм і внутрішнім - 18 мм,
довжиною 220 мм, яка входить у трубку 10 і кріпиться герметично хомутом; 4 - нержавіюча трубка
діаметром 10 мм, приварена до трубки 3; 5 - колба для отримання пари; 6 - електрична плитка;
7- порцеляновий човник N 2 за
при температурі 900-1000 ° С протягом 4-5 год; 8 - трубчаста електропіч з карборундовим
нагрівачем, що забезпечує температуру (1300±20) °С і встановлена з нахилом 4°
бік приймача; 9 - пірометр; 10 - порцелянова або кварцова трубка внутрішнім
діаметром 20-22 мм; 11, 13 - гумовий ущільнювач; 12 - бачок для охолодження трубки водою;
14 - форштос; 15 - приймач для титрування фтористоводневою кислотою
Рисунок 1 — Установка визначення вмісту фториду кальцію
Гачок, за допомогою якого човники поміщають у трубку і витягають з неї, виготовлений з жароміцного дроту діаметром 3-5 мм, довжиною 500-600 мм.
Натрію гідроксид за та розчин з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/дм
.
Алюмінію оксид безводний, прожарений при температурі 1100 °C протягом 1 год.
Спирт етиловий технічний ректифікований за
Метиловий червоний (індикатор).
Метиленовий блакитний (індикатор).
Змішаний індикатор: 0,125 г метилового червоного та 0,083 г метиленового блакитного розчиняють у 100 см етилового спирту; зберігають у темній склянці.
Кислота соляна за (Фіксанал).
Масову концентрацію розчину гідроксиду натрію встановлюють за стандартним зразком флюсу. Аналіз стандартного зразка проводять у тих-таки умовах, як і аналіз досліджуваного зразка.
Масову концентрацію розчину гідроксиду натрію , г/см
фториду кальцію, обчислюють за формулою
, (1)
де - масова частка фториду кальцію у стандартному зразку, %;
- Маса навішування стандартного зразка, г;
- Об'єм розчину гідроксиду натрію, витраченого на титрування, см
.
Масову концентрацію гідроксиду натрію можна встановлювати за титрованим розчином соляної кислоти (фіксаналу): 25 см розчину кислоти молярної концентрації 0,02 моль/дм
поміщають у колбу для титрування, додають 2-3 краплі змішаного індикатора і титрують розчином лугу до переходу рожевого забарвлення зелену.
Масову концентрацію розчину гідроксиду натрію , г/см
фториду кальцію, обчислюють за формулою
, (2)
де - Відношення
до
;
- Об'єм соляної кислоти молярної концентрації 0,02 моль/дм
;
- Обсяг лугу.
4.3 Проведення аналізу
Наважку флюсу масою 0,1-0,2 г поміщають у порцеляновий човник, що містить 0,2-0,4 г оксиду алюмінію. Вміст човна ретельно перемішують. Човен поміщають у фарфорову трубку, нагріту до температури 1250-1350 °С, і закривають трубку гумовою пробкою. У фарфорову трубку через відросток трубки 3 подають повітря або кисень зі швидкістю 3-5 бульбашок на секунду одночасно з водяною парою.
Фтористоводнева кислота, що утворилася при пірогідролізі, надходить у приймач 15, куди попередньо влито 50 см. води та 5-6 крапель змішаного індикатора.
Фтористоводневу кислоту титрують розчином гідроксиду натрію з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/дм до зміни забарвлення з бузкового до зеленого. Закінчують титрування, коли колір розчину не змінюється протягом 2 хв.
4.4 Обробка результатів
4.4.1 Масову частку фториду кальцію , %, обчислюють за формулою
, (3)
де - масова концентрація розчину гідроксиду натрію, г/см
фториду кальцію;
- Об'єм розчину гідроксиду натрію, витраченого на титрування, см
;
- Маса навішування флюсу, р.
4.4.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки фториду кальцію наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
В процентах
| Масова частка фториду кальцію | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 1,5 до 2 включ. | 0,16 | 0,20 | 0,16 | 0,20 | 0,10 |
| Св. 2 "5 " | 0,24 | 0,30 | 0,25 | 0,31 | 0,16 |
| 5 10 | 0,4 | 0,5 | 0,4 | 0,5 | 0,2 |
| 10 20 | 0,5 | 0,6 | 0,5 | 0,6 | 0,3 |
| 20 50 | 0,8 | 1,0 | 0,8 | 1,0 | 0,5 |
| 50 65 | 1,1 | 1,4 | 1,2 | 1,4 | 0,7 |
5 Титриметричний комплексонометричний метод визначення фториду кальцію
5.1 Сутність методу
Метод заснований на осадженні іонів фтору як фторхлориду свинцю. Надлишок свинцю титрують розчином трилону Б.
5.2 Реактиви та розчини
Кислота азотна за
Аміак водний за
Вуглекислий амоній за
Калій хлористий згідно з
Натрій безводний вуглекислий за
Натрій хлористий за .
Свинець оцтовокислий за .
Кислота винна за .
Кислота оцтова згідно з
Кремнію (IV) діоксид за
Помаранчевий метиловий (індикатор), розчин масової концентрації 0,001 г/см .
Еріохром чорний (індикатор): 0,2 г індикатора розтирають із 20 г хлористого калію.
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за : 9,3 г трилону Б розчиняють у 300 см.
води. Розчин відфільтровують у мірну колбу місткістю 1000 см
, доливають водою до мітки та перемішують.
Натрій фтористий за водою у мірній колбі. Розчин має масову концентрацію фтору 0,001 г/см.
.
Масову концентрацію розчину трилону Б встановлюють фтором: 50 см стандартного розчину переносять у склянку місткістю 300 см
, додають 10 крапель оцтової кислоти, 20 см
розчину хлористого натрію та з бюретки 25 см
розчину оцтовокислого свинцю Розчин перемішують, нагрівають до температури 60-70 С, знову перемішують до випадання осаду, після чого залишають на 12 год.
Розчин з осадом, що випав, переносять у мірну колбу місткістю 250 см. , розбавляють водою до мітки та фільтрують у суху склянку через сухий фільтр «біла стрічка», відкидаючи перші порції фільтрату.
Відбирають 50-100 см фільтрату в конічну колбу місткістю 250 см
, доливають 10 см
винної кислоти, 10 см
аміаку (1:1), додають 0,1 г індикатора ериохрому чорного
і титрують надлишок свинцю розчином трилону Б до переходу забарвлення з бузково-фіолетового в яскраво-блакитне.
Масову концентрацію трилону Б , г/см
фториду кальцію, обчислюють за формулою
, (4)
де - Об'єм стандартного розчину фториду натрію, см
;
- Коефіцієнт перерахунку фтору на фторид кальцію;
- Об'єм розчину оцтовокислого свинцю, взятого з надлишком, см
;
- Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування надлишку оцтовокислого свинцю, см
;
- Співвідношення між обсягами розчинів оцтовокислого свинцю та трилону Б.
Визначають співвідношення : 5 см
розчину оцтовокислого свинцю поміщають у конічну колбу місткістю 250 см
, додають 50 см
води, 10 см
винної кислоти, 10 см
аміаку (1:1), 0,1 г індикатора ериохрому чорного
і титрують до переходу забарвлення з бузково-фіолетового в яскраво-блакитне.
Співвідношення обчислюють за формулою
, (5)
де - Об'єм розчину оцтовокислого свинцю, взятого на титрування, см
;
- Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування, см
.
5.3 Проведення аналізу
Наважку флюсу масою 0,5 г (при масовій частці фтористого кальцію 1,5-40%) або 0,25 г (при масовій частці фтористого кальцію 40-65%) змішують з 0,2 г діоксиду кремнію та 5 г безводного вуглекислого натрію і сплавляють платиновому тиглі з кришкою при температурі 950-1050 °С протягом 20-30 хв. Плав виливають на поліровану пластину із нержавіючої сталі.
Тигель з плавом поміщають у склянку місткістю 300-400 см. , доливають 50 см
гарячої води, накривають склом та витримують у теплому місці до повного розкладання плава.
Тигель виймають зі склянки та обмивають кілька разів водою. Розчин з осадом переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають водою до мітки та перемішують.
Розчин фільтрують у суху колбу через сухий фільтр "біла стрічка", відкидаючи першу порцію фільтрату. Відбирають 50 см фільтрату у склянку місткістю 300 см
, додають 2-3 краплі метилового помаранчевого і підкислюють азотною кислотою (1:1) до помаранчевого забарвлення, додають 4-5 г вуглекислого амонію і кип'ятять до видалення запаху аміаку (при цьому кремнієва кислота виділяється у вигляді драглистого осаду). Розчин відфільтровують у склянку місткістю 300 см.
через вату і промивають 8-10 разів гарячою водою. Фільтрат підкислюють по метиловому помаранчевому азотною кислотою (1:1) до зміни забарвлення розчину, додають 10 крапель оцтової кислоти, 20 см
розчину хлористого натрію та з бюретки 25-50 см
розчину оцтовокислого свинцю Розчин перемішують, нагрівають до температури 60-70 С, знову перемішують до випадання осаду, після чого залишають на 12 год.
Розчин з осадом, що випав, переносять у мірну колбу місткістю 250 см. , розбавляють водою до мітки та фільтрують у суху склянку через сухий фільтр «біла стрічка», відкидаючи перші порції фільтрату.
50-100 см фільтрату переносять у конічну колбу місткістю 250 см
, доливають 10 см
винної кислоти, 10 см
аміаку (1:1), додають 0,1 г індикатора ериохрому чорного
і титрують надлишок свинцю розчином трилону Б до переходу забарвлення з бузково-фіолетового в яскраво-
блакитну.
5.4 Обробка результатів
5.4.1 Масову частку фтористого кальцію , %, обчислюють за формулою
, (6)
де - Об'єм розчину оцтовокислого свинцю, взятого для осадження фтор-іону, см
;
- Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування надлишку оцтовокислого свинцю, см
;
- Співвідношення між обсягами розчинів оцтовокислого свинцю та трилону Б;
- масова концентрація розчину трилону Б, виражена в г/см
фториду кальцію;
- маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину,
м.
5.4.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки фториду кальцію наведено у таблиці 1.