ГОСТ 26876-86

ГОСТ 26876-86 (СТ РЕВ 5016-85) Сплави тверді спечені. Загальні вимоги до методів хімічного аналізу

ГОСТ 26876-86
(СТ РЕВ 5016-85)

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

Сплави тверді спечені

Загальні вимоги до методів хімічного аналізу

Cemented carbides. General requirements for methods of chemical analysis

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.01.87
до 01.01.97 *
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом N 7-95 Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 11, 1995 рік). - Примітка виробника бази даних.

Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ

Н. А. Кудря, С. Н. Суворова , С. В. Романова , А. А. Залужний

ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР

Член Колегії А. П. Снурніков

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 22.04.86 N 1030

1. Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів хімічного аналізу твердих спечених сплавів, твердосплавних карбідних сумішей та складних карбідів.

Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 5016-85.

2. Відбір та підготовку проб проводять за ГОСТ 20559-75 .

Зразок із спеченого твердого сплаву повинен бути подрібнений на порошок і просіяний через сито з номінальним розміром комірки не більше 0,160 мм за СТ СЕВ 2644-80.

Якщо зразок містить пластифікатор, його потрібно видалити.

3. Лабораторний мірний посуд повинен відповідати вимогам ГОСТ 1770-74 .

4. Усі застосовувані реактиви повинні мати ступінь чистоти не нижче ніж «чистий для аналізу» (ч.д.а.), якщо не передбачено інших вимог у стандартах на методи визначення вмісту елементів.

5. Для приготування водних розчинів та при проведенні аналізу застосовують дистильовану воду за ГОСТ 6709–72 або деіонізовану воду, якщо не передбачено інших вимог у стандартах на методи визначення вмісту елементів.

6. У виразі «розведена 1:1, 1:2» і т. д. перші цифри позначають об'ємну частину розведеного реактиву, другі — об'ємну частину розчинника, що використовується.

7. Концентрацію розчинів виражають:

відносною щільністю ( );

масою речовини в грамах в одиниці об'єму розчину (масова концентрація, г/см );

масою речовини в грамах, що віднесена до 100 г розчину (масова частка, яка може виражатися у відсотках);

об'ємом речовини в кубічних сантиметрах, віднесеної до 100 см розчину (об'ємна частка, яка може виражатися у відсотках);

кількістю речовини в молях, що міститься в одиниці об'єму розчину (молярна концентрація, моль/дм ).

8. Для приготування стандартних розчинів застосовують метали із вмістом основного елемента не менше 99,9%, якщо немає інших вказівок у стандартах на методи визначення вмісту елементів.

9. Зважування навішування проби, опадів та речовин для приготування стандартних розчинів проводять на аналітичних вагах з похибкою не більше 0,0002 р. Необхідну точність зважування та вимірювання об'єму наводять у стандартах методи визначення вмісту елементів зазначенням кількості десяткових знаків.

10. Терміни, що відносяться до ступеня нагрівання води (розчину) та тривалості будь-якої операції - за СТ СЭВ 804-77.

11. Титр розчинів повинен бути встановлений не менше ніж за трьома наважками вихідної речовини. Титр виражають у грамах речовини на 1 см розчину, розраховують з точністю до шостого десяткового знака і округляють до четвертої цифри.

12. Зміст елементів визначають на трьох паралельних наважках.

Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати розбіжностей, що допускаються, наведених у відповідних стандартах на методи визначення вмісту елементів при довірчій ймовірності 0,95.

Якщо розбіжності результатів перевищують допустимі, аналіз повторюють.

13. Одночасно з проведенням аналізу в тих же умовах проводять не менше трьох контрольних дослідів для внесення до результату визначення поправки, що враховує зміст елемента, що визначається, в реактивах. Середнє арифметичне значення результатів контрольних дослідів віднімають від значень, отриманих щодо змісту елемента в пробі.

14. За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів паралельних визначень. Округлення числових значень проводять за СТ РЕВ 543-77.

15. При фотометричних визначеннях застосовують кювети з товщиною шару, що поглинає світло, при якій вимірювання проводилися в оптимальній області оптичної щільності.

16. Градуювальний графік слід будувати у системі прямокутних ординат: по осі абсцис відкладати числове значення концентрації чи маси елемента у певному обсязі, а, по осі ординат — виміряну величину чи функцію від неї.

Для побудови градуювального графіка потрібно не менше трьох градуювальних точок, кожна точка повинна будуватися за середніми арифметичними результатами трьох паралельних визначень.

Градуювальні точки мають бути рівномірно розподілені за діапазоном вимірів. Перша та остання точки повинні відповідати межам діапазону вимірювань або охоплювати межі діапазону вимірювань.

Приготування розчинів для побудови градуювального графіка виконують до аналізу. Допускається визначати та застосовувати градуювальну функцію.

17. При визначеннях методом атомної абсорбції встановлюють довжину хвилі, склад газу полум'я, відновну або окисну дію полум'я, інші умови вимірювання такими, при яких досягаються оптимальні параметри чутливості та точності для відповідного елемента та застосовуваного приладу.

18. Контроль правильності результатів визначення загального та вільного вуглецю здійснюють за допомогою стандартних зразків (ДСО, ВЗГ або СОП). Результати аналізу є правильними, якщо різниця отриманого змісту контрольованого компонента та його атестованого змісту у стандартному зразку не перевищує допускається розбіжності лише на рівні атестованого значення.

19. Контроль правильності результатів визначення кобальту проводять за методом добавок, за яким здійснюють знаходження змісту визначається компонента в аналізованому матеріалі після додавання відповідної навішування чистого металу або аліквотної частини стандартного розчину даного компонента до навішування матеріалу, що аналізується, до проведення аналізу.

20. Контроль правильності результатів визначення титану проводять методом варіювання наважок, яким здійснюють знаходження змісту визначається компонента в різних навішуваннях одного і того ж аналізованого матеріалу.

21. Величину добавки (обсяг стандартного розчину) вибирають таким чином, щоб аналітичний сигнал визначається компонента збільшився в 1,5-2 рази в порівнянні з аналітичним сигналом цього компонента відсутність добавки в попередній навішуванні. У цьому мають зберігатися оптимальні умови проведення аналізу, передбачені конкретним стандартом метод аналізу.

22. Результати аналізу є правильними, якщо знайдена величина добавки відрізняється від наведеного вмісту не більше ніж на 0,5 , де і - Допустимі розбіжності результатів паралельних визначень компонента в пробі і в пробі з добавкою, попередньою і наступною навішуванням.