ГОСТ 4658-73
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 4658-73 Ртуть. Технічні умови (зі змінами N 1-6)
ГОСТ 4658-73
Група В51
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РТУТЬ
Технічні умови
Меркурій. Specifications
ОКП 17 2831
Дата введення 1975-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
3. ВЗАМІН
4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту |
ГОСТ 12.1.005-88 | 1a.1; 1a.3 |
ГОСТ 12.1.007-76 | 1a.1; 1a.3 |
ГОСТ 12.3.009-76 | 1a.9 |
ГОСТ 12.4.121-83 | 1a.8 |
ГОСТ 2991-85 | 4.1 |
ГОСТ 3118-77 | 1a.7 |
ГОСТ 4159-79 | 3.6 |
ГОСТ 4232-74 | 3.6 |
ГОСТ 5960-72 | 4.1 |
ГОСТ 7933-89 | 4.1 |
ГОСТ 9147-80 | 3.6 |
ГОСТ 11125-84 | 1.6; 3.5 |
ГОСТ 12923-82 | 4.1 |
ГОСТ 14192-96 | 4.2; 4.4; 4.7 |
ГОСТ 19433-88 | 2.1; 4.2; 4.4; 4.7 |
ГОСТ 19908-90 | 3.6 |
ГОСТ 20490-75 | 1a.7 |
ГОСТ 24634-81 | 4.1 |
ГОСТ 26319-84 | 4.1 |
5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 10-93)
6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, 3, 4, 5, 6, затвердженими у вересні 1975 р., серпні 1979 р., грудні 1984 р., липні 1987 р., червні 1989 р., лютому 1 ІУС 10-75, 9-79, 3-85, 11-87, 11-89, 10-93)
Цей стандарт встановлює вимоги до ртуті, що виготовляється для потреб народного господарства та експорту.
Ртуть застосовують як легуючий елемент для виробництва напівпровідникових матеріалів, у вакуум-електротехніці, при виробництві контрольно-вимірювальних приладів, ртутно-цинкових джерел струму, реактивів, фармацевтичних препаратів, а також у хімічній, металургійній та інших галузях промисловості.
(Змінена редакція, Зм. N 5).
1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
1.1. Ртуть повинна виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.
Ртуть виготовляють марок Р0, P1, P2 та Р3.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
1.2. Кількість основної речовини та нелетючого залишку має відповідати зазначеному в таблиці.
Марка | Код ОКП | Ртуть, %, не менше | Нелеткий залишок, %, трохи більше |
Р0 | 17 2831 0001 07 | 99,9997 | 0,0003 |
Р1 | 17 2831 0002 06 | 99,999 | 0,001 |
P2 | 17 2831 0003 05 | 99,99 | 0,01 |
Р3 | 17 2831 0004 04 | 99,9 | 0,1 |
(Змінена редакція, Зм. N 2, 3, 5).
1.3. Ртуть усіх марок повинна мати сріблясто-білий колір та не містити механічних домішок. На поверхні ртуті марки Р0 не повинно бути плівок.
1.4. Ртуть марок Р0, Р1 та P2 не повинна залишати слідів на стінках скляної посудини, на білому гладкому папері або на фарфоровій гладкій пластинці.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
1.5. (Виключений, Зм. N 3).
1.6. Ртуть усіх марок має повністю розчинятися в азотній кислоті щільністю 1,2 г/см. за
1a. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
1a.1. Ртуть за рівнем впливу на організм людини відноситься до 1-го класу небезпеки відповідно до вимог
1а.2. Найбільшу небезпеку становлять ртутні пари, джерелом яких є відкрита поверхня ртуті.
Ртуть викликає гострі та хронічні отруєння, проникаючи в організм через органи дихання, травний тракт, слизові оболонки та шкіру.
Хронічні форми ртутної інтоксикації виражаються у поразці центральної нервової системи.
1а.3. Гранично допустима концентрація ртуті у повітрі робочої зони за
Повітряне середовище робочої зони слід контролювати відповідно до вимог
Аналіз проб повітря на вміст ртуті слід проводити за методиками, розробленими Міністерством охорони здоров'я СРСР.
1а.4. Ртуть при дії надлишку хлору здатна утворювати токсичну сполуку, яка відноситься до 1-го класу небезпеки.
1а.5. Всі залишки ртуті повинні бути зібрані в судини, що герметично закриваються, і поміщені під витяжку.
1а.6. Розлита ртуть повинна бути зібрана механічними способами (змив водою, засмоктування за допомогою вакууму, збирання амальгамованої мідної пластинкою
1а.7. Для демеркуризації приміщення підлоги та стіни повинні бути промиті гарячою підлуженою водою, а потім оброблені розчином марганцевокислого калію за
1а.8. При виконанні робіт з ртуттю на відкритих майданчиках при утриманні ртуті у повітрі робочої зони вище ГДК слід користуватися протиртутними протигазами марки Г згідно з
1а.9. Вантажно-розвантажувальні роботи з ртуттю повинні виконуватись відповідно до вимог
Розд.1а. (Запроваджено додатково, Зм. N 3).
2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
2.1. Ртуть приймають партіями. Партія повинна складатися з ртуті однієї марки та супроводжуватися одним документом про якість, що містить:
товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;
марку ртуті;
Результати випробовувань;
номер партії та дату виготовлення;
масу нетто та брутто;
кількість місць;
номер балонів, що увійшли до партії;
друк та підпис відділу технічного контролю (у разі тривалого зберігання);
позначення цього стандарту;
знак небезпеки згідно з
Супровідна документація на ртуть для експорту оформляється відповідно до вимог зовнішньоекономічної організації.
Маса партії ртуті марки Р0 має бути не більше 1000 кг, ртуті марок P1, P2 та Р3 – не більше 1725 кг.
(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).
2.2. Для визначення якості ртуті відбирають кожну п'яту одиницю продукції, але не менше ніж три одиниці.
Для визначення якості ртуті на підприємстві-виробнику допускається відбір проб повним перетином струменя ртуті при заповненні кожного п'ятого місця.
2.3. При отриманні незадовільних результатів випробувань ртуті проводять повторні випробування на відібраній вибірці. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.
2.2-2.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).
3. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ
3.1. Від кожної відібраної одиниці продукції скляною піпеткою або автоматичним пробовідбірником марки АПО-1 відбирають точкові проби, які з'єднують у об'єднані проби. Маса об'єднаної проби для ртуті марок Р0, P1 – не менше 300 г, ртуті марки P2 – не менше 150 г, ртуті марки Р3 – не менше 50 г. Об'єднану пробу ділять на дві частини: одну частину призначають для перевірки ртуті на відповідність вимогам цього стандарту, іншу - зберігають у скляній ампулі або в інший спосіб, що забезпечує збереження якості продукції на підприємстві-виробнику протягом 3 місяців на випадок виникнення розбіжностей в оцінці якості.
(Змінена редакція, Зм. N 3, 5, 6).
3.2. Пробу ртуті марок Р0, Р1 та P2 перед випробуванням фільтрують у чисту скляну посудину через замшу або фільтрувальний папір. Фільтрувальний папір складають у вигляді конуса і проколюють 15-25 отворів тонким шпилькою діаметром не більше 0,5 мм. На замші чи папері не повинні залишатися механічні забруднення.
3.3. Проба ртуті при струшуванні повинна залишати слідів на стінках чистої скляної судини.
3.2, 3.3. (Змінена редакція, Зм. N 3, 5).
3.4. Пробу виливають на білий папір або фарфорову пластинку. На папері чи платівці не повинно залишатися жодних слідів. Ртуть повинна утворювати круглі кульки, що легко зливаються в загальну масу.
3.5. Для перевірки розчинності 5-10 г ртуті розчиняють 100 см азотної кислоти щільністю 1,2 г/см за
3.4, 3.5. (Змінена редакція, Зм. N 3).
3.6. Масову частку ртуті визначають за різницею 100% та вмістом нелетючого залишку. Схема установки для сублімації ртуті наведена на кресленні. Установка для сублімації ртуті складається з форвакуумного насоса 1, що забезпечує швидкість евакуації газів із зони піролізу 6-10 дм /хв, вхідного отвору 2, тигля 3 з аналізованої ртуттю, електронагрівача 4, з терморегулятором, що дозволяє фіксувати температуру нагріву 300-600 °С, герметичної сталевої камери 5 з нержавіючої сталі, товщиною стінок не менше 4 мм (в кришку елемент, що дозволяє підтримувати температуру кришки 80-100 °С), вихідного отвору з камери 6, сталевого газоходу 7, конденсатора 8, приймальної камери 9, гумового газоходу 10, колби Бунзена 11 місткістю 3-5 дм , заповненої розчином Полежаєва (2,5 г йоду за
Установка для сублімації ртуті
Допускається застосування іншого апаратурного оформлення схеми без зміни основних параметрів сублімації ртуті: швидкості евакуації газів 6-10 дм /хв, температури сублімації 330-350 °С і прожарювання 490-510 °С.
Метод визначення вмісту нелетючого залишку заснований на сублімації ртуті з подальшим зважуванням нелетючого залишку.
Для аналізу використовують порцелянові тиглі за
Фарфорові тиглі зважують на вагах марки ВЛА-200 г або інших, що забезпечують точність зважування 0,0005 г, кварцові тиглі - на вагах марки ВЛР-20 г або інших, що забезпечують точність зважування 0,00005 г. Розбіжності результатів зважування не повинні перевищувати зважування 0,0005 г для ваг ВЛА-200 г та 0,00005 г - для ваг ВЛР-20 г.
За результат зважування тиглів приймають середнє арифметичне результати двох зважувань.
Наважку масою 100 г для ртуті марок Р1 і Р0, 50 г для ртуті марки Р2 і 10 г для ртуті марки Р3 поміщають в тиглі в сталеву герметичну камеру і виганяють на установці, наведеній на кресленні.
Ртуть відганяють при температурі 330-350 ° С, поки в тиглі не залишиться 1-2 г ртуті.
Потім тигель з ртуттю прожарюють до постійної маси при температурі 490-510 ° С і зважують щонайменше два рази.
Розбіжності результатів двох зважувань повинні перевищувати для ртуті марок: Р0 — 0,00005 р; Р1 - 0,0005 г; Р2, Р3 - 0,005 р.
За результат вимірювання маси нелетючого залишку приймають середнє арифметичне результати двох зважувань.
При обробці результатів масову частку нелетючого залишку ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса тигля з нелетким залишком, г;
- Маса тигля, г;
- Маса навішування ртуті, р.
Розбіжності результатів вимірювань масової частки нелетючого залишку, що допускаються, при довірчій ймовірності не повинні перевищувати значень для ртуті марки Р0, P1 – 0,0002%; Р2 - 0,002%; Р3 - 0,015%.
(Змінена редакція, Зм. N 5).
3.7. Перевірку ртуті марки Р0 на наявність плівок проводять після контрольного зберігання протягом 3 діб.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
4. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
4.1. Ртуть марок Р1, Р2 та Р3 розливають у сталеві балони, що вміщають по 34,5 кг ртуті, виготовлені за нормативно-технічною документацією.
Кожен балон закривають пробкою, що щільно загвинчується, з прокладкою з фторпластового матеріалу товщиною не менше 0,15 мм.
При тривалому зберіганні балони пломбують.
Балони транспортують у спеціалізованих піддонах NI та N II виконання 00, виготовлених за нормативно-технічною документацією.
Ртуть марки Р0 розливають у балони з товстостінного скла, що містять 5,0 кг ртуті, виготовлені за нормативно-технічною документацією. Допускається в балони з товстостінного скла розлив ртуті марок Р1 та Р2.
Балони з товстостінного скла закривають металевою кришкою з прокладкою з пластикату
Ртуть марки Р1 для медичних цілей розливають у флакони, що містять 50 г ртуті. Флакони закривають поліетиленовими пробками та кришкою.
Кожен флакон поміщають у полімерну банку типу 1А місткістю 30 см і ущільнюють алігніном за
Ртуть у сталевих балонах, призначена для експорту, упаковується у щільні дерев'яні ящики типу Ш-2, що забезпечують щільне закріплення балонів та виготовлені за нормативно-технічною документацією відповідно до вимог
Ртуть у металевих та скляних балонах, призначену на експорт, допускається упаковувати у спеціалізовані піддони N II виконань 00 та 01, виготовлені за нормативно-технічною документацією та відповідно до вимог
4.2. На циліндричну частину сталевих балонів та на маркувальні ярлики скляних балонів наносять знак небезпеки за
товарний знак або товарний знак та найменування підприємства-виробника;
марка ртуті;
номер партії;
маса нетто та брутто;
дата виготовлення;
номер документа про якість;
номер балона;
позначення цього стандарту.
На кожен флакон має бути наклеєна етикетка із зазначенням:
найменування продукції;
марки ртуті;
маси ртуті у грамах.
Допускається наносити маркування сталевих балонів на маркувальні ярлики за
4.1, 4.2. (Змінена редакція, Зм. N 5, 6).
4.3. (Виключений, Зм. N 3).
4.4. Транспортне маркування спеціалізованих піддонів проводиться за
(Змінена редакція, Зм. N 5).
4.4а. На кожен піддон додатково мають бути нанесені написи:
найменування та марка продукції;
номер партії;
кількість балонів чи пачок у піддоні;
Номер документа;
дата виготовлення;
позначення цього стандарту.
(Змінена редакція, Зм. N 6).
4.5. (Виключений, Зм. N 3).
4.6. На експорт і тривале зберігання ртуть відвантажують у сталевих балонах по 34,5 кг.
Ртуть марки Р0, призначену на експорт, відвантажують у балонах із товстостінного скла.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 3, 5, 6).
4.7. Маркування ртуті, призначеної на експорт, наноситься на циліндричну частину сталевих балонів та на маркувальні ярлики скляних балонів за
знак небезпеки для класу 8 за
класифікаційного шифру 8373;
серійного номера ООН - 2809;
найменування та марки ртуті;
дати виготовлення.
(Змінена редакція, Зм. N 6).
4.8. (Виключений, Зм. N 3).
4.9. Ртуть, упаковану відповідно до п. 4.1, транспортують дрібними відправками на критому рухомому складі та морським транспортом відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.
(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).
4.10. Ртуть зберігають в упаковці підприємства-виробника в закритому приміщенні з відносною вологістю не нижче 30% і не більше 50 °C.
4.11. (Виключений, Зм. N 5).
5. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ
5.1. Підприємство-виробник гарантує відповідність ртуті вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем умов зберігання, встановлених стандартом.
5.2. Гарантійний термін зберігання ртуті марок Р1 та Р2 – 2 роки, ртуті марки Р0 – 3 роки, ртуті марки Р3 – не обмежений.
(Змінена редакція, Зм. N 5).
Розд.6. (Виключений, Зм. N 3).