ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012

ГОСТ Р ИСО 17642-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю

ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012

Група В09

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ВИПРОБУВАННЯ руйнівних зварних швів МЕТАЛЕВИХ МАТЕРІАЛІВ

Випробування на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання

Частина 2

Випробування із природною жорсткістю

Destructive tests on welds in metallic materials. Cold cracking tests для weldments. Arc welding processes. Part 2. Self-restraint tests

ГКС 25.160.40

Дата введення 2014-01-01

Передмова

1 ПІДГОТОВЛЕНО Федеральною державною установою «Науково-навчальний центр «Зварювання та контроль» при МДТУ ім. Н. Е. Баумана (ФДУ «НУЦСЬК» при МДТУ ім. Н.Е. Баумана) та Національним агентством контролю та зварювання (НАКС) на основі власного автентичного перекладу російською мовою міжнародного стандарту, зазначеного у пункті 4

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 364 «Зварювання та споріднені процеси"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 22 листопада 2012 р. N 1010-ст

4 Цей стандарт ідентичний міжнародному стандарту ISO 17642−2:2005* «Руйнівні випробування зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування з природною жорсткістю» (ІSO 17642-2:2005 «Destructive tests on welds in metallic materials — Cold cracking tests for weldments — Arc welding processes — Part 2: Self-restraint tests»).
________________
* Доступ до міжнародних та зарубіжних документів, згаданих тут і далі за текстом, можна отримати, перейшовши за посиланням на сайт shop.cntd.ru. - Примітка виробника бази даних.

При застосуванні цього стандарту рекомендується використовувати замість посилальних міжнародних стандартів відповідні їм національні стандарти, відомості про які наведено у додатковому додатку ТАК

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Правила застосування цього стандарту встановлені в ГОСТ Р 1.0-2012 (розділ 8). Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному (станом на 1 січня поточного року) інформаційному покажчику «Національні стандарти», а офіційний текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковано у найближчому випуску щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет (gost.ru)

Вступ

ІСО 17642-2 підготовлений Європейським комітетом зі стандартизації (СЄН) у співпраці з технічним комітетом ІСО/ТК 44 «Зварювання та споріднені процеси», підкомітетом ПК 5 «Випробування та перевірка зварних швів» відповідно до Угоди про технічне співробітництво між ІСО та ІСО Віденська Угода).

ISO 17642 складається з наступних частин під загальним найменуванням «Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання» і включає:

частина 1. Загальні засади;

частина 2. Випробування із природною жорсткістю;

Частина 3. Випробування із застосуванням зовнішнього навантаження.

Додаток ZA містить перелік відповідних міжнародних та європейських стандартів, еквіваленти яких не наведено у тексті.

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює вимоги до зразків та процедури, які слід виконувати при випробуваннях на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях зразків із природною жорсткістю шляхом:

- CTS-випробування (при керованій термічній жорсткості);

- Tekken-випробування (при Y-подібній обробці) або Lehigh-випробування (при U-подібній обробці).

Випробування проводять для отримання інформації про опірність утворення холодних тріщин при зварюванні.

Цей стандарт застосовується переважно, але не виключно, для марганцовистих і низьколегованих сталей.

2 Нормативні посилання

Цей стандарт використовує нормативні посилання на такі міжнародні стандарти*. Наступні зміни або зміни дійсні для датованих посилань цього стандарту тільки після введення змін та змін до нього. Для недатованих посилань застосовується останнє видання документа (включаючи зміни до нього).
_______________
* Таблицю відповідності національних стандартів міжнародним див. за посиланням. - Примітка виробника бази даних.

ЕН 1043−1:1995 Випробування твердості, що руйнують випробування зварних швів металевих матеріалів. (EN 1043−1:1995, Destructive tests on welds in metallic materials — Hardness testing — Part 1: Hardness test on arc welded joints)
_______________
Замінено на EH ISO 9015-1:2011.

EH 1321 Руйнівні випробування зварних швів металевих матеріалів - Макроскопічні та мікроскопічні дослідження зварних швів

EH ISO 3690 Зварювання та споріднені процеси — Визначення вмісту водню в металі шва з феритною структурою, виконаного дуговим зварюванням (ISO 3690:2000) (EN ISO 3690, Welding and allied processes — 2000)

EH ISO 17642−1:2004 Випробування зварювальних швів металевих матеріалів, що руйнують випробування — Випробування зварних з'єднань на холодне розтріскування — Процеси дугового зварювання — Частина 1: Загальні положення (ISO 17642−1:2004) (EN ISO 17642-1:2 welds in metallic materials — Зовнішні тягачі тести для weldments — Одні висхідні процеси — Part 1: General (ISO 17642−1:2004))

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни та визначення, наведені в ЄП ІСО 17642-1:2004.

4 Показники та позначення

Застосовуються показники та позначення, наведені в таблиці 1.


Таблиця 1 - Показники та позначення

5 Принципові положення

5.1 Загальні положення

Випробування на опірність утворенню холодних тріщин у зварних з'єднаннях зразків із природною жорсткістю призначені для оцінки опірності основних та зварювальних матеріалів утворенню холодних тріщин.

Випробування полягає у виконанні зварного шва на зразку з двох пластин згідно з заздалегідь заданими умовами і перевірки поперечних перерізів зварного з'єднання для виявлення можливих тріщин в металі шва і зоні термічного впливу.

Ця процедура застосовується, головним чином, при дуговому зварюванні покритими електродами та напівавтоматичному зварюванні в захисному газі суцільним та порошковим дротом. Зазвичай, цей метод не використовують для процесів, що характеризуються великими значеннями зварювального струму, таких як дугове зварювання під флюсом.

5.2 Якісна оцінка

При застосуванні встановлених умов зварювання заданого матеріалу проводять одне оцінне випробування. У разі CTS-випробування перевіряють два випробувані шви.

5.3 Кількісна оцінка

Для встановлення межі утворення тріщин має бути виконано серію випробувань. Випробування, при якому не виникли тріщини, повторюють, інакше мають бути виконані інші випробування.

6 Випробування

6.1 CTS-випробування

6.1.1 Розміри контрольних зразків

Розміри контрольних зразків повинні відповідати малюнку 1.

Малюнок 1 - CTS-випробування

1 - отвір діаметром 13 мм; 2 - верхня плита; 3 - зазор у кореневому вирізі; 4 - нижня плита; 5 - глибина кореневого вирізу; 6 - кращий напрямок прокатки; 7 - випробувані шви; 8 - кріпильні шви

Малюнок 1 - CTS-випробування

6.1.2 Підготовка контрольних зразків

Усі контрольні зразки повинні бути виготовлені з основних матеріалів, які зварюватимуться зварювальними матеріалами, що підлягають випробуванню (див. малюнок 2).

Рисунок 2 — Пристрій, який використовується для позиціонування випробуваного вузла

1 - пристосування для проведення випробування; 2 - зварювальний матеріал

Рисунок 2 — Пристрій, який використовується для позиціонування випробуваного вузла

Матеріал зразків обробляють розпилюванням, фрезеруванням або шліфуванням. Поверхні, що зварюються, повинні бути фрезерованими або шліфованими. Під час обробки слід мінімізувати нагрівання та деформації.

Для контрольного зразка, наведеного малюнку 1, використовують звичайне пристосування. Розміри, що допускаються відхилення та інші вимоги до контрольних зразків, наведені в таблиці 2.


Таблиця 2 - Розміри, що допускаються відхилення та інші вимоги до контрольних зразків

Верхні та нижні плити повинні мати однакову товщину та бути з одного матеріалу. Верхні плити мають бути механічно оброблені, нижні - можуть бути вирізані газовою різкою.

У виняткових обставин, коли неможливо виготовити обидві пластини з випробуваного матеріалу, верхню пластину виготовляють з випробуваного матеріалу, нижню - з еквівалентного йому матеріалу за межею плинності. Важливо, щоб чутливість до виникнення тріщин у зоні термічного впливу під впливом водню у нижньої плити була меншою, ніж у випробуваного матеріалу.

Якщо можна визначити основний напрямок прокатки матеріалу, нижню та верхню плити слід розташувати так, щоб напрямок прокатки у них був однаковим (див. рисунок 1).

Слід забезпечити, щоб поверхні, що зварюються, були рівними і не мали на поверхні окалину, іржу, нафтові продукти, олію та інші забруднюючі речовини.

Пластини з'єднують болтом діаметром 12 мм. Болт, гайку та шайбу перед складання знежирюють. Не дозволяється використовувати болти та гайки з покриттям. Використовуючи болт, гайку і шайбу, пластини затягують при значенні моменту, що крутить, згідно таблиці 2. До виконання всіх зварювальних операцій перевіряють значення крутного моменту і при необхідності коригують.

6.1.3 Кріпильні зварні шви

Кріпильні шви (див. малюнок 1) виконують зварювальними матеріалами, межа плинності яких не менше межі плинності випробуваного матеріалу, якщо він не перевищує 895 Н/мм .

Примітка — Якщо межа плинності основного матеріалу перевищує 895 Н/мм , зварювальний матеріал може мати межу плинності менше, ніж у основного матеріалу (але більше 895 Н/мм ) та/або може застосовуватися наплавлення аустенітної корозійностійкої сталі.


Починають і закінчують кутові кріпильні шви на відстані (10±3) мм від кутів верхньої плити і виконують товщиною:

- (6±1) мм при товщині плити до 15 мм;

- (13±1) мм при товщині плити не менше 15 мм.

Для попередження водневого розтріскування зварні шви виконують з використанням при необхідності попереднього нагрівання, нагрівання між виконанням зварювальних проходів та нагрівання після зварювання.

Щоб забезпечити найменший вміст водню, всі зварювальні матеріали, що використовуються для виконання швів кріплення, піддають сушінню згідно з рекомендаціями виробника.

Перевіряють крутний момент на болті і, якщо потрібно, роблять затяжку. Перед виконанням випробуваних швів вузол витримують протягом 12 год.

6.1.4 Випробувані зварні шви

6.1.4.1 Попереднє нагрівання

Якщо контрольний зразок підлягає попередньому нагріванню, вузол поміщають у піч і залишають на час, достатній для забезпечення рівномірного його нагрівання. Встановлюють температуру печі вище тієї, яка потрібна для випробування з урахуванням охолодження вузла під час перенесення та встановлення.

До зварювання перевіряють температуру випробуваних плит, використовуючи калібрований поверхневий пірометр або термопару. Якщо випробування вимагають певної температури попереднього нагріву, зварювання не повинне починатися до її досягнення. Температури верхньої та нижньої плит у зоні випробування не повинні відрізнятися більш ніж на 5 °C.

6.1.4.2 Наплавлення

Для позиціонування вузла використовують пристрій. Розташування електрода/дроту щодо випробуваного вузла (див. малюнок 2) має бути таким, щоб випробувані шви були симетричні, знаходилися в нижньому положенні по всій ширині плити, виконувались в одному напрямку та за один прохід. Випробуваний шов не повинен виходити за кінці плити.

Довжину шва визначають виміром від початку шва до центру кратера, як показано на малюнку 3. Обчислюють значення погонної енергії (кДж/мм).

Примітка - Ручне зварювання ускладнює адекватне керування та спостереження. Тому рекомендується використовувати обладнання для механізованого зварювання.

Рисунок 3 - Вимірювання довжини шва L

Малюнок 3 - Вимірювання довжини шва

6.1.4.3 Нагрівання після зварювання

Якщо передбачено нагрівання після зварювання, вузол переносять у піч негайно після виконання першого випробуваного шва. Нагрівання після зварювання контролюють каліброваним поверхневим пірометром або термопарами.

6.1.4.4 Охолодження

Слідом за виконанням першого випробуваного шва і можливого нагрівання після зварювання випробуваний вузол переносять в охолодну ванну таким чином, щоб сторона, протилежна зварному шву, занурилася в проточну воду на глибину (60±5) мм (див. рисунок 4).

Малюнок 4 — Розташування контрольного зразка в охолодній ванні

1 - випробуваний шов; 2 - вода

Малюнок 4 — Розташування контрольного зразка в охолодній ванні

Перенесення у ванну завершують протягом 60 с після закінчення зварювання (нагрівання після зварювання, якщо воно застосовується).

Температура води на виході з охолоджувальної ванни не повинна перевищувати 30 °C.

Вузол витримують у ванні, поки його температура знизиться до температури навколишнього середовища і потім витягають його.

6.1.4.5 Наплавлення другого зварного шва

Після вилучення з охолоджуючої ванни вузол витримують не менше 48 годин до наплавлення другого випробуваного шва відповідно до 6.2.5.2 .

Другий випробуваний шов охолоджують так само, як перший.

Після охолодження другого випробуваного шва до температури навколишнього середовища, перш ніж приступати до подальшої роботи, вузол витримують не менше 48 год.

6.1.4.6 Визначення вмісту водню

Вміст дифузійного водню у зварювальному матеріалі (мл на 100 г наплавленого металу) визначають за ЄП ІСО 3690 і відповідним стандартом на зварювальний матеріал.

Атмосферні умови щодо змісту водню мають бути репрезентативними наявним при випробуванні.

6.1.5 Результати випробування

6.1.5.1 Металографічне дослідження

6.1.5.1.1 Секціонування

Контрольні зразки повинні бути поділені на зразки однакового розміру для металографічного дослідження відповідно до ЄП 1321, див. рисунок 5.

Примітка — Не слід застосовувати надмірні зусилля, вібрації або методи, що спричиняють нагрівання.

Рисунок 5 - Секціонування CTS-контрольного зразка

1 - напрямок зварювання; 2 - поверхні, які полірують та перевіряють на наявність тріщин; 3 - контрольні зразки

, - Поверхні, які полірують і перевіряють на наявність тріщин

Рисунок 5 - Секціонування CTS-контрольного зразка

6.1.5.1.2 Підготовка та перевірка

Шість поверхонь, одержаних після розрізання, готують для дослідження мікроструктури. Підготовлені поверхні металу зварного шва та зони термічного впливу перевіряють на наявність тріщин при збільшенні не менше 50. Спочатку перевіряють поверхні 2b або 3а (див. малюнок 5) відповідно до ЄП 1321. Відсутність у зразках тріщин підтверджують при відповідному збільшенні 200.

6.1.5.1.3 Вимірювання

Якщо в металі зварного шва виявляють кореневі тріщини із сумарною довжиною понад 5% від товщини шва, контрольний зразок вважається неспроможним і дослідження зв'язаних зразків припиняють.

Якщо в зоні термічного впливу є тріщини довжиною більше 5% від катета шва, випробуваний шов розглядають як «схильний до тріщиноутворення» і металографічне дослідження припиняють.

Якщо тріщини не виявляють, перевіряють усі шість поверхонь.

Якщо матеріал нижньої плити відрізняється від матеріалу верхньої та розтріскування присутній тільки в зоні термічного впливу нижньої плити, випробування вважають недійсним.

Рисунок 6 - Вимірювання довжини катета

Довжина катета .

Рисунок 6 - Вимірювання довжини катета

6.1.5.1.4 Вимірювання твердості

На одній із центральних поверхонь кожного випробуваного шва (див. 3а або 2b на малюнку 5) вимірюють твердість по Віккерсу відповідно до ЄП 1043-1:1995, рисунок 4, HV10, HV5.

З навантажень 2,5, 5 і 10 кг вибирають таку, щоб при вимірюванні твердості можна було розмістити 10 відбитків усередині зерна з термічного впливу. Результати за відбитками, що потрапили в зону зварного шва, дрібнозернисту зону, або основний матеріал, що не зазнав термічного впливу, до уваги не приймають і проводять подальші вимірювання.

Рисунок 7 — Типове розташування відбитків під час вимірювання твердості

1 - зварний шов

Примітка — Відстань будь-якого відбитка до раніше виконаного повинна бути не меншою за ЄП 1043-1, що допускається.

Рисунок 7 — Типове розташування відбитків під час вимірювання твердості

6.2 TEKKEN-випробування (при Y-подібній обробці) та Lehigh-випробування (при U-подібній обробці)

6.2.1 Загальні положення

Тип Y відноситься до більш жорстких умов випробування та рекомендується для випробування основного металу. Тип U діє для менш жорстких умов випробування та рекомендується для випробування металу зварного шва.

6.2.2 Розміри контрольних зразків

Розміри контрольних зразків повинні відповідати малюнку 8.

Малюнок 8а) - Випробування при Y-подібній обробці

Малюнок 8а) - Випробування при Y-подібній обробці

Малюнок 8b) - Випробування при U-подібній обробці

Малюнок 8b) - Випробування при U-подібній обробці

— зона випробування (при Y-подібній або U-подібній обробці); - кріпильний шов; - Товщина випробуваної плити; - Зазор у корені шва, рівний (2,0 ± 0,2) мм; - діаметр отвору (залежить від товщини плити) та ширина оброблення

Малюнок 8 — Форма та розміри випробуваних плит

6.2.3 Підготовка контрольних зразків

Контрольні зразки випробуваного матеріалу відрізають пилкою, фрезою або наждачним колом. Фінішною обробкою поверхонь, що зварюються, повинно бути фрезерування або шліфування. При обробці матеріалу слід звертати увагу на мінімізацію нагріву та деформації.

Загальні вимоги до контрольного зразка наведено малюнку 8.

Кромки контрольного зразка, що не піддаються зварюванню, можуть бути в змозі після газового різання.

Якщо можливе встановлення напрямку прокатки, воно має бути в обох плитах однаковим і збігатися з напрямком зварювання.

Поверхні, що підлягають зварюванню, повинні бути рівними, не повинні мати окалини, іржі, масла, мастила та інших забруднень.

6.2.4 Кріпильні зварні шви

Кріпильні зварні шви (показані на малюнку 8 для зразка з Y-подібною обробкою) виконують із застосуванням зварювального матеріалу, межа плинності якого не менше межі плинності випробуваного матеріалу.

Для попередження водневого розтріскування зварні шви виконують з використанням при необхідності попереднього нагрівання, нагрівання між виконанням зварювальних проходів та нагрівання після зварювання.

Щоб забезпечити найменший вміст водню, всі зварювальні матеріали, що використовуються для виконання швів кріплення, піддають сушінню згідно з рекомендаціями виробника.

6.2.5 Випробувані зварні шви

6.2.5.1 Попереднє нагрівання

Якщо контрольний зразок підлягає попередньому нагріванню, вузол поміщають у піч і залишають на час, достатній для забезпечення рівномірного його нагрівання. Встановлюють температуру печі вище тієї, яка потрібна для випробування з урахуванням охолодження вузла під час перенесення та встановлення.

До зварювання перевіряють температуру контрольного зразка, використовуючи калібрований поверхневий пірометр або термопари. Якщо випробування вимагають певної температури попереднього нагріву, зварювання не повинне починатися до її досягнення. Температури контрольного зразка в зоні випробування не повинні відрізнятись більш ніж на 5 °C.

6.2.5.2 Зварювання

Зварювання виконують у нижньому положенні в умовах, за яких швидкість охолодження не впливає. Зварювання починають, коли температура всієї випробуваної плити досягає заданої температури попереднього нагріву.

Досліджуваний шов виконують, як показано на малюнку 9а). При автоматичному зварюванні слідують малюнкам 9b) і 9с). Обчислюють значення погонної енергії (кДж/мм).

Примітки

1 Підготовка покритих електродів для ручного дугового зварювання швів, що піддаються CTS-випробуванню, іноді не відповідає рекомендаціям виробника. Методи обробки, що застосовуються в цих випадках, вказують у протоколі випробувань.

2 Оскільки ручне зварювання ускладнює контроль за процесом, рекомендується застосовувати обладнання для механізованого зварювання.

Малюнок 9 - Методи зварювання випробуваного шва

Випробування при Y-подібній обробці

Випробування при U-подібній обробці

1 - початок; 2 - кратер; 3 - випробуваний зварний шов; 4 - кріпильний зварний шов; 5 - розмір, рівний приблизно 2 мм; 6 - розмір, рівний приблизно 76 мм

Малюнок 9 - Методи зварювання випробуваного шва

6.2.5.3 Термічна обробка після зварювання

Якщо передбачено нагрівання після зварювання, вузол переносять у піч негайно після виконання першого випробуваного шва.

Нагрівання після зварювання контролюють каліброваним поверхневим пірометром або термопарами.

Після охолодження до довкілля контрольний зразок до виконання подальших робіт витримують не менше 48 год.

6.2.5.4 Визначення вмісту водню

Вміст дифузійного водню у зварювальному матеріалі (мл на 100 г наплавленого металу) визначають згідно ЄП ІСО 3690 і відповідного стандарту на зварювальний матеріал.

Атмосферні умови при визначенні вмісту водню мають бути репрезентативними щодо умов проведення CTS-випробування або випробування при Y-подібній обробці.

6.2.6 Результати випробування

6.2.6.1 Загальні положення

Залежно від вимоги випробуваний шов перевіряють на наявність тріщин на поверхні, в корені та перерізах шва, встановлюють їх довжини, обчислюють коефіцієнт розтріскування та вимірюють твердість у зоні термічного впливу.

6.2.6.2 Візуальна перевірка

Візуально перевіряють випробуваний шов на наявність поверхневих тріщин і обчислюють коефіцієнт розтріскування за такою формулою

,

де - Коефіцієнт розтріскування для кореня шва, %;

- Довжина випробуваного шва, мм;

- Сумарна довжина кореневих тріщин, мм.

6.2.6.3 Металографічне дослідження

6.2.6.3.1 Секціонування

Контрольні зразки поділяють на ділянки для металографічного дослідження відповідно до ЄП 1321 (див. рис. 11).

Примітка — Не слід застосовувати надмірні зусилля, вібрації та методи, що викликають нагрівання.


Якщо зварювання відповідає малюнку 9а), п'ять різьбових різів повинні проходити між кінцями шва і вказану відстань ділять на чотири частини, як показано на малюнку 11а).

Якщо зварювання відповідає малюнку 9b), один із крайніх секційних різів повинен проходити можливо ближче до місця початку зварювання там, де ширина валика стає постійною, інший - можливо ближче до центру кратера шва. Відстань між крайніми секціонуючими різами ділять на чотири частини, як показано на малюнку 11b).

6.2.6.3.2 Підготовка та перевірка

Підготовлені поверхні зварного шва та зони термічного впливу перевіряють на наявність тріщин при збільшенні не менше 50. Висновок про відсутність тріщин на зразках підтверджують при збільшенні не менше 200.

6.2.6.3.3 Вимірювання

Коефіцієнт розтріскування обчислюють за формулою

,

де - Коефіцієнт розтріскування у відповідному перерізі, %;

- Найменша товщина випробуваного шва, мм (див. рисунок 10);

- Висота кореневої тріщини, мм (див. малюнок 10).

Рисунок 10 - Процедура вимірювання

Рисунок 10 - Процедура вимірювання

Примітка - Будь-які дефекти зварного шва менше 0,5 мм ( 0,5 мм) по висоті не слід розглядати як холодні тріщини, викликані воднем.

Малюнок 11 — Положення місць перевірки наявності тріщин

1 - різання в напрямку ширини зразка; 2 - положення перерізу перерізу

Малюнок 11 — Положення місць перевірки наявності тріщин

6.2.6.4 Вимірювання твердості

На одній із центральних поверхонь випробуваного зварного шва вимірюють твердість за Віккерсом відповідно до EN 1043-1:1995, рисунок 6, HV10, HV5.

З навантажень 2,5, 5 і 10 кг вибирають таку, щоб при вимірюванні твердості можна було розмістити 10 відбитків усередині зерна з термічного впливу. Результати за відбитками, що потрапили в зону зварного шва, дрібнозернисту зону, або основний матеріал, що не зазнав термічного впливу, до уваги не приймають і проводять подальші вимірювання.

7 Протокол випробування (CTS, Y-подібна та U-подібна обробка)

Протокол випробування повинен включати, якщо застосовно, наступну інформацію:

a) позначення цього стандарту;

b) тип контрольного зразка;

c) ідентифікацію контрольного зразка;

d) матеріал плит контрольного зразка;

e) розмір контрольного зразка;

f) умови зварювання та випробувань;

g) число, положення, довжину тріщин і значення мікротвердості, якщо застосовується;

h) твердість (якщо застосовується);

i) вміст дифузійного водню.

Приклади типових протоколів наведені у додатках, А та Ст.

Додаток, А (довідковий). Протокол CTS-випробування

Додаток А
(довідкове)

Додаток (довідковий). Протокол випробування при Y-подібній обробці (TEKKEN-випробування) та U-подібній обробці (Lehigh-випробування)

Додаток
(довідкове)

Додаток ZA (довідковий). Нормативні посилання на міжнародні та відповідні їм європейські стандарти

Додаток ZA
(довідкове)

Цей стандарт включає шляхом датованих або недатованих посилань положення з інших публікацій. Нормативні посилання розміщуються у відповідних місцях тексту, публікації наведені нижче. Для датованих посилань поправки або зміни будь-яких із цих публікацій застосовують лише, якщо ці посилання включені до стандарту шляхом внесення поправки чи перегляду. Для недатованих посилань застосовується остання редакція публікації (включаючи поправки).

Примітка — Якщо міжнародну публікацію було модифіковано шляхом загальних змін, зазначених як «mod.», застосовується відповідний EN/HD.

_______________
Замінено на ЄП ІСО 9015-1:2011.

Додаток ТАК (довідковий). Відомості про відповідність посилальних міжнародних стандартів до посилальних національних стандартів Російської Федерації

Додаток ТАК
(довідкове)

Таблиця Д. А. .1

________________
* Ймовірно, помилка оригіналу. Слід читати: ДСТУ ISO 17642-1-2011. - Примітка виробника бази даних.

__________________________________________________________________________
УДК 621.791.053:006.354 ГКС 25.160.40 В09

Ключові слова: зварні шви, дугове зварювання, холодне розтріскування, випробування
___________________________________________________________________