ГОСТ 25698-98
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ
ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84
ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78
ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Мето
ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАН
ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97
ГОСТ Р 51927-2002
ГОСТ Р 51928-2002
ГОСТ 12356-81
ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006
ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007
ДСТУ ISO 13898-4-2007
ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006
ГОСТ Р 52521-2006
ГОСТ Р 52519-2006
ГОСТ Р 52520-2006
ГОСТ Р 52518-2006
ГОСТ 1429.14-2004
ГОСТ 24903-81
ГОСТ 22662-77
ГОСТ 6012-2011
ГОСТ 25283-93
ГОСТ 18318-94
ГОСТ 29006-91
ГОСТ 16412.4-91
ГОСТ 16412.7-91
ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90
ГОСТ 23401-90
ГОСТ 30642-99
ГОСТ 25698-98
ГОСТ 30550-98
ГОСТ 18898-89
ГОСТ 26849-86
ГОСТ 26876-86
ГОСТ 26239.5-84
ГОСТ 26239.7-84
ГОСТ 26239.3-84
ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013
ГОСТ Р ІСО 22826-2012
ГОСТ Р 55143-2012
ГОСТ Р 55142-2012
ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012
ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012
ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ
Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87
ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71
ГОСТ 23240-78
ГОСТ 3242-79
ГОСТ 11930.3-79
ГОСТ 11930.5-79
ГОСТ 11930.9-79
ГОСТ 11930.2-79
ГОСТ 11930.0-79
ГОСТ 23904-79
ГОСТ 11930.6-79
ГОСТ 7565-81
ГОСТ 7122-81
ГОСТ 2604.3-83
ГОСТ 2604.5-84
ГОСТ 26389-84
ГОСТ 2604.7-84
ГОСТ 28830-90
ГОСТ 21639.1-90
ГОСТ 5640-68
ГОСТ 5657-69
ГОСТ 20485-75
ГОСТ 21549-76
ГОСТ 21547-76
ГОСТ 2604.6-77
ГОСТ 22838-77
ГОСТ 2604.10-77
ГОСТ 11930.4-79
ГОСТ 11930.8-79
ГОСТ 2604.9-83
ГОСТ 26388-84
ГОСТ 14782-86
ГОСТ 2604.2-86
ГОСТ 21639.12-87
ГОСТ 22536.8-87
ГОСТ 22536.0-87
ГОСТ 22536.3-88
ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ
ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88
ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003
ГОСТ 7512-82
ГОСТ 6996-66
ГОСТ 12635-67
ГОСТ 12637-67
ГОСТ 12636-67
ГОСТ 24648-90
ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості матеріалів, що здається, в основному з рівномірною твердістю за перерізом
ГОСТ 25698-98
(ІСО 4498-1-90)
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ МЕТАЛЕВІ СПАЧЕНІ,
ВИКЛЮЧА ТВЕРДІ СПЛАВИ
Визначення твердості матеріалів, що здається
в основному з рівномірною твердістю по перерізу
Sintered металеві матеріали, крім hardmetals. Визначення apparent hardness.
Materials of essentially uniform section hardness
МКС 77.160
ОКП 17 0030
Дата введення 2001-07-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним Технічним комітетом зі стандартизації МТК 150; Інститут проблем матеріалознавства ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 13 від 28.05.98)
За ухвалення проголосували:
3 Цей стандарт є повним автентичним текстом міжнародного стандарту ISO 4498-1-90 «Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості, що здається. Частина 1. Матеріали здебільшого з рівномірною твердістю по перерізу» і містить додаткові вимоги, що відображають потреби економіки країн Співдружності, текст яких виділено курсивом.
4 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 19 грудня 2000 р. N 384-ст міждержавний стандарт
5 ВЗАМІН
Вступ
Твердість, отримана при дослідженні спечених ( порошкових ) металевих матеріалів за допомогою випробувальної апаратури за методами Брінелля, Роквелла і Віккерса, називається твердістю, що здається. Так як спечений порошковий матеріал складається з щільного металевого речовини і пор, його твердість зазвичай менше твердості щільних матеріалів того ж складу і стану. Але це не означає, що функціональні характеристики (наприклад, опір зношування) спечених матеріалів гірше характеристик щільних матеріалів з еквівалентною ( однаковою ) щільністю металевої речовини.
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює методи визначення твердості спечених металевих матеріалів.
Стандарт поширюється на:
а) спечені матеріали, які не піддані термічній обробці;
б) спечені матеріали, піддані термічній обробці отже їх твердість переважно рівномірна від поверхні до глибини щонайменше 5 мм.
Примітка — Спечені металеві матеріали, які внаслідок поверхневої обробки (наприклад, зміцнення поверхні) не відповідають вимогам перерахування б), у цьому стандарті не розглядаються.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом
ГОСТ 9012-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Брінеллем
ГОСТ 9013-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Роквеллом
3 Апаратура
Апаратура для проведення випробування - за
4 Відбір та підготовка зразків для випробування
4.1 Оскільки твердість спеченого матеріалу, що здається, залежить від щільності, яка може змінюватися по всій деталі, положення місць вдавлювання індентора для визначення твердості має бути узгоджене між зацікавленими сторонами.
4.2 Поверхня спеченого металу повинна бути чистою, гладкою та плоскою для отримання точних значень твердості на вдавлювання. Ця умова має важливе значення при визначенні твердості по Віккерсу та Брінеллю. Для цього цілком достатньо очистити поверхню відповідним розчинником. У деяких випадках поверхня може бути трохи відполірована за умови, що за даними лабораторних вимірювань (або нормативних документів) вплив такого полірування незначний.
Примітка — Полірування може бути виконане, наприклад, шляхом застосування металографічного шліфувального паперу або алмазної пасти розміром частинок не більше 6 мкм.
5 Проведення випробувань
5.1 Випробування повинні бути виконані відповідно до вимог
Вимірювання твердості проводять при температурі від 10 °C до 35 °C.
5.2 Клас твердості, до якого відноситься випробовуваний зразок, повинен бути визначений за допомогою випробування на твердість за Віккерсом ( HV ) при навантаженні 49,03 Н (5 кгс). Потім необхідно вибрати за таблицею 1 умови випробування на твердість, що відповідають певному (отриманому) класу твердості та НД на виробництво матеріалу.
Умови проведення випробувань на твердість за Роквеллом наведено у додатку А.
Метод визначення твердості за Віккерсом є контрольним (арбітражним) методом і застосовується у спірних випадках.
Примітка: При неможливості визначення твердості за Віккерсом метод визначення твердості за Роквеллом використовують як контрольний (арбітражний).
Якщо після початкового випробування виникають сумніви щодо вибору класу твердості, повинен бути обраний нижчий клас.
Якщо значення твердості за зразком охоплюють більше одного класу твердості, випробування слід проводити в умовах, що відповідають нижчому класу твердості.
Таблиця 1
Приклади позначення твердості:
150 HBS 2,5/62,5/10 - твердість по Брінеллю 150, визначена при застосуванні сталевої кульки діаметром 2,5 мм, при навантаженні 62,5 кгс (612,9 Н) та її тривалістю витримки 10 с.
300 HBW 2,5/187,5/10 - твердість за Брінеллем 300, визначена при застосуванні кульки з твердого сплаву діаметром 2,5мм, при навантаженні 187,5 кгс (1839 Н) та її тривалістю витримки 10 с.
5.3 Для деяких зразків слід (допускається) використовувати навантаження, менші за вказані в таблиці 1, але щоб умови їх випробувань відповідали вимогам
Зокрема, це стосується:
а) до тонких випробуваних зразків;
б) до зразків з малою поверхнею, призначеної для випробування;
в) до зразків із дуже малою поверхнею, призначеною для випробування;
г) до зразків із кріпленням або без нього, які можуть бути деформовані або перекошені під час випробування.
Якщо необхідно провести такі випробування, умови їх мають бути узгоджені заінтересованими сторонами.
При відстані від центру відбитка до краю виробу менш встановленого за
Слід зазначити, що при зазначених вище умовах випробування розкид результатів буде більшим, ніж при звичайному випробуванні, і отриманий результат менш точно характеризувати стан матеріалу через дуже малого інденторного впливу (зниження чіткості відбитків).
5.4 Якщо при визначенні твердості за Віккерсом відбиток від індентора не має чітких кутів, результат випробування слід вважати недійсним.
5.5 Слід отримати п'ять прийнятних за чіткістю відбитків та обчислити відповідні їм значення твердості (при визначенні твердості за Роквеллом роблять просте зчитування результату). Найменше значення твердості не враховують ( відкидають ).
6 Обробка результатів
Визначають середнє арифметичне чотирьох значень твердості (5.5), що залишилися, і округляють його з точністю до найближчого цілого числа.
Інший метод обробки результатів ( наприклад, коли всі п'ять прийнятних за чіткістю відбитків твердості є характеристикою матеріалу ) застосовують за згодою між зацікавленими сторонами та вказують у нормативному документі на конкретний матеріал .
Не допускається переведення значень твердості за Віккерсом, Брінеллем або Роквеллом з однієї шкали в іншу.
7 Протокол випробування
Протокол випробування повинен містити:
а) посилання на цей стандарт;
б) дані, необхідні для ідентифікації випробуваного зразка;
в) результати, отримані відповідно до позначень та умов випробування за
г) дії, які не передбачені цим стандартом, або дії, що розглядаються як необов'язкові;
д) будь-які випадкові явища, які б вплинути на результати випробування.
ДОДАТОК, А (обов'язковий). Умови визначення твердості за Роквеллом
ДОДАТОК А
(обов'язкове)
Тип індентора та навантаження при випробуванні спечених (порошкових) металевих матеріалів на твердість за Роквеллом повинні відповідати наведеним у таблиці А.1.
Таблиця А.1