ГОСТ 25698-98

ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості матеріалів, що здається, в основному з рівномірною твердістю за перерізом

ГОСТ 25698-98
(ІСО 4498-1-90)

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

МАТЕРІАЛИ МЕТАЛЕВІ СПАЧЕНІ,
ВИКЛЮЧА ТВЕРДІ СПЛАВИ

Визначення твердості матеріалів, що здається
в основному з рівномірною твердістю по перерізу

Sintered металеві матеріали, крім hardmetals. Визначення apparent hardness.
Materials of essentially uniform section hardness

МКС 77.160
ОКП 17 0030

Дата введення 2001-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним Технічним комітетом зі стандартизації МТК 150; Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України

ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації

2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 13 від 28.05.98)

За ухвалення проголосували:

3 Цей стандарт є повним автентичним текстом міжнародного стандарту ISO 4498-1-90 «Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості, що здається. Частина 1. Матеріали здебільшого з рівномірною твердістю по перерізу» і містить додаткові вимоги, що відображають потреби економіки країн Співдружності, текст яких виділено курсивом.

4 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 19 грудня 2000 р. N 384-ст міждержавний стандарт ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) введений у дію безпосередньо як державний стандарт Російської Федерації з 1 липня 2001 р.

5 ВЗАМІН ГОСТ 25698–83

Вступ

Твердість, отримана при дослідженні спечених ( порошкових ) металевих матеріалів за допомогою випробувальної апаратури за методами Брінелля, Роквелла і Віккерса, називається твердістю, що здається. Так як спечений порошковий матеріал складається з щільного металевого речовини і пор, його твердість зазвичай менше твердості щільних матеріалів того ж складу і стану. Але це не означає, що функціональні характеристики (наприклад, опір зношування) спечених матеріалів гірше характеристик щільних матеріалів з еквівалентною ( однаковою ) щільністю металевої речовини.

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює методи визначення твердості спечених металевих матеріалів.

Стандарт поширюється на:

а) спечені матеріали, які не піддані термічній обробці;

б) спечені матеріали, піддані термічній обробці отже їх твердість переважно рівномірна від поверхні до глибини щонайменше 5 мм.

Примітка — Спечені металеві матеріали, які внаслідок поверхневої обробки (наприклад, зміцнення поверхні) не відповідають вимогам перерахування б), у цьому стандарті не розглядаються.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:

ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом

ГОСТ 9012-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Брінеллем

ГОСТ 9013-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Роквеллом

3 Апаратура

Апаратура для проведення випробування - за ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 .

4 Відбір та підготовка зразків для випробування

4.1 Оскільки твердість спеченого матеріалу, що здається, залежить від щільності, яка може змінюватися по всій деталі, положення місць вдавлювання індентора для визначення твердості має бути узгоджене між зацікавленими сторонами.

4.2 Поверхня спеченого металу повинна бути чистою, гладкою та плоскою для отримання точних значень твердості на вдавлювання. Ця умова має важливе значення при визначенні твердості по Віккерсу та Брінеллю. Для цього цілком достатньо очистити поверхню відповідним розчинником. У деяких випадках поверхня може бути трохи відполірована за умови, що за даними лабораторних вимірювань (або нормативних документів) вплив такого полірування незначний.

Примітка — Полірування може бути виконане, наприклад, шляхом застосування металографічного шліфувального паперу або алмазної пасти розміром частинок не більше 6 мкм.

5 Проведення випробувань

5.1 Випробування повинні бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 та 5.2-5.5 цього стандарту.

Вимірювання твердості проводять при температурі від 10 °C до 35 °C.

5.2 Клас твердості, до якого відноситься випробовуваний зразок, повинен бути визначений за допомогою випробування на твердість за Віккерсом ( HV ) при навантаженні 49,03 Н (5 кгс). Потім необхідно вибрати за таблицею 1 умови випробування на твердість, що відповідають певному (отриманому) класу твердості та НД на виробництво матеріалу.

Умови проведення випробувань на твердість за Роквеллом наведено у додатку А.

Метод визначення твердості за Віккерсом є контрольним (арбітражним) методом і застосовується у спірних випадках.

Примітка: При неможливості визначення твердості за Віккерсом метод визначення твердості за Роквеллом використовують як контрольний (арбітражний).


Якщо після початкового випробування виникають сумніви щодо вибору класу твердості, повинен бути обраний нижчий клас.

Якщо значення твердості за зразком охоплюють більше одного класу твердості, випробування слід проводити в умовах, що відповідають нижчому класу твердості.


Таблиця 1

Приклади позначення твердості:

150 HBS 2,5/62,5/10 - твердість по Брінеллю 150, визначена при застосуванні сталевої кульки діаметром 2,5 мм, при навантаженні 62,5 кгс (612,9 Н) та її тривалістю витримки 10 с.

300 HBW 2,5/187,5/10 - твердість за Брінеллем 300, визначена при застосуванні кульки з твердого сплаву діаметром 2,5мм, при навантаженні 187,5 кгс (1839 Н) та її тривалістю витримки 10 с.

5.3 Для деяких зразків слід (допускається) використовувати навантаження, менші за вказані в таблиці 1, але щоб умови їх випробувань відповідали вимогам ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 .

Зокрема, це стосується:

а) до тонких випробуваних зразків;

б) до зразків з малою поверхнею, призначеної для випробування;

в) до зразків із дуже малою поверхнею, призначеною для випробування;

г) до зразків із кріпленням або без нього, які можуть бути деформовані або перекошені під час випробування.

Якщо необхідно провести такі випробування, умови їх мають бути узгоджені заінтересованими сторонами.

При відстані від центру відбитка до краю виробу менш встановленого за ГОСТ 9012 допускається вимірювання твердості Брінеллю проводити кулькою діаметром 1 мм. При цьому кількість відбитків щодо твердості, умови вимірювання та обробку результатів встановлюють у нормативному документі на виріб.

Слід зазначити, що при зазначених вище умовах випробування розкид результатів буде більшим, ніж при звичайному випробуванні, і отриманий результат менш точно характеризувати стан матеріалу через дуже малого інденторного впливу (зниження чіткості відбитків).

5.4 Якщо при визначенні твердості за Віккерсом відбиток від індентора не має чітких кутів, результат випробування слід вважати недійсним.

5.5 Слід отримати п'ять прийнятних за чіткістю відбитків та обчислити відповідні їм значення твердості (при визначенні твердості за Роквеллом роблять просте зчитування результату). Найменше значення твердості не враховують ( відкидають ).

6 Обробка результатів

Визначають середнє арифметичне чотирьох значень твердості (5.5), що залишилися, і округляють його з точністю до найближчого цілого числа.

Інший метод обробки результатів ( наприклад, коли всі п'ять прийнятних за чіткістю відбитків твердості є характеристикою матеріалу ) застосовують за згодою між зацікавленими сторонами та вказують у нормативному документі на конкретний матеріал .

Не допускається переведення значень твердості за Віккерсом, Брінеллем або Роквеллом з однієї шкали в іншу.

7 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити:

а) посилання на цей стандарт;

б) дані, необхідні для ідентифікації випробуваного зразка;

в) результати, отримані відповідно до позначень та умов випробування за ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 ;

г) дії, які не передбачені цим стандартом, або дії, що розглядаються як необов'язкові;

д) будь-які випадкові явища, які б вплинути на результати випробування.

ДОДАТОК, А (обов'язковий). Умови визначення твердості за Роквеллом

ДОДАТОК А
(обов'язкове)

Тип індентора та навантаження при випробуванні спечених (порошкових) металевих матеріалів на твердість за Роквеллом повинні відповідати наведеним у таблиці А.1.


Таблиця А.1