ГОСТ 23687.1-79
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 23687.1-79 Лігатура мідноберилієва. Методи визначення берилію (зі зміною N 1)
ГОСТ 23687.1-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ЛІГАТУРА МЕДНОБЕРИЛЬЯВА
Методи визначення берилію
Alloy of copper-beryllium. Методи визначення beryllium
ОКСТУ 1709*
______________
* Введено додатково, Змін. N1.
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 6 червня 1979 р. N 2050 термін дії встановлено
________________
* Обмеження терміну дії знято постановою Держстандарту Росії
ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 12, 1984 рік
Цей стандарт встановлює фотонейтронний і гравіметричний гексамінкобальтхлоридний методи визначення берилію (при масовій частці берилію від 4 до 12%).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ФОТОНЕЙТРОННИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ БЕРИЛІЯ
2.1.Сутність методу
Метод ґрунтується на використанні фотонейтронної реакції , що відбувається при опроміненні зразка, переведеного в розчин,
-Випромінюванням джерела сурма-124.
Кількісне вимірювання вмісту берилію виконують відносним вимірюванням величини нейтронного потоку від аналізованої проби і стандартного розчину, що опромінюються в однакових геометричних умовах.
2.2. Апаратура, матеріали та реактиви
Фотонейтронна установка для визначення берилію складається з нейтронного радіометра типу РНС-63, укомплектованого датчиком і перерахунковим приладом типу ПСО-2; ПП-16.
Датчик (черт.1) складається з розміщених у захисній свинцевій оболонці 1 нейтронних лічильників 5 типу СНМ-11, оточених сповільнювачем 2 (органічне скло за
________________
* На території Російської Федерації діє
Чорт.1
Робочий режим радіометра встановлюють відповідно до характеристик застосовуваних нейтронних лічильників та вимог монтажно-експлуатаційної інструкції, затвердженої в установленому порядку. При цьому рівень дискримінації вибирається таким, щоб відношення корисного сигналу, одержуваного при вимірі стандартного розчину, до фону було найбільшим.
Джерело -випромінювання сурма-124 Зміна блоку джерела має проводитись під керівництвом служби радіаційного контролю.
Кювета з органічного скла за берилію); придатними вважаються кювети, для яких відхилення середнього результату вимірювань (в імпульсах за хвилину) від середнього розрахункового значення всіх вимірювань становить не більше 0,1 г/дм
.
Чорт.2
Секундомір за
Ваги аналітичні АДВ-200 згідно з
________________
* На території Російської Федерації діє
Бокс 8Б-ОС.
Плитка електрична за
Берилій металевий.
Кислота соляна за
Кислота азотна за
Універсальний індикаторний папір.
Стандартний розчин, що містить 5 г/дм берилію: навішування берилію масою 25 г поміщають у скляну склянку місткістю 2000 см
, змочують водою і розчиняють у 1000 см
соляної кислоти спочатку при кімнатній температурі, потім нагріванні. Охолоджений розчин фільтрують через фільтр "синя стрічка", розбавляють водою приблизно до 4500 см
. У разі, якщо рН розчину більше 1,0, додають соляну кислоту до рН 1,0 універсального індикаторного паперу. Доводять об'єм розчину водою до 5000 см
, перемішують, 50 см
розчину поміщають у кювету і щільно закривають.
Зміст берилію в стандартному розчині встановлюють гравіметричним методом (розд.3) виконанням 8-10 визначень різними аналітиками. Стандартний розчин зберігають у приміщенні з температурою повітря 15-28 ° С у місцях, захищених від потрапляння прямих сонячних променів.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.3. Проведення аналізу
За 20-30 хв на початок роботи включають апаратуру для прогріву. Вимірюють величину тла установки. Наважку лігатури масою 3-5 г розчиняють у 25-30 см азотної кислоти спочатку за кімнатної температури, потім при нагріванні. Охолоджений розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доводять до мітки водою та перемішують. Відбирають 50 см
розчину в кювету та поміщають у фотонейтронну установку. Вимірюють кількість нейтронів. У процесі виміру рекомендується набрати 5-10 тисяч імпульсів. Тривалість вимірювання визначається активністю джерела, вмістом берилію в аналізованій пробі, чутливістю установки та не повинна перевищувати 15 хв.
Аналогічно проводять опромінення та вимірювання числа нейтронів стандартного розчину. Вимірювання стандартного розчину проводять не менше трьох разів за 6-8 год.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку берилію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де ,
- швидкість рахунку нейтронів від розчину проби та стандартного розчину за вирахуванням фону, імпульс/хв;
- Маса берилію в 50 см
стандартного розчину, г;
- Маса лігатури в 50 см
аналізованого розчину, р.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.4.2. Відносне середнє відхилення становить 0,03.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3. ГРАВІМЕТРИЙ ГЕКСАМІНКОБАЛЬТХЛОРИДНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ БЕРИЛІЯ
3.1. Сутність методу
Берилій осаджують у вигляді комплексної солі складу [Co(NH) )
]·[Be
O (CO
)
]·X·H
O, що утворюється при взаємодії карбонатного комплексу берилію з кобальтом (III) гексамінхлоридом. Алюміній, залізо, кальцій, магній та інші катіони зв'язуються в комплекс із трилоном Б.
3.2. Апаратура, матеріали та реактиви
Ексикатор типу ЕВ за
Вакуумметр за
Фільтри скляні типу ТФ-32 за
Ваги аналітичні АДВ-200 за
Кислота соляна за
Кислота азотна за
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за води, перемішують і додають суспензію аміак до розчинення осаду (рН розчину повинен бути 8-9 по універсальному індикаторному папері). Розчин фільтрують та розбавляють водою до 1000 см
.
Аміак водний за
Амоній вуглекислий за
Кобальт (III) гесамінхлорид:
насичений розчин: 140 г солі розчиняють у 2000 см води, нагрітої до температури 70 °C, залишають на 12 год при кімнатній температурі;
розчин з масовою концентрацією 2 г/дм з рН 8-9; встановлюють рН універсального індикаторного паперу додаванням аміаку.
Спирт етиловий, ректифікований за
______________
* На території Російської Федерації діє
Ефір етиловий медичний. Робота з ефіром за наявності відкритого вогню заборонено.
Промивний розчин: 60 см етилового спирту розбавляють до 100 см
0,2%-ним розчином кобальт (III) гексамінхлориду і встановлюють рН 8-9 по універсальному індикаторному папері додаванням аміаку.
Універсальний індикаторний папір.
Посуд мірний лабораторний скляний за
Плитка електрична за
3.3. Проведення аналізу
Наважку лігатури масою 1 г поміщають у склянку місткістю 300 см і розчиняють у 20-25 см
азотної кислоти, додаючи її невеликими порціями. Після припинення бурхливої реакції розчин нагрівають до кипіння, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доводять до мітки водою та перемішують.
У склянку місткістю 100 см відбирають 20 см
вихідного розчину, додають 5 см
трилону Б, нейтралізують аміаком до випадання гідроксиду берилію, додають 22 мм вуглекислого амонію. Розчин нагрівають на водяній бані до температури 40 °C, витримують до повного розчинення осаду гідроокису берилію, що випав, додають 3-4 краплі аміаку і осаджують берилій 12 см
насиченого розчину кобальт (III) гексаммінхлориду, додаючи його по краплях з бюретки та перемішуючи розчин скляною паличкою. Після осадження обмивають паличку водою, змиваючи з неї осад у ту саму склянку, розбавляють водою до 100 см.
, намагаючись струменем води перемішати вміст склянки, і витримують щонайменше 3-4 год.
Осад фільтрують у вакуумі. Фільтри попередньо кип'ятять у соляній кислоті, промивають під вакуумом водою, спиртом, ефіром, просмоктують повітря протягом 15 хв і зважують. Осад переводять на фільтр розчином з масовою концентрацією 2 г/дм кобальт (III) гексаммінхлориду, протираючи стінки та дно склянки паличкою з гумовим наконечником. Промивають осад на фільтрі 50-60 см
цього розчину, а потім послідовно по двічі 5 см
промивного розчину, 5 см
спирту, 5 см
ефіру. Через 2-3 хв відключають вакуум, поміщають фільтр з осадом в ексикатор, на дно якого налита вода, і витримують при розрідженні 53320-66650 Па (400-500 мм рт.ст.) протягом 1 год, після чого зваживши
ють.
3.2, 3.3. (Змінена редакція, зміна N 1).
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку берилію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса осаду, г;
0,0391 - коефіцієнт перерахунку з комплексної солі берилію на берилій; - Маса навішування лігатури, р.
3.4.2. Відносне середнє відхилення результатів аналізу становить 0,015.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.4.3. Гравіметричний метод використовують при розбіжності щодо оцінки якості лігатури.