ГОСТ 4658-73

ГОСТ 4658-73 Ртуть. Технічні умови (зі змінами N 1-6)

ГОСТ 4658-73

Група В51

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РТУТЬ

Технічні умови

Меркурій. Specifications

ОКП 17 2831

Дата введення 1975-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 30.05.73 N 1373

3. ВЗАМІН ГОСТ 4658–49

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 10-93)

6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, 3, 4, 5, 6, затвердженими у вересні 1975 р., серпні 1979 р., грудні 1984 р., липні 1987 р., червні 1989 р., лютому 1 ІУС 10-75, 9-79, 3-85, 11-87, 11-89, 10-93)


Цей стандарт встановлює вимоги до ртуті, що виготовляється для потреб народного господарства та експорту.

Ртуть застосовують як легуючий елемент для виробництва напівпровідникових матеріалів, у вакуум-електротехніці, при виробництві контрольно-вимірювальних приладів, ртутно-цинкових джерел струму, реактивів, фармацевтичних препаратів, а також у хімічній, металургійній та інших галузях промисловості.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.1. Ртуть повинна виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

Ртуть виготовляють марок Р0, P1, P2 та Р3.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1.2. Кількість основної речовини та нелетючого залишку має відповідати зазначеному в таблиці.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 3, 5).

1.3. Ртуть усіх марок повинна мати сріблясто-білий колір та не містити механічних домішок. На поверхні ртуті марки Р0 не повинно бути плівок.

1.4. Ртуть марок Р0, Р1 та P2 не повинна залишати слідів на стінках скляної посудини, на білому гладкому папері або на фарфоровій гладкій пластинці.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1.5. (Виключений, Зм. N 3).

1.6. Ртуть усіх марок має повністю розчинятися в азотній кислоті щільністю 1,2 г/см. за ГОСТ 11125 .

1a. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1a.1. Ртуть за рівнем впливу на організм людини відноситься до 1-го класу небезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.007.

1а.2. Найбільшу небезпеку становлять ртутні пари, джерелом яких є відкрита поверхня ртуті.

Ртуть викликає гострі та хронічні отруєння, проникаючи в організм через органи дихання, травний тракт, слизові оболонки та шкіру.

Хронічні форми ртутної інтоксикації виражаються у поразці центральної нервової системи.

1а.3. Гранично допустима концентрація ртуті у повітрі робочої зони за ГОСТ 12.1.005 – 0,01 мг/м .

Повітряне середовище робочої зони слід контролювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007.

Аналіз проб повітря на вміст ртуті слід проводити за методиками, розробленими Міністерством охорони здоров'я СРСР.

1а.4. Ртуть при дії надлишку хлору здатна утворювати токсичну сполуку, яка відноситься до 1-го класу небезпеки.

1а.5. Всі залишки ртуті повинні бути зібрані в судини, що герметично закриваються, і поміщені під витяжку.

1а.6. Розлита ртуть повинна бути зібрана механічними способами (змив водою, засмоктування за допомогою вакууму, збирання амальгамованої мідної пластинкою тощо ) з обов'язковою подальшою хімічною обробкою місця, на якому вона була пролита.

1а.7. Для демеркуризації приміщення підлоги та стіни повинні бути промиті гарячою підлуженою водою, а потім оброблені розчином марганцевокислого калію за ГОСТ 20490 та соляною кислотою за ГОСТ 3118 (на 1 дм води 1 г марганцевокислого калію та 5 см концентрованої соляної кислоти) або 20%-ним розчином хлорного заліза НТД.

1а.8. При виконанні робіт з ртуттю на відкритих майданчиках при утриманні ртуті у повітрі робочої зони вище ГДК слід користуватися протиртутними протигазами марки Г згідно з ГОСТ 12.4.121.

1а.9. Вантажно-розвантажувальні роботи з ртуттю повинні виконуватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009.

Розд.1а. (Запроваджено додатково, Зм. N 3).

2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

2.1. Ртуть приймають партіями. Партія повинна складатися з ртуті однієї марки та супроводжуватися одним документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

марку ртуті;

Результати випробовувань;

номер партії та дату виготовлення;

масу нетто та брутто;

кількість місць;

номер балонів, що увійшли до партії;

друк та підпис відділу технічного контролю (у разі тривалого зберігання);

позначення цього стандарту;

знак небезпеки згідно з ГОСТ 19433 , класифікаційний шифр 8373.

Супровідна документація на ртуть для експорту оформляється відповідно до вимог зовнішньоекономічної організації.

Маса партії ртуті марки Р0 має бути не більше 1000 кг, ртуті марок P1, P2 та Р3 – не більше 1725 кг.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

2.2. Для визначення якості ртуті відбирають кожну п'яту одиницю продукції, але не менше ніж три одиниці.

Для визначення якості ртуті на підприємстві-виробнику допускається відбір проб повним перетином струменя ртуті при заповненні кожного п'ятого місця.

2.3. При отриманні незадовільних результатів випробувань ртуті проводять повторні випробування на відібраній вибірці. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

2.2-2.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

3. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

3.1. Від кожної відібраної одиниці продукції скляною піпеткою або автоматичним пробовідбірником марки АПО-1 відбирають точкові проби, які з'єднують у об'єднані проби. Маса об'єднаної проби для ртуті марок Р0, P1 – не менше 300 г, ртуті марки P2 – не менше 150 г, ртуті марки Р3 – не менше 50 г. Об'єднану пробу ділять на дві частини: одну частину призначають для перевірки ртуті на відповідність вимогам цього стандарту, іншу - зберігають у скляній ампулі або в інший спосіб, що забезпечує збереження якості продукції на підприємстві-виробнику протягом 3 місяців на випадок виникнення розбіжностей в оцінці якості.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5, 6).

3.2. Пробу ртуті марок Р0, Р1 та P2 перед випробуванням фільтрують у чисту скляну посудину через замшу або фільтрувальний папір. Фільтрувальний папір складають у вигляді конуса і проколюють 15-25 отворів тонким шпилькою діаметром не більше 0,5 мм. На замші чи папері не повинні залишатися механічні забруднення.

3.3. Проба ртуті при струшуванні повинна залишати слідів на стінках чистої скляної судини.

3.2, 3.3. (Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

3.4. Пробу виливають на білий папір або фарфорову пластинку. На папері чи платівці не повинно залишатися жодних слідів. Ртуть повинна утворювати круглі кульки, що легко зливаються в загальну масу.

3.5. Для перевірки розчинності 5-10 г ртуті розчиняють 100 см азотної кислоти щільністю 1,2 г/см за ГОСТ 11125 за 35-40 °С.

3.4, 3.5. (Змінена редакція, Зм. N 3).

3.6. Масову частку ртуті визначають за різницею 100% та вмістом нелетючого залишку. Схема установки для сублімації ртуті наведена на кресленні. Установка для сублімації ртуті складається з форвакуумного насоса 1, що забезпечує швидкість евакуації газів із зони піролізу 6-10 дм /хв, вхідного отвору 2, тигля 3 з аналізованої ртуттю, електронагрівача 4, з терморегулятором, що дозволяє фіксувати температуру нагріву 300-600 °С, герметичної сталевої камери 5 з нержавіючої сталі, товщиною стінок не менше 4 мм (в кришку елемент, що дозволяє підтримувати температуру кришки 80-100 °С), вихідного отвору з камери 6, сталевого газоходу 7, конденсатора 8, приймальної камери 9, гумового газоходу 10, колби Бунзена 11 місткістю 3-5 дм , заповненої розчином Полежаєва (2,5 г йоду за ГОСТ 4159 та 30 г йодиду калію за ГОСТ 4232 розчиняють у 1 дм дистильованої води).

Установка для сублімації ртуті

Допускається застосування іншого апаратурного оформлення схеми без зміни основних параметрів сублімації ртуті: швидкості евакуації газів 6-10 дм /хв, температури сублімації 330-350 °С і прожарювання 490-510 °С.

Метод визначення вмісту нелетючого залишку заснований на сублімації ртуті з подальшим зважуванням нелетючого залишку.

Для аналізу використовують порцелянові тиглі за ГОСТ 9147 та кварцові за ГОСТ 19908 . Для ртуті марки Р0 використовують кварцові тиглі, для марки Р1 – кварцові або порцелянові, для марок Р2 та Р3 – порцелянові. Тиглі попередньо прожарюють при температурі 490-510 °С, зважують не менше двох разів і поміщають в ексікатор.

Фарфорові тиглі зважують на вагах марки ВЛА-200 г або інших, що забезпечують точність зважування 0,0005 г, кварцові тиглі - на вагах марки ВЛР-20 г або інших, що забезпечують точність зважування 0,00005 г. Розбіжності результатів зважування не повинні перевищувати зважування 0,0005 г для ваг ВЛА-200 г та 0,00005 г - для ваг ВЛР-20 г.

За результат зважування тиглів приймають середнє арифметичне результати двох зважувань.

Наважку масою 100 г для ртуті марок Р1 і Р0, 50 г для ртуті марки Р2 і 10 г для ртуті марки Р3 поміщають в тиглі в сталеву герметичну камеру і виганяють на установці, наведеній на кресленні.

Ртуть відганяють при температурі 330-350 ° С, поки в тиглі не залишиться 1-2 г ртуті.

Потім тигель з ртуттю прожарюють до постійної маси при температурі 490-510 ° С і зважують щонайменше два рази.

Розбіжності результатів двох зважувань повинні перевищувати для ртуті марок: Р0 — 0,00005 р; Р1 - 0,0005 г; Р2, Р3 - 0,005 р.

За результат вимірювання маси нелетючого залишку приймають середнє арифметичне результати двох зважувань.

При обробці результатів масову частку нелетючого залишку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса тигля з нелетким залишком, г;

- Маса тигля, г;

- Маса навішування ртуті, р.

Розбіжності результатів вимірювань масової частки нелетючого залишку, що допускаються, при довірчій ймовірності не повинні перевищувати значень для ртуті марки Р0, P1 – 0,0002%; Р2 - 0,002%; Р3 - 0,015%.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

3.7. Перевірку ртуті марки Р0 на наявність плівок проводять після контрольного зберігання протягом 3 діб.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

4.1. Ртуть марок Р1, Р2 та Р3 розливають у сталеві балони, що вміщають по 34,5 кг ртуті, виготовлені за нормативно-технічною документацією.

Кожен балон закривають пробкою, що щільно загвинчується, з прокладкою з фторпластового матеріалу товщиною не менше 0,15 мм.

При тривалому зберіганні балони пломбують.

Балони транспортують у спеціалізованих піддонах NI та N II виконання 00, виготовлених за нормативно-технічною документацією.

Ртуть марки Р0 розливають у балони з товстостінного скла, що містять 5,0 кг ртуті, виготовлені за нормативно-технічною документацією. Допускається в балони з товстостінного скла розлив ртуті марок Р1 та Р2.

Балони з товстостінного скла закривають металевою кришкою з прокладкою з пластикату ГОСТ 5960 і транспортують у спеціалізованих піддонах NI і N II виконання 01, виготовлених за нормативно-технічною документацією.

Ртуть марки Р1 для медичних цілей розливають у флакони, що містять 50 г ртуті. Флакони закривають поліетиленовими пробками та кришкою.

Кожен флакон поміщають у полімерну банку типу 1А місткістю 30 см і ущільнюють алігніном за ГОСТ 12923 . Флакони, поліетиленові пробки та кришки, полімерні банки мають бути виготовлені за нормативно-технічною документацією. Банку з флаконом укладають у пачку, виготовлену за нормативно-технічною документацією з картону марки хром-ерзац за ГОСТ 7933 та транспортують у спеціалізованих піддонах NI та N II виконання 02, виготовлених за нормативно-технічною документацією.

Ртуть у сталевих балонах, призначена для експорту, упаковується у щільні дерев'яні ящики типу Ш-2, що забезпечують щільне закріплення балонів та виготовлені за нормативно-технічною документацією відповідно до вимог ГОСТ 2991 , ГОСТ 24634 та ГОСТ 26319 .

Ртуть у металевих та скляних балонах, призначену на експорт, допускається упаковувати у спеціалізовані піддони N II виконань 00 та 01, виготовлені за нормативно-технічною документацією та відповідно до вимог ГОСТ 26319 .

4.2. На циліндричну частину сталевих балонів та на маркувальні ярлики скляних балонів наносять знак небезпеки за ГОСТ 19433 , класифікаційний шифр 8373 та написи:

товарний знак або товарний знак та найменування підприємства-виробника;

марка ртуті;

номер партії;

маса нетто та брутто;

дата виготовлення;

номер документа про якість;

номер балона;

позначення цього стандарту.

На кожен флакон має бути наклеєна етикетка із зазначенням:

найменування продукції;

марки ртуті;

маси ртуті у грамах.

Допускається наносити маркування сталевих балонів на маркувальні ярлики за ГОСТ 14192 .

4.1, 4.2. (Змінена редакція, Зм. N 5, 6).

4.3. (Виключений, Зм. N 3).

4.4. Транспортне маркування спеціалізованих піддонів проводиться за ГОСТ 14192 із нанесенням маніпуляційного знака «Верх, не кантувати», а також знаку небезпеки за ГОСТ 19433 класифікаційний шифр 8373.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

4.4а. На кожен піддон додатково мають бути нанесені написи:

найменування та марка продукції;

номер партії;

кількість балонів чи пачок у піддоні;

Номер документа;

дата виготовлення;

позначення цього стандарту.

(Змінена редакція, Зм. N 6).

4.5. (Виключений, Зм. N 3).

4.6. На експорт і тривале зберігання ртуть відвантажують у сталевих балонах по 34,5 кг.

Ртуть марки Р0, призначену на експорт, відвантажують у балонах із товстостінного скла.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3, 5, 6).

4.7. Маркування ртуті, призначеної на експорт, наноситься на циліндричну частину сталевих балонів та на маркувальні ярлики скляних балонів за ГОСТ 14192 , ГОСТ 19433 із зазначенням:

знак небезпеки для класу 8 за ГОСТ 19433 (чорт.8);

класифікаційного шифру 8373;

серійного номера ООН - 2809;

найменування та марки ртуті;

дати виготовлення.

(Змінена редакція, Зм. N 6).

4.8. (Виключений, Зм. N 3).

4.9. Ртуть, упаковану відповідно до п. 4.1, транспортують дрібними відправками на критому рухомому складі та морським транспортом відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

4.10. Ртуть зберігають в упаковці підприємства-виробника в закритому приміщенні з відносною вологістю не нижче 30% і не більше 50 °C.

4.11. (Виключений, Зм. N 5).

5. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ

5.1. Підприємство-виробник гарантує відповідність ртуті вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем умов зберігання, встановлених стандартом.

5.2. Гарантійний термін зберігання ртуті марок Р1 та Р2 – 2 роки, ртуті марки Р0 – 3 роки, ртуті марки Р3 – не обмежений.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

Розд.6. (Виключений, Зм. N 3).