ГОСТ 12645.11-86

ГОСТ 12645.11-86 Індій. Метод визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12645.11-86 *

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ІНДІЙ

Метод визначення селену

Indium. Метод для визначення selenium

ОКСТУ 1709

Дата введення 1988-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 23.10.86 N 3188 дату запровадження встановлено 01.01.88

Обмеження терміну дії знято за протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 2-93)

* ПЕРЕВИДАННЯ (січень 1998 р.) зі Зміною N 1, затвердженим у червні 1996 р. (ІВС 9-96)

Зміна N 1 ГОСТ 12645.11-86 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації з листування 15.04.94 (звіт Технічного секретаріату N 2)

За ухвалення проголосували:

1а. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт встановлює полярографічний метод визначення селену (при масовій частці селену від до %) в Індії марки Ін 000.

Метод заснований на виділенні селену в елементарному вигляді з миш'яком і відокремлення від миш'яку з осадженням в елементному вигляді на колекторі - сірці та його визначенні методом інверсійної змінно-струмової вольтамперометрії в 0,4 М розчині сірчаної кислоти в присутності іонів біхромату і міді (II).

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу – за ГОСТ 22306-77 з доповненням.

1.1.1. Контроль точності аналізу здійснюють методом стандартної добавки відповідно до ГОСТ 25086-87 .

Як добавку використовують відомий об'єм розчину селену концентрації 1 мкг/см. , виготовлений на 0,8 моль/дм соляної кислоти на день застосування.

Процедуру проводять за п. 4.1.

Маса селену в добавці повинна становити 100-200% від його масової частки в аналізованій пробі.

Масову частку селену в добавці визначають по різниці ,

де і - Результати аналізу проби та проби з добавкою , розраховані як середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжності між якими не повинні перевищувати допустиму величину, зазначену в стандарті.

Аналіз вважають точним, якщо знайдена величина добавки ( ) відрізняється від розрахункового значення добавки на величину не більш ніж ,

де і - Допустимі розбіжності результатів паралельних визначень селену в пробі та в пробі з добавкою .

(Змінена редакція, зміна N 1).

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

2.1. Вимоги безпеки - за ГОСТ 12645.10-86.

3. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ

Полярограф змінного струму типу ППТ-1 або універсальний типу ПУ-1 зі стаціонарним ртутним електродом та осередком полярографа із зовнішнім анодним відділенням. В анодний простір над ртуттю заливають суміш, що містить H SO :H PO :H O=1:1:2.

Піпетки за ГОСТ 29227-91 місткістю 0,1 та 0,2 см .

Стакани хімічні кварцові за ГОСТ 19908-90 місткістю 50 і 100 см .

Пробірки за ГОСТ 25336-82 місткістю 30 см .

Перегінний апарат кварцовий місткістю 1,5-2 дм .

Вода дистильована за ГОСТ 6709-72 , перегнана в кварцовому апараті з додаванням марганцевокислого калію.

Лазня водяна.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 та перегнана.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , перегнана, розчини 0,8; 3 та 6 моль/дм і розведена 1:1 та 1:10.

Суміш концентрованих азотної та соляної кислот у співвідношенні 3:1.

Кислота ортофосфорна за ГОСТ 6552-80 .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 , розведена 1:1, 1:2 і розчин 1,6 моль/дм , очищений від слідів селену: до 300 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, доливають 0,5 см розчину сірчанокислого натрію 300 г/дм . Скоагулированный при нагріванні осад сірки відокремлюють декантацією. Розчин випарюють до появи парів сірчаної кислоти.

Мідь сірчанокисла за ГОСТ 4165-78 , розчин 0,5 г/дм .

Натрій миш'яковокислий двозаміщений, 7-водний розчин: 20,8 г реактиву поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки бідистильованою водою і перемішують.

1 см розчину містить 50 мг миш'яку.

Натрій фосфорноватистокислий за ГОСТ 200-76 .

Гідроксиламіну гідрохлорид за ГОСТ 5456-79 , розчин 100 г/дм у 6 моль/дм соляної кислоти.

Промивна рідина: 5 г гідроксиламіну гідрохлориду розчиняють у 100 см 3 моль/дм соляної кислоти.

Натрій серноватистокислий (тіосульфат натрію) за ГОСТ 27068-86 , перекристалізований у бідистильованій воді, розчин 300 г/дм та сірчанокислий розчин: до 10 см розчину сірчанокислого натрію доливають 2 см сірчаної кислоти. Розчин готують за 1 хв. до застосування.

Натрій фосфорнокислий піро за ГОСТ 342-77 , перекристалізований у бідистілованій воді.

Бром за ГОСТ 4109-79 .

Калій дворомовокислий за ГОСТ 4220-75 , розчин 50 г/дм .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490-75 .

Полярографічний фон: до 270 см 1,6 моль/дм сірчаної кислоти доливають 20 см розчину дворомовокислого калію 5 г/дм , 10 см розчину сірчанокислої міді та перемішують.

Селен.

Ртуть за ГОСТ 4658-73 .

Стандартні розчини селену.

Розчин А: 0,100 г селену розчиняють у суміші азотної та соляної кислот (3:1), доливають 5 см сірчаної кислоти, упарюють до початку виділення парів сірчаної кислоти, охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують.

1 см розчину, А містить 1 мг селену.

Розчин Б: 5 см стандартного розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 500 см , розбавляють до мітки 0,8 моль/дм соляною кислотою та перемішують. Розчин готують у день застосування.

1 см розчину містить 10 мкг селену.

Розчин: 10 см стандартного розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , розбавляють до мітки 0,8 моль/дм соляною кислотою та перемішують. Розчин готують у день застосування.

1 см розчину містить 1 мкг селену.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Наважку індія масою 1,000 г поміщають у кварцову склянку місткістю 50 см , доливають 5 см азотної кислоти та випарюють при слабкому нагріванні насухо. Залишок розчиняють у 50 см розчину 6 моль/дм соляної кислоти, доливають по 0,2 см розчинів миш'яку та сірчанокислої міді. Проводять два контрольні досліди.

Розчин нагрівають до 60 °C, поступово додаючи 6-7 г фосфорноватистокислого натрію. Після виділення пластівцевого осаду розчин кип'ятять протягом 20 хв, залишають на 2 години при слабкому нагріванні, потім осад відфільтровують на паперовий фільтр «біла стрічка». Осад промивають на фільтрі 250-300 см. соляної кислоти (1:10) та такою ж кількістю води. Осад з фільтра змивають у склянку 10-15 см. води, доливають по 1 см сірчаної та азотної кислот і випарюють до появи парів сірчаної кислоти.

Залишок переводять у пробірку 30 см розчину гідроксиламіну гідрохлориду, пробірку поміщають у киплячу водяну баню, додають 0,5 см. сірчанокислого розчину сірчанокислого натрію і витримують розчин на водяній бані 3 год, додаючи через 30; 60 хв і в кінці осадження по 0,3 см сірчанокислого розчину сірчанокислого натрію. Опад у пробірці залишають на ніч.

Осад із селеном відфільтровують на паперовий фільтр «біла стрічка», промивають 250-300 см. промивної рідини та такою ж кількістю води. Осад з розгорнутого фільтра змивають струменем води у склянку місткістю 50 см. , доливають 1 см азотної кислоти, 1,5 см сірчаної кислоти (1:1), 0,5 см брому та через 30 хв обережно випарюють до появи парів сірчаної кислоти. До залишку доливають 1 см азотної кислоти та 0,5 см брому і повторюють випарювання до появи парів сірчаної кислоти.

До залишку у склянці доливають 10 см води, 0,2 см розчину дворомовокислого калію, 0,2 см розчину сірчанокислої міді та додають 100 мг пірофосфату натрію. Потім доливають 10 см води, перемішують, розчин переводять у мірну колбу місткістю 25 см , доливають водою до мітки та перемішують.

Розчин переводять у комірку з виносним меркурсульфатним електродом порівняння, формують ртутну краплю, включають комірку і при потенціалі мінус 0,65 ведуть накопичення селену 1-3 хв. Під час зйомки полярограм використовують катодну розгортку напруги. Потенціал піку селену мінус 0,9 В. Полярограм кожного розчину знімають не менше трьох разів. Аналогічно надходять при реєстрації селену в пробах з добавками та контрольних дослідах.

Висоту піку селену вимірюють по вертикалі, проведеної через вершину піку до перетину з дотичної, що з'єднує основу правої та лівої гілок піку. Висоти піків не повинні відрізнятися більш ніж на 15-20%.

Масову частку селену в розчині визначають методом добавок.

(Змінена редакція, зміна N 1).

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. Масову частку селену ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса добавки селену, мкг;

- Висота піку селену проби за вирахуванням середнього значення поправки контрольного досвіду, мм;

- Висота піку селену проби з добавкою за вирахуванням висоти піку проби і середнього значення поправки контрольного досвіду, мм;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне значення двох паралельних визначень.

(Змінена редакція, зміна N 1).

5.2. Абсолютна розбіжність результатів двох паралельних визначень, що допускається, і між результатами двох аналізів при довірчій ймовірності =0,95 має перевищувати значень, зазначених у таблиці.

Допустимі розбіжності для проміжних вмістів селену знаходять методом лінійної інтерполяції.