ГОСТ 9816.2-84

ГОСТ 9816.2-84 Телур технічний. Методи визначення селену (із змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 9816.2-84

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ТЕЛЛУР ТЕХНІЧНИЙ

Методи визначення селену

Technical tellurium. Методи для визначення selenium

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.07.85
до 01.07.90

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 27 червня 1984 р. N 2149 термін дії встановлено з 01.07.85 до 01.07.90*
________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД N 4, 1994 рік). - Примітка виробника бази даних.


ВЗАМІН ГОСТ 9816.2-74


ВНЕСЕНИ: Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Держстандарту СРСР від 14.05.1986 N 1229 з 01.11.1986; Зміна N 2, затверджена та введена в дію Постановою Держстандарту СРСР від 20.12.1989 N 3908 c 01.07.1990; Зміна N 3, затверджена та введена в дію Наказом Росстандарту від 26.11.2014 N 1771-ст c 01.09.2015

Зміни N 1, 2, 3 внесені виробником бази даних за текстом ІВД N 8, 1986 рік, ІВУ N 3, 1990 рік, ІВУ N 3, 2015 рік

Цей стандарт встановлює методи визначення масової частки селену в технічному телурі: екстракційно-фотометричний у діапазоні концентрацій від 0,005% до 0,15%; титриметричний у діапазоні концентрацій від 0,15% до 2,0%.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за ГОСТ 9816.0-84.

1а. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 1770-74 Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 3118-77 Реактиви. Кислота соляна. Технічні умови

ГОСТ 3652-69 Реактиви. Кислота лимонна моногідрат та безводна. Технічні умови

ГОСТ 3760-79 Реактиви. Аміак водний. Технічні умови

ГОСТ 4204-77 Реактиви. Кислота сірчана. Технічні умови

ГОСТ 4232-74 Реактиви. Калій йодистий. Технічні умови

ГОСТ 4328-77 Реактиви. Натрію гідроксид. Технічні умови

ГОСТ 4461-77 Реактиви. Кислота азотна. Технічні умови

ГОСТ 5456-79 Реактиви. Гідроксиламіну гідрохлорид. Технічні умови

ГОСТ 5789-78 Реактиви. Толуол. Технічні умови

ГОСТ 5848-73 Реактиви. Кислота мурашина. Технічні умови

ГОСТ 5955-75 Реактиви. Бензол. Технічні умови

ГОСТ 6552-80 Реактиви. Кислота ортофосфорна. Технічні умови

ГОСТ 6691-77 Реактиви. Карбамід. Технічні умови

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 9816.0-84 Телур технічний. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 10163-76 Реактиви. Крохмаль розчинний. Технічні умови

ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови

ГОСТ 10652-73 Реактиви. Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N' - тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б). Технічні умови

ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови

ГОСТ 24104-2001 Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги
_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008 «Ваги неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування».


ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 27068-86 Реактиви. Натрій сірчанокислий (натрію тіосульфат) 5-водний. Технічні умови

ГОСТ 29169-91 (ІСО 648-77) Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією відміткою

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 29251-91 (ІСО 385-1-84) Посуд лабораторний скляний. Бюретки. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ ИСО 5725-6-2003** Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично
_______________
** На території Російської Федерації діє ДСТУ ISO 5725-6-2002 «Точність (правильність і прецизійність) методів і результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично».


Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічно видається інформаційному покажчику «Національні стандарти», опублікованому станом на 1 січня , та за відповідними інформаційними покажчиками, що щомісяця видаються, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

1б. ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОКАЗНИКІВ ТОЧНОСТІ ВИМІРЮВАНЬ

Показник точності вимірювань масової частки селену відповідає характеристикам, наведеним у таблиці 1 (при 0,95).

Значення меж повторюваності та відтворюваності вимірювань для довірчої ймовірності 0,95 наведено у таблиці 1.

Таблиця 1 - Значення показника точності вимірювань, меж повторюваності та відтворюваності вимірювань при довірчій ймовірності 0,95

В процентах

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

2. ЕКСТРАКЦІЙНО-ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

2.1. Сутність методу

Метод заснований на взаємодії ортофенілендіаміну з селенітіонами в слабокислому середовищі при рН 0-2,5. Комплекс екстрагується бензолом чи толуолом. Максимум світлопоглинання забарвленої сполуки спостерігається за довжини хвилі 315 нм. Для зв'язування заліза слід додати фосфорну кислоту, вісмуту трилон Б. Якщо телур не містить вісмуту, трилону Б не додають.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

2.2. Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні вимірювань застосовують такі засоби вимірювання та допоміжні пристрої:

- спектрофотометр або фотометр фотоелектричний з усім приладдям, що забезпечує проведення вимірювань при довжині хвилі 315 нм;

- плиту електричну із закритим нагрівальним елементом, що забезпечує температуру нагрівання до 400 °C;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- Баню водяну;

- Колби мірні 2-50-2, 2-100-2, 2-200-2, 2-500-2 за ГОСТ 1770 ;

- Колби Кн-1-100-24/29 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Склянки В-1-50 ТХС, В-1-100 ТХС, В-1-200 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Ділильні воронки ВД-1-100 ХС за ГОСТ 25336 ;

- Пробірки П2Т-60-250 ХС за ГОСТ 25336 ;

- Скло годинникове.

При виконанні вимірювань застосовують такі матеріали та розчини:

- Воду дистильовану за ГОСТ 6709 ;

- кислоту азотну за ГОСТ 4461 ;

- Кислоту мурашину за ГОСТ 5848 ;

- Соляну кислоту за ГОСТ 3118 ;

- Кислоту ортофосфорну за ГОСТ 6552 ;

- Аміак водний за ГОСТ 3760 ;

- Кислоту лимонну за ГОСТ 3652 розчин масової концентрації 400 г/дм , свіжоприготовлену;

- сіль динатрієву етилендіамін-N, N, N', N' - тетраоцтової кислоти 2-водну (трилон Б) за ГОСТ 10652 розчин молярної концентрації 0,1 моль/дм ;

- Бензол по ГОСТ 5955 ;

- Толуол за ГОСТ 5789 , перегнаний;

— селен за ГОСТ 10298 чи іншими нормативними документами;

- орто-фенілендіамін, індикатор [1], розчин масової концентрації 10 г/дм , свіжоприготовлений;

- Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026 ;

- Фільтри знезолені по [2] або аналогічні;

— папір індикаторний універсальний [3].

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

2.2а. Підготовка до проведення вимірювань

2.2а.1. Для побудови градуювального графіка готують розчини селену відомої концентрації.

При приготуванні розчину А масової концентрації селену 0,1 мг/см навішування селену масою 0,0500 г поміщають у склянку місткістю 100 (200) см , доливають 10 см соляної кислоти, 5-7 крапель азотної кислоти та нагрівають на водяній бані до повного розчинення селену. Потім доливають 20 см води та поміщають отриманий розчин у мірну колбу місткістю 500 см , додають 15 см соляної кислоти доливають водою до мітки і перемішують.

При приготуванні розчину Б масової концентрації селену 0,01 мг/см 10,0 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , додають 2 см соляної кислоти доливають до мітки водою і перемішують.

2.2а.2. Побудова градуювального графіка

У шість склянок (колб) місткістю 100 см кожен поміщають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 7,0 см розчину Б та 1,5 см розчину А, що відповідає 0,01; 0,02; 0,03; 0,04; 0,07 та 0,15 мг селену, і продовжують, як зазначено в 2.3.1. За отриманими даними будують градуювальний графік.

Як розчин порівняння застосовують бензол або толуол.

2.2а (Запроваджено додатково, Зм. N 3).

2.3. Проведення аналізу

2.3.1. Наважку телуру масою 0,5 г поміщають у склянку місткістю 100-200 см , доливають 10-15 см соляної кислоти, 2-3 см азотної кислоти, закривають склянку покривним склом і обережно нагрівають до видалення оксидів азоту.

Скло зі склянки знімають, обмивають водою над склянкою, поміщають отриманий розчин у мірну колбу місткістю 50-200 см (залежно від масової частки селену), розбавляють водою до мітки та перемішують. Якщо масова частка селену 0,001-0,005%, слід використовувати весь розчин.

Відбирають аліквотну частину розчину 5-10 см і поміщають її в склянку (колбу) місткістю 100-150 см . До аліквотної частини доливають 10 см свіжоприготовленого розчину лимонної кислоти, розбавляють водою до об'єму 30-35 см , додають 1 см мурашиної кислоти, 5 см фосфорної кислоти та 0,5−1,0 см розчину трилону Б і перемішують. Встановлюють значення рН 1-1,5 універсального індикаторного паперу, додаючи аміак. Потім додають 3 см розчину ортофенілендіаміну і залишають на 15-20 хв.

Отриманий розчин поміщають у ділильну вирву місткістю 100-150 см. , доливають 5 см бензолу або толуолу та екстрагують протягом (2±0,1) хв. Екстракт зливають у суху пробірку та вимірюють оптичну щільність на спектрофотометрі при довжині хвилі 315 нм у кюветі з товщиною шару 10 мм. Розчином порівняння є бензол або толуол.

Розчином порівняння є бензол. Масу селену визначають за градуювальним графіком.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2.3.2. (Виключений, Зм. N 3).

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку селену (X) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса селену, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Об'єм розчину в мірній колбі, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, см ;

m - маса навішування телуру, г;

- Маса селену в розчині контрольного досвіду, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Коефіцієнт перерахунку міліграмів у грами.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.4.2. (Змінена редакція, Зм. N 2); (Виключений, Зм. N 3).

3. ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД

3.1. Сутність методу

Метод заснований на реакції між селенітом та тіосульфатом з утворенням селенпентатіонату та тетратіонату у присутності надлишку тіосульфату. Визначення селену - йодометричним титруванням.

3.2. Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні вимірювань застосовують такі засоби вимірювання та допоміжні пристрої:

- плиту електричну із закритим нагрівальним елементом, що забезпечує температуру нагрівання до 350 ° C;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- Баню водяну;

- Колби Кн-2-250-29/32 за ГОСТ 25336 ;

- Склянки В-1-400 ТХС, В-1-600 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- бюретки I-1-2-25-0,1; I-2-25-0,1; I-2-50-0,1 за ГОСТ 29251 ;

- воронки для фільтрування лабораторні за ГОСТ 25336 ;

- Скло годинникове.

При виконанні вимірювань застосовують такі матеріали та розчини:

- Воду дистильовану за ГОСТ 6709 ;

- кислоту азотну за ГОСТ 4461 ;

- Сірчана кислота за ГОСТ 4204 , розведену 1:1;

- Соляну кислоту за ГОСТ 3118 , розведену 1:9;

- натрію гідроксид (натрію гідроксид) за ГОСТ 4328 розчин масової концентрації 200 г/дм ;

- калій йодистий за ГОСТ 4232 розчин масової концентрації 50 г/дм ;

- крохмаль розчинний за ГОСТ 10163 розчин масової концентрації 5 г/дм ;

- Сечовину за ГОСТ 6691 ;

- натрій серноватистокислий (тіосульфат натрію) за ГОСТ 27068 розчин молярної концентрації 0,05 моль/дм ;

- гідроксиламіну гідрохлорид за ГОСТ 5456 ;

- фенолфталеїн, індикатор [4], розчин 1 г/дм ;

- селен за 10298 або за іншими нормативними документами;

- Фільтри знезолені по [2] або аналогічні;

- Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026 марок Ф, ФС.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

3.2а. Підготовка до проведення вимірювань

3.2а.1. При приготуванні розчину розчинного крохмалю масової концентрації 5 г/дм навішування крохмалю масою 0,5 г розмішують у 10 см води до отримання однорідної кашки, суміш повільно зливають при перемішуванні 90 см окропу і кип'ятять протягом від 2 до 3 хв, охолоджують. Розчин застосовують свіжоприготованим.

3.2а.2. При приготуванні розчину сірчанокислого натрію (тіосульфат натрію) молярної концентрації 0,05 моль/дм навішування солі масою 12,5 г розчиняють у 200 см кип'яченої води. Розчин фільтрують у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки прокип'яченою та охолодженою водою і перемішують. Розчин витримують перед вживанням протягом 5-7 діб.

3.2а.3. Встановлення масової концентрації розчину тіосульфату натрію

Масову концентрацію розчину тіосульфату натрію встановлюють наступним чином: навішування селену масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають від 10 до 12 см соляної кислоти, 1 см азотної кислоти, накривають колбу годинниковим склом (кришкою) та нагрівають до розчинення навішування. Скло знімають, обмивають його над колбою водою, доливають від 80 до 100 см. гарячої води, додають 4-4,5 г сечовини та перемішують.

Через 15-20 хв розчин охолоджують і нейтралізують по фенолфталеїну розчином гідроксиду натрію до лужної реакції. До розчину доливають від 20 до 25 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і охолоджують. Потім отриманий розчин титрують розчином натрію тіосульфату в об'ємі від 21 до 23 см (Додають його при перемішуванні, поступово невеликими порціями). Після цього доливають до розчину 2-3 см розчину йодистого калію з масовою концентрацією 50 г/дм , 2-3 см розчину крохмалю і продовжують титрування до зникнення синього забарвлення розчину.

Масову концентрацію розчину тіосульфату натрію , Виражену в грамах селену на 1 см розчину, г/см , обчислюють за формулою

,

де - Маса навішування селену, г;

- Об'єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування, з урахуванням контрольного досвіду, см .

3.2.а (Запроваджено додатково, Зм. N 3).

3.3. Проведення аналізу

Наважку телуру масою 1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250-300 см , додають 20 см соляної кислоти та 2 см азотної кислоти, закривають покривним склом і слабо нагрівають до розчинення навішування, потім скло знімають, обмивають його над колбою та обережно випарюють розчин на теплому місці плити до отримання вологого залишку (краще на водяній бані).

Потім доливають 20-25 см соляної кислоти та 60-80 см води, додають трохи фільтробмажної маси, 2-2,5 г гідроксиламіну і перемішують. Залишають на 2-3 години на теплому місці плити до коагуляції осаду.

Осад відфільтровують через фільтр середньої щільності, в конус якого вкладено трохи фільтробмажної маси, промивають 2-3 рази гарячим розчином соляної кислоти (1:9), а потім 6-8 разів гарячою водою.

Осад селену разом з фільтром переносять у колбу, в якій проводили осадження, додають 15-20 см. соляної кислоти та 1 см азотної кислоти та нагрівають на водяній бані до розчинення осаду. До отриманого розчину доливають 80-100 см гарячої води додають 4-4,5 г сечовини і далі продовжують, як зазначено в п. 3.2 при встановленні масової концентрації розчину тіосульфату натрію.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку селену ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де V - об'єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину тіосульфату натрію, г/см селену;

m - маса навішування телуру, р.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.4.2. (Змінена редакція, Зм. N 2); (Виключений, Зм. N 3).

3.4.3. (Виключений, Зм. N 3).

4. За результат вимірювань приймають середньоарифметичне значення двох паралельних визначень за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (за довірчої ймовірності) 0,95) межі повторюваності , наведених у таблиці 1.

Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у ГОСТ ISO 5725-6 (підпункт 5.2.2.1 ).

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

5. Абсолютне значення розбіжності між двома результатами вимірювань, отриманими в різних лабораторіях, не повинно перевищувати значення межі відтворюваності, наведеної в таблиці 1 при довірчій ймовірності 0,95. При невиконанні цієї умови можуть бути використані процедури, викладені у ГОСТ ISO 5725-6.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

6. При розбіжностях щодо оцінки масової частки селену застосовують екстракційно-фотометричний метод.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

Бібліографія

Бібліографія (Запроваджено додатково, Зм. N 3).