ГОСТ 25698-98
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості матеріалів, що здається, в основному з рівномірною твердістю за перерізом
ГОСТ 25698-98
(ІСО 4498-1-90)
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ МЕТАЛЕВІ СПАЧЕНІ,
ВИКЛЮЧА ТВЕРДІ СПЛАВИ
Визначення твердості матеріалів, що здається
в основному з рівномірною твердістю по перерізу
Sintered металеві матеріали, крім hardmetals. Визначення apparent hardness.
Materials of essentially uniform section hardness
МКС 77.160
ОКП 17 0030
Дата введення 2001-07-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним Технічним комітетом зі стандартизації МТК 150; Інститут проблем матеріалознавства ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 13 від 28.05.98)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Республіки Білорусь |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| Киргизька Республіка | Киргизстандарт |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головдержінспекція «Туркменстандартлари» |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Цей стандарт є повним автентичним текстом міжнародного стандарту ISO 4498-1-90 «Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості, що здається. Частина 1. Матеріали здебільшого з рівномірною твердістю по перерізу» і містить додаткові вимоги, що відображають потреби економіки країн Співдружності, текст яких виділено курсивом.
4 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 19 грудня 2000 р. N 384-ст міждержавний стандарт
5 ВЗАМІН
Вступ
Твердість, отримана при дослідженні спечених ( порошкових ) металевих матеріалів за допомогою випробувальної апаратури за методами Брінелля, Роквелла і Віккерса, називається твердістю, що здається. Так як спечений порошковий матеріал складається з щільного металевого речовини і пор, його твердість зазвичай менше твердості щільних матеріалів того ж складу і стану. Але це не означає, що функціональні характеристики (наприклад, опір зношування) спечених матеріалів гірше характеристик щільних матеріалів з еквівалентною ( однаковою ) щільністю металевої речовини.
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює методи визначення твердості спечених металевих матеріалів.
Стандарт поширюється на:
а) спечені матеріали, які не піддані термічній обробці;
б) спечені матеріали, піддані термічній обробці отже їх твердість переважно рівномірна від поверхні до глибини щонайменше 5 мм.
Примітка — Спечені металеві матеріали, які внаслідок поверхневої обробки (наприклад, зміцнення поверхні) не відповідають вимогам перерахування б), у цьому стандарті не розглядаються.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом
ГОСТ 9012-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Брінеллем
ГОСТ 9013-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Роквеллом
3 Апаратура
Апаратура для проведення випробування - за
4 Відбір та підготовка зразків для випробування
4.1 Оскільки твердість спеченого матеріалу, що здається, залежить від щільності, яка може змінюватися по всій деталі, положення місць вдавлювання індентора для визначення твердості має бути узгоджене між зацікавленими сторонами.
4.2 Поверхня спеченого металу повинна бути чистою, гладкою та плоскою для отримання точних значень твердості на вдавлювання. Ця умова має важливе значення при визначенні твердості по Віккерсу та Брінеллю. Для цього цілком достатньо очистити поверхню відповідним розчинником. У деяких випадках поверхня може бути трохи відполірована за умови, що за даними лабораторних вимірювань (або нормативних документів) вплив такого полірування незначний.
Примітка — Полірування може бути виконане, наприклад, шляхом застосування металографічного шліфувального паперу або алмазної пасти розміром частинок не більше 6 мкм.
5 Проведення випробувань
5.1 Випробування повинні бути виконані відповідно до вимог
Вимірювання твердості проводять при температурі від 10 °C до 35 °C.
5.2 Клас твердості, до якого відноситься випробовуваний зразок, повинен бути визначений за допомогою випробування на твердість за Віккерсом ( HV ) при навантаженні 49,03 Н (5 кгс). Потім необхідно вибрати за таблицею 1 умови випробування на твердість, що відповідають певному (отриманому) класу твердості та НД на виробництво матеріалу.
Умови проведення випробувань на твердість за Роквеллом наведено у додатку А.
Метод визначення твердості за Віккерсом є контрольним (арбітражним) методом і застосовується у спірних випадках.
Примітка: При неможливості визначення твердості за Віккерсом метод визначення твердості за Роквеллом використовують як контрольний (арбітражний).
Якщо після початкового випробування виникають сумніви щодо вибору класу твердості, повинен бути обраний нижчий клас.
Якщо значення твердості за зразком охоплюють більше одного класу твердості, випробування слід проводити в умовах, що відповідають нижчому класу твердості.
Таблиця 1
| Клас твердості | Умови випробування на твердість |
| Від 15 до 60 включ. | НV5 HBS 2,5/15,625/30 HRH |
| Від 60 до 100 увімкн. | НV5 |
| Від 100 до 200 увімкн. | НV5 HBS 2,5/62,5/10 HRB |
| Від 200 до 400 увімкн. | НV10 |
| Св. 400 | НV20 HBW 2,5/187,5/10 |
| Примітки 1 Твердість по Брінеллю позначають такими символами: HBS - при використанні сталевої кульки; HBW – при використанні кульки із твердого сплаву. 2 Цифра після HV означає навантаження кгс, при якій визначається твердість по Віккерсу. | |
Приклади позначення твердості:
150 HBS 2,5/62,5/10 - твердість по Брінеллю 150, визначена при застосуванні сталевої кульки діаметром 2,5 мм, при навантаженні 62,5 кгс (612,9 Н) та її тривалістю витримки 10 с.
300 HBW 2,5/187,5/10 - твердість за Брінеллем 300, визначена при застосуванні кульки з твердого сплаву діаметром 2,5мм, при навантаженні 187,5 кгс (1839 Н) та її тривалістю витримки 10 с.
5.3 Для деяких зразків слід (допускається) використовувати навантаження, менші за вказані в таблиці 1, але щоб умови їх випробувань відповідали вимогам
Зокрема, це стосується:
а) до тонких випробуваних зразків;
б) до зразків з малою поверхнею, призначеної для випробування;
в) до зразків із дуже малою поверхнею, призначеною для випробування;
г) до зразків із кріпленням або без нього, які можуть бути деформовані або перекошені під час випробування.
Якщо необхідно провести такі випробування, умови їх мають бути узгоджені заінтересованими сторонами.
При відстані від центру відбитка до краю виробу менш встановленого за
Слід зазначити, що при зазначених вище умовах випробування розкид результатів буде більшим, ніж при звичайному випробуванні, і отриманий результат менш точно характеризувати стан матеріалу через дуже малого інденторного впливу (зниження чіткості відбитків).
5.4 Якщо при визначенні твердості за Віккерсом відбиток від індентора не має чітких кутів, результат випробування слід вважати недійсним.
5.5 Слід отримати п'ять прийнятних за чіткістю відбитків та обчислити відповідні їм значення твердості (при визначенні твердості за Роквеллом роблять просте зчитування результату). Найменше значення твердості не враховують ( відкидають ).
6 Обробка результатів
Визначають середнє арифметичне чотирьох значень твердості (5.5), що залишилися, і округляють його з точністю до найближчого цілого числа.
Інший метод обробки результатів ( наприклад, коли всі п'ять прийнятних за чіткістю відбитків твердості є характеристикою матеріалу ) застосовують за згодою між зацікавленими сторонами та вказують у нормативному документі на конкретний матеріал .
Не допускається переведення значень твердості за Віккерсом, Брінеллем або Роквеллом з однієї шкали в іншу.
7 Протокол випробування
Протокол випробування повинен містити:
а) посилання на цей стандарт;
б) дані, необхідні для ідентифікації випробуваного зразка;
в) результати, отримані відповідно до позначень та умов випробування за
г) дії, які не передбачені цим стандартом, або дії, що розглядаються як необов'язкові;
д) будь-які випадкові явища, які б вплинути на результати випробування.
ДОДАТОК, А (обов'язковий). Умови визначення твердості за Роквеллом
ДОДАТОК А
(обов'язкове)
Тип індентора та навантаження при випробуванні спечених (порошкових) металевих матеріалів на твердість за Роквеллом повинні відповідати наведеним у таблиці А.1.
Таблиця А.1
| Твердість за Роквеллом | Тип індентора | Попереднє навантаження при випробуванні, Н (кгс) | Загальне навантаження при випробуванні, Н (кгс) |
| HRA | Алмазний конус (120 °) | 98,07 (10) | 588,4 (60) |
| HRB | Кулька діаметром 1,5875 мм (1/16 дюйма) | 98,07 (10) | 980,7 (100) |
| HRC | Алмазний конус (120 °) | 98,07 (10) | 1471 (150) |
| HRH | Кулька діаметром 1,5875 мм (1/16 дюйма) | 98,07 (10) | 588,4 (60) |
| HRH | Кулька діаметром 3,175 мм (1,8 дюйми) | 98,07 (10) | 588,4 (60) |