Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 25698-98

ГОСТ Р ІСО 15353-2014 ГОСТ Р 55080-2012 ГОСТ Р ІСО 16962-2012 ГОСТ Р ІСО 10153-2011 ГОСТ Р ІСО 10280-2010 ГОСТ Р ІСО 4940-2010 ГОСТ Р ІСО 4943-2010 ДСТУ ISO 14284-2009 ДСТУ ISO 9686-2009 ГОСТ Р ІСО 13899-2-2009 ГОСТ 18895-97 ГОСТ 12361-2002 ГОСТ 12359-99 ГОСТ 12358-2002 ГОСТ 12351-2003 ГОСТ 12345-2001 ГОСТ 12344-88 ГОСТ 12350-78

ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН

ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 12354-81

Група В39

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78

ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)

ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79

ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12363-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення се

ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)

ГОСТ 12360-82

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83

ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)


Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ

ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію


ГОСТ 12357-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84

ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію

ГОСТ 12364-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення церію

Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78

ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)

ГОСТ 12355-78

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Мето

ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)

ГОСТ 12362-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАН

ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 12352-81

Група В39


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97 ГОСТ Р 51927-2002 ГОСТ Р 51928-2002 ГОСТ 12356-81 ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006 ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007 ДСТУ ISO 13898-4-2007 ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006 ГОСТ Р 52521-2006 ГОСТ Р 52519-2006 ГОСТ Р 52520-2006 ГОСТ Р 52518-2006 ГОСТ 1429.14-2004 ГОСТ 24903-81 ГОСТ 22662-77 ГОСТ 6012-2011 ГОСТ 25283-93 ГОСТ 18318-94 ГОСТ 29006-91 ГОСТ 16412.4-91 ГОСТ 16412.7-91

ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю


ГОСТ 16412.7-91

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ

Методи визначення вуглецю

Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90 ГОСТ 23401-90 ГОСТ 30642-99 ГОСТ 25698-98 ГОСТ 30550-98 ГОСТ 18898-89 ГОСТ 26849-86 ГОСТ 26876-86 ГОСТ 26239.5-84 ГОСТ 26239.7-84 ГОСТ 26239.3-84

ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)


ГОСТ 26239.3-84

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013

ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту


ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013 ГОСТ Р ІСО 22826-2012 ГОСТ Р 55143-2012 ГОСТ Р 55142-2012 ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012 ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012

ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю

ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88

ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 22536.6-88

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87

ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71 ГОСТ 23240-78 ГОСТ 3242-79 ГОСТ 11930.3-79 ГОСТ 11930.5-79 ГОСТ 11930.9-79 ГОСТ 11930.2-79 ГОСТ 11930.0-79 ГОСТ 23904-79 ГОСТ 11930.6-79 ГОСТ 7565-81 ГОСТ 7122-81 ГОСТ 2604.3-83 ГОСТ 2604.5-84 ГОСТ 26389-84 ГОСТ 2604.7-84 ГОСТ 28830-90 ГОСТ 21639.1-90 ГОСТ 5640-68 ГОСТ 5657-69 ГОСТ 20485-75 ГОСТ 21549-76 ГОСТ 21547-76 ГОСТ 2604.6-77 ГОСТ 22838-77 ГОСТ 2604.10-77 ГОСТ 11930.4-79 ГОСТ 11930.8-79 ГОСТ 2604.9-83 ГОСТ 26388-84 ГОСТ 14782-86 ГОСТ 2604.2-86 ГОСТ 21639.12-87 ГОСТ 22536.8-87 ГОСТ 22536.0-87 ГОСТ 22536.3-88

ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору

ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88

ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту

ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)


Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003 ГОСТ 7512-82 ГОСТ 6996-66 ГОСТ 12635-67 ГОСТ 12637-67 ГОСТ 12636-67 ГОСТ 24648-90

ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості матеріалів, що здається, в основному з рівномірною твердістю за перерізом


ГОСТ 25698-98
(ІСО 4498-1-90)

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

МАТЕРІАЛИ МЕТАЛЕВІ СПАЧЕНІ,
ВИКЛЮЧА ТВЕРДІ СПЛАВИ

Визначення твердості матеріалів, що здається
в основному з рівномірною твердістю по перерізу

Sintered металеві матеріали, крім hardmetals. Визначення apparent hardness.
Materials of essentially uniform section hardness


МКС 77.160
ОКП 17 0030

Дата введення 2001-07-01


Передмова

1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним Технічним комітетом зі стандартизації МТК 150; Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України

ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації

2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 13 від 28.05.98)

За ухвалення проголосували:

Найменування держави Найменування національного органу
зі стандартизації
Азербайджанська республіка
Азгосстандарт
Республіка Білорусь
Держстандарт Республіки Білорусь
Республіка Казахстан
Держстандарт Республіки Казахстан
Киргизька Республіка
Киргизстандарт
російська Федерація
Держстандарт Росії
Республіка Таджикістан
Таджикдержстандарт
Туркменістан
Головдержінспекція «Туркменстандартлари»
Республіка Узбекистан
Узгосстандарт
Україна
Держстандарт України

3 Цей стандарт є повним автентичним текстом міжнародного стандарту ISO 4498-1-90 «Матеріали металеві спечені, крім твердих сплавів. Визначення твердості, що здається. Частина 1. Матеріали здебільшого з рівномірною твердістю по перерізу» і містить додаткові вимоги, що відображають потреби економіки країн Співдружності, текст яких виділено курсивом.

4 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 19 грудня 2000 р. N 384-ст міждержавний стандарт ГОСТ 25698-98 (ІСО 4498-1-90) введений у дію безпосередньо як державний стандарт Російської Федерації з 1 липня 2001 р.

5 ВЗАМІН ГОСТ 25698–83

Вступ


Твердість, отримана при дослідженні спечених ( порошкових ) металевих матеріалів за допомогою випробувальної апаратури за методами Брінелля, Роквелла і Віккерса, називається твердістю, що здається. Так як спечений порошковий матеріал складається з щільного металевого речовини і пор, його твердість зазвичай менше твердості щільних матеріалів того ж складу і стану. Але це не означає, що функціональні характеристики (наприклад, опір зношування) спечених матеріалів гірше характеристик щільних матеріалів з еквівалентною ( однаковою ) щільністю металевої речовини.

1 Область застосування


Цей стандарт встановлює методи визначення твердості спечених металевих матеріалів.

Стандарт поширюється на:

а) спечені матеріали, які не піддані термічній обробці;

б) спечені матеріали, піддані термічній обробці отже їх твердість переважно рівномірна від поверхні до глибини щонайменше 5 мм.

Примітка — Спечені металеві матеріали, які внаслідок поверхневої обробки (наприклад, зміцнення поверхні) не відповідають вимогам перерахування б), у цьому стандарті не розглядаються.

2 Нормативні посилання


У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:

ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом

ГОСТ 9012-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Брінеллем

ГОСТ 9013-59 Метали. Метод вимірювання твердості за Роквеллом

3 Апаратура


Апаратура для проведення випробування - за ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 .

4 Відбір та підготовка зразків для випробування

4.1 Оскільки твердість спеченого матеріалу, що здається, залежить від щільності, яка може змінюватися по всій деталі, положення місць вдавлювання індентора для визначення твердості має бути узгоджене між зацікавленими сторонами.

4.2 Поверхня спеченого металу повинна бути чистою, гладкою та плоскою для отримання точних значень твердості на вдавлювання. Ця умова має важливе значення при визначенні твердості по Віккерсу та Брінеллю. Для цього цілком достатньо очистити поверхню відповідним розчинником. У деяких випадках поверхня може бути трохи відполірована за умови, що за даними лабораторних вимірювань (або нормативних документів) вплив такого полірування незначний.

Примітка — Полірування може бути виконане, наприклад, шляхом застосування металографічного шліфувального паперу або алмазної пасти розміром частинок не більше 6 мкм.

5 Проведення випробувань

5.1 Випробування повинні бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 та 5.2-5.5 цього стандарту.

Вимірювання твердості проводять при температурі від 10 °C до 35 °C.

5.2 Клас твердості, до якого відноситься випробовуваний зразок, повинен бути визначений за допомогою випробування на твердість за Віккерсом ( HV ) при навантаженні 49,03 Н (5 кгс). Потім необхідно вибрати за таблицею 1 умови випробування на твердість, що відповідають певному (отриманому) класу твердості та НД на виробництво матеріалу.

Умови проведення випробувань на твердість за Роквеллом наведено у додатку А.

Метод визначення твердості за Віккерсом є контрольним (арбітражним) методом і застосовується у спірних випадках.

Примітка: При неможливості визначення твердості за Віккерсом метод визначення твердості за Роквеллом використовують як контрольний (арбітражний).


Якщо після початкового випробування виникають сумніви щодо вибору класу твердості, повинен бути обраний нижчий клас.

Якщо значення твердості за зразком охоплюють більше одного класу твердості, випробування слід проводити в умовах, що відповідають нижчому класу твердості.


Таблиця 1

Клас твердості
Умови випробування на твердість
Від 15 до 60 включ. НV5
HBS 2,5/15,625/30
HRH
Від 60 до 100 увімкн.

НV5
HBS 2,5/31,25/15
HRF

Від 100 до 200 увімкн. НV5
HBS 2,5/62,5/10
HRB
Від 200 до 400 увімкн.

НV10
HBW 2,5/187,5/10

HRA

Св. 400 НV20
HBW 2,5/187,5/10
Примітки

1 Твердість по Брінеллю позначають такими символами: HBS - при використанні сталевої кульки; HBW – при використанні кульки із твердого сплаву.

2 Цифра після HV означає навантаження кгс, при якій визначається твердість по Віккерсу.



Приклади позначення твердості:

150 HBS 2,5/62,5/10 - твердість по Брінеллю 150, визначена при застосуванні сталевої кульки діаметром 2,5 мм, при навантаженні 62,5 кгс (612,9 Н) та її тривалістю витримки 10 с.

300 HBW 2,5/187,5/10 - твердість за Брінеллем 300, визначена при застосуванні кульки з твердого сплаву діаметром 2,5мм, при навантаженні 187,5 кгс (1839 Н) та її тривалістю витримки 10 с.

5.3 Для деяких зразків слід (допускається) використовувати навантаження, менші за вказані в таблиці 1, але щоб умови їх випробувань відповідали вимогам ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 .

Зокрема, це стосується:

а) до тонких випробуваних зразків;

б) до зразків з малою поверхнею, призначеної для випробування;

в) до зразків із дуже малою поверхнею, призначеною для випробування;

г) до зразків із кріпленням або без нього, які можуть бути деформовані або перекошені під час випробування.

Якщо необхідно провести такі випробування, умови їх мають бути узгоджені заінтересованими сторонами.

При відстані від центру відбитка до краю виробу менш встановленого за ГОСТ 9012 допускається вимірювання твердості Брінеллю проводити кулькою діаметром 1 мм. При цьому кількість відбитків щодо твердості, умови вимірювання та обробку результатів встановлюють у нормативному документі на виріб.

Слід зазначити, що при зазначених вище умовах випробування розкид результатів буде більшим, ніж при звичайному випробуванні, і отриманий результат менш точно характеризувати стан матеріалу через дуже малого інденторного впливу (зниження чіткості відбитків).

5.4 Якщо при визначенні твердості за Віккерсом відбиток від індентора не має чітких кутів, результат випробування слід вважати недійсним.

5.5 Слід отримати п'ять прийнятних за чіткістю відбитків та обчислити відповідні їм значення твердості (при визначенні твердості за Роквеллом роблять просте зчитування результату). Найменше значення твердості не враховують ( відкидають ).

6 Обробка результатів


Визначають середнє арифметичне чотирьох значень твердості (5.5), що залишилися, і округляють його з точністю до найближчого цілого числа.

Інший метод обробки результатів ( наприклад, коли всі п'ять прийнятних за чіткістю відбитків твердості є характеристикою матеріалу ) застосовують за згодою між зацікавленими сторонами та вказують у нормативному документі на конкретний матеріал .

Не допускається переведення значень твердості за Віккерсом, Брінеллем або Роквеллом з однієї шкали в іншу.

7 Протокол випробування


Протокол випробування повинен містити:

а) посилання на цей стандарт;

б) дані, необхідні для ідентифікації випробуваного зразка;

в) результати, отримані відповідно до позначень та умов випробування за ГОСТ 2999 , ГОСТ 9012 , ГОСТ 9013 ;

г) дії, які не передбачені цим стандартом, або дії, що розглядаються як необов'язкові;

д) будь-які випадкові явища, які б вплинути на результати випробування.

ДОДАТОК, А (обов'язковий). Умови визначення твердості за Роквеллом

ДОДАТОК А
(обов'язкове)

Тип індентора та навантаження при випробуванні спечених (порошкових) металевих матеріалів на твердість за Роквеллом повинні відповідати наведеним у таблиці А.1.


Таблиця А.1

Твердість
за Роквеллом
Тип індентора Попереднє навантаження
при випробуванні, Н (кгс)
Загальне навантаження
при випробуванні, Н (кгс)
HRA Алмазний конус (120 °)
98,07 (10) 588,4 (60)
HRB Кулька діаметром 1,5875 мм (1/16 дюйма)
98,07 (10) 980,7 (100)
HRC Алмазний конус (120 °)
98,07 (10) 1471 (150)
HRH Кулька діаметром 1,5875 мм (1/16 дюйма)
98,07 (10) 588,4 (60)
HRH Кулька діаметром
3,175 мм (1,8 дюйми)
98,07 (10) 588,4 (60)