ГОСТ 22974.12-96
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 22974.12-96 Флюси зварювальні плавлені. Метод визначення сірки
ГОСТ 22974.12-96
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ФЛЮСИ ЗВАРЮВАЛЬНІ ПЛАВЛЕНІ
Метод визначення сірки
Melted welding fluxes.
Method of sulphur determination
МКС 77.040
ОКСТУ 0809
Дата введення 2000-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 72; Інститутом електрозварювання ім.
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 9 від 12 квітня 1996 р.)
За ухвалення проголосували:
| Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
| Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
| Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
| Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
| російська Федерація | Держстандарт Росії |
| Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
| Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
| Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
| Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 21 квітня 1999 р. N 134 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 Область застосування
Цей стандарт встановлює титриметричний метод визначення сірки при вмісті від 0,02 до 0,2%.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 4202-75 Калій йодноватокислий. Технічні умови
ГОСТ 4204-77 Кислота сірчана. Технічні умови
ГОСТ 4232-74 Калій йодистий. Технічні умови
ГОСТ 5583-78 Кисень газоподібний технічний та медичний. Технічні умови
ГОСТ 6259-75 Гліцерин. Технічні умови
ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови
ГОСТ 10163-76 Крохмаль розчинний. Технічні умови
ГОСТ 20490-75 Калій марганцевокислий. Технічні умови
ГОСТ 22974.0-96 Флюси зварювальні плавлені. Загальні вимоги до методів аналізу
ГОСТ 24363-80 Калію гідроокис. Технічні умови
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 Титриметричний метод визначення сірки
4.1 Сутність методу
Метод полягає у спалюванні флюсу в струмі кисню за температури 1250-1350 °С. Сірчистий газ, що утворюється при цьому, поглинається в абсорбційній посудині водою, утворюючи сірчисту кислоту, яку відтитрують розчином йодит-йодату калію в присутності крохмалю (індикатора).
4.2 Апаратура, реактиви та розчини
Установка визначення сірки (рисунок 1).
Рисунок 1 — Установка для визначення сірки
1 - кисневий балон за
містить розчин марганцевокислого калію масової концентрації 0,04 г/см у розчині
гідроксиду калію масової концентрації 0,4 г/см ; 3 - сушильна колонка, заповнена
хлористим кальцієм; 4 - трубчаста піч з карборундовими нагрівачами; 5 - порцеляновий
(високоглиноземна) трубка довжиною 750-800 мм і внутрішнім діаметром 20-26 мм;
6 - посудина для титрування; 7 - судина для порівняння; 8 - бюретка
Рисунок 1 — Установка для визначення сірки
Порцелянові трубки та човники N 2 за
Гачок, за допомогою якого човники поміщають у трубку і витягають з неї, виготовлений з жароміцного дроту діаметром 3-5 мм, довжиною 500-600 мм.
Кислота сірчана за
Калію гідроксид за .
Калій йодистий
Калій йодноватокислий за
Калій марганцевокислий за .
Кальцій хлористий.
Гліцерин за
Крохмаль розчинний за
Розчин А: 16 г крохмалю розчиняють при нагріванні 1000 см води. До отриманого розчину доливають 1000 см
гліцерину і добре перемішують, зберігають у темному місці.
Розчин Б: 50 см розчину, А та 20 см
сірчаної кислоти розчиняють у 4000 см
дистильованої води і ретельно перемішують, цей розчин йде безпосередньо на визначення сірки.
Титрований розчин для визначення сірки: 0,05 г йодноватокислого калію, 10 г йодистого калію та 0,2 г гідроксиду калію розчиняють у мірній колбі місткістю 1000 см і водою доводять до мітки.
Масову концентрацію розчину йодид-йодноватокислого калію встановлюють за стандартним зразком флюсу з відомим вмістом сірки. Аналіз стандартного зразка проводять у тих-таки умовах, як і аналіз досліджуваного зразка.
Масову концентрацію розчину йодид-йодноватокислого калію , г/см
сірки, обчислюють за формулою
, (1)
де - масова частка сірки у стандартному зразку, %;
- Маса навішування стандартного зразка флюсу, г;
- Об'єм розчину йодид-йодноватокислого калію, витраченого на титрування, см
.
4.3 Підготовка до аналізу
Перед початком роботи нагрівають піч до температури 1250-1300 ° С та перевіряють установку на герметичність.
Для цього в поглинальний посуд і посуд порівняння наливають по 70-80 см крохмального розчину Б додають кілька крапель титрованого розчину йодноватокислого калію до отримання світло-блакитного забарвлення і, відкривши кран, пропускають кисень з такою швидкістю, щоб рівень рідини поглинача піднявся на 30-40 мм. Потім закривають доступ кисню в поглинальну посудину (за допомогою затискача) і перевіряють встановлення на герметичність. Установка герметична, якщо в поглинальних склянках через деякий час припиниться поява бульбашок газу. Перед спалюванням проби або стандартного зразка фарфорову трубку перевіряють на наявність відновлювальних речовин.
Якщо забарвлення в поглинальній посудині зникає, то додають титрований розчин йодид-йодноватокислого калію до тих пір, поки світло-блакитне забарвлення розчину не перестане змінюватися.
4.4 Проведення аналізу
Наважку флюсу масою 1 г поміщають у порцеляновий човник. Човен за допомогою гачка вводять у найбільш розігріту частину порцелянової трубки і щільно закривають пробкою. Відкривають кран і пропускають кисень зі швидкістю, коли рівень рідини в поглинальному посудині піднімається на 30-40 мм.
Коли гази, що надходять з печі в поглинальну посудину, почнуть знебарвлювати розчин, з бюретки доливають титрований розчин йодид-йодноватокислого калію зі швидкістю, при якій синє забарвлення не зникає під час спалювання.
Титрування вважають закінченим, коли інтенсивність забарвлення в обох судинах буде однаковою. Після цього пропускають кисень протягом 1-3 хв. Якщо інтенсивність фарбування не зменшується, визначення вважають закінченим.
4.5 Обробка результатів
4.5.1 Масову частку сірки , %, обчислюють за формулою
, (2)
де - Об'єм розчину йодид-йодноватокислого калію, витраченого на титрування розчину аналізованого зразка, см
;
- масова концентрація розчину йодид-йодноватокислого калію, г/см
сірки;
- Маса навішування флюсу, р.
4.5.2 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки сірки наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
В процентах
| Масова частка сірки | Розбіжність, що допускається | ||||
| Від 0,02 до 0,05 включно. | 0,006 | 0,008 | 0,006 | 0,008 | 0,004 |
| Св. 0,05 "0,1" | 0,008 | 0,011 | 0,009 | 0,011 | 0,005 |
| 0,1 0,2 | 0,02 | 0,03 | 0,02 | 0,03 | 0,01 |