ГОСТ 13637.8-93
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 13637.8-93 Галій. Метод визначення телуру
ГОСТ 13637.8-93
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГАЛІЙ
Метод визначення телуру
Gallium.
Метод для визначення теллюрію
ОКСТУ 1709
Дата введення 1995-01-01
Передмова
1. РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом 104 «Напівпровідникова та рідко-металічна продукція. Особливо чисті метали», Державним інститутом рідкісних металів (гіредмет)
ВНЕСЕН Держстандартом Росії
2. ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 4-93 від 19 жовтня 1993 р.)
За ухвалення проголосували:
Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
республіка Арменія | Армдержстандарт |
Республіка Білорусь | Білстандарт |
Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
Республіка Молдова | Молдовастандарт |
російська Федерація | Держстандарт Росії |
Туркменістан | Туркмендержстандарт |
Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
Україна | Держстандарт України |
3. Постановою Комітету Російської Федерації зі стандартизації, метрології та сертифікації
4. ВЗАМІН
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
ПОСИЛУВАЛЬНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту, розділу |
ГОСТ 2062-77 | Розд.2 |
ГОСТ 4109-79 | Розд.2 |
ГОСТ 4234-77 | Розд.2 |
ГОСТ 4658-73 | Розд.2 |
ГОСТ 5456-79 | Розд.2 |
ГОСТ 5848-73 | Розд.2 |
ГОСТ 6709-72 | Розд.2 |
ГОСТ 10652-73 | Розд.2 |
ГОСТ 11125-84 | Розд.2 |
ГОСТ 13637.0-93 | Розд.1 |
ГОСТ 14261-77 | Розд.2 |
ГОСТ 14262-78 | Розд.2 |
ГОСТ 18300-87 | Розд.2 |
ГОСТ 20490-75 | Розд.2 |
ГОСТ 24104-88 | Розд.2 |
ГОСТ 24363-80 | Розд.2 |
ГОСТ 25086-87 | 4.4 |
ГОСТ 27068-86 | Розд.2 |
Цей стандарт встановлює метод інверсійної змінно-струмової полярографії для визначення телуру в галії (при масовій частці телуру від 5·10 до 1·10
%).
Метод заснований на виділенні телуру в елементному вигляді на колекторі - сірці та визначенні його вмісту методом інверсійної змінно-струмової вольтамперометрії у слабокислому розчині хлориду калію та етилендіамінтетраоцтової кислоти.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки – за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Ваги лабораторні 1-го класу за
_______________
* На території Російської Федерації діє
Полярограф ППТ-1 та ПУ-1 зі стаціонарним ртутним електродом та електролітичним осередком полярографа з виносним анодним відділенням. Анодне відділення заливають металевою ртуттю та насиченим розчином хлористого калію.
Плитка електрична лабораторна потужністю 400 та 800 Вт.
Водяна баня.
Форвакуумний насос марки ВМ-461 або аналогічний.
Скляні пробірки місткістю 15 см .
Палички скляні.
Колби конічні місткістю 250 см .
Вирви скляні діаметром 75 мм.
Колби мірні місткістю 25; 50; 1000 см .
Мензурки місткістю 100; 500; 1000 см .
Циліндри мірні місткістю 5 та 10 см .
Циліндри мірні з притертими пробками місткістю 5 і 10 см .
Піпетки з розподілами на 0,1; 0,2; 1; 2 см .
Тиглі кварцові місткістю 50 см .
Склянки хімічні місткістю 25; 100; 200; 1000 см .
Скло годинникове діаметром 70 мм.
Індикаторний папір "Рифан" рН 3,4-1,9.
Фільтри "біла стрічка".
Папір фільтрувальний.
Кислота сірчана особливої чистоти за
Кислота азотна особливої чистоти згідно з
Кислота соляна особливої чистоти за .
Кислота мурашина за
Зворотна царська горілка – суміш концентрованих азотної та соляної кислот у співвідношенні обсягів 3:1.
Вода дистильована за
Вода бідистильована: дистильовану воду наливають у колбу перегінного апарату місткістю 2 дм. , насипають 1 г гідроксиду калію та марганцевокислий калій до інтенсивного фарбування. Розчин кип'ятять. Збирають середню фракцію дистиляту, що становить
об'єму дистильованої води. Першу та третю фракції відкидають.
Калію гідроксид за
Калій марганцевокислий за
Гідроксиламіну гідрохлорид за у розчині соляної кислоти концентрацією 8 моль/дм
.
Промивна рідина: 200 см гідрохлориду гідроксиламіну концентрацією 100 г/дм
у розчині соляної кислоти заливають у мірну колбу місткістю 1 дм.
і доводять до мітки дистильованою водою.
Натрій сірчанокислий (тіосульфат натрію) 5-водний за .
Калій хлористий за
Бром згідно з
Сіль динатрієва етилендіамін- ,
,
,
-Тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за
Ртуть марки Р0 згідно з
Полярографічний фон: 200 г хлористого калію і 1 г трилону Б розчиняють у дистильованій воді. Розчин переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. . рН розчину встановлюють 2,8 (по індикаторному папері) розчином соляної кислоти концентрацією 3 моль/дм
.
Спирт етиловий технічний ректифікований за
Телур високої чистоти.
Розчин телуру основний: 100 мг телуру розчиняють у 20 см перегнаної соляної кислоти з додаванням азотної кислоти краплями при нагріванні. Розчин переводять у мірну колбу місткістю 1 дм.
і доводять до мітки дистльованою водою.
1 см розчину містить 100 мкг телуру.
Розчин телуру робітник: 10 см основного розчину телуру заливають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають полярографічним фоном до мітки і перемішують.
1 см розчину містить 10 мкг телуру.
Розбавлені робочі розчини телуру готують послідовним розведенням полярографічних фонів в об'ємному відношенні 1:9 в день вживання.
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Розчин проби
Наважку галію масою 1 г розчиняють при нагріванні 10 см зворотної царської горілки в тиглі місткістю 50 см
під годинниковим склом. Отриманий розчин упарюють насухо. Потім проводять денітрацію залишку на водяній бані. Для цього залишок обробляють спочатку дистильованою водою, а потім мурашиною кислотою, яку обережно доливають по краплях. Після повного припинення виділення жовтої пари оксидів азоту, залишок ще двічі обробляють мурашиною кислотою (порціями по 2 см
). Потім вміст у тиглі обробляють 4 рази дистильованою водою порціями по 5 см
обмиваючи стінки тигля і кожного разу випаровуючи вміст тигля насухо на водяній бані. Під кінець має зникнути запах мурашиної кислоти.
Сухий залишок розчиняють у 10 см розчину гідроксиламіну гідрохлориду. Розчин переводять у пробірку місткістю 15 см
. Пробірку поміщають у киплячу водяну лазню. До розчину додають тричі по 1 см
розчину сірчано-кислого натрію з інтервалом в 1 год. Пробірку витримують в киплячій бані ще 2 год і залишають на ніч. На наступний день осад сірки фільтрують через фільтр «біла стрічка» і послідовно промивають 15 разів промивною рідиною і 10 разів бідистильованою водою.
Відмитий осад переводять бідистильованою водою (15-20 см ) в тигель місткістю 50 см
. Туди ж додають 1 см
сірчаної кислоти (1:1), 0,2 см
насиченого розчину хлористого калію та п'ять крапель брому. Розчин упарюють на піщаній бані насухо. Обробку бромом повторюють, якщо сухий залишок містить темні включення. Сухий залишок прожарюють на плитці потужністю 800 Вт до повного зникнення запаху триоксиду
сірки.
3.2. Полярографування
У охолоджений тигель з осадом додають 25 см полярографічні фону. Тигель трохи нагрівають до повного розчинення осаду, охолоджують вміст і переводять його в мірний циліндр місткістю 25 см.
. Доводять об'єм розчину до мітки бідистильованою водою. Полярографування аналізованого розчину ведуть у комірці полярографа з виносним анодним відділенням. Розмір стаціонарної ртутної краплі повинен відповідати 20 поділу годинникового індикатора полярографа. Потенціал накопичення мінус 0,6, тривалість накопичення 1-3 хв. Розгортка катодна 5 мВ/с. Потенціал піку телуру близько мінус 0,80 ст.
3.3. Розшифровка вольтамперограм
Висоту піка вимірюють по вертикалі, проведеної через вершину піку по перетину з дотичної, що з'єднує основи гілок піку. Кожна з висот піку не повинна відрізнятись від середнього арифметичного значення висоти більш ніж на 0,2
. Якщо висота першого піку відрізняється від середнього значення
більш ніж на 0,2
, то висоту першого піку не враховують.
Масову частку телуру в пробі визначають методом добавок. Добавку розведеного робочого розчину телуру об'ємом не більше 0,3 см вводять у весь обсяг полярографованого розчину.
Розчин з добавкою полярографують так само, як аналізований розчин. Добавка повинна збільшувати масу телуру в полярографованому розчині і висоту піку в 2-3 рази, якщо масова частка телуру в пробі , Обчислена за п. 4.1, не менше 5·10
%. При меншому вмісті телуру в пробі добавка має бути 0,05 мкг телуру.
З кожною серією проб проводять два контрольні досліди.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку телуру ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - маса телуру в добавці, мкг,
- середня арифметична висота піку полярографованого розчину проби за вирахуванням середньоарифметичного значення висоти піку телуру в контрольному досвіді, мм,
- маса навішування галію в полярографованому розчині, г,
- середня арифметична висота піку розчину проби з добавкою за вирахуванням середньоарифметичного значення висоти піку телуру в контрольному досвіді, мм,
- Об'єм полярографованого розчину проби 25 см
,
- Об'єм добавки, см
.
4.2. За результат аналізу приймають середнє арифметичне значення двох результатів паралельних визначень, проведених окремих наважок.
4.3. Розбіжності двох результатів паралельних визначень, що допускаються, і двох результатів аналізу (різниця більшого і меншого) з довірчою ймовірністю 0,95 наведено у таблиці.
Масова частка телуру, % | Розбіжність, що допускається, % |
5·10 | 3·10 |
1,0·10 | 0,5 · 10 |
5·10 | 2·10 |
1,0·10 | 0,3 · 10 |
Допустимі розбіжності для проміжних масових часток телуру розраховують методом лінійної інтерполяції.
4.4. Контроль правильності аналізу проводять методом добавок за