ГОСТ 22974.1-96
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 22974.1-96 Флюси зварювальні плавлені. Методи розкладання флюсів
ГОСТ 22974.1-96
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ФЛЮСИ ЗВАРЮВАЛЬНІ ПЛАВЛЕНІ
Методи розкладання флюсів
Melted welding fluxes. Методи flux decomposition
МКС 77.040
ОКСТУ 0809
Дата введення 2000-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 72; Інститутом електрозварювання ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 9 від 12 квітня 1996 р.)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 21 квітня 1999 р. N 134 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює методи розкладання флюсів: плавленням та кислотного (для визначення масових часток оксиду марганцю (II), оксиду алюмінію, оксиду кальцію, оксиду магнію, оксиду заліза (III), фосфору, оксиду цирконію та оксиду титану (IV).
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 3118-77 Кислота соляна. Технічні умови
ГОСТ 4199-76 Натрій тетраборнокислий 10-водний. Технічні умови
ГОСТ 4204-77 Кислота сірчана. Технічні умови
ГОСТ 4332-76 Калій вуглекислий - вуглекислий натрій. Технічні умови
ГОСТ 4461-77 Кислота азотна. Технічні умови
ГОСТ 7172-76 Калій піросернокислий. Технічні умови
ГОСТ 9656-75 Кислота борна. Технічні умови
ГОСТ 10484-78 Кислота фтористоводнева. Технічні умови
ГОСТ 11293-89 Желатин харчовий. Технічні умови
ГОСТ 22974.0-96 Флюси зварювальні плавлені. Загальні вимоги до методів аналізу
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 Метод розкладання флюсів плавленням
4.1 Сутність методу
Метод заснований на сплавленні навішування флюсу з сумішшю вуглекислого калію - натрію вуглекислого і натрію тетраборнокислого або борної кислоти, розчиненні плава в соляній кислоті і виділенні кремнієвої кислоти, що утворилася, за допомогою желатину.
4.2 Реактиви та розчини
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота борна
Калій вуглекислий - вуглекислий натрій за
Калій піросернокислий згідно з
Натрій тетраборнокислий 10-водний за
Желатин харчовий за .
Плавень: змішують п'ять частин за масою вуглекислого калію — натрію вуглекислого і одну частину за масою натрію тетраборнокислого або борної кислоти.
4.3 Розкладання флюсу плавленням
4.3.1 Наважку флюсу масою 0,5 г сплавляють з 6 г плавня в платиновому тиглі з кришкою при температурі 950-1050 ° С протягом 30 хв. Плав виливають на поліровану пластину із нержавіючої сталі. Тигель, кришку та плав поміщають у склянку місткістю 300-400 см і розкладають у 50 см
соляної кислоти (1:1), накривши склянку склом. Після вилучення зі склянки тигля і кришки їх ретельно обполіскують водою.
Отриманий розчин випарюють до початку виділення солей, доливають 10 см розчину желатину та розбавляють до об'єму 50 см
.
Розчин помішують протягом 3-5 хв скляною паличкою і залишають у теплому місці при температурі 50-70 ° С на 10-15 хв.
Осад кремнієвої кислоти, що випав, відфільтровують на фільтр «біла стрічка», промивають кілька разів гарячою соляною кислотою (5:95) і кілька разів гарячою водою (основний розчин).
Осад з фільтром поміщають платиновий тигель, сушать і прожарюють протягом 15-20 хв при температурі 950-1050 °С. У охолоджений тигель додають 5-10 крапель сірчаної кислоти (1:1), 5-8 см фтористоводневої кислоти та випарюють насухо. Сухий залишок прожарюють при температурі 950-1050 ° С протягом 3-5 хв. Залишок у тиглі сплавляють з 2 г калію піросернокислого при температурі 700-750 ° С протягом 3-5 хв. Плав розчиняють 5-10 см
соляної кислоти (1:1) та приєднують до основного розчину. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 250 см
і водою доводять до мітки. Розчин використовують для визначення оксиду марганцю (II), оксиду заліза (III), оксиду алюмінію, оксиду кальцію, оксиду магнію, оксиду цирконію, титану оксиду (IV), фосфору.
5 Метод кислотного розкладання флюсів
5.1 Сутність методу
Метод заснований на розкладанні флюсів у суміші хлорної або сірчаної, азотної та фтористоводневої кислот при видаленні кремнію у вигляді кремнефториду.
5.2 Реактиви та розчини
Кислота азотна згідно з
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота хлорна, розведена 1:1.
Кислота борна
Кислота хлорна, насичена борною кислотою: 57% хлорну кислоту (1:1) або нерозведену 36% нагрівають до 50-60 °С і насичують борною кислотою.
Калій піросернокислий згідно з
5.3 Розкладання флюсу хлорною кислотою
5.3.1 Наважку флюсу масою 0,5 г поміщають у платинову чашку, змочують водою, додають 30 см хлорної кислоти (1:1), 5 см
азотної та 10 см
фтористоводневої кислот і випарюють до появи рясних парів хлорної кислоти.
Обмивають водою стінки чашки, доливають 10-20 см. хлорної кислоти, насиченою борною кислотою, і випарюють насухо. Сухий залишок прожарюють 2-3 хв при температурі 750-800 °С.
Прожарений залишок сплавляють з 4-5 г піросернокислого калію при температурі 750-800 ° С протягом 3-5 хв. Плав вилуговують в 50 см соляної кислоти (1:1) під час нагрівання. Вміст чашки переносять у мірну колбу місткістю 250 см.
і водою доводять до мітки.
Розчин використовують для визначення оксиду марганцю (II), оксиду заліза (III), оксиду алюмінію, оксиду кальцію, оксиду магнію, оксиду цирконію, титану оксиду (IV), фосфору.
5.4 Розкладання флюсу сірчаною кислотою
5.4.1 Наважку флюсу масою 0,5 г поміщають у платинову чашку, змочують водою, додають 20 см фтористоводневої кислоти, 10 см
сірчаної кислоти (1:1). Вміст чашки нагрівають до розкладання навішування, доливають 5 см
азотної кислоти та випарюють до припинення виділення парів сірчаної кислоти. Залишкові пари сірчаної кислоти відганяють, тримаючи чашку в муфелі при температурі 950-1050 ° С протягом 2-3 хв. Чашку охолоджують, доливають 50-60 см.
соляної кислоти (1:1) та нагрівають до розчинення солей. Якщо на дні чашки залишаться неруйновані частинки флюсу, їх відфільтровують і сплавляють з піросернокислим калієм
і водою доводять до мітки.
Розчин використовують визначення оксиду марганцю (II), оксиду заліза (III), оксиду алюмінію, оксиду кальцію, оксиду магнію, фосфору.