ГОСТ 12560.2-78

ГОСТ 12560.2-78 Сплави паладієво-срібно-кобальтові. Метод спектрального аналізу (зі зміною N 1)

ГОСТ 12560.2-78

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ПАЛАДІЄВО-СРІБНО-КОБАЛЬТОВІ

Метод спектрального аналізу

Palladium-silver-cobalt. Method of spectral analysis

ОКСТУ 1709*
______________
* Введено додатково, Змін. N1.

Строк дії з 01.07.1979
до 01.07.1984 *
_________________________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93
Міждержавної Ради зі стандартизації,
метрології та сертифікації (ІВС N 5/6, 1993 рік). -
Примітка виробника бази даних.

РОЗРОБЛЕН Свердловським заводом з обробки кольорових металів

Гол. інженер А.А.Куранов

Керівники роботи: Г. С. Хаяк , В. Т. Левіан , В. Д. Пономарьова

Виконавець Р. М. .

ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР

Член Колегії А. П. Снурніков

ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ Всесоюзним науково-дослідним інститутом стандартизації (ВНДІВ)

Директор А. В. . Глічов

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 24 березня 1978 р. N 794

ВЗАМІН ГОСТ 12560-67 в частині разд.4

ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 24.11.88 N 3814 з 01.07.89

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 2, 1989 рік


Цей стандарт встановлює спектральний метод визначення вмісту платини, іридію, родію, заліза, золота, вісмуту та свинцю (при масовій частці платини, іридію, родію, заліза та золота від 0,01 до 0,20%, вісмуту та свинцю від 0,001 до 0 ,04%) у паладієво-срібно-кобальтових сплавах.

Метод заснований на перекладі матеріалу проби в глобулу (рідку краплю розплаву) та фотографуванні її спектра у дуговому розряді. Зв'язок інтенсивності спектральної лінії з масовою часткою домішки встановлюють градуювання за допомогою системи стандартних зразків.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за ГОСТ 22864-83 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

1.2. Числове значення результату аналізу має закінчуватися цифрою того ж розряду, що і розбіжності, що допускаються.

(Запроваджено додатково, Зм. N 1).

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Дифракційний спектрограф великий дисперсії з решіткою 600 або 1200 штр. мм.

Генератор дуги змінного струму типу ІТТ-28.

Триступеневий ослаблювач.

Мікрофотометр, що не реєструє.

Терези аналітичні.

Електроди вугільні спектрально-чисті марки С-2 або ОСЧ-7-3 діаметром 6 мм.

Верстат для заточування вугільних електродів.

Фотопластинки спектральні типу ІІ, чутливістю 10-15 одиниць.

Стандартні зразки підприємства.

Проявник N 1 та фіксаж.

Соляна кислота за ГОСТ 3118-77 , розведена 1:1.

(Змінена редакція, зміна N 1).

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

3.1. Для видалення поверхневих забруднень пробу кип'ятять у соляній кислоті, розведеній 1:1, протягом 2 хв, промивають водою та сушать.

Від кожної проби беруть не менше трьох наважок масою по 01-02 г.

Як електроди застосовують спектральне вугілля діаметром 6 мм. Нижній електрод у вигляді чарки з міліметровим заглибленням, яке поміщають пробу. Протиелектрод служить вугільний стрижень, заточений на півсферу або усічений конус з майданчиком 1,5-2 мм.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Спектри фотографують при ширині спектрографа 0,025 мм на фотопластинку типу II через триступінчастий ослаблювач, при експозиції 40-60 і силі струму 8 А.

Висвітлення щілини здійснюють через трилінзовий конденсор з діафрагмою на середній лінзі заввишки 5 мм. Коригування міжелектродного проміжку проводять безперервно протягом усієї експозиції за збільшеним зображенням дуги на екрані проміжної діафрагми.

Разом із пробами на одній фотопластинці фотографують спектри стандартних зразків аналізованої марки сплаву. Для кожної проби та стандартного зразка отримують 2-3 паралельні спектрограми.

Прояв та фіксування фотопластинок - за ГОСТ 10691.0-84.

(Змінена редакція, зміна N 1).

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. Довжини хвиль аналітичних спектральних ліній наведено у табл.1.

Таблиця 1

Масові частки домішок визначають шляхом трьох стандартів з об'єктивним фотометрированием. Будують градуювальні графіки для кожного елемента. По осі ординат відкладають значення різниці почорнінь лінії домішки та фону, а по осі абсцис - значення логарифмів масової частки стандартних зразків.

За допомогою градуювального графіка за відомими значеннями різниці почорнінь знаходять масові частки домішок аналізованої пробі.

5.2. Відносні розбіжності, що допускаються між результатами паралельних визначень при довірчій ймовірності 0,95 не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

Таблиця 2

5.1, 5.2. (Змінена редакція, зміна N 1).