ГОСТ 9816.0-2014

ГОСТ 9816.0-2014 Телур технічний. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 9816.0-2014

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ТЕЛЛУР ТЕХНІЧНИЙ

Загальні вимоги до методів аналізу

Tellurium technical. General requirements for methods of analysis

МКС 77.120.99

Дата введення 2015-09-01

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 368 «Медь"

2 ВНЕСЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 503 «Медь"

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 30 травня 2014 р. N 67-П)

За ухвалення проголосували:

4 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 26 листопада 2014 р. N 1765-ст міждержавний стандарт ГОСТ 9816.0-2014 введений у дію як національний стандарт Російської Федерації з 1 вересня 2015 р.

5 ВЗАМІН ГОСТ 9816 .0-84


Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти», а текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів вимірювання масової частки телуру та домішок у технічному телурі, а також вимоги безпеки.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 8.010-99 * Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики виконання вимірів. Основні положення
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 8.563-2009 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики (методи) вимірів.


ГОСТ 8.315-97 Державна система забезпечення єдності вимірів. Стандартні зразки складу та властивостей речовин та матеріалів. Основні положення

ГОСТ 12.0.004-90 Система стандартів безпеки праці. Організація навчання безпеки праці. загальні положення

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.010-76 Система стандартів безпеки праці. Вибухобезпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.016-79 Система стандартів безпеки праці. Повітря робочої зони. Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин

ГОСТ 12.1.030-81 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення

ГОСТ 12.2.007.0 −75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування

ГОСТ 12.4.011-89 Система стандартів безпеки праці. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація

ГОСТ 12.4.021-75 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги

ГОСТ 12.4.068-79 Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального дерматологічного захисту. Класифікація та загальні вимоги

ГОСТ 1770-74 Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 4212-76 Реактиви. Методи приготування розчинів для колориметричного та нефелометричного аналізу

ГОСТ 4517-87 Реактиви. Методи приготування допоміжних реактивів та розчинів, що застосовуються при аналізі

ГОСТ 4919.1-77 Реактиви та особливо чисті речовини. Методи приготування розчинів індикаторів

ГОСТ 4919.2-77 Реактиви та особливо чисті речовини. Методи приготування буферних розчинів

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови

ГОСТ 17614-80 Телур технічний. Технічні умови

ГОСТ 19908-90 Тиглі, чаші, склянки, колби, лійки, пробірки та наконечники з прозорого кварцового скла. Загальні технічні умови

ГОСТ 24104-2001 Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008 Терези неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування.


ГОСТ 25086-2011 Кольорові метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 25794.1-83 Реактиви. Методи приготування титрованих розчинів для кислотно-основного титрування

ГОСТ 25794.2-83 Реактиви. Методи приготування титрованих розчинів для окислювально-відновного титрування

ГОСТ 25794.3-83 Реактиви. Методи приготування титрованих розчинів для титрування осадженням, неводного титрування та інших методів

ГОСТ 27025-86 Реактиви. Загальні вказівки щодо проведення випробувань

ГОСТ 29169-91 (ІСО 648-77) Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією відміткою

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 29228-91 (ІСО 835-2-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 2. Піпетки градуйовані без встановленого часу очікування

ГОСТ 29229-91 (ІСО 835-3-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 3. Піпетки градуйовані з часом очікування 15 с

ГОСТ 29251-91 (ІСО 385-1-84) Посуд лабораторний скляний. Бюретки. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ ИСО 5725−1-2003* Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 «Точність (правильність і прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення».


ГОСТ ИСО 5725-6-2003* Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 «Точність (правильність і прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично».


СТ РЕВ 543-77 Числа. Правила запису та округлення

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилання за вказівником «Національні стандарти», складеним станом на 1 січня поточного року, та за відповідними інформаційними покажчиками, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилань замінений (змінений), то при користуванні цим стандартом, слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни, скорочення

3.1 У цьому стандарті застосовані терміни за ГОСТ 25086 , ГОСТ ІСО 5725-1.

3.2 У цьому стандарті застосовані такі скорочення:

4 Загальні положення

Методики вимірювань, які застосовуються при контролі якості технічного телуру повинні відповідати вимогам ГОСТ 8.010, ГОСТ ІСО 5725-1, ГОСТ ІСО 5725-6 та цього стандарту.

5 Вимоги до відбору та підготовки проб

Відбір та підготовку проб технічного телуру проводять за ГОСТ 17614 .

6 Вимоги до лабораторних приміщень

6.1 Аналітичні роботи повинні виконуватись у спеціальних лабораторних приміщеннях.

6.2 Лабораторні приміщення повинні бути забезпечені загальнообмінною природною та штучною вентиляцією, а також місцевою припливно-витяжною вентиляцією за ГОСТ 12.4.021.

Повітря робочої зони за вмістом шкідливих речовин повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.007.

6.3 Робочі столи, робочі та витяжні шафи, призначені для роботи з пожежо- та вибухонебезпечними речовинами, повинні бути покриті негорючими матеріалами, а при роботі з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами – матеріалами, стійкими до їх впливу.

6.4 Висвітлення лабораторних приміщень має відповідати [1].

6.5 На робочому місці при виконанні процесу вимірювань, при роботі з розчинами, зважуванні проб, проведенні операцій фільтрування, встановленні масової концентрації розчинів повинні бути забезпечені умови, що відповідають санітарним нормам [2].

7 Вимоги до засобів вимірювань, допоміжного обладнання, матеріалів

7.1 Під час проведення вимірювань застосовують лабораторні ваги згідно з ГОСТ 24104 . Клас точності ваг має бути зазначений у методиці вимірів.

Масу наважок проб, речовин для приготування розчинів відомої концентрації, масу опадів у гравіметричному методі вимірювань вимірюють з точністю до чотирьох десяткових знаків після коми.

7.2 Для вимірювань проміжків часу менше 5 хв застосовують пісочний годинник або секундомір, більше 5 хв — таймер або годинник будь-якого типу.

7.3 Для висушування застосовують лабораторні сушильні шафи, що забезпечують температуру нагріву нижче (250±3)°С. Для розчинення та випарювання розчинів застосовують електричні плити із закритим нагрівальним елементом, що забезпечують температуру нагрівання до 400 °C.

7.4 Для розкладання матеріалу проб допускається застосування системи мікрохвильового розкладання проб будь-якої марки або інших систем розкладання, що забезпечує повне переведення аналіту в розчин.

7.5 Для проведення вимірювань застосовують мірний лабораторний скляний посуд не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 1770 , ГОСТ 29169 , ГОСТ 29227 , ГОСТ 29251 , ГОСТ 29228, ГОСТ 29229 , ГОСТ 29229 , посуд та обладнання , вставки для ексікаторів та ін.) за ГОСТ 9147 та кварцовий посуд за ГОСТ 19908 .

7.6 Застосовувані засоби вимірювань повинні мати свідоцтва про повірку та/або сертифікати калібрування, випробувальне обладнання має бути атестоване.

7.7 Допускається застосування поряд з обладнанням, зазначеним у методиці вимірювань, інших засобів вимірювальної техніки, випробувального обладнання, допоміжних пристроїв, що забезпечують проведення вимірювань із встановленою в конкретній методиці похибкою (невизначеністю).

8 Реактиви та розчини

8.1 Реактиви, що застосовуються, повинні мати кваліфікацію не нижче «чистий для аналізу» (ч.д.а.). Допускається застосування реактивів нижчої кваліфікації за умови забезпечення метрологічних характеристик результатів вимірювань, нормованих методикою вимірювань. Обов'язкове застосування реактивів вищої кваліфікації обумовлюється методикою вимірів.

8.2 На кожну одиницю споживчої тари з хімічним реактивом та особливо чистою речовиною має бути наклеєна етикетка із зазначенням найменування реактиву/речовини, позначенням відповідного нормативного документа на реактив/речовину, кваліфікації, дати виготовлення, терміну зберігання реактиву.

8.3 Перевірку придатності до застосування в лабораторії реактивів зі строком зберігання, що минув, слід проводити відповідно до рекомендацій [3] або порядку, встановленого в лабораторії.

За потреби:

— на етикетку має бути нанесений напис, що вказує на особливі умови зберігання реактиву/речовини;

— етикетка має бути захищена від зовнішніх впливів.

8.4 Для приготування аналізованих розчинів та розчинів реактивів використовують дистильовану воду за ГОСТ 6709 або воду для лабораторного аналізу 2-го ступеня чистоти.

Необхідність застосування чистішої води встановлюють у методиці вимірювань.

8.5 Для приготування розчинів відомої концентрації використовують метали або реактиви кваліфікації не нижче, ніж «хімічно чистий» (х.ч.), з масовою часткою основної речовини не менше ніж 99,9%. Необхідну точність зважування та вимірювання об'єму наводять у методиці вимірювань. Якщо немає особливих вказівок, масу речовини вимірюють з точністю до чотирьох десяткових знаків після коми.

Масову концентрацію розчину , г/см (мг/см , мкг/см , г/дм , мг/дм ), розраховують за формулою

, (1)

де - Маса компонента (металу) або його сполуки (оксиду, солі), взятого для приготування розчину, г (мг, мкг);

- Коефіцієнт перерахунку речовини, взятого для приготування розчину на з'єднання (компонент), за яким розраховується концентрація розчину, (якщо склад цих сполук збігаються, то =1);

- Об'єм розчину, см (Дм ).

Допускається для приготування розчинів відомої концентрації використовувати CO, атестовані на даний компонент. При цьому похибка встановлення масової частки компонента стандартному зразку не повинна перевищувати однієї третини від похибки використовуваної методики вимірювань.

Масову концентрацію розчину , г/см (мг/см , мкг/см , г/дм , мг/дм ), у цьому випадку розраховують за формулою

, (2)

де - Маса СО, г (мг, мкг);

- Атестоване значення масової частки компонента, %;

- Об'єм розчину, см (Дм ).

8.6 Масову концентрацію розчину за визначальним компонентом встановлюють не менше, ніж за трьома наважками речовини (якщо в методиці не закладено інше число наважок) і виражають у грамах речовини на 1 см розчину (г/см ). За масову концентрацію розчину приймають середньоарифметичне значення, отримане з результатів титрування. Розраховані значення округляють до четвертої цифри після коми.

8.7 Для встановлення масової концентрації розчину використовують:

— метали або реактиви кваліфікації не нижчі, ніж «хімічно чистий» (х.ч.), з масовою часткою основної речовини не менше ніж 99,9%;

- З складу, атестовані на визначений компонент;

- Аліквоти розчинів відомої концентрації;

- АС, виготовлені відповідно [4].

8.8 Розчини хімічних реактивів готують відповідно до ГОСТ 4212 , ГОСТ 4517 , ГОСТ 4919.1 , ГОСТ 4919.2 , ГОСТ 25794.1, ГОСТ 25794.2, ГОСТ 25794.2 , ГОСТ2 .

8.9 При проведенні вимірювань та приготуванні розчинів після кожного додавання реактиву розчин перемішують.

8.10 Ступінь розведення кислот і розчинів вказують за формулою А: Б (наприклад 1:1), де «А» - об'ємна частина концентрованого розчину, що розбавляється, «Б» - об'ємна частина розчинника.

Якщо в методиці не вказана концентрація кислоти або водного розчину аміаку, застосовують концентровану кислоту або концентрований розчин аміаку.

8.11 Терміни, що стосуються ступеня нагрівання води (розчину) та тривалості операцій - за ГОСТ 27025 :

- "розчин кімнатної температури" - розчин має температуру від 15 ° C до 25 ° C;

- "помірно теплий розчин" - розчин має температуру від 25 ° C до 40 ° C;

– «теплий» – розчин має температуру від 40 °C до 75 °C.

- "Гаряча вода" (розчин) - вода (розчин) має температуру вище 75 °C.

Термін «охолодження» означає охолодження до температури від 15 до 25 °C.

Термін "нагрівання" означає нагрівання до температури вище 75 °C.

8.12 Зберігання розчинів реактивів відповідно до ГОСТ 4212 , якщо відсутні інші вказівки:

- розчини необхідно зберігати при температурі від 15 °C до 25 °C у щільно закритих пластмасових або скляних суліях (колбах) з пробками у місцях захищених від дії прямих сонячних променів. На ємностях мають бути етикетки, із зазначенням найменування, концентрації, дати приготування та терміну придатності;

- Розчини, що розкладаються під дією світла, зберігають у склянках з темного скла або безбарвного скла, що мають світлозахисне покриття або обгорнутих світлозахисною плівкою (папером);

- Розчини масової концентрації 1 мг/см зберігають 1 рік;

- Розчини масової концентрації 0,1 мг/см - 3 місяці;

- Розчини масової концентрації 0,01* мг/см і більш розбавлені застосовують свіжоприготовленими (свіжоприготовлений розчин - розчин, приготований не більше ніж за 8 годин до його використання).
___________________
* Текст документа відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.


Якщо при зберіганні розчину з'явилося помутніння, пластівці осаду, його замінюють на свіжоприготовлений.

8.13 Розчини індикаторів готують відповідно до вимог ГОСТ 4919.1 та методики вимірювань.

9 Вимоги до виконання вимірювань

9.1 Масову частку кожного компонента в пробі визначають паралельно (або незалежно) у двох наважках, якщо немає інших вказівок у методиці вимірювань, за винятком масової частки телуру (визначають у трьох наважках). Одночасно з проведенням вимірювань у тих же умовах проводять контрольний (холостий) досвід для внесення поправки в результати вимірювань.

9.2 Масову частку компонента розраховують із використанням градуювальної характеристики (ГХ) — залежності аналітичного сигналу від концентрації аналіту. Відповідно до [5], ГХ може бути представлена таблицею, графіком (побудованим зі згладжуванням або без згладжування), формулою (в аналітичному вигляді).

Примітка — Залежно від виду виразу ГХ використовують визначення: таблиця градуювання; градуювальний графік; градуювальна функція.


Спосіб та умови побудови ГХ (вибір аналітичного сигналу, число точок, необхідне для побудови градуювального графіка і т. д. ) вказують у конкретному стандарті метод вимірювань.

9.3 Для побудови ГХ використовують різні градуювальні зразки: СО, розчини масової (молярної) концентрації.

Примітка - Різновидами градуювального зразка є градуювальний розчин і градуювальна суміш.

9.4 Градуювальний графік будують у системі прямокутних координат: по осі абсцис відкладають числові значення масової частки чи маси аналіту, а, по осі ординат — величину аналітичного сигналу чи функцію від цього.

9.5 Для побудови градуювального графіка потрібно не менше трьох градуювальних точок, кожна з яких будується за середньоарифметичними результатами двох паралельних вимірів, якщо немає інших вказівок у методиці. Градуювальні точки повинні бути рівномірно розподілені за діапазоном вимірювань та охоплювати необхідний інтервал визначень.

9.6 Градуювальні розчини та градуювальні суміші готують відповідно до методики вимірювань.

9.7 Допускається побудова градуювальних графіків та розрахунок результатів вимірювань проводити за допомогою програмного забезпечення використовуваних засобів вимірювань.

9.8 Допускається попередня побудова графіків, за наявності їхньої стабільності в часі та періодичної перевірки по ОК.

9.9 Число вимірів аналітичного сигналу досліджуваного розчину визначається вимогами конкретної методики вимірів. Число вимірювань аналітичного сигналу може змінюватися залежно від виробничої необхідності (час аналізу, стабільність вимірювань тощо ).

9.10 Допускається проводити послідовний або паралельний вимір різними методами кількох компонентів з однієї навішування проби після її розкладання, якщо для цього не потрібна зміна подальшого аналізу та забезпечується досягнення метрологічних характеристик, зазначених у конкретних стандартах на методи вимірювань.

9.11 Аналітичні прилади готують до роботи згідно з інструкціями щодо їх експлуатації.

9.12 При використанні інструментальних методів вимірювань необхідно вибирати оптимальні умови вимірювань аналітичного сигналу, що забезпечують необхідну чутливість і точність в залежності від методу, типу приладу, що визначається застосовуваного компонента і масової частки його в аналізованій пробі.

9.13 При використанні фотометричних методів вимірювань товщину шару, що поглинає, кювети підбирають таким чином, щоб забезпечити проведення вимірювань в оптимальній області оптичних щільностей для застосовуваного засобу вимірювань.

9.14 При визначеннях методом атомної абсорбції довжину хвилі, склад газу полум'я, відновну або окисну дію полум'я, поворот пальника та інші умови вимірювання вибирають так, щоб досягти оптимальних вимірів за чутливістю та точності для відповідного компонента та приладу.

9.15 При використанні спектральних методів вимірювання, якщо досягаються метрологічні характеристики, зазначені в методиках вимірювань, допускається:

- Використовувати при проведенні вимірювань абсорбції різні резонансні спектральні лінії;

- Використовувати автоматизовані системи побудови градуювальних графіків, проводити вимірювання в автоматизованому режимі з видачею результату вимірювань на паперовому або електронному носії;

- послідовно визначати кілька компонентів з однієї навішування проби після її розкладання та відповідного розведення розчину проби таким чином, щоб масова концентрація (маса) визначуваного компонента в ньому знаходилася в межах масових концентрацій (маси) градуювального графіка.

9.16 Дозволяється застосовувати поряд із засобами вимірювань, зазначеними у методиці вимірювань, інші засоби вимірювання даного типу, що забезпечують метрологічні характеристики результатів вимірювань.

10 Вимоги до обробки та подання результатів вимірювань

10.1 За результат вимірювань набувають середнього значення (середньоарифметичного значення або медіани) результатів паралельних визначень. Число паралельних визначень, що усереднюються при обчисленні результату вимірювань, вказують на методику вимірювань.

Числове значення результату вимірювань має закінчуватися цифрою того ж розряду, що значення показника точності, зазначене в методиці вимірювань.

10.2 Розбіжність найбільшого та найменшого результатів паралельних визначень при вимірі проби при довірчій ймовірності Р =0,95 має перевищувати межі повторюваності (n=2), або (n>2), значення якого наводиться у методиці вимірювань.

Якщо розбіжність найбільшого та найменшого результатів паралельних визначень перевищує значення , процедуру вимірювань повторюють, перевірку прийнятності проводять згідно з методикою вимірювань або можуть бути використані методи перевірки прийнятності результатів паралельних визначень та встановлення остаточного результату відповідно до ГОСТ ISO 5725-6 та ГОСТ 25086 (додаток А).

Допускається представляти для окремих значень масових часток з розрахунком значення для проміжних масових часток шляхом лінійної інтерполяції.

Допускається приведення у вигляді рівнянь або таблиці, що включає весь інтервал масових часток визначається компонента, встановлений у методиці вимірювань і розбитий на підінтервали, всередині яких відповідні значення можуть бути прийняті незмінними.

Якщо визначення виконують в умовах будь-якого типу проміжної прецизійності, то межа повторюваності слід замінити межею проміжної прецизійності.

10.3 Округлення результатів вимірювань проводять відповідно до вимог СТ РЕВ 543.

11 Методи перевірки прийнятності результатів вимірювань, отриманих в умовах повторюваності та відтворюваності

11.1 Перевірку прийнятності результатів паралельних визначень, одержуваних за умов повторюваності, здійснюють кожного результату вимірювань робочих проб.

11.2 Процедура перевірки прийнятності результатів паралельних визначень передбачає порівняння абсолютної розбіжності між найбільшим і найменшим -результатами одиничних вимірів (визначень) , виконаними відповідно до методики вимірювань, з межею повторюваності .

Якщо виконується умова

, (3)

то за результат вимірювань приймають середнє арифметичне значення з n -результатів одиничних вимірів ( =1, …, ).

Якщо умова (3) не виконується, аналіз повторюють, або можуть бути використані методи оцінки прийнятності результатів вимірювань згідно з ГОСТ ИСО 5725-6 (пункт 5.2).

11.3 Розбіжність між результатами вимірювань, отриманими у двох лабораторіях, не повинна перевищувати межу відтворюваності. При виконанні цієї умови прийнятні обидва результати вимірювань, і як остаточне може бути використане їхнє загальне середньоарифметичне значення.

При перевищенні межі відтворюваності можуть бути використані методи оцінки прийнятності результатів вимірювань згідно з ДСТУ ISO 5725-6.

11.4 При оцінці прийнятності двох результатів вимірювань, отриманих за однією методикою з різними значеннями показників прецизійності (при їх інтервальному поданні), межа повторюваності , проміжної прецизійності та відтворюваності розраховують за формулами:

, (4)

де і — межі повторюваності, що відповідають значенням обумовленого компонента в пробі;

, (5)

де і - межі проміжної прецизійності;

, (6)

де і - Показники відтворюваності.

12 Контроль точності результатів вимірювань у межах лабораторії

12.1 Контроль точності результатів вимірювань у межах лабораторії здійснюють для методик вимірювань із встановленими показниками точності (правильності та прецизійності) та допущеними до застосування у встановленому порядку відповідно до ГОСТ 8.010.

12.2 При реалізації методик вимірювань у лабораторії забезпечують оперативний контроль процедури вимірювань та контроль стабільності результатів вимірювань.

Алгоритм оперативного контролю процедури вимірів наводять у внутрішніх документах лабораторії.

Процедури контролю за стабільністю результатів вимірювань регламентують у документах лабораторії.

12.3 Як засоби контролю можуть бути використані:

- Зразки для контролю (ОК): стандартні зразки (ЗІ) за ГОСТ 8.315 або атестовані суміші (АС) по [4];
-
- Робочі проби з відомою добавкою обумовленого компонента;

- Робочі проби стабільного складу;

- Інші методики вимірювань із встановленими показниками точності (контрольні методики вимірювань).

12.4 Контроль процедури вимірювання із застосуванням ОК полягає в порівнянні результату контрольного визначення атестованої характеристики зразка для контролю з атестованим значенням по [6]. При цьому ОК, що застосовуються, повинні бути адекватні аналізованим пробам (можливі відмінності в складах аналізованих проб не повинні вносити в результати вимірювань статистично значущу похибку). Похибка атестованого значення ОК повинна бути не більше однієї третини характеристики похибки результатів вимірювань.

Якщо при проведенні контролю застосовують ОК, які не використовувалися при встановленні показника точності результатів вимірювань, у разі перевищення похибки ОК однієї третини похибки методики вимірювань допускається розраховувати норматив контролю за формулою

, (7)

де - Похибка атестованого значення ОК;

- Значення показника точності результатів вимірювань, що відповідає атестованому значенню ОК.

Градуювальну характеристику визнають стабільною під час виконання умови:

, (8)

де - Знайдене за градуювальним графіком значення масової концентрації компонента в градуювальному зразку;

- Атестоване значення масової концентрації компонента в градуювальному зразку;

- Значення нормативу контролю стабільності градуювального графіка, встановлене в лабораторії при побудові градуювального графіка.

12.5 Оперативний контроль процедури вимірювань із застосуванням методу добавок, контрольної методики вимірювань або методу розведення проби реалізують відповідно до алгоритмів, наведених у [6].

При реалізації оперативного контролю процедури вимірювань із застосуванням методу добавок за умови , якщо - масова частка домішки, що визначається, в пробі, - нижня межа визначається концентрації, величина добавки повинна в 2-3 рази перевищувати значення .

Контроль проводять шляхом порівняння результатів контрольної процедури з нормативом контролю .

Результат контрольної процедури розраховують за формулою

, (9)

де - масова частка домішки, що визначається, в пробі з добавкою;

- Значення добавки;

— значення характеристики похибки результату вимірювань, що відповідає масовій частці обумовленої домішки у пробі для нижньої межі обумовленої концентрації у пробі (пробі з добавкою відповідно).

Якщо результат контрольної процедури задовольняє умову , то процедуру вимірів визнають задовільною.

Допускається використовувати інші способи оперативного контролю процедури вимірювань.

Оперативний контроль процедури вимірювань із застосуванням методу добавок, контрольної методики вимірювань або методу розведення проби реалізують відповідно до алгоритмів, наведених у [6]. Допускається використовувати інші способи оперативного контролю процедури вимірювань.

12.6 Для перевірки стабільності результатів вимірювань у межах лабораторії використовують процедури контролю згідно з ГОСТом ISO 5725-6 та [6].

12.7 Вибір способу контролю залежить від аналізованих об'єктів та показників, методів вимірювань, вартості та тривалості проведення вимірювань тощо.

13 Оформлення результатів вимірів

За результат вимірювань приймають середньоарифметичні результати паралельних визначень.

Результати вимірювань подають у вигляді (при довірчій ймовірності P = 0,95),

де - Результат вимірів, %;

- Характеристика похибки вимірювань, %.

Значення « » наведено у конкретному методі вимірювань.

Примітка — Якщо за остаточний результат вимірювань набувають медіану, значення критичної різниці та характеристики похибки розраховують відповідно до ГОСТу ISO 5725-6.


Округлення результатів вимірювань проводять відповідно до вимог СТ СЕВ 543.

14 Вимоги безпеки

14.1 Підготовка проб до вимірювань, проведення вимірювань (розчинення в кислотах, лугах та ін.) та всі операції хімічного аналізу, пов'язані з виділенням отруйних пар або газів, слід виконувати у витяжних шафах або боксах, обладнаних місцевим пристроєм, що відсмоктує за ГОСТ 12 .

У лабораторних приміщеннях допускається зберігання реактивів у шафі, обладнаній витяжною вентиляцією з корозійностійким покриттям, відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021.

14.2 Лабораторні приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

14.3 При виконанні вимірювань у повітря робочої зони можуть виділятися шкідливі речовини, гранично допустимі концентрації (ГДК) яких у повітрі робочої зони повинні відповідати ГОСТ 12.1.005 та гігієнічним нормативам [7].

14.4 Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони слід здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.1.016.

14.5 Лабораторні приміщення, в яких виконують роботу з хімічного аналізу досліджуваного матеріалу, повинні відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004 та правилами [8]. Засоби та способи пожежогасіння слід застосовувати за ГОСТ 12.4.009 залежно від джерела виникнення та характеру пожежі.

14.6 При роботі з горючими та вибухонебезпечними газами слід дотримуватись вимог ГОСТ 12 .1.004, ГОСТ 12 .1.010. При використанні газів у балонах слід дотримуватись вимог правил [9]*.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

14.7 Електротехнічні контрольно-вимірювальні прилади та лабораторне обладнання, а також умови їх експлуатації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.2.007.0. Заземлення має відповідати вимогам правил [10].

14.8 Організація навчання та перевірки знань працюючих вимог безпеки праці – за ГОСТ 12.0.004.

14.9 Персонал лабораторії повинен бути забезпечений спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 12.4.068 та правил і норм, прийнятих на території кожної країни СНД.

14.10 Персонал лабораторії має бути забезпечений санітарно-побутовими приміщеннями за групою виробничих процесів 3а відповідно до [11].

14.11 При перенесенні суліїв з кислотами, лугами та аміаком повинен бути передбачений надійний захист тари від пошкоджень (решетування, корзини зі стружкою).

14.12 При використанні вихідних матеріалів, що мають шкідливі та небезпечні властивості, слід дотримуватися вимог безпеки, регламентованих нормативними документами на відповідні реактиви.

14.13 Кожне джерело порушення спектрів повинен мати металевий кожух або екран для захисту від електромагнітного та ультрафіолетового випромінювань, електроблокування для захисту від випадкового дотику до струмовідних частин.

14.14 Відпрацьовані кислоти та луги слід збирати окремо у спеціальні ємності; після нейтралізації зливати в каналізацію або відповідно до місцевих умов у спеціально відведене для цього місце.

14.15 При проведенні вимірів із застосуванням розчинників або хлоропохідних вуглеводнів необхідно використовувати засоби індивідуального захисту з урахуванням способів проникнення цих речовин усередину організму (наприклад, через шкірні покриви, дихальні шляхи).

14.16 Освітленість робочих місць має відповідати вимогам санітарних правил та норм, прийнятим на території кожної країни СНД.

Бібліографія