Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 10298-79

ГОСТ 33729-2016 ГОСТ 20996.3-2016 ГОСТ 31921-2012 ГОСТ 33730-2016 ГОСТ 12342-2015 ГОСТ 19738-2015 ГОСТ 28595-2015 ГОСТ 28058-2015 ГОСТ 20996.11-2015 ГОСТ 9816.5-2014 ГОСТ 20996.12-2014 ГОСТ 20996.7-2014 ГОСТ Р 56306-2014 ГОСТ Р 56308-2014 ГОСТ 20996.1-2014 ГОСТ 20996.2-2014 ГОСТ 20996.0-2014 ГОСТ 16273.1-2014 ГОСТ 9816.0-2014 ГОСТ 9816.4-2014 ГОСТ Р 56142-2014 ГОСТ Р 54493-2011 ГОСТ 13498-2010 ГОСТ Р 54335-2011 ГОСТ 13462-2010 ГОСТ Р 54313-2011 ГОСТ Р 53372-2009 ГОСТ Р 53197-2008 ГОСТ Р 53196-2008 ГОСТ Р 52955-2008 ГОСТ Р 50429.9-92 ГОСТ 6836-2002 ГОСТ 6835-2002 ГОСТ 18337-95 ГОСТ 13637.9-93 ГОСТ 13637.8-93 ГОСТ 13637.7-93 ГОСТ 13637.6-93 ГОСТ 13637.5-93 ГОСТ 13637.4-93 ГОСТ 13637.3-93 ГОСТ 13637.2-93 ГОСТ 13637.1-93 ГОСТ 13637.0-93 ГОСТ 13099-2006 ГОСТ 13098-2006 ГОСТ 10297-94 ГОСТ 12562.1-82 ГОСТ 12564.2-83 ГОСТ 16321.2-70 ГОСТ 4658-73 ГОСТ 12227.1-76 ГОСТ 16274.0-77 ГОСТ 16274.1-77

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 16274.1-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


ВІСМУТ

Метод хіміко-спектрального аналізу

Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85

ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.6-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77

ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)


ГОСТ 12645.4-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77 ГОСТ 22519.0-77 ГОСТ 12645.5-77 ГОСТ 22517-77 ГОСТ 12645.2-77 ГОСТ 16274.9-77 ГОСТ 16274.5-77 ГОСТ 22720.0-77 ГОСТ 22519.3-77 ГОСТ 12560.1-78 ГОСТ 12558.1-78 ГОСТ 12561.2-78 ГОСТ 12228.2-78 ГОСТ 18385.4-79

ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 18385.4-79

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІОБІЙ

Метод визначення танталу

Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79

ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.31-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи

ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.18-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ

ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.7-79

Група В59



МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79

ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.23-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79

ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79 ГОСТ 23862.9-79

ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.9-79

Група В59


ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.12-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ

ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.13-79

Група В59

< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 25278.9-82

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91

ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору


ГОСТ 14339.3-91

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ВОЛЬФРАМ

Методи визначення вмісту фосфору

Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79

ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)


ГОСТ 23862.25-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85

ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.12-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 25278.13-87

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006

ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови (зі змінами N 1-5)


ГОСТ 10298-79

Група В51

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СЕЛЕН ТЕХНІЧНИЙ

Технічні умови

Technical selenium. Specifications


МКС 77.120.99
ОКП 17 6982

Дата введення 1981-01-01



Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 23.11.79 N 4493 дату запровадження встановлено 01.01.81

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 5-94 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 11-12-94)

ВЗАМІН ГОСТ 10298–69

ВИДАННЯ (листопад 2004 р.) із Змінами N 1, 2, 3, 4, 5, затвердженими в березні 1982 р., червні 1985 р., липні 1990 р., вересні 1997 р., січні 2004 р. 82, 9-85, 10-90, 12-97, 4-2004).


Зміна N 4 ГОСТ 10298–79 прийнята Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 11 від 25.04.97)

За ухвалення зміни проголосували:

Найменування держави Найменування національного органу стандартизації
Азербайджанська республіка
Азгосстандарт
республіка Арменія
Армдержстандарт
Республіка Білорусь
Держстандарт Білорусії
Грузія
Вантажстандарт
Республіка Казахстан
Держстандарт Республіки Казахстан
Республіка Молдова
Молдовастандарт
російська Федерація
Держстандарт Росії
Республіка Таджикістан
Таджикдержстандарт
Туркменістан
Головна державна інспекція Туркменістану
Республіка Узбекистан
Узгосстандарт
Україна
Держстандарт України



Зміна N 5 прийнята Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 23 від 22.05.2003)

За ухвалення зміни проголосували національні органи зі стандартизації наступних держав: AZ, AM, BY, GE, KZ, KG, RU, MD, TJ, TM, UZ, UA.


Цей стандарт поширюється на технічний селен, призначений для виробництва скла, фарб, емалей, фармацевтичного виробництва, для одержання чистого селену та інших цілей, а також на селен, призначений для експорту.

1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.1. Технічний селен марок СТ 0, СТ 1 виготовляють відповідно до вимог цього стандарту за технічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку згідно з табл.1.

Таблиця 1

Марка
Код ОКП
КЧ
Вид продукції
Галузь застосування
СТ 0 17 6982 0101
07
У зливках
Скляна, хімічна (виробництво фарб та емалей), фармацевтична промисловість
17 6982 0102
06
У гранулах
17 6982 0103 05 У порошку
СТ 1
17 6982 0201
04
У зливках
Скляна та хімічна (виробництво фарб, емалей та чистого селену) промисловості
17 6982 0202
03
У гранулах
17 6982 0203 02 У порошку

1.2. Хімічний склад селену має відповідати нормам, зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

Марка Хімічний склад, %
Селен, не менше Домішки, не більше
Залізо
Мідь
Свинець
Ртуть
Телур
Миш'як
Сірка
Алюміній
СТ 0 99,8 0,005
0,002
0,002 0,001 0,05 0,003 0,005 0,005
СТ 1 99,0
0,01 0,005 0,005
0,005
0,1
0,005
0,02
0,005


Примітки:

1. На вимогу споживача у технічному селені нормується масова частка органічних домішок та сурми.

2, 3. (Виключені, Изм. N 3).

4. Для селену марки СТ 1, призначеного на експорт, масова частка селену має бути не менше ніж 99,5%.

1.1, 1.2. (Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

1.3. (Виключений, Зм. N 3).

1.4. Величина частинок порошкоподібного селену має бути не більше 1 мм; порошкоподібний селен не повинен містити сторонніх включень та грудок.

На вимогу споживача селен, призначений для фармацевтичного виробництва, виготовлення фарб, емалей, високоякісного скла повинен мати крупність частинок не більше 0,63 мм.

1.5. Величина порошкоподібного селену, призначеного для експорту, має бути зазначена у замовленні-наряді зовнішньоторговельного об'єднання.

1.4, 1.5. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

2.1. Технічний селен відноситься до речовин помірно небезпечних за ГОСТ 12.1.005-88 та ГОСТ 12.1.007-76.

Клас небезпеки 3 за ГОСТ 12.1.005-88.

Вдихання селену призводить до захворювань на хронічний бронхіт, токсичний гепатит, помірну емфізему, дискінезію жовчного міхура, збільшення щитовидної залози, шлунково-кишкові порушення, нервові розлади.

2.2. Гранично допустима концентрація (ГДК) селену у повітрі робочої зони має перевищувати 2 мг/м ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови (зі змінами N 1-5) за ГОСТ 12.1.005-88.

Аналіз повітряного середовища виробничих приміщень на утримання селену повинен проводитись відповідно до графіка, затвердженого в установленому порядку.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.3. Робочі місця для фасування, затарювання, розвантаження та відбору проб селену повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує стан повітряного середовища в приміщеннях відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

2.4. Для захисту органів дихання працюючих з селеном необхідно застосовувати СІЗОД ФА-3 за ГОСТ 12.4.034-2001 або респіратори типу «Пелюстка» ШБ-1 за ГОСТ 12.4.028-76.

2.5. Працюючі з селеном повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту згідно з діючими «Типовими галузевими нормами видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв робітникам та службовцям підприємств кольорової металургії».

2.6. Ті, хто працює з селеном, повинні забезпечуватися побутовими приміщеннями згідно з діючими санітарними нормами та правилами по третій групі виробничих процесів; приміщення для їди повинні бути забезпечені гарячою водою.

2.7. Особи, які контактують із селеном, повинні проходити періодичний медичний огляд відповідно до вимог національних органів охорони здоров'я.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Селен приймають партіями. Партія повинна складатися із селену однієї марки, одного виду та оформлена одним документом про якість.

Документ про якість має містити:

- товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

- Марку селену;

- номер партії;

- Масу партії;

- кількість місць;

- Результат аналізу;

- Дату випуску;

- Позначення цього стандарту.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.2. Для визначення хімічного складу гранульованого селену відбирають проби від кожної упаковки партії, якщо їх менше двадцяти. За наявності партії більше двадцяти пакувальних одиниць проби відбирають від кожної другої пакувальної одиниці.

Для визначення хімічного складу селену у злитках відбирають 10% злитків від кожної партії.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.3. Для перевірки відповідності якості порошкоподібного селену вимогам цього стандарту від партії беруть вибірку згідно з табл.3.

Таблиця 3

Кількість одиниць упаковки у партії Обсяг вибірки
Від 1 до 7 всі
Св. 7 «15 7
15 45 10
45 70 15
Св. 70 Кожна 4-та одиниця

3.4. У селі, що отримується з продуктів мідного та нікелевого виробництва, вміст свинцю, миш'яку та ртуті контролюється у кожній 30-й партії.

3.4а. Масову частку алюмінію визначають у кожній партії.

(Введений додатково, Зм. N 2).

3.5. Переглядаючи наявність включень і грудок піддають кожну партію.

3.6. При отриманні незадовільних результатів аналізу хоча б по одному з показників щодо нього проводять повторні випробування на подвійній вибірці, взятій від тієї ж партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Відбір та підготовка проб

4.1.1. Точкові проби від гранульованого селену відбирають механічним пробовідбірником або вручну пробовідбірним щупом. Від кожної пакувальної одиниці відбирають по дві точкові проби. Точкові проби поєднують. Маса об'єднаної проби має перевищувати 0,5% маси партії. Точкові проби від злитків відбирають свердлінням наскрізь у трьох точках, розташованих рівномірно на діагоналі площині злитка, або відколюванням шматочків селену від різних ділянок злитка. Відбір проб від порошкоподібного селену проводять за ГОСТ 23148-98 .

Виробнику допускається проводити відбір проб від партії порошкоподібного селену перед розфасовуванням в пакувальні одиниці, кількість точкових проб та маса об'єднаної проби повинні відповідати ГОСТ 23148-98 .

Виробнику допускається проводити відбір проб від рідкого металу перед гранулюванням селену на початку, середині та наприкінці розливу.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.1.2. Точкові проби поєднують, ретельно перемішують, скорочують квартуванням або в жолобчастому дільнику до маси 1 кг, подрібнюють і просіюють через сито з сіткою 1К або 1 за ГОСТ 6613-86 . Просіяну пробу ще раз перемішують, скорочують не менше 200 г, подрібнюють і просіюють через сито з сіткою 016К або 016 за ГОСТ 6613-86 , ділять на частини, одну з яких направляють на аналіз, іншу - зберігають у щільно закритих банках або в запаяних поліети мішечках, скріплених печаткою, протягом 6 місяців на випадок виникнення розбіжностей в оцінці якості.

На кожну банку або мішечок має бути наклеєна етикетка із зазначенням:

- Найменування підприємства-виробника;

- Найменування продукту;

- Номери партії;

- Дати відбору та підготовки проби;

- Позначення цього стандарту.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

4.1.3. Для визначення крупності порошкоподібного селену з поєднаної проби виділяють пробу масою 0,5 кг.

4.2. Хімічний склад селену визначають за ГОСТ 20996.0-82 - ГОСТ 20996.12-82 або за ГОСТ 16273.0-85 , ГОСТ 16273.1-85.

При розбіжностях у визначенні масових часток домішок у технічному селені визначення проводять за ГОСТ 20996.2-82 - ГОСТ 20996.4-82, ГОСТ 20996.6-82 - ГОСТ 20996.8-82, ГОСТ 20992 . .11-82.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.3. Допускається проводити аналізи селену та домішок іншими методами, що забезпечують точність визначення в межах, встановлених ГОСТ 20996.0-82 - ГОСТ 20996.12-82, ГОСТ 16273.0-85 , ГОСТ 16273.1-85.

4.4. Для визначення крупності порошкоподібного селену пробу просіюють через сита з сітками 1К, 063К згідно з ГОСТ 6613-86 .

Допускається застосовувати сита з сітками 1, 063 за ГОСТ 6613-86 .

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

4.5. Перевірка зовнішнього вигляду селену проводиться огляд продукту без застосування збільшувальних приладів.

5. МАРКУВАННЯ, УПАКОВКА, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. На кожному злитку має бути відлито або вибито марку селену.

5.2. Порошкоподібний та гранульований селен повинен бути упакований у поліетиленові мішки (5Н4) за ГОСТ 17811-78 або подвійні або одинарні мішки з поліетиленової плівки за ГОСТ 10354-82 . Товщина плівки для подвійних мішків має бути не менше 0,060 мм, одинарних – не менше 0,120 мм.

Заповнений селеном поліетиленовий мішок заварюють герметичним швом і поміщають у мішок з пакувальної тканини N 5 або N 6 за ГОСТ 5530-81 або з пакувальних матеріалів інших видів, що забезпечують збереження продукції. На зовнішній мішок наклеюють або прикріплюють до нього ярлик із зазначенням марки селену та номера партії. При упаковці мішків у ящики допускається вкладати ярлик у кожне тарне місце.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 5530-2004 . - Примітка виробника бази даних.

Допускається упаковувати порошкоподібний селен у сталеві оцинковані барабани (IA2) типу БТПБ. ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови (зі змінами N 1-5) за ГОСТ 5044-79 з пропаяними швами. Зверху порошкоподібний селен повинен бути закритий парафінованим папером за ГОСТ 9569-79 *, кришка барабана повинна бути припаяна до корпусу по всій формі.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 9569-2006 . - Примітка виробника бази даних.

Зливки селену повинні бути загорнуті в обгортковий папір за ГОСТ 515-77 , ГОСТ 2228-81 або ГОСТ 8273-75 .

Мішки з порошкоподібним селеном або загорнуті зливки селену повинні бути упаковані в дерев'яні ящики типів III, IV, V і VI згідно з ГОСТ 5959-80 або типів II-1, II-2 за ГОСТ 2991-85 або типу I-1 за ГОСТ 10198- 91 , або спеціалізовані контейнери СК 3-1,5 по НТД.

У ящиках типу I-1 на бічних та торцевих стінках, днищі та кришці встановлюють розкоси. Перетин планок днища та їх розташування мають бути достатніми для роботи вилковим захопленням навантажувача.

Проміжки між зливками повинні бути заповнені папером або іншим матеріалом, який не допускає забруднення селену.

Порошкоподібний селен, що поставляється для тривалого зберігання, упакований в сталеві оцинковані барабани, поміщають у дерев'яний ящик за ГОСТ 18573-86 або дерев'яну решетування за ГОСТ 12082-82 .

Маса нетто селену в ящику або барабані не повинна перевищувати 50 кг.

За погодженням із споживачем допускається укладати мішки з селеном у ящики масою брутто трохи більше 400 кг.

Маса нетто порошкоподібного селену, що поставляється для тривалого зберігання, має бути не більше 40 кг.

За погодженням із споживачем допускається використовувати іншу тару, виготовлену за нормативною документацією, затвердженою в установленому порядку.

(Змінена редакція, Зм. N 4, 5).

5.3. Транспортне маркування тари проводиться за ГОСТ 14192-96 з нанесенням додаткових даних:

- Найменування продукту та марки;

- товарного знака або найменування та товарного знака підприємства-виробника;

- Номери партії;

- Маси брутто та нетто;

- Дати випуску;

- Позначення цього стандарту.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 5).

5.4. Для селену, що поставляється для тривалого зберігання, маркування випалюють або наносять безпосередньо на тару по трафарету фарбою, що не змивається.

(Змінена редакція, зміна N 4).

5.5. Селен технічний всіх видів не класифікується за ГОСТ 19433-88 і не належить до небезпечних вантажів.

(Запроваджено додатково, Зм. N 5).

5.6. Селен перевозять усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

Селен транспортується в контейнерах за ГОСТ 20435-75 або ГОСТ 15102-75 , або у спеціалізованих контейнерах з НТД, або пакетами за ГОСТ 26663-85 .

Маса одного пакета має бути не більше 1250 кг. Розміри пакета не більше зазначених у ГОСТ 24597-81 :

довжина – 1240 мм, ширина – 840 мм, висота – 1350 мм. Засіб скріплення - сталева пакувальна стрічка за ГОСТ 3560-73 розмірами, що не перевищують товщину 1,5 мм та ширину 30 мм, товщиною 1,5 мм та шириною 30 мм. Пакет масою не більше 200 кг допускається скріплювати стрічкою товщиною 1 мм та шириною 20 мм.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3, 5).

5.7. Селен повинен зберігатися у закритому приміщенні, безпечному у пожежному відношенні.

За дотримання зазначених умов зберігання властивості селену при зберіганні не змінюються.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

6. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ

6.1. Виробник гарантує відповідність селену вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем умов транспортування та зберігання.

6.2. Гарантійний термін зберігання селену в неопалюваному складі – п'ять років, у опалювальному – вісім років з моменту виготовлення.

6.3. (Виключений, Зм. N 3).