ГОСТ 1367.8-83
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сурма
Метод визначення селену
Antimony. Метод для визначення значення selenium
ОКСТУ 1709
ГОСТ
1367.8 -8 3
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 16 грудня 1983 р. № 6013 дата запровадження
встановлено 01.01.85
Обмеження терміну дії знято за протоколом № 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації,
метрології та сертифікації (ІВС 4-94)
Цей стандарт встановлює метод інверсійної зміннострумової полярографії для
визначення селену від 210-5 до 810-5% у сурмі марки СуООООП.
Метод заснований на виділенні селену в елементарному вигляді на колекторі - сірці та визначенні
методом інверсійної зміннострумової полярографії з накопиченням у 0,4 моль/дм3 розчині
сірчаної кислоти у присутності іонів біхромату та міді (II).
(Змінена редакція, Зм. № 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Полярограф змінного струму типу ПУ-1.
Склянки скляні лабораторні за
Колби мірні за
Піпетки з поділками НТД місткістю 1, 2, 5 см3.
Циліндри градуйовані за
Кислота азотна особливої чистоти за
Кислота соляна особливої чистоти за
Суміш концентрованих азотної та соляної кислот у співвідношенні 3:1 (зворотна царська
горілка).
Кислота ортофосфорна за
Кислота мурашина за
Вода бідистильована (бідістилят); готують перегонкою дистильованої води в квар
цевому перегінному апараті.
Кислота сірчана особливої чистоти за
Гідроксиламіну гідрохлорид за
розчин соляної кислоти і розчин з масовою часткою 5% в 3 моль/дм3 розчині соляної кислоти.
Натрій серноватистокислий (тіосульфат натрію) за
часткою 30%.
Молоко сірчане: до 10 см3 розчину з масовою часткою 30% сірчано-кислого натрію додав
ють 2 см3 концентрованої сірчаної кислоти безпосередньо перед вживанням.
Бром за
Видання офіційне Передрук заборонено
Видання із Зміною № 1, затвердженим у березні 1989 р. (ІУС 6-89).
54
каркасне будівництво
ГОСТ 1367.8-83 С. 2
Калій дворомовокислий за
Мідь сірчанокисла за
Селен за ТУ 6-09-5358-87.
Стандартні розчини селену.
Розчин А: 0,1 г металевого селену поміщають у склянку місткістю 100 см3 і розчиняють
при нагріванні 10 см3 зворотної царської горілки. Потім додають 5 см3 концентрованої сірчаної
кислоти, що упарюють до початку виділення парів сірчаної кислоти, охолоджують, доливають бідистил.
лята, кип'ятять і знову охолоджують. Отриманий розчин переводять у мірну колбу місткістю
100 см3, доводять бидистилятом до мітки і перемішують.
1 см3 розчину, містить А 1 мг селену.
Розчин Б: 1 см3 розчину, А доливають у мірну колбу місткістю 100 см3 доливають
0,4 моль/дм3 розчином сірчаної кислоти до мітки та перемішують; готують у день вживання.
1 см3 розчину містить Б 0,01 мг селену.
(Змінена редакція, Зм. № 1).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку сурми марки СуООООП масою 1 г поміщають у склянку місткістю 100 см3,
доливають 10 см3 зворотної царської горілки, упарюють розчин майже насухо на киплячій водяній
бані та проводять денітрацію залишку мурашиною кислотою. Надлишок мурашиної кислоти
видаляють випарюванням з водою. Сліди мурашиної кислоти не заважають подальшому визначенню
ня. Потім осад розчиняють у 20 см3 10%-ного розчину гідроксиламіну у 6 моль/дм3 розчині
соляної кислоти, розчин переводять у пробірку і беруть в облогу сірку. Для цього пробірку із розчином
поміщають у киплячу водяну баню, додають піпеткою 0,5 см3 сірчаного молока і витримай
ють розчин на водяній бані 3 год. За цей час тричі додають по 0,3 см3 сірчаного молока
через 30 хв, 1 год і наприкінці досвіду. Наступного дня виділився осад сірки, що містить
селен, фільтрують через фільтр з білою стрічкою і промивають спочатку 7 разів 5%-ним
розчином гідрохлориду гідроксиламіну в 3 моль/дм3 розчині соляної кислоти, а потім 5 разів
бідистилятом. Осад змивають струменем бідистиляту в склянку місткістю 50 см3, додають
1 см3 азотної кислоти, 1 см3 сірчаної кислоти (1:1), і 0,5 см3 брому і залишають склянку під
вартовим склом на 30 хв. Потім розчин нагрівають на водяній бані до відгону надлишку брому.
і упарюють на плитці до початку появи парів сірчаної кислоти. До вмісту склянки
додають 5 см3 бідистиляту, 0,2 см3 розчину дворомовокислого калію та 0,2 см3 розчину
сірчанокислої міді. Розчин доводять бідистилятом до об'єму 30 см3 у мірному циліндрі з
пробкою та перемішують.
3.2. Полярографують розчин у комірці з виносним меркурсульфатним електродом
ня на стаціонарному ртутному електроді. Ртутне дно в анодному відділенні заливають сумішшю
сірчаної кислоти, ортофосфорної кислоти та бідистиляту у співвідношенні 1:1:2. Розмір краплі
відповідає 20 поділу годинного індикатора. Час накопичення 1-3 хв при потенціалі
накопичення мінус 0,6 В. При реєстрації полярограм використовують катодну розгортку.
ня. Потенціал піку мінус 0,8 В. Полярограму кожного розчину знімають три-чотири рази
в інтервалі потенціалів від мінус 0,6 до мінус 1,0 В. Висоту піку вимірюють по вертикалі,
проведеної через вершину піку до перетину з дотичною, що з'єднує основи гілок
піку. Концентрацію селену в розчині визначають методом добавок. З кожною серією проб
проводять три контрольні досліди.
(Змінена редакція, Зм. № 1).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку селену (X) у відсотках обчислюють за формулою
т\'
т (Н2 - #,) IQ "4,
де тх - маса селену в добавці, мкг;
Нх - середня арифметична висота піку розчину проби за вирахуванням середнього значення
висоти піку контрольних дослідів, мм;
55
С. 3
Н2 - середня арифметична висота піку розчину проби з добавкою за вирахуванням середнього
значення висоти піку контрольних дослідів, мм (різниця Я2 та Я1 повинна бути не
менше Я, і не більше ЗЯ);
т - маса навішування сурми, р.
4.2. Різниця двох результатів паралельних визначень та різниця двох результатів аналізу
при довірчій ймовірності Р = 0,95 не повинна перевищувати абсолютного допустимого розходу
ня збіжності та відтворюваності, наведених у таблиці.
Абсолютна допускається розбіжність, %
Масова частка селену, %
збіжності відтворюваності
Від 0,000020 до 0,00004 включно.
Св. 0,00004 "0,00008"
0,000015
0,00002
0,00002
0,00003
(Змінена редакція, Зм. № 1)