ГОСТ 11930.10-79
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 11930.10-79 Матеріали наплавні. Метод визначення вольфраму (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 11930.10-79
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ НАПЛАВАЛЬНІ
Метод визначення вольфраму
Hard-facing матеріалів. Method of tungsten determination
МКС 25.160.20
ОКСТУ 1709
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 березня 1979 р. N 982 дату запровадження встановлено 01.07.80
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)
ВИДАННЯ (серпень 2011 р.) із Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1984 р., грудні 1989 р. (ІВД 3-85, 3-90)
Цей стандарт встановлює фотоколориметричний метод визначення вольфраму (при масовій частці вольфраму від 0,2 до 15%) у наплавних матеріалах.
Метод заснований на утворенні пофарбованого комплексного з'єднання вольфраму з роданідом у кислому середовищі у присутності відновника.
Супутні компоненти відокремлюють осадженням гідроксидом натрію.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Ваги аналітичні типів АДВ-200, ВЛА-200М або іншого типу, що забезпечують зважування з похибкою не більше 0,0002 р.
Фотоколориметри типів ФЕК-56, ФЕК-56М чи іншого типу.
Кислота сірчана за
Кислота азотна за
Натрію гідроксид за
Кислота соляна за
Амоній або калій роданистий, розчин з часткою 50%.
Титан трихлористий; готують наступним чином: 1 см розчину з масовою часткою 15% трихлористого титану розбавляють 24 см
соляної кислоти, розведеної 1:1 (розчин зберігати не більше 2 діб).
Калій піросернокислий за
Вольфрамовий ангідрид.
Розчин вольфраму стандартний; готують наступним чином: 0,1261 г вольфрамового ангідриду розчиняють при нагріванні 100 см розчину з масовою часткою 20% гідроксиду натрію, переливають у мірну колбу місткістю 1000 см
, розбавляють до мітки водою і перемішують.
1 см стандартного розчину містить 0,0001 г вольфраму.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку проби масою 0,5 г (при масовій частці вольфраму 0,2-0,4%) розчиняють при нагріванні 50 см сірчаної кислоти, розведеної 1:4, доливають 1-2 см
азотної кислоти та двічі випарюють до парів сірчаного ангідриду. Охолоджений розчин розбавляють водою, нейтралізують розчином лугу та переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
, Що містить 20 см
гарячого (70-80 ° С) 20%-ного розчину лугу, розбавляють водою до мітки і перемішують. Частину розчину відфільтровують через сухий фільтр у суху склянку. Відбирають 5-20 см
фільтрату в мірну колбу місткістю 50 см
. Наливають 1 см
50%-ного розчину роданистого амонію, 15 см
соляної кислоти та 1 см
розчину трихлористого титану Після додавання кожного реактиву вміст колби перемішують. Розчин розбавляють водою до мітки і знову перемішують. Оптичну щільність забарвлених розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі із синім світлофільтром (
434 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм. Зміст вольфраму в грамах знаходять за градуювальним графіком.
3.2. Наважку проби масою 0,1 г (при масовій частці вольфраму від 4 до 11%) розчиняють при нагріванні 50 см сірчаної кислоти, розведеної 1:4, доливають 1-2 см
азотної кислоти. Розчин двічі випарюють до слабкої пари сірчаної кислоти. Якщо навішування не розчинилося повністю, її сплавляють з піросульфатом калію.
Аналізований розчин нейтралізують по конго розчином з масовою часткою 20% гідроксиду натрію і переливають у мірну колбу місткістю 250 см , Що містить 30 см
гарячого розчину з масовою часткою 20% гідроксиду натрію, потім охолоджують, розбавляють водою до мітки і перемішують. Частину розчину відфільтровують у суху склянку і відбирають аліквотну частину (5-10 см)
) у мірну колбу місткістю 50 см
. Далі аналіз ведуть, як зазначено у п. 3.1.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.3. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 50 см поміщають 1, 2, 3 та 4 см
стандартного розчину вольфраму, розбавляють до 20 см
водою і далі аналіз ведуть, як зазначено у п. 3.1.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку вольфраму ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса вольфраму, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Розведення аналізованого розчину, см
;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування, р.
4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
| Масова частка вольфраму, % | Розбіжності трьох паралельних визначень, що допускаються, % | Допустимі розбіжності результатів аналізу, % | ||||
| Від | 0,20 | до | 0,40 | увімкн. | 0,02 | 0,03 |
| св. | 4,00 | « | 5,00 | « | 0,05 | 0,10 |
| « | 5,00 | « | 11,00 | « | 0,10 | 0,20 |
| « | 11,00 | « | 15,00 | « | 0,25 | 0,30 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).