ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 23862.19-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Метод визначення титану (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.19-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Метод визначення титану
Зовнішній-їх металів і їх oxides. Method of determination of titanium
МКС 77.120.99
ОКСТУ 1709
Дата введення 1981-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3989 дату запровадження встановлено 01.01.81
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)
ВИДАННЯ зі Зміною N 1, затвердженим у квітні 1985 р. (ІУС 7-85).
Цей стандарт встановлює екстракційно-фотометричний метод визначення титану (від 5·10 % до 1,5 · 10 %) у рідкісноземельних металах та їх окисах (крім церію та його двоокису).
Метод заснований на екстракції хлороформом потрійного комплексу титан-діантипірилметанхлорид олова із солянокислих розчинів з подальшим вимірюванням оптичної щільності екстракту на фотоелектроколориметрі.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує температуру до 900 °C.
Плитка електрична.
Чашка платинова або кварцова місткістю 100 см .
Тиглі кварцові (або платинові) місткістю 40-50 см .
Циліндри мірні місткістю 10, 20 та 50 см .
Колби мірні місткістю 200 та 1000 см .
Піпетки місткістю 1, 5, 10 та 15 см .
Колби конічні місткістю 100 см .
Склянки скляні місткістю 100 см .
Вирви конічні.
Фільтри "червона стрічка".
Калій піросернокислий за
Діантипірилметан, ч.д.а., розчин з концентрацією 20 г/дм у 2 моль/дм соляної кислоти.
Олово дволористе НТД, ч., розчин з концентрацією 200 г/дм у 2 моль/дм соляної кислоти.
Хлороформ, ч.д.а.
Кислота соляна особливої чистоти за
Кислота винна за
Вода деіонізована.
Титану двоокис, ч.д.а.
Стандартний розчин титану (запасний), що містить 1 мг/см титану: навішування двоокису титану масою 0,3336 г поміщають у платинову або кварцову чашку місткістю 100 см. , додають 4 г піросульфату калію, поміщають чашку в печі муфельну і сплавляють суміш при 800-900 °С до отримання прозорого плава. Охолоджений плав розчиняють 60 см розчину винної кислоти, переводять у мірну колбу місткістю 200 см і доводять об'єм до мітки водою.
Розчин титану (робочий), що містить 1 мкг/см титану, готують розведенням 1 см стандартного розчину титану (1 мг/см ) у 1000 разів розчином 4 моль/дм соляної кислоти.
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку аналізованої проби масою 0,1-3,0 г (залежно від вмісту титану) поміщають у склянку місткістю 100 см , доливають 20 см 6 моль/дм соляної кислоти та розчиняють при нагріванні. Після остигання розчин фільтрують через фільтр «червона стрічка», фільтр промивають 10 см 6 моль/дм соляної кислоти, потім 25 см води. Отриманий фільтрат зберігають 1. Фільтр з осадом поміщають у кварцовий тигель місткістю 50 см , висушують на електроплитці та спалюють у муфельній печі. До осаду в тиглі додають 0,5 г піросульфату калію і сплавляють при 600-700 ° С до отримання прозорого плава. Плав охолоджують і розчиняють у фільтраті 1. Тигель відмивають 5-7 см води, приєднуючи її до одержаного розчину. До розчину доливають 15 см розчину діантипірилметану і далі надходять як при побудові градуювального графіка.
Поруч із аналізом проби через всі стадії аналізу проводять контрольний досвід на реактиви. Отримане значення оптичної щільності віднімають значення оптичної щільності випробуваного розчину. Оптична щільність розчину має перевищувати 0,10; інакше змінюють реактиви.
Масу титану в пробі знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, Изм. N
1).
3.2. Побудова градуювального графіка
У вісім склянок місткістю 100 см вводять по 1,0; 3,0; 5,0; 7,0; 9,0; 11,0; 13,0; 15,0 см робочого розчину (що містить 1 мкг/см титану), доливають по 15 см розчину діантипірилметану і доводять об'єм до 50 см 2 моль/дм розчином соляної кислоти Через 20-30 хв розчини переводять у ділильні воронки місткістю 150 см. , доливають 30 см розчину дволористого олова, 15 см хлороформу та екстрагують титан, струшуючи воронки протягом 1 хв. Після розшаровування рідин органічний шар фільтрують через сухий фільтр «червона стрічка» в кювету з товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм і вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметрі при 400 нм. Як розчин порівняння застосовують воду.
В одну зі склянок вводять усі реактиви, крім розчину титану (нульовий розчин). Оптична щільність нульового розчину має перевищувати 0,05; інакше змінюють реактиви. Значення оптичної густини нульового розчину віднімають із значень оптичних густин стандартних розчинів.
Визначення повторюють щонайменше п'ять разів.
За знайденим середнім значенням оптичних густин і відповідним їм масам титану будують градуювальний графік, наносячи на осі ординат значення оптичної густини розчину, а на осі абсцис - масу титану в мікрограмах.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану, знайдена за градуювальним графіком, мкг;
- Маса навішування аналізованої проби, р.
За результат аналізу набувають середньоарифметичного значення результатів двох паралельних визначень.
4.2. Розбіжність результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів, не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у таблиці.
Масова частка титану, % | Розбіжність, що допускається, % |
5·10 | 2,5 · 10 |
2·10 | 1,0·10 |
1,5 · 10 | 0,5 · 10 |
4.1, 4.2. (Змінена редакція, зміна N 1).