ГОСТ 12645.10-86

ГОСТ 12645.10-86 Індій. Метод визначення сірки (зі зміною N 1)

ГОСТ 12645.10-86 *

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ІНДІЙ

Метод визначення сірки

Indium.
Метод для визначення sulphur

ОКСТУ 1709

Дата введення 1988-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 23.10.86 N 3188 дату запровадження встановлено 01.01.88

Обмеження терміну дії знято за протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 2-93)

Зміна N 1 ГОСТ 12645.10-86 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації з листування 15.04.94 (звіт Технічного секретаріату N 2)

За ухвалення проголосували:

* ПЕРЕВИДАННЯ (березень 1998 р.) зі Зміною N 1, затвердженим у червні 1996 р. (ІВС 9-96)

1a. Галузь застосування

Цей стандарт встановлює полярографічний метод визначення сірки (при масовій частці сірки від 5·10 до 1·10 %) в Індії марки Ін 000.

Метод заснований на відновленні сполук сірки до сірководню, відгоні та поглинання його розчином лугу в присутності гідроксиламіну і трилону Б і полярографування розчину, що містить сульфід-іони.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу – за ГОСТ 22306-77 з доповненнями.

1.1.1. Масову частку кожного елемента в Індії визначають у двох паралельних наважках.

1.1.2. Контроль точності аналізу здійснюють методом варіювання наважок чи методом добавок. Контроль точності аналізу проводять одночасно з аналізом проб при зміні реактивів, апаратури, а також після тривалої перерви у роботі.

1.1.2.1. При контролі точності методом варіювання наважок аналіз проводять за справжньою методикою з наважок 1 і 2 г Індія. Результат аналізу вважають правильним, якщо різниця результатів аналізів, отриманих з різних наважок, не перевищує розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.

1.1.2.2. Контроль точності за методом добавок проводять відповідно до ГОСТ 25086-87 .

Як добавку використовують розчини сірчаної кислоти, що містять 0,1 та 1 мкг/см. сірки, приготовлені на бідистильованій воді в день застосування. Процедуру проводять як зазначено у разд.5.

Для проби з масовою часткою сірки 5·10 % і більше добавка повинна бути не меншою від масової частки сірки в пробі і не більше подвоєної масової частки сірки в пробі. Масова частка сірки в пробі з добавкою повинна бути не меншою ніж 1·10 % і трохи більше 3·10 %.

Величину добавки визначають по різниці , де і - Результати аналізу проби та проби з добавкою , розраховані як середнє арифметичне двох визначень, розбіжності між якими не повинні перевищувати допустиму величину, зазначену в стандарті.

Результат аналізу вважають правильним, якщо знайдена величина добавки відрізняється від розрахункового значення добавки на величину не більше ніж 0,71· , де і - Допустимі розбіжності результатів аналізу сірки в пробі і в пробі з до

бавкою .

1.1.1-1.1.2.2. (Змінена редакція, зміна N 1).

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

2.1. Вимоги безпеки - за ГОСТ 12645.8-82 з доповненнями.

2.1.1. Індій (оксид) згідно з ГОСТ 12.1.005-88 відноситься до речовин третього класу небезпеки та має гранично допустиму концентрацію (ГДК) 4 мг/м . Індій викликає болі в суглобах, кістках, руйнування зубів, нервові та шлунково-кишкові розлади, біль у ділянці серця та загальну слабкість.

Контроль за вмістом індію в повітрі робочої зони повинен проводитись за методиками, розробленими відповідно до ГОСТ 12.1.016-79 та затвердженими органами охорони здоров'я. Періодичність контролю встановлюється відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

(Змінена редакція, зміна N 1).

2.1.2. Виконання аналізів з використанням ртуті проводять відповідно до санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації та утримання виробничих та лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт з ртуттю, її з'єднаннями та приладами з ртутним заповненням, затвердженими МОЗ СРСР.

2.1.3. При використанні газів у балонах повинні дотримуватися вимог безпеки відповідно до «Правил з влаштування та безпечної експлуатації судин, що працюють під тиском», затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР.

2.1.4. Пожежна безпека лабораторних приміщень повинна забезпечуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91. Приміщення хімічної лабораторії мають бути оснащені засобами вогнегасіння (вогнегасник із вуглекислотою, листовий азбест, пісок).

3. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ

Полярограф змінного струму типу ППТ-1 чи універсальний полярограф ПУ-1.

Установка для відновлення сполук сірки та відгону сірководню. (Допускається застосування зворотного холодильника та приймача будь-яких конструкцій, що забезпечують повне поглинання сульфід-іонів).

Електроплитка за ГОСТ 14919-83 .

Електролізер із зовнішнім анодним відділенням (анодне відділення над ртуттю заповнюють щодня насиченим розчином хлористого калію).

Аргон за ГОСТ 10157-79 .

Чашка кварцова за ГОСТ 19908-90 місткістю 50 см .

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 .

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , перегнана.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 , розведена 1:6, і розчин 0,05 моль/дм , виготовлений із стандарт-титру.

Кислота йодистоводнева за ГОСТ 4200-77 .

Калій йодистий за ГОСТ 4232-74 .

Калію гідроксид за ГОСТ 24363-80 .

Калій хлористий за ГОСТ 4234-77 перекристалізований, насичений розчин.

Натрію гідроксид за ГОСТ 4328-77 , розчини 100 та 250 г/дм .

Мідь дволориста 2-водна за ГОСТ 4167-74 .

Натрій сірчистий за ГОСТ 2053-77 .

Натрій фосфорноватистокислий за ГОСТ 200-76 .

Калій фосфорноватистокислий.

Гідроксиламіну гідрохлорид за ГОСТ 5456-79 , розчин: 69,5 г гідроксиламіну гідрохлориду розбавляють бідистильованою водою до 1 дм .

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за ГОСТ 10652-73 .

Ртуть за ГОСТ 4658-73 .

Пирогаллол А, розчин 250 г/дм у розчині 250 г/дм гідроксиду натрію.

Вода дистильована за ГОСТ 6709-72 додатково перегнана в кварцовому апараті з додаванням марганцевокислого калію.

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490-75 .

Лужна суміш, що витримана не менше 2 діб; у мірну колбу місткістю 1 дм доливають 600 см свіжопрокип'яченої та охолодженої бідистильованої води, додають 112 г гідроксиду калію, перемішують до розчинення, розчин охолоджують і порціями додають до нього 100 г трилону Б при перемішуванні, розбавляють до 1 дм. свіжопрокип'яченою бідистильованою водою, перемішують і закривають притертою пробкою.

Полярографічний фон: 120 см лужної суміші поміщають у конічну колбу з притертою пробкою місткістю 250 см , доливають 25 см розчину гідроксиламіну гідрохлориду, 100 см бідистильованої води та перемішують. Фон може бути використаний протягом 3 діб.

Відновлювальну суміш готують двома методами:

Метод 1.

У реакційну колбу доливають 730 см розчину соляної кислоти (1,2:1), додають 444 г йодистого калію, 150 г фосфорноватистокислого натрію (або 173 г фосфорноватистокислого калію), 250 мг дволористої міді, перемішують, встановлюють зворотний холодильник і кип'ятять протягом 5 хвилин. зі швидкістю 20-25 бульбашок 10 с. Аргон попередньо очищають пропусканням через три склянки Дрекселю з розчином пірогаллола 250/дм * у розчині гідроксиду калію 250 г/дм . При охолодженні із відновної суміші повинен виділятися осад солей (відсутність осаду свідчить про недостатню концентрацію соляної кислоти). Відновлювальну суміш зливають з осаду солей і зберігають у склянці із притертою пробкою у затемненому боксі.
________________
* Відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.

Метод 2.

Змішують 300 см соляний, 500 см іодистоводневої кислоти, 150 г фосфорноватистокислого натрію (або 173 г фосфорноватистокислого калію), 250 мг дволористої міді, доливають 200 см бідистильованої води та перемішують. Очищення суміші від сірки роблять, як зазначено вище.

Стандартні розчини сульфатної сірки

Розчин А: 6,25 см розчину сірчаної кислоти 0,05 моль/дм поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки свіжопрокип'яченою водою, що бідистилює, і перемішують.

1 см розчину, містить А 100 мкг сірки.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки свіжопрокип'яченою бідистильованою водою і перемішують.

1 см розчину містить 10 мкг сірки.

Розчин: 10 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки свіжопрокип'яченою водою, що бідистилює, і перемішують.

1 см розчину містить 1 мкг сірки.

Розчин В : 10 см розчину поміщають в мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки свіжопрокип'яченою бідистильованою водою і перемішують.

1 см розчину В містить 0,1 мкг сірки.

Розчини Б, В, В готують у день вживання.

Стандартні розчини сульфідної сірки

Розчин Г: 75 мг кристалічного сірчистого натрію поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають полярографічний фон до мітки та перемішують до розчинення солі.

1 см розчину містить 100 мкг сірки.

Розчин Д: 10 см розчину Г поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки полярографічним фоном і перемішують.

1 см розчину Д містить 10 мкг сірки.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

4.1. Складання установки

Збирають установку для відновлення та відгону сірки відповідно до креслення. Потім у склянки Дрекселя місткістю 200 см. 1-3 заливають по 150 см лужного розчину пірогаллола, у склянку місткістю 200 см з дибістилятом 4 - розчин гідроксиду натрію 250 г/дм , у склянку 11 - дистильовану воду, 5 та 10 запобіжні склянки. У приймач довжиною 250 мм 9 заливають 5 см фоновий електроліт. Штуцер манометра балона з аргоном з'єднують зі склянкою 1 гумовим шлангом, попередньо прокип'яченим у розчині гідроксиду натрію 100 г/дм і промитим дистильованою водою. Склянки 1-5 10 і 11 реакційну колбу 7 і приймач 9 з'єднують хлорвініловими шлангами. Зворотний холодильник 8 з'єднують з водопровідним еластичним краном гумовим шлангом.

4.2. Перевірка герметичності установки

У реакційну колбу 7 заливають 150 см попередньо очищеної відновлювальної суміші, а в приймач 9 - 5 см полярографічні фону. Через установку пропускають потік аргону зі швидкістю 15-20 бульбашок 10 с, попередньо пропустивши холодну воду через зворотний холодильник. Про герметичність установки судять зі збігом швидкості проходження бульбашок аргону в склянці Дрекселя 1 і в приймачі 9 . Якщо шліфи негерметичні, їх надшліфовують тонким порошком абразиву.

Потім через шліф пробки реакційної колби за допомогою піпетки вводять 0,2 см. стандартного розчину Б сульфатної сірки Сірководень відганяють протягом 35-40 хв з моменту включення електроплитки.

Приймач сірки від'єднують від установки, вміст приймача заливають в електролізер і реєструють полярограмму розчину при катодної поляризації від мінус 0,45 до мінус 0,9 (по відношенню до насиченого каломельного електроду).

Висоту піка сірки на полярограмі розчину в приймачі зіставляють з висотою піка стандартного розчину сірки сульфідної Д (для отримання цього розчину 0,2 см стандартного розчину сульфідної сірки Д розбавляють полярографічним тлом до 5 см ).

Установка для відновлення сполук сірки та відгону сірководню

Різниця висот піків обох розчинів має перевищувати 10% отн. В іншому випадку перевіряють герметичність установки та повторюють визначення.

4.3. Проведення контрольного досвіду

Реакційну колбу 7 зворотний холодильник 8 і приймач для уловлювання сірководню 9 промивають соляною кислотою і свіжопрокип'яченою бідистильованою водою, заливають 150 см відновлювальної суміші. Закріплюють у горловину реакційної колби холодильник. У приймач заливають 5 см полярографічного фону, вставляють у приймач конус газовідвідної трубки, з'єднують тубус приймача із запобіжною склянкою 10 і пропускають через установку аргон зі швидкістю 30-35 бульбашок 10 с. Підключають холодильник до водопроводу і через 5-10 хв, включають електроплитку 6 . З моменту закипання відгін продовжують 30 хв.

Після закінчення відгону сірководню приймач від'єднують від установки, вміст заливають в електролізер і знімають полярограму розчину, як зазначено в п. 4.2.

В аналогічних умовах проводять полярографування розчинів, отриманих відновленням сульфатної сірки, та обчислюють поправку контрольного досвіду за формулою

,

де - Маса сірки в стандартному сульфатному розчині порівняння, мкг;

- Висота піку сірки в контрольному досвіді, мм;

- Висота піку сірки в розчині порівняння, мм.

Вміст сірки в контрольному досвіді має бути меншим за 0,05 мкг. Якщо контрольний досвід більше - досвід по відгону сірки з тієї ж порції відновлювальної суміші повторюють, попередньо промив патрубок приймача і приймач дистильованою водою. Значення контрольного досвіду перевіряють щодня перед початком роботи і після кожного переходу від відгону великих кількостей сірки до відгону малих кількостей сірки.

Порція відновлювальної суміші 150 см може бути використана для аналізу 6-8 проб індію (6-8 г).

5. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

Після проведення контрольного досвіду патрубок промивають приймача 9 прокип'яченою дистильованою водою без відключення струму аргону. Реакційну колбу 7 охолоджують, пропускаючи воду через змійовик 12 і заливають у приймач 9 5 см полярографічні фону. Потім в реакційну колбу поміщають 1,000 г дрібно нарізаного індію (попередньо обробляють азотною кислотою (1: 6 ) 30 с і ацетоном при кімнатній температурі в кварцовій чашці), приєднують зворотний холодильник 8 приймач 9 з запобіжною склянкою 10 , включають аргоном із системи протягом 30 хв. При цьому спостерігається виділення водню, що виходить при розчиненні індію у відновлювальній суміші. Швидкість проходження газів через приймач 20 бульбашок 10 с. Струм аргону не припиняють до повного розчинення індію у відновлювальній суміші. Після розчинення розчин нагрівають до кипіння і продовжують відгін сірки протягом 30 хв.

Приймач сірки від'єднують від установки, вміст заливають в електролізер і проводять полярографування розчинів, як зазначено в п. 4.2.

Промивають патрубок і приймач двічі прокип'яченою дистильованою водою, охолоджують реакційну колбу, приймач заливають 5 см полярографічного фону, вводять 0,5-5,0 см стандартного розчину В або 0,5-1,0 см розчину В сірки сульфатної (залежно від вмісту сірки в аналізованій пробі) і проводять відгін сірки у вигляді сірководню, як зазначено вище.

Приймач від'єднують від установки та проводять полярографування отриманого розчину порівняння, як зазначено в п. 4.2.

(Змінена редакція, зміна N 1).

6. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

6.1. Масову частку сірки ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса сірки в розчині порівняння, мкг;

- Висота піку сірки розчину проби, мм;

- Висота піку сірки, отриманого в контрольному досвіді, мм;

- Висота піку сірки розчину порівняння, мм;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне значення двох паралельних визначень.

(Змінена редакція, зміна N 1).

6.2. Абсолютна розбіжність між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів при довірчій ймовірності 0,95 має перевищувати значень, зазначених у таблиці.

Допустимі розбіжності для проміжних масових часток сірки розраховують методом лінійної інтерполяції.