ГОСТ 21549-76
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 21549-76 Паяння. Метод визначення ерозії матеріалу, що паяється (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 21549-76 *
Група В09
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ПАЙКА
Метод визначення ерозії паяного матеріалу
Brazing and soldering.
Метод для визначення parent material erosion
Дата введення 1977-01-01
Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 5 лютого 1976 р. N 347 термін запровадження встановлено з 01.01.77
Перевірено у 1986 р. Постановою Держстандарту
________________
** Обмеження строку дії знято ухвалою Держстандарту СРСР
* ПЕРЕВИДАННЯ (квітень 1982 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими в серпні 1981 р., квітні 1986 р. (ІУС 10-81, 7-86).
Цей стандарт встановлює металографічний метод визначення ерозії при паянні та лудженні по її глибині.
Контроль глибини ерозії проводять при виборі припою та матеріалу виробу, розробці технологічного процесу паяння та лудіння та зміні його параметрів.
Стандарт не поширюється на вироби із тонкоплівкових матеріалів.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ВІДБІР ЗРАЗКІВ
1.1. Шліфи для визначення ерозії при паянні та лудженні виготовляють з паяних внахлестку або луджених зразків.
1.2. Кількість зразків для випробувань має бути не менше п'яти для кожного режиму та поєднання матеріалів та припою.
1.3. Для виробів, що виготовляються будь-яким способом паяння, встановлюється зразок внахлестку, форма та розміри якого повинні відповідати зазначеним на рис.1.
1 - нижня пластина; 2 - верхня пластина; 3 - прокладки
Чорт.1
Товщина нижньої та верхньої
пластин зразка - (1,0 ... 2,0) ± 0,1 мм.
При товщині паяного матеріалу більше 2 мм допускається механічна обробка пластин з боку, що не піддається пайці, до необхідної товщини.
Примітка. У разі визначення величини ерозії в паяному шві, що з'єднує твердий металокерамічний сплав з металом, товщина пластини 2 твердого сплаву — (1,0…6,0)±0,1 мм.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1.4. Для виробів, що виготовляються пайкою зануренням та лудінням, використовують зразки, форма та розміри яких повинні відповідати зазначеним на рис.2.
Для дорогоцінних та рідкісних металів допускається застосування зразків меншої товщини за умови збереження рівномірності зазору при паянні.
1.5. Зразки слід вирізати з паяного матеріалу будь-яким способом, що не викликає змін у їх структурі.
| Зразок зі смуги | Зразок із труби | Зразок із дроту |
(0,5...2,0)±0,1 мм;
(0,5...2,0)±0,1 мм;
(0,5...2,0)±0,1 мм;
(2,0…10,0)±0,1 мм.
Чорт.2
1.6. Зразки маркують номером партії або умовним індексом на неробочій частині, наприклад з дроту кріплять бирку для маркування.
2. ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАННЯ
2.1. Підготовка до випробування зразка внахлестку.
2.1.1. Товщина кожної пластини має бути виміряна мікрометром за
________________
* На території Російської Федерації діє
За товщину пластини слід приймати середнє арифметичне трьох вимірів.
2.1.2. Спосіб підготовки поверхні зразків, форму та розміщення припою та величину зазору встановлюють відповідно до технологічного процесу виготовлення паяного виробу.
За відсутності регламентованої підготовки поверхні вибір способу підготовки та шорсткості поверхні - за результатами випробувань
Примітка. При укладанні припою біля зазору слід розміщувати у меншої сторони верхньої пластини.
2.1.3. Проміжок ( ) між пластинами слід встановлювати прокладками 3 - дротом або смужками.
Допускається виготовляти зазор шляхом виготовлення паза на одній із пластин, як зазначено у п. 1.5.
Форма та розміри паза повинні відповідати зазначеним на рис.3.
2.1.4. Пластини фіксують у заданому положенні струбциною або будь-яким іншим способом.
Граничне відхилення розміру …±0,01 мм.
Чорт.3
2.1.5. Матеріал прокладок і фіксуючого пристрою при пайці не повинен плавитися автономно або в контакті з матеріалом зразка або припоєм.
2.1.6. Об'єм припою для паяння зразка внахлестку повинен становити 150% обсягу зазору.
2.1.7. Пайку зразків, встановлених у горизонтальному положенні, слід проводити в газовому середовищі, вакуумі або з флюсом за режимами, що застосовуються у відповідних технологічних процесах.
2.1.8. Для вимірювання температури слід застосовувати термопари за
2.1.9. Робочий кінець термопари слід кріпити в центрі зовнішньої поверхні однієї із пластин (див. рис.1) зачеканкою, точковим зварюванням або іншим методом, що забезпечує надійний тепловий контакт із зразком.
Пряма дія джерела нагріву на термопару не допускається.
2.2. Підготовка до випробування зразків зі смуги, труби та дроту.
2.2.1. Товщину смуги або стінки труби, діаметр дроту перед лудінням слід вимірювати мікрометром за
2.2.2. Підготовка поверхні смуги, труби та дроту за п.
2.2.3. Підготовлену смугу, трубу або дріт необхідно занурити в тигель з розплавленим припоєм на глибину щонайменше 20 мм. Нижній кінець зразка не торкається дна тигля.
Об'єм припою повинен бути не менше 6 см .
Примітки:
1. Не допускається взаємодія матеріалу тигля із припоєм.
2. Кожен зразок слід занурювати у нову порцію припою.
3. Смугу, трубу та дріт при лудженні підвішують за технологічний отвір або петлю.
2.2.4. Процес лудіння зразка слід проводити в газовому середовищі, вакуумі або під флюсом за режимами, які застосовуються у відповідних технологічних процесах.
2.2.5. Вимірювання температури - згідно з п.
3. ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ
3.1. Для виготовлення шліфів зразки слід розрізати у спосіб, зазначений у п. 1.5. Площина різу вказана на рис.1 і 2.
3.2. Спосіб виготовлення шліфів не регламентується.
3.3. Площина шліфу має бути перпендикулярна паяним або лудженим поверхням зразка. Завал кромок не допускається.
3.4. Виявлення структури паяної сполуки на шліфі слід проводити хімічним, електрохімічним або іншими методами залежно від хімічного складу матеріалу, що паяється, і припою, що забезпечують виявлення межі паяного шва.
Найбільш поширені реактиви для хімічного травлення металографічних шліфів наведено у довідковому додатку 1.
3.5. При виготовленні шліфів та виявленні їх структури не допускається пошкодження паяного з'єднання — фарбування, вигоряння, витравлення його складових або зміна його структури.
3.6. Шліфи слід досліджувати під металографічним мікроскопом.
3.7. На паяних зразках внахлестку слід вимірювати мінімальну товщину кожної пластини біля капілярної ділянки паяного шва із загальною хімічною ерозією зі збільшенням 50-120 і максимальну глибину локальної хімічної ерозії у галтелі та капілярної ділянки паяного шва зі збільшенням 200-500
. Похибка виміру загальної хімічної ерозії - трохи більше 0,02 мм, локальної хімічної ерозії - трохи більше 0,01 мм. Схема виміру наведена на черт.4.
Чорт.4
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.8. На луджених зразках повинні бути виміряні мінімальна товщина смуги або стінки труби або мінімальний діаметр дроту зі збільшенням 50-120 і максимальна глибина локальної хімічної ерозії зі збільшенням 200-500
. Похибка виміру загальної хімічної ерозії — трохи більше 0,02 мм, локальної хімічної ерозії трохи більше 0,01 мм.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Глибину хімічної ерозії слід визначати у міліметрах.
4.2 Для кожного паяного зразка внахлестку слід визначати загальну хімічну ерозію та локальну хімічну ерозію пластин у галтелі та в капілярній ділянці паяного шва.
4.3. Загальна хімічна ерозія паяного з'єднання внахлестку дорівнює різниці в товщині кожної пластини до і після паяння ( ) та (
)
4.4. Локальна хімічна ерозія в галтелі і капілярному ділянці паяного шва нахлесточного з'єднання дорівнює виміряної під мікроскопом глибині локальної хімічної ерозії зразка цих ділянках.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4.5. Загальна хімічна ерозія лудженої смуги, труби та дроту дорівнює половині різниці товщини смуги, стінки труби, діаметра дроту до і після лудіння.
4.6. Локальна хімічна ерозія смуги, труби та дроту дорівнює виміряній під мікроскопом глибині локальної хімічної ерозії зразка.
4.7. Величину кожного виду ерозії матеріалу, що паяється, слід визначати як середнє арифметичне значення ерозії встановленої кількості зразків.
4.8. При ступені дисперсності результатів випробувань більше 20%, виході з ладу термопари або виявленні непропаю більше 5% від площі нахлістки випробування повинні бути повторені, при цьому кількість зразків повинна відповідати числу недійсних результатів випробувань.
4.9. Результати випробування кожного зразка необхідно заносити до протоколу, форму якого наведено в обов'язковому додатку 2 до
ДОДАТОК 1 (довідкове). Найбільш поширені реакції для хімічного травлення металографічних шліфів паяних сполук.
ДОДАТОК 1
Довідкове
| Досліджуваний матеріал | Хімічний склад реактиву | |
| Найменування компонента | Кількість | |
| Алюмінієві сплави | Плавікова кислота (концентрована) | 0,5 см |
| Вода | 99,5 см | |
| Сплав системи алюміній-мідь-магній-кремній | Їдкий натрій | 5 г |
| Вода | 95 см | |
| Сплав системи алюміній-кремній-мідь | Плавікова кислота (концентрована) | 67 см |
| Азотна кислота (концентрована) | 33 см | |
| Вольфрам та його сплави | Перекис водню (30%) |
3 см |
| Їдкий натрій | 5 г | |
| Вода | 200 см | |
| Золото та його сплави | Азотна кислота (концентрована) | 25 см |
| Соляна кислота (концентрована) | 125 см | |
| Вода | 150 см | |
| Сплави на основі Індія | Трихокись хрому | 200 г |
| Міднокислий натрій | 15 г | |
| Вода | 1000 см | |
| Сплави індій-олово | Хлорне залізо | 5 г |
| Соляна кислота (концентрована) | 50 см | |
| Вода | 100 см | |
| Сплави кадмію з цинком та оловом | Трихокись хрому | 200 г |
| Міднокислий натрій | 15 г | |
| Вода | 1000 см | |
| Азотна кислота (концентрована) | 4 см | |
| Спирт | 100 см | |
| Магнієві сплави | Азотна кислота (концентрована) | 2 см |
| Спирт | 98 см | |
| Щавлева кислота (концентрована) | 2 г | |
| Вода | 98 см | |
| Молібден та його сплави | Персульфат амонію | 10 г |
| Вода | 100 см | |
| Мідь та латунь | Хлорне залізо | 5 г |
| Соляна кислота (концентрована) | 50 см | |
| Вода | 100 см | |
| Перекис водню (30%) | ||
| Аміак (концентрований розчин) | ||
| Мідь, латунь, олов'янисті та алюмінієві бронзи | Хлористе залізо | 10 г |
| Соляна кислота (концентрована) | 25 см | |
| Вода | 100 см | |
| Хромисті бронзи та мідномарганцеві сплави | Сірчана кислота (концентрована) | 15 см |
| Азотна кислота (концентрована) | 85 см | |
| Соляна кислота (концентрована) | 95,5 см | |
| Перекис водню (30%) | 0,5 см | |
| Аміак (25%) | 50 см | |
| Перекис водню (3%) | 50 см | |
| Мідні сплави | Двохромовокислий калій | 2 г |
| Сірчана кислота (концентрована) | 8 см | |
| Соляна кислота (концентрована) | 2 см | |
| Міднонікелеві сплави | Персульфат амонію | 10 г |
| Вода | 90 см | |
| Нікель та його сплави | Азотна кислота (концентрована) | 50 см |
| Оцтова кислота (концентрована) | 50 см | |
| Хлорне залізо | 10 г | |
| Соляна кислота (концентрована) | 30 см | |
| Вода | 100 см | |
| Ніобій | Плавікова кислота (концентрована) | 33 см |
| Азотна кислота (концентрована) | 67 см | |
| Олово | Соляна кислота (концентрована) | 2 см |
| Спирт | 98 см | |
| Олово та його сплави | Азотна кислота (концентрована) | 3-5 см |
| Спирт | 97-95 см | |
| Олово та його сплави, що не містять свинець (не діє на сплави систем олово-залізо, олово-мідь) | Соляна кислота (концентрована) | 5 см |
| Хлористе залізо | 30 см | |
| Спирт | 60 см | |
| Олов'яно-свинцеві сплави | Азотна кислота (концентрована) | 4 см |
| Спирт | 96 см | |
| Азотна кислота (концентрована) | 1 см | |
| Оцтова кислота (концентрована) | 1 см | |
| Гліцерин | 98 см | |
| Персульфат амонію | 10 г | |
| Вода | 100 см | |
| Сплави системи олово-вісмут | Перекис водню (концентрований) | |
| Сплави системи паладій-нікель | Азотна кислота (концентрована) | 40 см |
| Оцтова кислота (концентрована) | 40 см | |
| Соляна кислота (концентрована) | 10 см | |
| Реактив Марблі | 10 см | |
| Свинець | Азотна кислота (концентрована) | |
| Срібло та його сплави | Персульфат амонію | 10 г |
| Вода | 100 см | |
| Хромовий ангідрид | 2 г | |
| Сірчана кислота (концентрована) | 2 см | |
| Вода | 1000 см | |
| Срібло | Персульфат амонію | 10 г |
| Вода | 90 см | |
| Низьковуглецева сталь | Азотна кислота (концентрована) | 4 см |
| Спирт | 96 см | |
| Сталь типу ЕІ-962 | Хлорне залізо | 10 г |
| Соляна кислота (концентрована) | 30 см | |
| Вода | 100 см | |
| Титан | Плавікова кислота (концентрована) | 2 см |
| Азотна кислота (концентрована) | 2 см | |
| Вода | 96 см | |
| Плавікова кислота (концентрована) | 33 см | |
| Азотна кислота (концентрована) | 67 см | |
| Титан та його сплави | Плавікова кислота (концентрована) | 10 см |
| Вода | 90 см | |
| Сплави титану з міддю | Плавікова кислота (концентрована) | 25 см |
| Азотна кислота (концентрована) | 25 см | |
| Гліцерин | 25 см | |
| Етиловий спирт | 25 см | |
| Сплави цинку | Азотна кислота (концентрована) | 3 см |
| Вода | 97 см | |
| Соляна кислота (концентрована) | 5 см | |
| Спирт | 95 см | |
| Сплави з великим вмістом цинку | Азотна кислота (концентрована) | |
Примітки:
1. При травленні паяних з'єднань спочатку слід виявляти структуру паяного шва.
2. Режими травлення підбирають експериментально.
ДОДАТОК 2 (Виключено, Зм. N 1).