ГОСТ 16273.1-85

ГОСТ 16273.1-85 Селен технічний. Метод спектрального аналізу

ГОСТ 16273.1-85

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СЕЛЕН ТЕХНІЧНИЙ

Метод спектрального аналізу

Technical selenium. Method of spectral analysis

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.07.86
до 01.07.91 *
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
постановою Держстандарту України від 04.06.91 N 782
(ІВД N 9, 1991 рік). - Примітка "КОДЕКС".

Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ

Б.М.Рогов, Е. Н. Гадзалов , Ю. Н. Семавін , О. Д. Рябкова , Е.Б.

ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР

Член Колегії А. П. Снурніков

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 30 січня 1985 р. N 208

ВЗАМІН ГОСТ 16273.1-71


Цей стандарт встановлює емісійний спектральний метод визначення міді, заліза, свинцю, ртуті, магнію, телуру, миш'яку, сурми, алюмінію в технічному селені з масовою часткою селену від 97,5% і вище в діапазоні масових часток, %:

Вимірювання масових часток домішок у селені засноване на випаровуванні проби та збудженні спектра із застосуванням дуги змінного струму.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Загальні вимоги до методу аналізу - за ГОСТ 16273.0-85.

2. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ, РЕАКТИВИ, РОЗЧИНИ

Спектрограф будь-якого типу із трилінзовою (або однолінзовою) системою освітлення щілини.

(Допускається використання спектральної апаратури з фотоелектричною реєстрацією спектра).

Мікрофотометр будь-якого типу.

Генератор дуги змінного струму будь-якого типу.

Ваги лабораторні із граничним навантаженням 200 г.

Ступки порцелянові за ГОСТ 9147-80 або агатові з маточками.

Чашки порцелянові за ГОСТ 9147-80 .

Бюкси скляні за ГОСТ 25336-82 .

Шафа сушильна лабораторна.

Лампа інфрачервона за ГОСТ 13874-76 .

Верстат для заточування графітових електродів будь-якого типу.

Сито із сіткою 0071 за ГОСТ 6613-73 *.
________________
* Діє ГОСТ 6613-86 . - Примітка "КОДЕКС".

Фотопластинки спектрографічні типу I чутливістю 3-5 одиниць типу II, ЕС або УФШ чутливістю від 10 до 20 одиниць або інші контрастні фотоматеріали.

Електроди графітові спектрально чисті марок С-3, ОС4-7-4 за ГОСТ 4425-72 , діаметром 6 мм, довжиною 30-50 мм з кратером діаметром 3,8-4 мм, глибиною 4-5 мм і діаметром 6 мм, довжиною 30-50 мм, заточені на півсферу чи конус.

Графіт порошковий особливої чистоти за ГОСТ 23463-79 або графітовий порошок, виготовлений подрібненням спектрально чистих графітових електродів.

Допускається застосування інших контрастно працюючих проявників та фіксажу.

Стандартні зразки для будь-якої категорії.

Вісмуту окис за ГОСТ 10216-75 .

Кобальту окис за ГОСТ 4467-79 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300-72 *.
________________
* Діє ГОСТ 18300-87 . Тут і далі текстом. - Примітка "КОДЕКС".

Натрій салициловокислий за ГОСТ 17628-72 , 5%-ний розчин у спирті.

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233-77 .

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

3.1. Приготування стандартних зразків для градуювання наведено у додатку 1.

З метою градуювання допускається застосування стандартних зразків будь-якої категорії, атестованих у порядку.

3.2. Приготування буферної суміші

Суміш 1: у фарфорову ступку поміщають навішування графітового порошку масою 0,87 г і 0,13 г окису кобальту; перетирають до однорідної маси.

Суміш 2: від суміші 1 відбирають навішування 0,10 г, переносять її у фарфорову ступку, додають 0,28 г окису вісмуту, 0,62 г порошку графітового і перемішують.

Для приготування буферної суміші порцелянову чашку поміщають 1 г хлористого натрію і доливають води до повного розчинення солі. В отриманий розчин вводять 8,90 г порошку графітового і 0,10 г суміші 2; перемішують та висушують на плитці. Суху суміш перетирають і просівають через сито з сіткою 0071. Залишок на сітці сита розтирають і знову просіюють. Отримана суміш містить 10% натрію хлористого, 0,25% вісмуту, 0,01% кобальту.

Кількість приготовленої буферної суміші може бути збільшена. Буферну суміш допускається готувати введенням відповідних кількостей азотнокислих розчинів вісмуту та кобальту у суміш графітового порошку з хлористим натрієм.

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Аналіз селену (з масовою часткою основного компонента від 97,5 до 99,0%)

4.1.1. Проби та стандартні зразки для градуювання змішують з буферною сумішшю у співвідношенні 1:2 (200 мг проби та 400 мг буферної суміші) у фарфоровій (або агатовій) ступці протягом 30-35 хв і набивають кратери графітових електродів, попередньо обпалених протягом 10− 15 з дузі змінного струму силою 10-12 А. Електроди марки ОСЧ-7-4 попередньо не обпалюють. Від кожної проби та стандартного зразка для градуювання беруть дві навішування та готують по три електроди.

4.1.2. Спектри фотографують через триступінчастий ослаблювач при ширині спектрографної щілини 0,012 мм. Висвітлення щілини – трилінзовим або однолінзовим конденсором. Проміжну діафрагму встановлюють залежно від чутливості фотопластинок.

Випаровування проби і збудження спектра роблять у дузі змінного струму при 7-8 А, дуговий проміжок - 2,5 мм, час експозиції - 75 с.

У праву частину касети вкладають платівку типу I розміром 9х6 см, у ліву, впритул до неї - пластинку типу II, ЕС або УФШ розміром 9х12 см.

У спектрограмах першого стандартного зразка для градуювання лінія селену 241,35 нм повинна бути дозволена з лінією заліза 241,33 нм (в найбільш ослабленій сходинці).

Фотографують на одній парі пластинок по три спектри кожної проби, що аналізується, і стандартних зразків. Повторюють зйомку на другій парі пластин.

Пластинку виявляють при температурі (20±1) °С (час прояву вказано на упаковці пластинки), фіксують, промивають протягом 18-20 хв у проточній воді, споліскують дистильованою водою і висушують.

Якщо через погане пропускання оптикою спектрографа короткохвильової частини ультрафіолетової області спектру або недостатньої чутливості фотоматеріалу лінії миш'яку і телуру в спектрах стандартних зразків з найменшим вмістом домішок мають малу щільність почорніння (менше 0,10), визначення цих елементів слід провести на окремій фотопластинці. Для цього фотографують спектри проб і стандартних зразків в умовах, зазначених вище, але на те саме місце фотопластинки знімають спектри трьох-п'яти електродів. При цьому слід враховувати фон, якщо його почорніння у спектрі можна порівняти з почорнінням аналітичної лінії.

4.1.3. Фотометрування спектрограм

Фотометрування спектрограми проводять на мікрофотометрі при ширині щілини не більше 0,2 мм.

На отриманих спектрограм вимірюють щільності почорніння аналітичних ліній визначених елементів та лінії елементів, що служать внутрішнім стандартом довжини хвиль яких наведені нижче.

Для фотометрування слід вибрати ті сходинки ослаблення, у яких щільності почорніння вимірюваних ліній лежать у нормальних.

Допускається використання в якості лінії порівняння фону біля лінії елемента, що визначається, якщо щільність його не менше 0,20.

4.1.4. Обробка результатів

Обчислюють різницю почорнінь , знаходять середнє арифметичне для трьох спектрів кожного стандартного зразка та проби. За знайденими значеннями для стандартних зразків будують градуювальний графік у координатах , де - масова частка домішок у стандартних зразках у відсотках. За графіком знаходять масову частку домішок, що відповідає обчисленим для проб величинам .

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів паралельних визначень, отриманих з двох наважок за трьома спектрограмами, знятими на двох парах пластинок.

4.2. Аналіз селену (з масовою часткою основного компонента понад 99,0%)

4.2.1. Приготування стандартних зразків для градуювання наведено у додатку 1.

Для розведення проб та стандартних зразків для градуювання використовують буферну суміш, приготовлену за п. 3.2.

4.2.2. Проби та стандартні зразки змішують з буферною сумішшю у фарфоровій (або агатовій) ступці у співвідношенні 2:1 (600 мг проби та 300 мг буферної суміші) протягом 30-35 хв. Підготовленими пробами та стандартними зразками набивають кратери графітових електродів. Від кожної проби та стандартного зразка беруть дві навішування та готують по три електроди.

4.2.3. Фотографування спектрів, фотометрування спектрограм та обробка результатів - за пп.4.1.2-4.1.4.

5. ВИЗНАЧЕННЯ СУРМИ

5.1. Аналіз селену (з масовою часткою заліза трохи більше 0,02%)

5.1.1. Приготування зразків наведено обов'язковому додатку 1.

5.1.2. Для приготування буферної суміші перетирають у фарфоровій чашці 0,28 г окису вісмуту з 0,72 г порошку графітового (перша суміш). У другу порцелянову чашку поміщають 1 г натрію хлористого і додають води до розчинення всієї солі. В отриманий розчин вводять 8,90 г порошку графітового і 0,10 г першої суміші, все перемішують і висушують на плитці. Отриману суміш розтирають до однорідної маси 30-40 хв. Приготовлена буферна суміш містить 10% хлористого натрію та 0,25% вісмуту.

Буферну суміш можна приготувати введенням відповідної кількості розчину азотнокислого вісмуту суміш графітового порошку з хлористим натрієм.

Кількість буферної суміші, що одночасно готується, в залежності від потреби може бути збільшена.

5.1.3. Підготовка до аналізу

Аналізовані проби та стандартні зразки для градуювання змішують з буферною сумішшю у ваговому співвідношенні 2:1 (600 мг проби та 300 мг буферної суміші). Змішування проводять у ступці протягом 30-40 хв, після чого набивають отриманою сумішшю кратери графітових електродів, попередньо обпалених протягом 10-15 с в дузі змінного струму силою 10-12 А. Від кожної проби і стандартного зразка беруть дві навішування і готують по три електроди.

5.1.4. Фотографування спектру

Фотографування спектрів здійснюють на спектрографі з трилінзовим або однолінзовим конденсором через триступінчастий ослаблювач. Ширина щілини спектрографа – 0,012 мм, проміжна діафрагма – кругла. Дуговий проміжок – 2,5 мм.

У касету поміщають платівку типу II або Е. С. Платівки підбирають за чутливістю такими, при яких почорніння фону в спектрі біля лінії сурми 259,81 нм були не менше 0,10 (при фотографуванні спектрів у встановлених цим стандартом умовах).

Випаровування проби та збудження спектра проводять у дузі змінного струму при 7-8 А, час експозиції - 75 с.

Фотографують на одній платівці по три спектри кожної проби та стандартного зразка. Зйомку повторюють другою платівці.

Пластинку виявляють (час прояву вказано на упаковці пластинки) при (20±1) °С, фіксують, промивають 18-20 хв у проточній воді, споліскують дистильованою водою і висушують.

5.1.5. Фотометрування спектрограм та обробка результатів аналізу

Фотометрування проводять при ширині щілини мікрофотометра трохи більше 0,2 мм.

Вимірюють щільності почорнінь ліній сурми - 259,81 нм і вісмуту - 269,66 нм, вибираючи для фотометрування ту зі сходинок ослаблення, в якій щільності почорніння ліній, що вимірюються, лежать в області нормальних.

Обчислюють різницю щільності почорнінь лінії сурми та лінії вісмуту знаходять середнє арифметичне значення для трьох спектрів кожного стандартного зразка та проби. Побудова градуювального графіка, визначення масової частки сурми та обробка результатів – за п. 4.1.4.

5.1.6. Масову частку сурми від 0,002 до 0,05% у пробах, у яких заліза трохи більше 0,02%, допускається визначати також у спектрах, одержуваних щодо масової частки домішок у селені, як у разд.3, за умови запровадження сурми в стандартні зразки.

5.2. Аналіз селену (з масовою часткою заліза понад 0,02%)

5.2.1. Приготування стандартних зразків для градуювання наведено у додатку 1.

5.2.2. Приготування буферної суміші

У фарфорову чашку поміщають 1 г натрію хлористого і додають води до розчинення всієї солі. В отриманий розчин вводять 0,20 г окису вісмуту і 8,80 г графітового порошку, перемішують все і висушують на плитці. Сухий порошок ретельно перемішують та перетирають. У приготовленій буферній суміші 2% оксиду вісмуту, 10% хлористого натрію.

5.2.3. Підготовка проб та стандартних зразків - за п. 5.1.3.

5.2.4. Фотографування спектрів

Спектри фотографують через триступінчастий ослаблювач при ширині спектрографної щілини 0,012 мм. Висвітлення щілини – трилінзовим конденсором. Допускається заміна трилінзового конденсора однолінзовим, а також першого конденсора ахромату ( 75 мм) неахроматизованим конденсором з тією ж фокусною відстанню.

Проміжна діафрагма – кругла.

Дуговий проміжок – 2,5 мм.

У ліву частину касети (у бік короткохвильової частини спектру) вкладають пластинку типу II або ЕС, сенсибілізовану розчином саліцилового натрію в етиловому спирті (додаток 2). Платівки підбирають так, щоб почорніння фону біля лінії сурми 231,15 нм було не менше 0,20.

Випаровування проби та збудження спектру виробляють у дузі змінного струму при 7-8 А, час експозиції 75 с.

Зйомку повторюють другою платівці.

5.2.5. Фотометрування спектрограм та обробка результатів

Вимірюють щільність почорніння лінії сурми 231,15 нм і лінії вісмуту 240,09 нм, вибираючи для фотометрування ті сходинки, в яких почорніння ліній, що вимірюються, лежать в області нормальних.

Обчислюють різницю почорнінь лінії сурми та лінії вісмуту . Знаходять середнє арифметичне для трьох спектрів кожної аналізованої проби та стандартного зразка.

Побудова градуювального графіка, визначення масової частки сурми та обробка результатів – за п. 4.1.4.

ДОДАТОК 1 (обов'язковий). ПРИГОТУВАННЯ СТАНДАРТНИХ ЗРАЗКІВ ДЛЯ ГРАДУЮВАННЯ

ДОДАТОК 1
Обов'язкове

1. Стандартні зразки для градуювання, приготовані на кожному підприємстві за наведеною методикою, мають бути атестовані у встановленому порядку.

2. Дозволяється приготування стандартних зразків для градуювання з оксидів металів та розчинів солей.

3. Приготування стандартних зразків для градуювання з оксидів металів при аналізі селену з часткою основного компонента від 97,5 до 99%.

3.1. Реактиви

Селен високої чистоти за ГОСТ 6738-71 .

Телур високої чистоти за ГОСТ 18428-81 .

Міді (I) окис за ГОСТ 16539-79 .

Свинцю (II) окис за ГОСТ 9199-77 .

Залізо окис за ГОСТ 4173-77 .

Ртуті окис жовтий за ГОСТ 5230-74 .

Миш'яковистий ангідрид.

Окис алюмінію активний за ГОСТ 8136-76 *.
________________
* Діє ГОСТ 8136-85 . Тут і далі текстом. - Примітка "КОДЕКС".

Магнію окис за ГОСТ 4526-75 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300-72 .

3.2. Приготування зразків

Наважки заздалегідь подрібнених і просіяних через сито 0071К масою: 0,138 г - окису міді, 0,118 г - окису свинцю, 1,587 г - окису заліза, 0,398 г - окису ртуті, 0,488 г - кисі01, 0,488 г - мишки0 магнію, 1,850 г - телуру поміщають у ступку і перемішують. Для отримання більш однорідної маси використовують етиловий спирт із розрахунку 1-1,5 см на 1 г суміші. Перетирають до висушування суміші.

Допускається використання механічних змішувачів типу СМБ.

Від отриманої суміші відбирають навішення масою 1,0 г і розтирають у ступці з 2,35 г селену-основи.

Отриманий головний зразок з масовою часткою заліза 6%, 0,6% свинцю, міді, магнію, 10% телуру, 2% алюмінію, миш'яку, ртуті.

Робочі зразки для градуювання готують послідовним розведенням головного стандартного зразка спочатку 10 разів, а потім кожного наступного в 2-2,5 рази селеном-основою.

Склад стандартних зразків для градуювання наведено у табл.1.

Таблиця 1

Залежно від складу аналізованих проб допускається зміна масової частки чи виключення окремих домішок із відповідним перерахунком складу.

4. Приготування стандартних зразків із розчинів металу

4.1. Реактиви та розчини

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 та розведена 1:1.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 та розведена 1:1.

Кислота винна за ГОСТ 5817-77 .

Мідь за ГОСТ 859-78 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 859-2001 . - Примітка "КОДЕКС".

Свинець за ГОСТ 3778-77 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 3778-98 . - Примітка "КОДЕКС".

Залізо відновлене.

Ртуть за ГОСТ 4658-73 .

Телур за ГОСТ 18428-81 .

Алюміній за ГОСТ 11068-74 .

Магній згідно з ГОСТ 804-72 *.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 804-93 - Примітка "КОДЕКС".

Селен за ГОСТ 6738-71 .

Міді окис за ГОСТ 16539-79 .

Свинцю окис за ГОСТ 9199-77 .

Залізо окис за ГОСТ 4173-77 .

Ртуті окис жовтий за ГОСТ 5230-74 .

Окис алюмінію активний за ГОСТ 8136-76 .

Магнію окис за ГОСТ 4526-75 .

Сурма триокис.

Миш'яковистий ангідрид.

Мідь азотнокисла.

Свинець (II) азотнокислий за ГОСТ 4236-77 .

Залізо (III) азотнокисле 9-водне за ГОСТ 4111-74 .

Ртуть азотнокисла 1-водна за ГОСТ 4520-78 .

Алюміній азотнокислий 9-водний за ГОСТ 3757-75 .

Магній азотнокислий за ГОСТ 11088-75 .

Мідь (II) вуглекисла основна за ГОСТ 8927-79 .

Свинець вуглекислий за ГОСТ 10275-74 .

Магній вуглекислий основний водний за ГОСТ 6419-78 .

Розчини:

азотнокислої міді - 2 мг міді в 1 см ,

азотнокислого свинцю - 2 мг свинцю в 1 см ,

азотнокислого заліза - 20 мг заліза в 1 см ,

азотнокислої ртуті - 2 мг ртуті в 1 см ,

азотнокислого телуру - 10 мг телуру в 1 см ,

азотнокислого алюмінію - 10 мг алюмінію в 1 см ,

азотнокислого магнію - 2 мг магнію в 1 см .

Перераховані розчини готують розчиненням розрахованих кількостей металів, їх оксидів, азотнокислих або вуглекислих солей азотної кислоти, упарюють до вологих солей. Вологі залишки розчиняють у воді, розчини переводять у мірні колби, доводять до мітки водою і перемішують.

Розчин миш'яку: розчиняють 0,264 г водорозчинної модифікації миш'яковистого ангідриду у воді, розчин переводять в мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують. Розчин містить 2 мг миш'яку в 1 с

м .

4.2. У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 15 см азотнокислих розчинів заліза, магнію, міді, свинцю, 10 см розчину алюмінію доливають до мітки водою і перемішують.

Суміш 1: навішування графітового порошку масою 6,40 г поміщають у порцелянову чашку, доливають 20 см приготованого розчину та висушують. В отриманий порошок послідовно додають по 10 см азотнокислих розчинів ртуті, телуру та 10 см розчину миш'яку, висушуючи суміш після введення кожного розчину до видалення запахів оксидів азоту (після введення розчину ртуті висушувати при температурі не вище 50 °С).

Суміш 2: суміш 1 перемішують з селеном-основою у ваговому співвідношенні 2:1. Отримана суміш є стандартний зразок 1-1 (табл.1).

Серію зразків для градуювання готують розведенням суміші 1 і кожного з наступних зразків градуювальних графітовим порошком в 2-2,5 рази. Кожен з приготовлених зразків градуювання змішують з селеном-основою у ваговому співвідношенні 2:1. Зміст домішок отриманих зразках розраховують після змішування з селеном-основою. Стандартні зразки розрахунку містять кількості домішок, наведені в табл.1.

5. Приготування стандартних зразків для градуювання з оксидів металів під час аналізу селену з масовою часткою основного компонента понад 99%

5.1. Підготовка основи стандартних зразків для градуювання

Як основу стандартних зразків використовують селен високої чистоти. Перевіряють вміст домішок, що визначаються в основі: подрібнений селен просіюють через сито з сіткою 0071К і набивають у три графітових електроди, що мають кратер діаметром 3,8-4 мм, глибиною 4-5 мм, попередньо відпалених разом з протиелектродами в дузі змінного струму при 18 А протягом 20 с.

Спектри селену фотографують на спектрографі з трилінзовою або однолінзовою освітлювальною системою при ширині щілини 0,012 мм на пластинку типу II або Е. С. Випаровування проби та збудження спектру проводять у дузі змінного струму при 18 А. Час експозиції 30 с. Після прояву та фіксування пластинки перевіряють наявність в отриманих спектрограмах аналітичних ліній визначених елементів.

Якщо ці лінії виявлені, після приготування стандартних зразків слід визначати масові частки домішок в основі методом добавок (обов'язковий додаток 3).

Характеристичну криву допускається будувати за спектрами стандартних зразків, знятих через триступеневий ослаблювач (довідковий додаток 4).

5.2. Реактиви - за п. 3.1.

5.3. Приготування стандартних зразків

Наважки попередньо подрібнених і просіяних через сито 0071 масою: 0,715 г - окису заліза, 0,125 г - окису міді, 0,540 г - окису свинцю, 0,540 г - окису ртуті, 0,657 г - миші3 алюмінію, 2,00 г - телуру, 4,40 г - селену-основи поміщають у фарфорову ступку і перемішують. Для отримання більш однорідної маси використовують етиловий спирт із розрахунку 1,0-1,5 см на 1 г суміші, після чого перетирають до висушування.

Від приготовленої суміші беруть навішення масою 0,5 г і розтирають у ступці з 4,5 г селену-основи. Отриманий головний зразок містить 0,1% алюмінію, міді, 0,5% заліза, свинцю, ртуті, миш'яку, магнію, 2% телуру.

Робочі зразки для градуювання готують послідовним розведенням головного стандартного зразка спочатку у 10 разів, а потім кожного наступного – 2-2,5 рази селеном-основою.

Склад стандартних зразків для градуювання наведено у табл.2.

Таблиця 2

Залежно від складу аналізованих проб допускається зміна масової частки чи виключення окремих домішок із відповідним перерахунком складу.

6. Приготування стандартних зразків із розчинів металів

6.1. Реактиви та розчини

Реактиви та розчини - за п. 4.1.

Розчин азотнокислого заліза: 2 мг заліза за 1 см .

6.2. Приготування зразків

У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 5 см азотнокислих розчинів міді та алюмінію, по 25 см азотнокислих розчинів магнію, заліза та свинцю, доводять до мітки водою та перемішують.

Суміш 1: навішування графітового порошку масою 6,60 г поміщають у порцелянову чашку, додають 10 см приготованого розчину та висушують. В отриманий порошок послідовно додають по 2,5 см розчинів миш'яку та ртуті, 2,0 см азотнокислого розчину телуру, висушуючи суміш після введення кожного розчину (після введення ртуті висушують при температурі не вище 50 ° С).

Суміш 2: суміш 1 перемішують з селеном-основою у ваговому співвідношенні 2:1. Отримана суміш є стандартним зразком 1-2.

Серію зразків для градуювання готують розведенням суміші 1 і кожного з наступних зразків градуювальних графітовим порошком в 2-2,5 рази. Кожен з приготовлених зразків градуювання змішують з селеном-основою у ваговому співвідношенні 2:1. Зміст домішок отриманих зразках розраховують після змішування з селеном-основою. Стандартні зразки розрахунку містять кількості домішок, наведені в табл.2.

7. Приготування стандартних зразків для градуювання щодо масової частки сурми

7.1. Реактиви

Селен за ГОСТ 6738-71 .

Сурми триокис.

7.2. Приготування зразків

Наважки попередньо подрібнених і просіяних через сито 0071 селену-основи масою 4,40 г і триокису сурми масою 0,60 г перемішують у фарфоровій ступці. В отриманій суміші міститься 10% сурми. Послідовним розведенням цієї суміші селеном-основою (не більше ніж 10 разів за один прийом) готують стандартні зразки для градуювання, що містять 0,1; 0,05; 0,02; 0,01; 0,005 та 0,002% сурми.

ДОДАТОК 2 (довідкове). СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ ПЛАСТИНОК

ДОДАТОК 2
Довідкове

Оптична сенсибілізація готових сухих пластин проводиться методом «купання».

Пластинки, що піддаються сенсибілізації методом «купання», попередньо промивають у дистильованій воді протягом 5 хв. Це необхідно для рівномірнішого проникнення сенсибілізації.

Далі пластинка занурюється на 30 с 5%-ний розчин саліциловокислого натрію в 96%-ном етиловому спирті і, після витирання непокритою емульсією сторони пластинки, сушиться. Така платівка ще сенсибілізована і може зберігатися в такому вигляді досить довго. Для сенсибілізації достатньо занурити її у воду або в 30% спирт. Плівка сенсибілізатора, що утворилася на платівці, при цьому розчиняється і розчин її, дифузуючи усередину шару пластинки, викликає сенсибілізацію.

Тривалість дії сенсибілізуючого розчину на світлочутливий шар коливається в межах 2-5 хв (збільшення часу спричиняє вуаль на платівці).

Температура розчину не повинна перевищувати 20 °C, необхідно при цьому енергійне похитування ванни.

Після сенсибілізації застосовують промивання (близько 5 хв) у водно-спиртовій суміші (2:1), а потім у чистому спирті для прискорення сушіння. Швидкість сушіння сенсибілізованої пластинки 15-20 хв, зручно застосовувати повітря, що підігрівається не більше ніж до 30-35 °С.

ДОДАТОК 3 (обов'язковий). ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ПРИМІШІВ В ОСНОВІ СТАНДАРТНИХ ЗРАЗКІВ ДЛЯ ГРАДУЮВАННЯ МЕТОДОМ ДОБАВОК

ДОДАТОК 3
Обов'язкове

1. Основу стандартних зразків і зразків 6-2, 5-2, 4-2, 3-2 змішують з буферною сумішшю за п. 4.2.2 цього стандарту і набивають у кратери графітових електродів, попередньо обпалених протягом 10 с при 18 А у дузі змінного струму. Діаметр кратера електрода 3,8-4 мм, глибина 4-5 мм.

Спектри фотографують на спектрографі з трилінзовою системою освітлення щілини через триступінчастий ослаблювач при ширині щілини 0,012 мм на пластинку типу II або Е. С. Випаровування проби та збудження спектра в дузі змінного струму при 18 А. Час експозиції 30 с. На одній платівці фотографують по три спектри кожного зразка градуювання і основи. На цю ж платівку фотографують спектр першого зразка градуювання через дев'ятиступінчастий ослаблювач.

2. Замість побудови характеристичної кривої фотопластинки за спектром, сфотографованим через дев'ятиступінчастий ослаблювач, допускається будувати криву за самими спектрами градуювальних зразків, знятих через триступінчастий ослаблювач (довідковий додаток 4).

3. Зйомку спектрів повторюють другий пластинці.

Прояви та фіксування проводять як зазначено у п. 4.1.2 цього стандарту.

За отриманими спектрограм визначають масові частки домішок в основі методом добавок.

Будують графік залежності інтенсивності аналітичних ліній від величини вмісту домішки у стандартному зразку. Екстраполірування градуювального графіка до перетину його з віссю абсцис визначають вміст домішок в основі стандартних зразків.

Результати аналізу, отримані як середнє арифметичне результатів на двох пластинках, додають до розрахункового вмісту домішок у зразках градуювальних.

ДОДАТОК 4 (довідкове). ПОБУДУВАННЯ ХАРАКТЕРИСТИЧНОЇ КРИВОЇ ФОТОПЛАСТИНКИ ЗА СПЕКТРами ГРАДУЮВАЛЬНИХ ЗРАЗКІВ, ЗНЯТИМ ЧЕРЕЗ ТРИСТУПЕНЧАТИЙ ЗЛАСНИК

ДОДАТОК 4
Довідкове

На фотометрі вимірюють почорніння лінії обумовленого елемента в спектрах зразків градуювальних у всіх трьох сходинках ослаблювача. Позначають умовно ці сходи як 100, 50 та 10%. Обчислюють різницю почорніння ліній у 100 та 50%-ній сходинках . Для тих спектрів, у яких дві сходинки ослаблення лежать у сфері нормальних почорнінь, ця різниця є постійною величиною, що дорівнює

,

де - фактор контрастності фотопластинки;

- Різниця пропускності сходинок ослаблювача (за паспортом).

Осі ординат наносять на міліметровий папір, відкладаючи по осі ординат почорніння масштабом 1 мм = 0,01 одиниці, починаючи від 0.

Обчислюють середнє з п'яти-шести значень різниці почорнінь між 100 і 50% сходинками для області нормальних почорнінь .

Точку 1 знаходять з довільно обраною абсцисою та ординатою, що дорівнює почорнінню початку прямолінійної ділянки характеристичної кривої ( приблизно 0,50 платівка типу ЕС). Від точки 1 відлічують праворуч число міліметрів, рівну різниці пропускності 100 і 50%-них сходинок ослаблювача (за паспортом ослаблювача), помноженої на 100, і ставлять точку 2.

Від отриманої точки 2 відкладають вгору число міліметрів, що дорівнює середній величині різниці почорніння , Помноженої на 100, і ставлять точку 3.

Отриману точку 3 з'єднують прямою лінією з точкою 1 і продовжують до 1,80. Ця пряма відповідає області нормальних почорнінь характеристичної кривої.

У тих випадках, якщо почорніння ліній у 100%-ній сходинці занадто велике, замість різниці між 100 і 50%-ною сходинками побудову проводять по різниці між 50 і 10%-ною сходинками.

Для побудови області недотримок використовують спектри, у яких перша сходів лежить у нормальній області, друга — області недодержек.

Знаходять для одного спектра на прямолінійній ділянці характеристичної кривої крапку, ордината якої дорівнює почорнінню лінії в 100% (або 50%) сходинці. Від цієї точки відлічують вліво число міліметрів, рівну різниці пропускності сходинок ослаблювача, помноженої на 100, і для цієї абсциси знаходять точку з ординатою, що дорівнює почорнінню тієї ж лінії в більш ослабленій сходинці.

Так роблять з усіма виміряними почорніннями. Отримані точки з'єднують плавною кривою з початком прямолінійної ділянки.

На осі абсцис наносять значення у масштабі 1 мм =0,01 одиниці, починаючи від довільно обраного початку координат.