ГОСТ 11930.3-79
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 11930.3-79 Матеріали наплавні. Метод визначення кремнію (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 11930.3-79
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ НАПЛАВАЛЬНІ
Метод визначення кремнію
Hard-facing матеріалів. Method of silicon determination
МКС 25.160.20
ОКСТУ 1709
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 березня 1979 р. N 982 дату запровадження встановлено 01.07.80
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)
ВЗАМІН
ВИДАННЯ (серпень 2011 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1984 р., грудні 1989 р. (ІВД 3-85, 3-90)
Цей стандарт встановлює ваговий метод визначення кремнію (при масовій частці кремнію від 0,2 до 10%) у наплавних матеріалах.
Метод заснований на здатності кремнію внаслідок кислого гідролізу виділятися в осад у вигляді малорозчинної кремнієвої кислоти. Отриманий осад прожарюють та обробляють плавиковою кислотою у присутності невеликої кількості сірчаної кислоти. У умовах кремній утворює леткі сполуки фториду кремнію.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Аналітичні ваги типів ВЛА-200М, АДВ-200 або іншого типу, що забезпечують зважування з похибкою не більше 0,0002 р.
Тиглі платинові N 7 за
Тиглі залізні, нікелеві або скловуглецеві.
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Кислота азотна за
Кислота фтористоводнева за
Натрій вуглекислий за
Натрій піросернокислий або калій перонокислий згідно з
Натрію перекис.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Для порошків на основі нікелю
Наважку сплаву масою 0,2 г поміщають у склянку місткістю 200-300 см і розчиняють 40 см
соляної кислоти. Після розчинення основної частини навішування доливають 10 см.
сірчаної кислоти та розчин двічі упарюють водою до 70-100 см
, нагрівають до 70-80 °З фільтрують на фільтрі середньої щільності, що містить невелику кількість фільтробмажної маси. Осад і склянку промивають 5-8 разів теплою сірчаною кислотою (60-70 °С), розведеною 1:99 і три рази дистильованою водою.
Фільтрат та промивні води зберігають.
Промитий осад на фільтрі поміщають платиновий тигель, підсушують, обережно озолюють і прожарюють при температурі 1000-1100 °С до постійної маси. Зважений осад обробляють фтористоводневою та сірчаною кислотами. Для цього доливають платиновий тигель 2-3 краплі сірчаної кислоти, 3-5 см фтористоводневої кислоти обережно випарюють насухо, потім прожарюють при температурі 1000-1100 °С до постійної маси.
Одночасно через всі стадії аналізу проводять контрольний досвід забруднення реактивів кремнієм. Якщо після відгону кремнію в тиглі залишається осад, його досплавляют з вуглекислим натрієм при 900-950 °С або піросернокислим натрієм при 650-700 °С. Плав вилуговують у фільтраті, отриманому після відділення кремнію, переводять у мірну колбу місткістю 200 см. , розбавляють водою до мітки та перемішують.
Розчин зберігають для визначення хрому, марганцю, нікелю, заліза та фосфору.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3.2. Для прутків для наплавлення та порошків зі сплавів для наплавлення
Наважку проби масою, наведеною в табл.1, поміщають у склянку місткістю 200-300 см і розчиняють при нагріванні 50 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:4. Після розчинення основної частини навішування доливають 1 см.
азотної кислоти та розчин двічі випарюють до слабких парів сірчаного ангідриду. Розчин розбавляють дистильованою водою і далі ведуть аналіз, як зазначено в п. 3.1.
Примітка. Для сплавів, що містять вольфрам, осад прожарюють за 750-800 °С.
Таблиця 1
| Масова частка кремнію, % | Наважка | H | ||||
| Від | 0,2 | до | 2 | увімкн. | 0,5 | 60 |
| св. | 2 | « | 3 | « | 0,3 | 50 |
| « | 3 | « | 4,5 | « | 0,2 | 40 |
| « | 4,5 | « | 6 | « | 0,1 | 40 |
| « | 6 | « | 10 | « | 0,1 | 40 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.3. (Виключений, Зм. N 2).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку кремнію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса тигля з осадом двоокису кремнію до обробки фтористоводневої кислоти, г;
- Маса тигля з осадом після обробки фтористоводневої кислоти, г;
- Маса тигля з осадом, отриманим в контрольному досвіді, до обробки фтористоводневої кислоти, г;
- Маса тигля з осадом, отриманим в контрольному досвіді, після обробки фтористоводневої кислоти, г;
- Розведення аналізованого розчину, см
;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування, г;
0,4672 - коефіцієнт перерахунку двоокису кремнію на кремній.
4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених в табл.2.
Таблиця 2
| Масова частка кремнію, % | Розбіжності трьох паралельних визначень, що допускаються, % | Допустимі розбіжності результатів аналізу, % | ||||
| Від | 0,20 | до | 1,00 | увімкн. | 0,05 | 0,10 |
| св. | 1,00 | « | 2,00 | « | 0,10 | 0,15 |
| « | 2,00 | « | 4,50 | « | 0,15 | 0,20 |
| « | 4,50 | « | 10,00 | « | 0,20 | 0,30 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).