Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 12226-80

ГОСТ Р ІСО 15353-2014 ГОСТ Р 55080-2012 ГОСТ Р ІСО 16962-2012 ГОСТ Р ІСО 10153-2011 ГОСТ Р ІСО 10280-2010 ГОСТ Р ІСО 4940-2010 ГОСТ Р ІСО 4943-2010 ДСТУ ISO 14284-2009 ДСТУ ISO 9686-2009 ГОСТ Р ІСО 13899-2-2009 ГОСТ 18895-97 ГОСТ 12361-2002 ГОСТ 12359-99 ГОСТ 12358-2002 ГОСТ 12351-2003 ГОСТ 12345-2001 ГОСТ 12344-88 ГОСТ 12350-78

ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН

ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 12354-81

Група В39

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78

ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)

ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79

ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12363-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення се

ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)

ГОСТ 12360-82

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83

ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)


Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ

ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію


ГОСТ 12357-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84

ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію

ГОСТ 12364-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення церію

Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78

ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)

ГОСТ 12355-78

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Мето

ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)

ГОСТ 12362-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАН

ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 12352-81

Група В39


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97 ГОСТ Р 51927-2002 ГОСТ Р 51928-2002 ГОСТ 12356-81 ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006 ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007 ДСТУ ISO 13898-4-2007 ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006 ГОСТ Р 52521-2006 ГОСТ Р 52519-2006 ГОСТ Р 52520-2006 ГОСТ Р 52518-2006 ГОСТ 1429.14-2004 ГОСТ 24903-81 ГОСТ 22662-77 ГОСТ 6012-2011 ГОСТ 25283-93 ГОСТ 18318-94 ГОСТ 29006-91 ГОСТ 16412.4-91 ГОСТ 16412.7-91

ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю


ГОСТ 16412.7-91

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ

Методи визначення вуглецю

Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90 ГОСТ 23401-90 ГОСТ 30642-99 ГОСТ 25698-98 ГОСТ 30550-98 ГОСТ 18898-89 ГОСТ 26849-86 ГОСТ 26876-86 ГОСТ 26239.5-84 ГОСТ 26239.7-84 ГОСТ 26239.3-84

ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)


ГОСТ 26239.3-84

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013

ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту


ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013 ГОСТ Р ІСО 22826-2012 ГОСТ Р 55143-2012 ГОСТ Р 55142-2012 ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012 ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012

ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю

ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88

ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 22536.6-88

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87

ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71 ГОСТ 23240-78 ГОСТ 3242-79 ГОСТ 11930.3-79 ГОСТ 11930.5-79 ГОСТ 11930.9-79 ГОСТ 11930.2-79 ГОСТ 11930.0-79 ГОСТ 23904-79 ГОСТ 11930.6-79 ГОСТ 7565-81 ГОСТ 7122-81 ГОСТ 2604.3-83 ГОСТ 2604.5-84 ГОСТ 26389-84 ГОСТ 2604.7-84 ГОСТ 28830-90 ГОСТ 21639.1-90 ГОСТ 5640-68 ГОСТ 5657-69 ГОСТ 20485-75 ГОСТ 21549-76 ГОСТ 21547-76 ГОСТ 2604.6-77 ГОСТ 22838-77 ГОСТ 2604.10-77 ГОСТ 11930.4-79 ГОСТ 11930.8-79 ГОСТ 2604.9-83 ГОСТ 26388-84 ГОСТ 14782-86 ГОСТ 2604.2-86 ГОСТ 21639.12-87 ГОСТ 22536.8-87 ГОСТ 22536.0-87 ГОСТ 22536.3-88

ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору

ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88

ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту

ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)


Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003 ГОСТ 7512-82 ГОСТ 6996-66 ГОСТ 12635-67 ГОСТ 12637-67 ГОСТ 12636-67 ГОСТ 24648-90

ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5)


ГОСТ 12226-80

Група B59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ


ПЛАТИНА

Методи аналізу

Platinum. Methods of analysis

ОКСТУ 1709

Дата введення 1981-07-01


ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблений Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

В. А. Корнєєв, В. Є. Аврамов , М. А. Гаврилов , Г. Н. Верхотуров , А. К. Дементьєва , І.

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 18.03.80 N 1201

Зміна N 5 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 10 від 04.10.96)

Зареєстровано Технічним секретаріатом ММР N 2251

За ухвалення проголосували:

Найменування держави
Найменування національного органу зі стандартизації
Азербайджанська республіка
Азгосстандарт
Республіка Білорусь
Держстандарт Білорусі
Республіка Грузія
Вантажстандарт
Республіка Казахстан
Держстандарт Республіки Казахстан
Республіка Молдова
Молдовастандарт
російська Федерація
Держстандарт Росії
Республіка Таджикістан
Таджикдержстандарт
Туркменістан
Головна державна інспекція Туркменістану
Республіка Узбекистан
Узгосстандарт

3. Періодичність перевірки – 5 років

4. ВЗАМІН ГОСТ 12226–66

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

Позначення НТД, на який дано посилання Номер пункту
ГОСТ 5962-67 *
2.1, 3.1
ГОСТ 6563-75
4.1
ГОСТ 9147-80
4.1
ГОСТ 10691.0-84
3.1
ГОСТ 10691.1-84
3.1
ГОСТ 14261-77 2.1, 3.1
ГОСТ 22864-83
1.1
ГОСТ 25336-82 4.1

________________
* ГОСТ 5962-67 не діє біля РФ з 01.07.2001 . Діє ГОСТ Р 51652-2000. «Спирт етиловий ректифікований із харчової сировини. Технічні умови". Примітка "КОДЕКС"

6. Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту від 24.02.92 N 174

7. ПЕРЕВИДАННЯ (грудень 1998 р.) із Змінами N 1, 2, 3, 4, 5, затвердженими в липні 1985 р., березні 1989 р., грудні 1990 р., лютому 1992 р., лютому 1 10-85, 6-89, 4-91, 6-92, 5-97).


Цей стандарт встановлює спектрометричний та спектрографічний методи визначення вмісту паладію, іридію, родію, рутенію, золота, срібла, заліза, нікелю, міді, свинцю, кремнію, цинку, алюмінію, олова, сурми, магнію та гравіметричний метод визначення летючих домішок.

Спектрометричний метод заснований на іскровому збудженні випромінювання між пробою платини та контрелектродом або на переведенні проби платини в глобулу, випаровуванні елементів у дузі постійного струму з подальшим вимірюванням вимірювання інтенсивності аналітичних ліній домішок.

Визначають домішки: паладій, родій, іридій, рутеній, свинець - від 0002 до 01% кожного; магній, кремній, мідь, алюміній – від 0,001 до 0,02% кожного; золото, нікель, залізо, цинк, срібло – від 0,001 до 0,1% кожного; сурма - від 0,0005 до 0,02%; олово - від 0,0005 до 0,1%.

Спектрографічний метод заснований на переведенні стружки або порошку платини в глобулу, випаровуванні елементів домішок у дузі постійного струму та фотографічній реєстрації їх спектрів.

Визначають домішки: паладій – від 0,002 до 0,1%; іридій, родій, рутеній – від 0,005 до 0,1% кожного; мідь, нікель, золото, магній, срібло – від 0,001 до 0,01% кожного; алюміній, кремній, свинець, цинк – від 0,001 до 0,02% кожного; залізо - від 0,002 до 0,05%; олово та сурма - від 0,0005 до 0,02% кожного.

Гравіметричний метод заснований на визначенні втрат при прожарюванні по різниці маси зразка, що аналізується, до і після прожарювання.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4, 5).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за ГОСТ 22864 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1.2. (Виключений, Зм. N 3).

1.3. Масову частку домішок спектрографічним та гравіметричним методами визначають не менше ніж у чотирьох паралельних наважках; спектрометричним - не менше, ніж із чотирьох місць однієї таблетки.

1.4,1.5. (Виключені, Зм. N 3).

2. СПЕКТРОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

2.1. Апаратура, реактиви та розчини

Квантометр емісійний АРЛ 31000 або інший прилад не поступається точності.

Уніполярний генератор низьковольтної іскри.

Прес НТР-60.

Сталева прес-форма із матрицею внутрішнім діаметром 40 мм.

Верстат для заточування металевих стрижнів.

Терези аналітичні.

Платинові стрижні діаметром 6 мм довжиною 150 мм (масова частка платини 99,98%), заточені на конус під кутом 90°.

Градуювальні зразки.

Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 5962 .

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 , розведена 1:1.

Вода дистильована.

Стандартний зразок складу платини перевірки правильності результатів аналізу.

Електроди графітові спектрально чисті.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

2.2. Підготовка до аналізу

Для видалення поверхневих забруднень платину кип'ятять у розчині соляної кислоти протягом 2 хв, промивають водою та сушать.

Наважку масою 30 г поміщають у прес-форму і пресують таблетку зусиллям 540000 Н.

Таблетку поміщають на водоохолоджувальну підставку повітряного штатива спектрометра. Контрелектрод служить платиновий стрижень. Аналітичний проміжок 3±0,02 мм встановлюється за шаблоном.

Таблетка та платиновий стрижень є електродами низьковольтної уніполярної іскри.

Якщо на аналіз надходять проби у вигляді литих стрижнів діаметром 6-8 мм, довжиною 20-25 мм, торці стрижнів обробляють на гладку плоску поверхню, після чого поверхню платини очищають, як зазначено вище.

При аналізі в дузі постійного струму навішування платини масою 150 мг поміщають кратер графітового електрода діаметром 6 мм (глибина кратера 1,5-2,0 мм, діаметр 3,5-4,0 мм). Контрелектрод служать графітові стрижні довжиною 30-50 мм, заточені на усічений конус і майданчиком діаметром 2,5 мм.

2.3. Проведення аналізу

Проба платини служить анодом (+), а контрелектрод - катодом (-).

Підготовка приладів до роботи проводиться згідно з інструкціями з експлуатації на прилади.

Зразок обшукують щонайменше чотири рази. Після кожного обшуку за заданою аналітичною програмою автоматично друкуються результати вимірювання кожного елемента.

Контрелектрод замінюють на нове перед спалюванням нової проби.

2.2, 2.3 (Змінена редакція, Изм. N 5).

2.4. Обробка результатів

За результатами вимірювань за допомогою постійного графіка, побудованого за зразками градуювання, визначають масову частку домішок.

При оснащенні квантометра комп'ютером (ЕОМ) за заданою аналітичною програмою автоматично проводять розрахунок масових часток та їхнє друкування.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне чотирьох вимірювань (обкривань), максимальна розбіжність між якими не перевищує допустимих розбіжностей за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Якщо проведено калібрування вимірювальних каналів спектрометра за зразками градуювання, масову частку елементів домішок отримують множенням зареєстрованого значення показань цифрового вольтметра на ціну поділу, яка для кожного елемента визначається при калібруванні.

Аналітичні лінії до виконання аналізу представлені в табл.1.

Таблиця 1

Визначається елемент
Довжина хвилі, км
Паладій
355,30; 340,45
Родій
365,79; 343,48
Іридій
269,42; 224,26
Рутеній
349,89; 240,27
Золото
267,59
Свинець
405,78
Залізо
296,68; 259,94
Кремній
251,61; 288,15
Олово
286,33; 189,9
Алюміній
396,15
Сурма
206,83; 231,14
Срібло
328,06; 338,28
Мідь
324,75; 327,39
Нікель
227,02; 361,93; 221,61
Магній
279,55; 285,21
Цинк
334,50; 213,85
Платина
271,31; 280,85 Внутрішній стандарт



(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

2.4.1. Приготування зразків градуювання (див. п. 3.4.3).

2.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень, що допускаються, не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.3.

3. СПЕКТРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД

3.1. Апаратура, реактиви та розчини

Спектрограф дифракційний із ґратами 600 штр/мм.

Триступінчастий ослаблювач з пропусканням ступенів 100, 40 та 10%.

Генератор дуги постійного струму силою до 15 А

Мікрофотометр, що не реєструє.

Сталева прес-форма із матрицею внутрішнім діаметром 4 мм.

Верстат для заточування графітових електродів.

Електроди графітові спектрально чисті марок ОСЧ 7-3, ОСЧ 7-4, В-3 діаметром 6 мм.

Градуювальні зразки.

Фотопластинки спектральні типу ЕС чутливістю 5-10 од. за ГОСТ 10691.1 або типу 2 чутливістю 16 од.

Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 5962 .

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 , розведена 1:1.

Проявник та фіксаж за ГОСТ 10691.0 , ГОСТ 10691.1 . Допускається застосування іншого контрастно працюючого проявника.

Стандартний зразок складу платини перевірки правильності результатів аналізу.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.2. Підготовка до аналізу

Для видалення поверхневих забруднень платину кип'ятять у розчині соляної кислоти протягом 2 хв, промивають водою та сушать.

Наважки масою 150 мг поміщають у кратери графітових електродів (глибина кратера 1,5-2,0 мм, діаметр 4 мм). У разі аналізу губчастої платини навішування металу пресують зусиллям 500-1000 Н.

Контрелектродом є графітові стрижні довжиною 30-50 мм, заточені на усічений конус (з майданчиком діаметром 2,5 мм).

3.3. Проведення аналізу

Спектри градуювальних та аналізованих зразків фотографують на спектрографі: ширина щілини 0,015 мм, освітлення щілини трилінзовим конденсатором, сила струму 10-12 А, експозиція 60 с. Аналізований зразок є анодом. Аналітичний проміжок 2,5 мм регулюють у процесі експонування спектрів зображення по проміжній діафрагмі. Від кожної навішування зразків градуювання або проб отримують по одному спектру.

Фотопластинки виявляють протягом 5 хв за температури проявника 20 °C. Виявлені фотопластинки обполіскують у воді, фіксують, промивають у проточній воді, висушують та фотометрують.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Для всіх елементів внутрішнім стандартом є лінії платини. Визначення масових часток домішок проводять методом «трьох еталонів».

Аналітичні лінії щодо аналізу представлені в табл.2.

Таблиця 2


Визначається елемент
Довжина хвилі, нм
аналітичної лінії
внутрішнього стандарту
Паладій
325,87
326,84
355,30
366,30
Родій
339,68
326,84
365,79
366,30
Іридій
269,42
271,57
284,97
271,57
Рутеній
287,49
280,85
343,67
326,84
Золото
267,59
267,45
312,27
311,98
Срібло
328,06
326,84
Нікель
303,79
307,95
341,47
348,34
Мідь
327,39
326,84
Залізо
302,06
302,43
259,93
259,60
Алюміній
309,27
307,95
Кремній
288,15
285,31
Олово
283,99
285,31
Цинк
334,50
326,84
Свинець
280,20
285,31
Сурма
259,80
259,60
Магній
280,26
285,31
285,21
285,31

3.4.2. За допомогою мікрофотометра вимірюють величину почорніння аналітичних ліній та ліній внутрішнього стандарту.

За допомогою характеристичної кривої, яка будується для кожної спектрограми, визначають логарифми відношення інтенсивності аналітичної лінії домішки та внутрішнього стандарту.
Градуювальні графіки будують у координатах ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) , по осі абсцис ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) (логарифм масової частки градуювальних зразків); по осі ординат - ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) (Логарифм відношення інтенсивності лінії домішки до лінії внутрішнього стандарту).

В області великих масових часток допускається побудова градуювальних графіків у координатах ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) , де ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) - Різниця почорнінь аналітичної лінії та лінії внутрішнього стандарту.

За градуювальним графікам знаходять масові частки домішок в аналізованих пробах.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне чотирьох паралельних визначень, максимальна розбіжність між якими не перевищує розбіжностей, що допускаються, при довірчій ймовірності Р = 0,95.

3.4.3. Приготування градуювальних зразків

Зразки для спектрального аналізу готують шляхом безпосереднього введення розрахункової кількості порошків домішок (марки х.ч.) в спектрально чисту платину (масова частка платини не менше 99,98%).

Наважки домішок з невеликою кількістю платини пресують у таблетку (щоб уникнути втрат домішок), потім таблетку і залишок платини поміщають у графітовий тигель і плавлять в нагрівальній печі типу ІСТ-016 при 1950 °C протягом 20 хв.

Після плавки зливки очищають від зовнішніх механічних вкраплень, промивають у соляній кислоті та розстрагують у стружку крупністю 1 мм. Стружку проварюють у соляній кислоті, промивають дистильованою водою та сушать.

Чистоту платини до плавки визначають спектрографічним методом у тих самих умовах, за яких проводять аналіз. Домішки, які виявляють у платині, визначають методом добавок, а знайдені масові частки враховують при виготовленні зразків градуювання.

Готують серію із шести градуювальних зразків у діапазоні масової частки від 0,0005 до 0,1%. Допускається приготування зразків градуювання іншим способом, що забезпечує зазначену точність аналізу.

3.4.4. Різниця результатів паралельних визначень і результатів аналізу не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.3.

Таблиця 3


Масова частка домішок, %
Розбіжність, що допускається, %
паралельних визначень
результатів аналізу
Від 0,0005 до 0,0010 вмикання.
0,0010
0,0010
Св. 0,001 "0,003" 0,004 0,005
0,003 0,010 0,006 0,008
0,01 0,03
0,01
0,02
0,03 0,10
0,02 0,03

3.4.1-3.4.4. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4. ГРАВІМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ВТРАТ ПРИ ПРОГАРТУВАННІ

4.1. Апаратура

Електропіч для прожарювання при 800-900 °С.

Тиглі платинові N 100-4 за ГОСТ 6563 .

Тиглі фарфорові N 3 низькі за ГОСТ 9147 .

Терези аналітичні.

Ексикатор з ГОСТ 25336 .

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.2. Проведення аналізу

Чистий платиновий тигель з постійною певною масою поміщають у порцеляновий тигель і прожарюють печі протягом 10-15 хв при температурі 650-800 °С. Після закінчення прожарювання порцеляновий тигель з платиновим витягають із печі, охолоджують в ексикаторі до температури (20±5) °З визначення маси платинового тигля.

Після цього в ньому зважують 5,0 г аналізованого металу. Тигель з металом поміщають у фарфоровий тигель і прожарюють у печі за тих же умов протягом 20-25 хв, витягають фарфоровий тигель з платиновим тиглем з печі і охолоджують в ексикаторі до температури (20±5) °С.

Платиновий тигель зважують, поміщають у фарфоровий тигель і прожарюють за тих же умов протягом 10-15 хв, потім охолоджують в ексикаторі і знову зважують. Операцію прожарювання та охолодження тигля повторюють до отримання постійної маси платинового тигля з металом.

Різниця маси тигля з металом до і після прожарювання дає масу втрат при прожарюванні в пробі, що аналізується.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 4).

4.3. Обробка результатів

Масову частку втрат при прожарюванні ( ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) ) у відсотках обчислюють за формулою

ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5)



де ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) - Різниця маси тигля з металом до прожарювання і після прожарювання, г;

ГОСТ 12226-80 Платина. Методи аналізу (зі змінами N 1, 2, 3, 4, 5) - Маса металу, г.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне чотирьох паралельних визначень, максимальна розбіжність між якими не перевищує 0,005% при масовій частці втрат при прожарюванні до 0,02% і 0,01% при масовій частці втрат при прожарюванні від 0,02 до 0,05% при довірчої ймовірності Р = 0,95.

(Змінена редакція, зміна N 4).