ГОСТ 22974.5-96
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 22974.5-96 Флюси зварювальні плавлені. Методи визначення оксиду кальцію та оксиду магнію
ГОСТ 22974.5-96
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ФЛЮСИ ЗВАРЮВАЛЬНІ ПЛАВЛЕНІ
Методи визначення оксиду кальцію та оксиду магнію
Melted welding fluxes. Методи calcium and magnesium oxides determination
МКС 77.040
ОКСТУ 0809
Дата введення 2000-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 72; Інститутом електрозварювання ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 9 від 12 квітня 1996 р.)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 21 квітня 1999 р. N 134 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює титриметричний комплексонометричний метод визначення оксиду кальцію (при масовій частці оксиду кальцію від 1 до 60%), титриметричний комплексонометричний метод визначення оксиду магнію (при масовій частці оксиду магнію від 0,5 до 20%) та атомно-абсорбційний метод визначення оксиду магнію. (При масовій частці оксиду магнію від 0,5 до 5%).
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 3118-77 Кислота соляна. Технічні умови
ГОСТ 3760-79 Аміак водний. Технічні умови
ГОСТ 3773-72 Амоній хлористий. Технічні умови
ГОСТ 4234-77 Калій хлористий. Технічні умови
ГОСТ 4526-75 Магній оксид. Технічні умови
ГОСТ 5457-75 Ацетилен розчинений та газоподібний технічний
ГОСТ 8677-76 Кальцій оксид. Технічні умови
ГОСТ 8864-71 Натрію N, N-діетилдітіокарбамат 3-водний. Технічні умови
ГОСТ 10652-73 Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б)
ГОСТ 24363-80 Калію гідроокис. Технічні умови
ГОСТ 22974.0-96 Флюси зварювальні плавлені. Загальні вимоги до методів аналізу
ГОСТ 22974.1-96 Флюси зварювальні плавлені. Методи розкладання флюсів
ГОСТ 22974.4-96 Флюси зварювальні плавлені. Метод визначення оксиду алюмінію
ГОСТ 22974.11-96 Флюси зварювальні плавлені. Методи визначення фториду кальцію
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 Титриметричний комплексонометричний метод визначення оксиду кальцію
4.1 Сутність методу
Метод заснований на титруванні іонів кальцію трилоном Б у лужному середовищі (рН 12-13). Для кращої індикації кінця титрування застосовують суміш індикаторів флуорексону та тимолфталеїну. В еквівалентній точці зелене флуоресцентне забарвлення змінюється на рожеве.
Визначають масову частку загального кальцію у перерахунку на оксид кальцію, а потім віднімають масову частку фториду кальцію.
4.2 Реактиви та розчини
Кислота соляна за
Калію гідроксид за .
Калій хлористий згідно з
Натрію N, N-діетилдітіокарбамат за .
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за : 4,65 г трилону Б розчиняють у 300 см
води. Розчин відфільтровують у мірну колбу місткістю 1000 см
, доводять водою до мітки та перемішують.
Малахітовий зелений (індикатор), розчин масової концентрації 0,01 г/см .
Флуорексон (індикатор).
Тимолфталеїн (індикатор).
Суміш індикаторів: 0,2 г флуорексону та 0,05 г тимолфталеїну розтирають у ступці з 20 г хлористого калію.
Кальцію оксид по
Стандартний розчин: 0,5 г оксиду кальцію поміщають у склянку місткістю 300 см , змочують водою, додають 10 см
соляної кислоти (1:1), нагрівають до повного розчинення навішування, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см
і розбавляють водою до мітки. Розчин має масову концентрацію оксиду кальцію 0,0005 г/см.
.
Встановлення масової концентрації розчину трилону Б.
Для встановлення масової концентрації розчину трилону Б відбирають по 25 см стандартного розчину оксиду кальцію в три конічні колби місткістю 250 см
, доливають по 5-6 крапель індикатора малахітового зеленого та тонким струменем при енергійному перемішуванні розчин гідроксиду калію масової концентрації 0,2 г/см.
до знебарвлення розчину, додають 0,1 г суміші індикаторів і титрують розчином трилону Б до переходу зеленої флуоресцирующей забарвлення розчину в рожеву.
Масову концентрацію трилону Б , г/см
оксиду кальцію, обчислюють за формулою
, (1)
де - Маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г;
- Об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см
.
4.3 Проведення аналізу
До фільтрату в мірній колбі місткістю 500 см після відділення полуторних оксидів згідно з
розчину діетилдітіокарбамату натрію (при масовій частці оксиду марганцю (II) до 25%) або 75 см
(При масовій частці оксиду марганцю (II) від 25 до 50 см
). Колбу закривають пробкою та енергійно збовтують протягом 4-5 хв для швидкої коагуляції карбамату марганцю. Розчин у колбі доводять водою до мітки і дають відстоятися протягом 1 години, після чого відфільтровують через два сухі фільтри в суху колбу, відкидаючи перші порції фільтрату.
Відбирають 100 см розчину в конічну колбу місткістю 500 см
, доливають 5-6 крапель індикатора малахітового зеленого та тонким струменем при енергійному помішуванні додають розчин гідроксиду калію масової концентрації 0,2 г/см.
до знебарвлення розчину. До розчину додають 0,1 г суміші індикаторів і титрують розчином трилону Б до переходу зеленого флуоресцентного забарвлення розчину в рожеву
.
4.4 Обробка результатів
4.4.1 Масову частку загального кальцію у перерахунку на оксид кальцію , %, обчислюють за формулою
, (2)
де - Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування аліквотної частини розчину, см
;
- масова концентрація трилону Б, г/см
оксиду кальцію;
- Маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г.
4.4.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки загального кальцію у перерахунку на оксид кальцію наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
В процентах
| Масова частка оксиду кальцію | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 1 до 2 вмикання. | 0,13 | 0,17 | 0,14 | 0,17 | 0,09 |
| Св. 2 «4 « | 0,20 | 0,30 | 0,20 | 0,30 | 0,10 |
| 4 10 | 0,30 | 0,40 | 0,30 | 0,40 | 0,20 |
| 10 20 |
0,40 | 0,50 | 0,40 | 0,50 | 0,30 |
| 20 50 | 0,70 | 0,80 | 0,70 | 0,80 | 0,40 |
| 50 60 | 0,90 | 1,20 | 1,00 | 1,20 | 0,60 |
4.4.3 Масову частку вільного оксиду кальцію у пробі , %, обчислюють за формулою
, (3)
де - масова частка загального кальцію у перерахунку на оксид кальцію, %;
- Масова частка фториду кальцію, знайдена за
0,718 - коефіцієнт перерахунку фториду кальцію на оксид кальцію.
4.4.4 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки вільного оксиду кальцію наведено у таблиці 2.
Таблиця 2
В процентах
| Масова частка вільного оксиду кальцію | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 1 до 2 вмикання. | 0,17 | 0,22 | 0,18 | 0,22 | 0,12 |
| Св. 2 "5 " | 0,30 |
0,40 | 0,30 | 0,40 | 0,20 |
| 5 10 | 0,40 | 0,50 | 0,40 | 0,50 | 0,30 |
| 10 20 | 0,50 | 0,70 | 0,50 | 0,70 | 0,40 |
| 20 50 | 0,90 | 1,10 | 1,00 | 1,10 | 0,50 |
5 Титриметричний комплексонометричний метод визначення оксиду магнію
5.1 Сутність методу
Метод заснований на утворенні в розчині іонами кальцію та магнію комплексної сполуки з ериохромом чорним Т, забарвленого у бузковий колір. При введенні в розчин трилону Б (рН 9-10) ця комплексна сполука руйнується, а кальцій та магній зв'язуються з трилоном Б у міцну сполуку.
В еквівалентній точці бузкове забарвлення комплексного з'єднання кальцію і магнію з чорним ериохромом Т руйнується і з'являється блакитний колір вільного індикатора.
Об'єм трилону Б, витраченого на титрування оксиду магнію в пробі, обчислюють по різниці між обсягами трилону Б, витраченого на титрування суми загального кальцію та оксиду магнію та загального кальцію.
5.2 Реактиви та розчини
Кислота соляна за
Аміак водний за
Амоній хлористий згідно з
Калій хлористий згідно з
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за , підготовлений за 4.2.
Еріохром чорний Т (індикатор): 0,2 г індикатора розтирають у ступці з 20 г калію хлористого.
Аміачний буфер: 57,5 г хлористого амонію розчиняють у 200 см води, додають 570 см
аміаку, розбавляють до 1000 см
і перемішують.
Магнію оксид за , змочують 10 см
води, додають 25 см
соляної кислоти (1:1). Розчин нагрівають до повного розчинення оксиду магнію, охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см.
і розбавляють водою до мітки. Розчин має масову концентрацію оксиду магнію 0,0005 г/см.
.
Встановлення масової концентрації розчину трилону Б: три конічні колби місткістю 250 см відбирають по 25 см
стандартного розчину оксиду магнію, доливають по 100 см
води, 10 см
аміачного буферного розчину, додають по 0,1 г індикатора ериохрому чорного Т і титрують розчином трилону Б до переходу забарвлення з бузкового в блакитне.
Масову концентрацію розчину трилону Б , г/см
оксиду магнію, обчислюють за формулою
, (4)
де - Маса навішування оксиду магнію, що відповідає аліквотній частині розчину, г;
- Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування, см
.
5.3 Проведення аналізу
Для визначення суми загального кальцію та оксиду магнію відбирають 100 см. розчину (див. 4.3 після відділення марганцю) у конічну колбу місткістю 500 см
, доливають 50 см
води, 10 см
аміачного буферного розчину додають 0,1 г індикатора ериохрому чорного Т і титрують розчином трилону Б до переходу забарвлення розчину в блакитну.
5.4 Обробка результатів
5.4.1 Масову частку оксиду магнію , %, обчислюють за формулою
, (5)
де - Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування суми загального кальцію та оксиду магнію, см
;
- Об'єм розчину трилону Б, витраченого на титрування загального кальцію, см
;
- масова концентрація трилону Б, г/см
оксид магнію;
- маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г
.
5.4.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки оксиду магнію наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
В процентах
| Масова частка оксиду магнію | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 0,5 до 1,0 вмикання. | 0,08 | 0,10 | 0,09 | 0,10 | 0,05 |
| Св. 1,0 "2,0" | 0,11 | 0,14 | 0,12 | 0,15 | 0,07 |
| 2,0 5,0 | 0,20 | 0,20 | 0,20 | 0,20 | 0,10 |
| 5,0 10,0 | 0,30 | 0,30 | 0,30 | 0,30 | 0,20 |
| 10,0 20,0 | 0,40 | 0,50 | 0,40 | 0,50 | 0,30 |
6 Атомно-абсорбційний метод визначення оксиду магнію
6.1 Сутність методу
Метод заснований на вимірюванні ступеня поглинання резонансного випромінювання вільними атомами магнію, що утворюються в результаті розпилення аналізованого розчину полум'я повітря-ацетилен.
6.2 Апаратура, реактиви та розчини
Атомно-абсорбційний спектрофотометр.
Лампа з порожнистим катодом для визначення магнію.
Ацетилен розчинений та газоподібний технічний за
Кислота соляна за
Калій хлористий за .
Магнію оксид по .
6.3 Підготовка до аналізу
Перед роботою налаштовують пристрій на резонансну лінію 285,2 нм.
6.4 Проведення аналізу
Після розкладання флюсу за розчину переносять у мірну колбу місткістю 500 см
, додають 50 см
розчину калію хлористого для погашення іонізації магнію, 10 см
соляної кислоти (1:1), доводять водою до мітки та перемішують. Розпорошують в полум'я розчин контрольного досвіду, а потім аналізований розчин.
Перед введенням у полум'я кожного розчину розпорошують воду для промивання системи та перевірки нульової точки.
6.5 Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 100 см поміщають 0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0; 1,2; 1,4; 1,6; 1,8; 2,0 см
стандартного розчину, що відповідає 0,00001; 0,00002; 0,00003; 0,00004; 0,00005; 0,00006; 0,00007; 0,00008; 0,00009 та 0,00010 г оксиду магнію, додають 10 см
хлористого калію, 2 см
соляної кислоти (1:1), доводять водою до мітки та перемішують. Далі надходять за 6.4.
6.6 Обробка результатів
Визначають середнє значення оптичної щільності розчинів контрольного досвіду і віднімають це значення із середнього значення оптичної щільності розчинів, що випробовуються. За градуювальним графіком знаходять масу (г) оксиду магнію у випробовуваному розчині.
6.6.1 Масову частку оксиду магнію , %, обчислюють за формулою
, (6)
де - Маса оксиду магнію, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування флюсу, що відповідає аліквотній частині розчину, г.
6.7 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки оксиду магнію наведено в таблиці 3.