ГОСТ Р 56308-2014

ГОСТ Р 56308-2014 Срібло. Метод атомно-абсорбційного аналізу

ГОСТ Р 56308-2014

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

СРІБЛО

Метод атомно-абсорбційного аналізу

Silver. Method of atomic-absorption analysis

ГКС 77.120.99
ОКСТУ 1709

Дата введення 2015-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНО Відкритим акціонерним товариством «Іргіредмет» (ВАТ «Іргіредмет»), Державним науковим центром Державного науково-дослідного та проектного інституту редкометалевої промисловості (ГНЦ Гіредмет), Відкритим акціонерним товариством «Красноярський завод кольорових металів імені В.Н.Гулі» Червоноцвітмет»)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 304 "Благородні метали, сплави, промислові ювелірні вироби з них, вторинні ресурси, що містять шляхетні метали"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 12 грудня 2014 р. N 1994-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Правила застосування цього стандарту встановлені у ГОСТ Р 1.0-2012 (розділ 8). Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному (станом на 1 січня поточного року) інформаційному покажчику «Національні стандарти», а офіційний текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковано у найближчому випуску інформаційного покажчика «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет (gost.ru)

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на афіноване срібло з масовою часткою срібла не менше 99,8%.

Стандарт встановлює метод атомно-абсорбційного визначення домішок: алюмінію, вісмуту, заліза, золота, кадмію, кобальту, магнію, марганцю, міді, миш'яку, нікелю, олова, паладію, платини, родію, свинцю, селену, сурми, телуру, титану, хрому та цинку в афінованому сріблі. Вимоги до хімічного складу срібла встановлені ГОСТ 28595 .

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ 123-2008 Кобальт. Технічні умови

ГОСТ 804-93 Магній первинний у чушках. Технічні умови

ГОСТ 849-2008 Нікель первинний. Технічні умови

ГОСТ 859-2014 Мідь. Марки

ГОСТ 860-75 Олово. Технічні умови

ГОСТ 1089-82 Сурма. Технічні умови

ГОСТ 1467-93 Кадмій. Технічні умови

ГОСТ 1770-74 (ISO 1042-83, ISO 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 3640-94 Цинк. Технічні умови

ГОСТ 3778-98 Свинець. Технічні умови

ГОСТ 4055-78 Реактиви. Нікель (II) 6-водний азотнокислий. Технічні умови

ГОСТ 4456-75 Реактиви. Кадмій сірчанокислий. Технічні умови

ГОСТ 5457-75 Ацетилен розчинений та газоподібний технічний. Технічні умови

ГОСТ 5817-77 Реактиви. Кислота винна. Технічні умови

ГОСТ 5905-2004 (ІСО 10387:1994) Хром металевий. Технічні вимоги та умови постачання

ГОСТ 6008-90 Марганець металевий та марганець азотований. Технічні умови

ГОСТ 6835-2002 Золото та сплави на його основі. Марки

ГОСТ 10157-79 Аргон газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови

ГОСТ 10928-90 Вісмут. Технічні умови

ГОСТ 11069-2001 Алюміній первинний. Марки

ГОСТ 11125-84 Кислота азотна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 12342-81 Родій у порошку. Технічні умови

ГОСТ 13610-79 Залізо карбонільне радіотехнічне. Технічні умови

ГОСТ 14261-77 Кислота соляна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 14262-78 Кислота сірчана особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 17614-80 Телур технічний. Технічні умови

ГОСТ 17746-96 Титан губчастий. Технічні умови

ГОСТ 18289-78 Реактиви. Натрій вольфрамовокислий 2-водний. Технічні умови

ГОСТ 20448-90 Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови

ГОСТ 22861-93 Свинець високої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 23620-79 Ніобія п'ятиокис. Технічні умови

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 28058-89 Золото у злитках. Технічні умови

ГОСТ 28595-90 Срібло у зливках. Технічні умови

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 31290-2005 Платина афінована. Технічні умови

ГОСТ 31291-2005 Паладій афінований. Технічні умови

ГОСТ Р 8.563-2009 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики (методи) вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення

ГОСТ Р ИСО 5725-3-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 3. Проміжні показники прецизійності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-4-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 4. Основні методи визначення правильності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично

ГОСТ Р 52244-2004 Паладій афінований. Технічні умови

ГОСТ Р 52245-2004 Платина афінована. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52361-2005 Контроль об'єкта аналітичний. терміни та визначення

ГОСТ Р 52501-2005 (ІСО 3696:1987) Вода для лабораторного аналізу. Технічні умови

ГОСТ Р 52599-2006 Дорогоцінні метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо замінений стандарт посилання, на який дано недатоване посилання, рекомендується використовувати діючу версію цього стандарту з урахуванням усіх внесених до цієї версії змін. Якщо замінений стандарт, на який дано датоване посилання, то рекомендується використовувати версію цього стандарту із зазначеним вище роком затвердження (прийняття). Якщо після затвердження цього стандарту до посилального стандарту, на який дано датоване посилання, внесено зміну, що стосується положення, на яке дано посилання, то це положення рекомендується застосовувати без урахування цієї зміни. Якщо стандарт посилається без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, рекомендується застосовувати в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни за ГОСТ Р 8.563, ГОСТ Р ІСО 5725-1, ГОСТ Р 52361 та рекомендаціями [1].

4 Сутність методу

Метод цього стандарту заснований на випаровуванні та атомізації розчину в полум'ї газового пальника або графітового атомізатора (кювети), вимірюванні атомного поглинання аналітичних (резонансних) спектральних ліній визначених елементів-домішок та подальшому визначенні їх вмісту за градуювальними характеристиками. Метод дозволяє визначати вміст домішок у діапазонах, наведених у таблиці 1.


Таблиця 1 - Діапазони вимірювань масових часток визначених елементів

В процентах

5 Точність (правильність та прецизійність) методу

5.1 Показники точності методу

Показники точності методу: межі інтервалу, в якому з ймовірністю 0,95 знаходиться похибка будь-якого із сукупності результатів аналізу , стандартні відхилення повторюваності та відтворюваності , стандартні відхилення проміжної прецизійності значення межі повторюваності межі проміжної прецизійності та межі відтворюваності - Залежно від масової частки визначається елемента-домішки наведені в таблиці 2.


Таблиця 2 - Показники точності методу ( 0,95)

Для проміжних значень масових часток визначених елементів значення показників точності знаходять методом лінійної інтерполяції за формулою

, (1)

де - Значення показника точності для результату аналізу ; %;

, — значення показників точності, що відповідають нижньому та верхньому рівням масових часток визначених елементів, між якими знаходиться результат аналізу, %;

- Результат аналізу, %;

, - нижній і верхній рівні масових часток елементів, між якими є результат аналізу, %.

5.2 Правильність

Систематична похибка методу за рівня значимості 5%, встановлена відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-4, на всіх рівнях масових часток визначених елементів незначна.

5.3 Прецизійність

Діапазон двох результатів визначень, отриманих для однієї і тієї ж проби одним оператором з використанням одного і того ж обладнання в межах найкоротшого з можливих інтервалів часу, може перевищувати вказану в таблиці 2 межу повторюваності , встановлений відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-6, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

У межах однієї лабораторії два результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі проміжної прецизійності , встановленого відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-3, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

Результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані двома лабораторіями, можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі відтворюваності , встановленого відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-1, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

6 Вимоги

6.1 Загальні вимоги до методу аналізу, вимоги до забезпечення безпеки робіт, що виконуються - за ГОСТ Р 52599.

6.2 До виконання аналізу допускаються особи не молодші 18 років, навчені в установленому порядку та допущені до самостійної роботи на обладнанні, що використовується.

7 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, матеріали, реактиви

7.1 Засоби вимірів

Ваги лабораторні з похибкою виміру не більше ±0,0003 г.

Колби мірні 1-25-2, 1-50-2, 1-100-2, 2-25-2, 2-50-2, 2-100-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 .

Мензурки місткістю 50, 100, 250, 1000 см за ГОСТ 1770 .

Мікропіпетки поршневі місткістю 0,01; 0,02 та 0,05 см .

Піпетки 1-1-2-1, 1-1-2-2, 1-1-2-5, 1-1-2-10 за ГОСТ 29227 .

Спектрометр для атомно-абсорбційного аналізу з полум'яним та/або графітовим атомізаторами.

Спектральні лампи з порожнистим катодом для елементів і/або безелектродні газорозрядні лампи для визначення вісмуту, миш'яку, олова, селену, сурми і телуру.

Циліндри мірні місткістю 10 см за ГОСТ 1770 .

7.2 Допоміжне обладнання

Пекти муфельна з терморегулятором з температурою нагрівання до 1000 °C.

Плита електрична із закритою спіраллю та регульованою температурою нагріву до 300 °C.

Шафа сушильна з температурою нагрівання до 150 °C.

7.3 Матеріали

Аргон газоподібний або рідкий згідно з ГОСТ 10157 .

Ацетилен розчинений та газоподібний за ГОСТ 5457 .

Вирви лабораторні за ГОСТ 25336 .

Ємності поліетиленові, поліпропіленові або тефлонові місткістю 50, 100 см .

Пропан-бутан у балонах технічний за ГОСТ 20448 .

Склянки скляні місткістю 100, 250 та 400 см за ГОСТ 25336 .

Скло годинникове.

Ступка агатова.

Тиглі корундові.

Фільтри паперові обеззолені «синя стрічка» та «біла стрічка» [2]*.
________________
* Поз.[2], [3], [5] див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

7.4 Реактиви

Алюміній металевий ГОСТ 11069 .

Барію пероксид (барію перекис) ос.ч. по [3].

Буферний розчин сірчанокислого кадмію з масовою концентрацією кадмію 5 г/дм : Наважку сірчанокислого кадмію масою 11,4 г поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см. , доливають 500 см води, перемішують до розчинення солі, доводять водою об'єм до мітки та перемішують.

Вісмут за ГОСТ 10928 .

Вода для лабораторного аналізу 1-го ступеня чистоти за ГОСТ Р 52501 (далі – вода).

Водна суспензія п'ятиокису ніобію з масовим співвідношенням 1:5: до навішування п'ятиокису ніобію масою 4,0 г додають 20 см. води та перемішують до стану суспензії.

Залізо карбонільне, радіотехнічне за ГОСТ 13610 .

Золото в злитках за ГОСТ 6835 чи ГОСТ 28058 з масовою часткою основної речовини не менше 99,99%.

Кадмій металевий згідно з ГОСТ 1467 .

Кадмій сірчанокислий згідно з ГОСТ 4456 .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 та розведена 1:1.

Кислота винна за ГОСТ 5817 розчин масовою концентрацією 10 г/дм .

Кислота сірчана особливої чистоти за ГОСТ 14262 та розбавлена 1:9.

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 і розбавлена 1:1, 1:5, 1:7, 1:20, 1:100.

Кобальт згідно з ГОСТ 123 .

Магній згідно з ГОСТ 804 .

Марганець металевий ГОСТ 6008 .

Мідь згідно з ГОСТ 859 .

Миш'як металевий особливої чистоти за [4].

Натрій вольфрамовокислий 2-водний за ГОСТ 18289 .

Нікель згідно з ГОСТ 849 .

Нікель азотнокислий 6-водний за ГОСТ 4055 .

Ніобія п'ятиокис за ГОСТ 23620 .

Олово за ГОСТ 860 .

Паладій афінований за ГОСТ Р 52244 чи ГОСТ 31291 з масовою часткою основної речовини не менше ніж 99,98%.

Платина афінована за ГОСТ Р 52245 чи ГОСТ 31290 з часткою основної речовини щонайменше 99,98%.

Розчин нікелю азотнокислого (модифікатор матриці) з масовою концентрацією нікелю 1 г/дм : навішування азотнокислого нікелю масою 0,494 г поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , додають 50 см води, перемішують до розчинення солі, доводять водою до мітки та перемішують.

Розчин вольфрамовокислого натрію з масовою концентрацією вольфраму 5 г/дм : навішування вольфрамовокислого натрію масою 0,897 г поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , додають 50 см води, що перемішують до розчинення солі, доводять до мітки водою і знову перемішують.

Родій у порошку за ГОСТ 12342 з часткою основної речовини щонайменше 99,97%.

Свинець високої чистоти за ГОСТ 22861 чи ГОСТ 3778 .

Селен технічний за ГОСТ 10298 .

Срібло високої чистоти [5].

Суміш соляної та азотної кислот у співвідношенні 3:1, свіжоприготовлена.

Сурма по ГОСТ 1089 .

Телур згідно з ГОСТ 17614 .

Титан губчастий за ГОСТ 17746 .

Хром металевий за ГОСТ 5905 .

Цинк згідно з ГОСТ 3640 .

Допускається застосування інших засобів вимірювань, допоміжного обладнання, матеріалів та реактивів за умови отримання метрологічних характеристик, що не поступаються зазначеним у таблиці 2.

Розчини реактивів по справжньому підрозділу зберігають у закритому скляному або поліетиленовому посуді за кімнатної температури, термін придатності розчинів не обмежується. При використанні розчинів, що зберігалися більше року, слід переконатися у відсутності осаду, пластівців, зміни кольору розчину. В іншому випадку розчини замінюють свіжоприготовленими.

8 Підготовка до аналізу

8.1 Приготування основних розчинів

У наведених нижче процедурах приготування основних розчинів вказані маси навішування матеріалів чистотою не нижче 99,96%. У разі використання реактивів чистотою нижче, ніж 99,96%, вводять виправлення маси навішування відповідно до масової частки основної речовини, зазначеної в паспорті на реактив.

Приготовлені розчини зберігають при кімнатній температурі в герметично закритих ємностях зі скла та/або пластику не більше одного року.

На ємностях з розчинами повинні бути наклеєні етикетки із зазначенням найменування або умовного позначення елементів, масової концентрації елементів та межі абсолютної похибки її встановлення, дати приготування та термін зберігання розчину.

8.1.1 Розчин із масовою концентрацією родію 2 мг/см

Наважку родію масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, ретельно перемішують в агатовій ступці з п'ятикратною кількістю пероксиду барію. Отриману суміш переносять у корундовий тигель, поміщають тигель холодну муфельну піч і спікають при температурі (850±50)°С протягом 2-3 год.

Тигель зі спеком охолоджують до кімнатної температури, переносять спік у склянку місткістю 250 см. змочують його водою і обробляють розчином соляної кислоти 1:1. Склянку нагрівають на плиті до повного розчинення спеку, не доводячи розчин до кипіння. Охолоджений до кімнатної температури розчин фільтрують через фільтр "синя стрічка". Фільтр промивають гарячим розчином соляної кислоти 1:5.

При наявності на фільтрі темного осаду його переносять у корундовий тигель разом з фільтром, підсушують на повітрі, поміщають тигель холодну муфельну піч, включають нагрівання і прожарюють при температурі (750±50)°С протягом 30-40 хв. Охолоджений залишок розтирають з 1,0 г пероксиду барію, спікають, розчиняють, фільтрують, як описано вище.

Фільтрати поєднують, упарюють до об'єму 20-30 см , розбавляють водою до об'єму 50 см , нагрівають до кипіння і сульфат барію осаджують гарячим розчином сірчаної кислоти 1:9. Через 2-3 години перевіряють повноту осадження сульфату барію, додавши кілька крапель розчину сірчаної кислоти 1:9. Розчин фільтрують через фільтр "синя стрічка" або подвійний фільтр "біла стрічка" у мірну колбу місткістю 100 см. , промиваючи осад на фільтрі гарячим розчином соляної кислоти 1:5, потім 5-6 разів гарячою водою. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

8.1.2 Розчини з масовими концентраціями платини, паладію, золота, сурми, м'яку, селену, телуру, кадмію та олова 2 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г і розчиняють при нагріванні в склянці суміші соляної та азотної кислот 3:1. Розчини упарюють до об'єму 2-3 см , додають 20 см розчину соляної кислоти 1:5, охолоджують і переносять у мірні колби місткістю 100 см кожна, доводять об'єм до мітки цим розчином кислоти і перемішують.

8.1.3 Розчини з масовими концентраціями заліза, міді, кобальту, марганцю, вісмуту, нікелю 2 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють при нагріванні в склянці 10 см розчину азотної кислоти 1:1. Розчини упарюють до об'єму 2-3 см , додають 20 см розчину соляної кислоти 1:5, переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять об'єм до мітки цим розчином кислоти і перемішують.

8.1.4 Розчин із масовою концентрацією свинцю 2 мг/см

Наважку свинцю масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г і розчиняють у склянці 10 см розчину азотної кислоти 1:1 під час нагрівання. Розчин прогрівають до видалення оксидів азоту (припинення виділення бурої пари), не доводячи до кипіння. Охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 100 см кожна доводять об'єм до мітки водою і перемішують.

8.1.5 Розчини з масовими концентраціями алюмінію, хрому, магнію та цинку 2 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г і розчиняють у склянці 10 см розчину соляної кислоти 1:1 під час нагрівання, не доводячи до кипіння. Розчини охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 100 см. кожна і об'єм доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

8.1.6 Розчин із масовою концентрацією титану 2 мг/см

Наважку титану масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г і розчиняють 20 см розчину соляної кислоти 1:1 при нагріванні у склянці, закритій годинниковим склом, не доводячи до кипіння. Розчин соляної кислоти додають порціями по 5 см до повного розчинення титану. Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см. доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

8.2 Приготування проміжних розчинів

8.2.1 Розчин А. В. мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 5 см одноелементних основних розчинів, що містять 2 мг/см вісмуту, заліза, золота, кобальту, міді, нікелю, паладію, платини, родію, свинцю, сурми та цинку. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

8.2.2 Розчин Б. В. мірну колбу місткістю 100 см поміщають 10 см розчину А. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 10,00 мкг/см .

8.2.3 Розчин А1. У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 5 см одноелементних основних розчинів, що містять 2 мг/см алюмінію, кадмію, магнію, марганцю, миш'яку, олова, селену, телуру, титану та хрому.

Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

8.2.4 Розчин Б1. У мірну колбу місткістю 100 см поміщають 10 см розчину А1. Об'єм до мітки доводять розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 10,00 мкг/см .

8.2.5. Проміжні розчини стійкі протягом місяця при масовій концентрації елементів 100,0 мкг/см. та протягом п'яти днів при масовій концентрації елементів 10,00 мкг/см .

На ємностях з розчинами повинні бути наклеєні етикетки із зазначенням найменування або умовного позначення елементів, масової концентрації елементів та межі абсолютної похибки її встановлення, дати приготування та термін зберігання розчину.

8.3 Приготування градуювальних зразків

Для визначення градуювальної характеристики використовують градуювальні зразки - розчини масовою концентрацією елементів до 5,0 мкг/см .

8.3.1 Градуювальні зразки для полум'яної атомізації

У мірні колби місткістю 25 см кожна піпетками відбирають аліквотні частини проміжних розчинів А, А1 або Б, Б1 (таблиця 3) доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують. Як фоновий розчин використовують розчин соляної кислоти 1:5.


Таблиця 3 - Градуювальні зразки

8.3.2 Зразки градуювання для атомізації в графітовому атомізаторі

8.3.2.1 Розчини з масовими концентраціями алюмінію, вісмуту, миш'яку, олова, платини, селену, свинцю, сурми, титану та телуру 0,2; 0,4; 0,6; 1,0 мкг/см

Чотири навішування срібла високої чистоти масою 0,5 г кожна зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, кожну поміщають у склянку місткістю 250 см , додають по 10 см розчину соляної кислоти 1:1 і кип'ятять протягом 5-10 хв. Розчини зливають, навішування промивають водою 6-7 разів декантацією. Додають 10 см розчину азотної кислоти 1:1 та розчиняють при слабкому нагріванні. У склянки вводять 1,0; 2,0; 3,0 та 5,0 см розчинів Б та Б1, додають гарячої води до об'єму 150 см , додають по 2 см соляної кислоти і далі приготування розчинів ведуть 8.5. Розчини поміщають у мірні колби місткістю 50 см. кожна.

8.3.2.2 Розчини з масовими концентраціями елементів, що визначаються 0,1; 0,2; 0,3; 0,5 мкг/см

У мірні колби місткістю 25 см кожна поміщають по 5 см розчинів за 8.3.2.1 , додають по 5 см розчину винної кислоти щодо сурми або по 5 см розчину соляної кислоти 1:20 при визначенні алюмінію, вісмуту, миш'яку, олова, платини, селену, свинцю, титану та телуру та перемішують. До мітки не доводять.

8.3.2.3 Розчини з масовими концентраціями елементів, що визначаються 0,01; 0,02; 0,03 та 0,05 мкг/см

Піпеткою відбирають по 2,5 см розчинів із масовими концентраціями елементів 0,1; 0,2; 0,3 та 0,5 мкг/см , приготовлених за 8.3.2.2 , поміщають у мірні колби місткістю 25 см кожна доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:7 і перемішують.

8.3.3 Зразки градуювання готують у день використання і зберігають не більше двох днів. На ємностях з розчинами повинні бути наклеєні етикетки із зазначенням найменування або умовного позначення елементів, масової концентрації елементів та межі абсолютної похибки її встановлення, дати приготування та термін зберігання розчину.

Допускається використання інших способів приготування розчинів за умови отримання метрологічних характеристик, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

8.4 Підготовка графітових трубок атомізатора

Обробку графітових трубок і платформ оксидом ніобію проводять наступним чином: графітові трубки та платформи занурюють у водну суспензію оксиду ніобію, витримують протягом 2-3 год, виймають і висушують у сушильній шафі протягом 1 години при температурі від 100 °C до 1 . Потім трубки з платформами піддають тепловій обробці у графітовому атомізаторі: висушують протягом 60 с при температурі 100 °C, випалюють протягом 30 с при температурі 1000 °C і 10 с - при температурі 2650 °C в потоці інертного газу. Цикл температурної обробки повторюють щонайменше три рази.

Обробку графітових трубок розчином вольфрамовокислого натрію проводять наступним чином: графітові трубки занурюють у розчин вольфрамовокислого натрію і залишають на 10-12 год, потім висушують в сушильній шафі протягом 3-4 год. Перед аналізом трубки обпалюють в 100 °C, обпалюють 30 с при температурі 400 °C, повільно нагрівають протягом 90 с до температури 2200 °C і витримують при цій температурі 10 с. Цикл повторюють щонайменше три рази.

8.5 Підготовка проб

8.5.1 Дві навішування срібла масою (0,2-2,5) г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г (таблиця 4), кожну з яких поміщають у склянку місткістю 250 см , Додають по 10-20 см розчину соляної кислоти 1:1 і кип'ятять протягом 5-10 хв. Розчини зливають, навішування промивають водою 6-7 разів декантацією.


Таблиця 4 - Залежність маси навішування від вмісту домішок

До навішування додають 10 см розчину азотної кислоти 1:1 та розчиняють при слабкому нагріванні до повного розчинення проби. Додають 5 см соляної кислоти, розчиняють золото та родій при слабкому нагріванні протягом 3-5 хв. Потім додають гарячу воду до об'єму 100-150 см. і відразу фільтрують у склянку місткістю 250 см через фільтр «синя стрічка», попередньо промитий 4-5 разів гарячим розчином соляної кислоти 1:100 та 2-3 рази гарячою водою, не переносячи осад хлориду срібла на фільтр. Осад промивають декантацією 5-6 разів гарячим розчином соляної кислоти 1:100. Отриманий розчин (фільтрат 1) упарюють до об'єму 2-3 см .

8.5.2 Фільтр поміщають у склянку з осадом хлориду срібла, додають по 10 см. сірчаної та азотної кислот, витримують при кімнатній температурі до припинення бурхливої реакції, потім нагрівають до виділення густих парів сірчаного ангідриду. Склянку переставляють на передню частину плити, обережно по стінці склянки додають 4-5 крапель азотної кислоти і знову нагрівають до виділення густих парів сірчаного ангідриду. Операцію додавання азотної кислоти повторюють до повного розчинення срібла хлориду. Розчин упарюють до вологих солей, охолоджують, додають 10 см. азотної кислоти, 50-100 см гарячої води та нагрівають до розчинення солей. Додають до розчину 3 см соляної кислоти і відразу фільтрують у склянку з фільтратом через 1 фільтр «синя стрічка», попередньо промитий, як зазначено в 8.5.1. Осад промивають декантацією 5-6 разів гарячим розчином соляної кислоти 1:100. Отриманий розчин упарюють до об'єму 2-3 см .

8.5.3 До випареного розчину додають 3 см соляної кислоти, розчин переносять у мірну колбу місткістю 25 або 50 см , доводять водою до мітки та перемішують.

Отриманий розчин надходить на аналіз.

Одночасно через всі стадії підготовки проб проводять два контрольні досліди на чистоту реактивів.

8.5.4 Визначення заліза, золота, кобальту, міді, миш'яку, нікелю, платини, телуру та цинку допускається проводити без переосадження хлориду срібла з фільтрату 1 після розведення розчину, як зазначено в 8.5.3.

8.6 Підготовка спектрометра до роботи

Атомно-абсорбційний спектрометр готують до роботи згідно з експлуатаційними документами приладу.

9 Проведення аналізу

9.1 Аналіз з атомізацією проб у полум'ї

Для визначення вісмуту, заліза, золота, кадмію, кобальту, магнію, марганцю, міді, миш'яку, нікелю, паладію, платини, родію, свинцю, селену, сурми, телуру, цинку використовують полум'я пропан-бутан-повітря або ацетилен-повітря; для визначення хрому використовують полум'я ацетилен-повітря (відновне полум'я, збагачене горючим газом).

При визначенні родію та платини в розчини вводять буферний розчин сірчанокислого кадмію: в колбу місткістю 25 см поміщають 5 см аналізованого розчину або градуювального зразка, додають 5 см буферного розчину та перемішують.

Послідовність розпилення в полум'я газового пальника зразків градуювання, розчинів контрольного досвіду і розчинів аналізованих проб проводять відповідно до програмного забезпечення спектрометра.

Довжини хвиль аналітичних ліній наведено у таблиці 5.


Таблиця 5 - Довжини хвиль аналітичних ліній

Допускається використання інших аналітичних ліній за умови отримання показників точності, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

Градуювальні характеристики одержують, використовуючи градуювальні зразки, приготовані за 8.3.1. По градуювальних характеристик знаходять масову концентрацію обумовленого елемента в аналізованому розчині.

Якщо значення поглинання для аналізованої проби перевищує значення поглинання, що відповідає лінійній ділянці градуювальної характеристики, розчин проби розбавляють розчином соляної кислоти 1:7.

9.2 Аналіз з атомізацією проб у графітовому атомізаторі

Для визначення вісмуту, миш'яку, платини, свинцю, селену, сурми та телуру при вмісті менше 0,005%, а також алюмінію, олова та титану у всьому діапазоні визначених вмістів застосовують атомізацію проб у графітовому атомізаторі (кюветі). Послідовність процедури аналізу – відповідно до програмного забезпечення спектрометра. Умови атомізації у графітовому атомізаторі HGA-74 наведені у таблиці 6.


Таблиця 6 - Умови атомізації в графітовому атомізаторі

Допускається використання інших режимів за умови отримання показників точності, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

Градуювальні характеристики одержують, використовуючи градуювальні зразки, приготовані за 8.3.2. По градуювальних характеристик знаходять масову концентрацію обумовленого елемента в аналізованому розчині.

Якщо величина поглинання для аналізованої проби перевищує величину поглинання, що відповідає лінійній ділянці градуювальної характеристики, розчин проби розбавляють. Для розведення розчину проби щодо вісмуту, миш'яку, олова, платини, селену, свинцю, сурми, телуру і титану використовують розчин соляної кислоти 1:20. При визначенні алюмінію розчин розбавляють водою.

10 Оцінка прийнятності результатів паралельних визначень та отримання остаточного результату аналізу

10.1 Масову частку визначається елемента , %, обчислюють за формулою

, (2)

де - Значення масової концентрації обумовлюваного елемента в аналізованому розчині, отримане за градуювальною характеристикою, мкг/см ;

- Середньоарифметичне значення двох результатів паралельних визначень масової концентрації елемента в розчинах контрольного досвіду, мкг/см ;

- Об'єм аналізованого розчину проби, см ;

- Коефіцієнт розведення аналізованого розчину;

- Маса навішування проби, р.

10.2 Прийнятність результатів паралельних визначень оцінюють за ГОСТ Р ИСО 5725-6 шляхом зіставлення абсолютної розбіжності двох результатів паралельних визначень зі значенням межі повторюваності , наведеним у таблиці 2.

Якщо не перевищує два результати паралельних визначень визнають прийнятними і за остаточний результат аналізу приймають їхнє середньоарифметичне значення.

Якщо перевищує , то проводять ще два паралельні визначення. Якщо при цьому діапазон чотирьох результатів паралельних визначень ( ) не перевищує критичний діапазон для 4, , то за остаточний результат аналізу набувають середньоарифметичного значення чотирьох результатів паралельних визначень.

Критичний діапазон розраховують за формулою

, (3)

де 3,6 - коефіцієнт критичного діапазону для чотирьох паралельних визначень;

— стандартне відхилення повторюваності, значення якого наведено у таблиці 2.

Якщо діапазон чотирьох результатів паралельних визначень перевищує , то остаточний результат аналізу приймають медіану чотирьох результатів паралельних визначень.

11 Оформлення результатів аналізу (вимірювань)

Результат аналізу (вимірювань) подають у вигляді:

, 0,95,

де - Масова частка визначеного елемента, %;

- межа інтервалу абсолютної похибки визначення масової частки елемента при 0,95%. Значення наведено у таблиці 2.

При цьому чисельне значення результату аналізу округляють до розряду, в якому записана остання цифра його похибки відповідно до таблиці 2.

12 Контроль точності результатів аналізу

12.1 Контроль проміжної прецизійності та відтворюваності

При контролі проміжної прецизійності (з факторами, що змінюються, оператора і часу) абсолютне значення різниці двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, не повинно перевищувати межу проміжної прецизійності , зазначений у таблиці 2

При контролі відтворюваності абсолютне значення різниці двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих двома лабораторіями відповідно до вимог цього стандарту, не повинно перевищувати межу відтворюваності , зазначений у таблиці 2

12.2 Контроль правильності

Контроль правильності проводять шляхом аналізу зразків контролю (ОК) і контрольних проб.

При контролі правильності абсолютне значення різниці між результатом аналізу та опорним значенням масової частки елемента-домішки у зразку для контролю або контрольної проби не повинно перевищувати критичного значення .

Критичне значення розраховують за формулою

, (4)

де - Похибка опорного значення масової частки елемента-домішки у зразку для контролю або контрольної пробі, %;

- Значення показника точності результату аналізу, що відповідає опорному значенню масової частки елемента-домішки в ОК або контрольній пробі, %. Значення наведено у таблиці 2.

Бібліографія