ГОСТ Р 54313-2011

ГОСТ Р 54313-2011 Паладій. Метод атомно-емісійного аналізу з індуктивно пов'язаною плазмою

ГОСТ Р 54313-2011

Група В59

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ПАЛАДІЙ

Метод атомно-емісійного аналізу з індуктивно пов'язаною плазмою

Palladium. Метод з inductively coupled plasma atomic-emission analysis

ГКС 77.120.99
ОКСТУ 1709

Дата введення 2012-01-01

Передмова

Цілі та принципи стандартизації в Російській Федерації встановлені Федеральним законом від 27 грудня 2002 N 184-ФЗ «Про технічне регулювання», а правила застосування національних стандартів Російської Федерації - ГОСТ Р 1.0-2004 «Стандартизація в Російській Федерації. Основні положення"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕНО Відкритим акціонерним товариством «Красноярський завод кольорових металів імені В.Н.Гулідова» (ВАТ «Красквітмет»)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 102 «Платинові метали»

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 30 березня 2011 р. N 39-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується в інформаційному покажчику «Національні стандарти», що щорічно видається, а текст змін і поправок — у щомісячно видаваних інформаційних покажчиках «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на афінований паладій у зливках і порошку з масовою часткою паладію не менше 99,8%, призначений для виробництва сплавів, напівфабрикатів, хімічних сполук паладію.

Стандарт встановлює метод атомно-емісійного аналізу з індуктивно пов'язаною плазмою для визначення масових часток домішок: алюмінію, барію, заліза, золота, іридію, кадмію, кальцію, кобальту, кремнію, магнію, марганцю, міді, молібдену, нікелю, олова, платини родію , Рутенія, свинцю, срібла, сурми, титану, хрому, цинку в афінованій паладії.

Метод аналізу заснований на збудженні атомів проби в індуктивно зв'язаній плазмі та вимірюванні інтенсивності аналітичної лінії обумовленого хімічного елемента (далі - елемента) при розпиленні розчину аналізованої проби в плазму. Зв'язок інтенсивності лінії з концентрацією елемента в розчині встановлюють за допомогою градуювальної характеристики. Для обліку можливих матричних впливів визначення проводять із використанням внутрішнього стандарту.

Метод дозволяє визначати масові частки домішок у діапазонах, наведених у таблиці 1.


Таблиця 1 - Діапазони вимірювань масових часток визначених елементів

В процентах

Хімічний склад афінованого паладію в зливках та порошку відповідає вимогам ГОСТ 31291 , ГОСТ Р 52244.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ Р 8.563-2009 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики (методи) виконання вимірювань

ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення

ГОСТ Р ИСО 5725-3-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 3. Проміжні показники прецизійності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-4-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 4. Основні методи визначення правильності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично

ГОСТ Р 52244-2004 Паладій афінований. Технічні умови

ГОСТ Р 52245-2004 Платина афінована. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52361-2005 Контроль об'єкта аналітичний. терміни та визначення

ГОСТ Р 52599-2006 Дорогоцінні метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ Р 53228-2008 Ваги неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування

ГОСТ 123-2008 Кобальт. Технічні умови

ГОСТ 804-93 Магній первинний у чушках. Технічні умови

ГОСТ 849-2008 Нікель первинний. Технічні умови

ГОСТ 859-2001 Мідь. Марки

ГОСТ 860-75 Олово. Технічні умови

ГОСТ 1089-82 Сурма. Технічні умови

ГОСТ 1467-93 Кадмій. Технічні умови

ГОСТ 1770-74 Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 3640-94 Цинк. Технічні умови

ГОСТ 3765-78 Реактиви. Амоній молібденовокислий. Технічні умови

ГОСТ 3778-98 Свинець. Технічні умови

ГОСТ 4108-72 Реактиви. Барій хлорид 2-водний. Технічні умови

ГОСТ 4328-77 Реактиви. Натрію гідроксид. Технічні умови

ГОСТ 4530-76 Реактиви. Вуглекислий кальцій. Технічні умови

ГОСТ 5905-2004 (ІСО 10387:1994) Хром металевий. Технічні вимоги та умови постачання

ГОСТ 6008-90 Марганець металевий та марганець азотований. Технічні умови

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 6835-2002 Золото та сплави на його основі. Марки

ГОСТ 6836-2002 Срібло та сплави на його основі. Марки

ГОСТ 9428-73 Реактиви. Кремній (ІV) оксид. Технічні умови

ГОСТ 10157-79 Аргон газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 11069-2001 Алюміній первинний. Марки

ГОСТ 11125-84 Кислота азотна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 12338-81 Іридій у порошку. Технічні умови

ГОСТ 12342-81 Родій у порошку. Технічні умови

ГОСТ 12343-79 Рутень у порошку. Технічні умови

ГОСТ 14261-77 Кислота соляна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 14262-78 Кислота сірчана особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 19807-91 Титан і титанові сплави деформуються. Марки

ГОСТ 22861-93 Свинець високої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 28058-89 Золото у злитках. Технічні умови

ГОСТ 28595-90 Срібло у зливках. Технічні умови

ГОСТ 29169-91 (ІСО 648-77) Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією міткою

ГОСТ 31290-2005 Платина афінована. Технічні умови

ГОСТ 31291-2005 Паладій афінований. Технічні умови

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічно видається інформаційному покажчику «Національні стандарти», опублікованому станом на 1 січня , та за відповідними інформаційними покажчиками, що щомісяця видаються, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни за ГОСТ Р 8.563, ГОСТ Р ІСО 5725-1, ГОСТ Р 52361.

4 Точність (правильність та прецизійність) методу

4.1 Показники точності методу

Показники точності методу: межі інтервалу, в якому з ймовірністю 0,95 є абсолютна похибка результатів аналізу (приписана похибка) , стандартні відхилення повторюваності , стандартні відхилення проміжної прецизійності значення межі повторюваності межі проміжної прецизійності та межі відтворюваності - Залежно від масової частки визначається елемента-домішки наведені в таблиці 2.


Таблиця 2 - Показники точності методу ( 0,95)

В процентах

Для проміжних значень масових часток визначених елементів значення показників точності знаходять методом лінійної інтерполяції за формулою

, (1)

де - Значення показника точності для результату аналізу ,%;

, — значення показника точності, що відповідають нижньому та верхньому рівням масових часток визначених елементів, між якими знаходиться результат аналізу, %;

- Результат аналізу, %;

, - нижній і верхній рівні масових часток визначених елементів, між якими є результат аналізу, %.

4.2 Правильність

Для оцінки систематичної похибки цього методу визначення всіх домішок у паладії використовують як опорні значення атестовані значення масових часток елементів у державних стандартних зразках складу паладію ДСО 7615-99 (комплект Пд-36), ДСО 7331-96 (комплект Пд-28) ДСО, які не поступаються за набором визначених елементів та метрологічних характеристик.

Систематична похибка методу за рівня значимості 5% за ГОСТ Р ИСО 5725-4на всіх визначених рівнях масових часток домішок у паладії незначна.

4.3 Прецизійність

Діапазон двох результатів визначень, отриманих для однієї і тієї ж проби одним оператором з використанням одного і того ж обладнання в межах найкоротшого з можливих інтервалів часу, може перевищувати вказану в таблиці 2 межу повторюваності за ГОСТ Р ИСО 5725-6 в середньому не частіше ніж один раз на 20 випадках при правильному використанні методу.

У межах однієї лабораторії два результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі проміжної прецизійності за ГОСТ Р ИСО 5725-3 в середньому не частіше ніж один раз на 20 випадках при правильному використанні методу.

Результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані двома лабораторіями (відповідно до розділів 6-8 цього стандарту), можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі відтворюваності за ГОСТ Р ИСО 5725-1 в середньому не частіше ніж один раз на 20 випадках при правильному використанні методу.

5 Вимоги

5.1 Загальні вимоги та вимоги безпеки

Загальні вимоги до методу аналізу, вимоги до безпеки виконуваних робіт та забезпечення екологічної безпеки здійснюються відповідно до ГОСТ Р 52599.

5.2 Вимоги до кваліфікації виконавців

До виконання аналізу допускаються особи не молодші 18 років, навчені в установленому порядку та допущені до самостійної роботи на обладнанні, що використовується.

6 Засоби вимірювань, допоміжні пристрої, матеріали та реактиви

Алюміній металевий ГОСТ 11069 .

Амоній молібденовокислий за ГОСТ 3765 .

Аргон газоподібний або рідкий вищого ґатунку згідно з ГОСТ 10157 .

Атомно-емісійний спектрометр з індуктивно зв'язаною плазмою, робочим діапазоном довжин хвиль від 170 до 500 нм, з можливістю проведення процедури корекції фону, з аксіальним оглядом плазми.

Барій хлористий за ГОСТ 4108 .

Барію пероксид (барію перекис) особливої чистоти по [1].

Ваги лабораторні за ГОСТ Р 53228 з межею абсолютної похибки вимірювання, що допускається, не більше ±0,0003 р.

Вода дистильована за ГОСТ 6709 додатково очищена перегонкою або пропусканням через іонообмінні колонки.

Вирви лабораторні В-75-110 ХС за ГОСТ 25336 або поліетиленові.

Герметично ємності, що закриваються, поліетиленові, поліпропіленові або тефлонові місткістю 50, 500 см. .

Залізо відновлене [2].

Золото в злитках за ГОСТ 6835 чи ГОСТ 28058 з масовою часткою основної речовини не менше 99,99%.

Іридій у порошку за ГОСТ 12338 з масовою часткою основної речовини не менше ніж 99,97%.

Кадмій за ГОСТ 1467 .

Вуглекислий кальцій за ГОСТ 4530 .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 , розведена 1:1.

Кислота сірчана особливої чистоти за ГОСТ 14262 , розведена 1:9.

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 , розбавлена 1:1, 1:3, 1:5.

Кобальт згідно з ГОСТ 123 .

Колби мірні 1-50-2, 1-100-2, 1-500-2 за ГОСТ 1770 .

Кремнія діоксид за ГОСТ 9428 .

Магній згідно з ГОСТ 804 .

Марганець металевий ГОСТ 6008 .

Мідь згідно з ГОСТ 859 .

Натрію гідроокис особливої чистоти згідно з ГОСТ 4328 .

Нікель згідно з ГОСТ 849 .

Олово за ГОСТ 860 .

Пекти муфельна з терморегулятором з температурою нагрівання до 1000 °C.

Піпетки 2-2-1, 2-2-2, 2-2-5, 2-2-10, 2-2-20 за ГОСТ 29169 .

Платина афінована за ГОСТ Р 52245 чи ГОСТ 31290 з часткою основної речовини щонайменше 99,98%.

Родій у порошку за ГОСТ 12342 з часткою основної речовини щонайменше 99,97%.

Рутень у порошку за ГОСТ 12343 з часткою основної речовини щонайменше 99,97%.

Свинець високої чистоти за ГОСТ 22861 чи ГОСТ 3778 .

Срібло в зливках за ГОСТ 6836 чи ГОСТ 28595 з масовою часткою основної речовини не менше 99,99%.

Скандій технічний [3].

Склянки лабораторні В-1-600 ТХС за ГОСТ 25336 .

Склянки тефлонові з кришками місткістю від 50 до 100 см .

Стандартні зразки складу паладію ДСО 7615-99 (комплект Пд-36), ДСО 7331-96 (комплект Пд-28) або інші, що не поступаються за складом елементів-домішок та точності.

Скло годинникове діаметром 65 мм або поліетиленове.

Ступка агатова.

Сурма по ГОСТ 1089 .

Тиглі корундові.

Тиглі скловуглецеві місткістю 50 см .

Титан за ГОСТ 19807 .

Фільтри паперові знезолені «синя стрічка» [4].

Хром металевий за ГОСТ 5905 .

Цинк згідно з ГОСТ 3640 .

Годинник загального призначення.

Шафа сушильна з температурою нагрівання до 150 °C.

Електроплита із закритою спіраллю та регульованою температурою нагріву до 300 °C.

Допускається застосування інших засобів вимірювань, допоміжних пристроїв, матеріалів та реактивів за умови отримання показників точності, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

7 Підготовка до аналізу

7.1 Приготування основних розчинів

У наведених нижче процедурах приготування стандартних розчинів вказані маси навішування матеріалів чистотою не нижче 99,96%. У разі використання реактивів нижчої кваліфікації вводять виправлення маси навішування відповідно до змісту основного компонента, зазначеного у паспорті. Приготовлені розчини зберігають трохи більше року, крім розчину срібла по 7.1.2, який зберігають трохи більше місяця.

7.1.1 Розчини масовими концентраціями родію, іридію, рутенію 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,5 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розтирають в агатовій ступці з 5-кратною кількістю пероксиду барію до отримання однорідної маси. Отриману суміш переносять у корундовий тигель, ставлять у холодну печі муфельну і спікають при температурі (950±50) °С протягом 2-3 год.

Тигель зі спеком охолоджують до кімнатної температури, переносять у склянку місткістю 600 см. , спек змочують водою та обробляють розчином соляної кислоти 1:1. Склянку нагрівають до повного розчинення спеку, не доводячи розчин до кипіння. Охолоджений до кімнатної температури розчин фільтрують через фільтр "синя стрічка". Фільтр 5-6 разів промивають гарячим розчином соляної кислоти 1:5.

При наявності на фільтрі темного осаду його переносять у корундовий тигель разом з фільтром, підсушують на повітрі, тигель поміщають в холодну муфельну піч, включають нагрівання і прожарюють при температурі (750±50) °С протягом 30-40 хв. Охолоджений залишок розтирають з 1,0 г пероксиду барію, спікають, розчиняють, фільтрують, як описано вище.

Фільтрати поєднують, упарюють до об'єму 20-30 см , розбавляють водою до об'єму 250-300 см , нагрівають до кипіння і сульфат барію осаджують гарячим розчином сірчаної кислоти 1:9. Через 2-3 години перевіряють повноту осадження сульфату барію, додавши кілька крапель розчину сірчаної кислоти 1:9. Розчин фільтрують через фільтр «синя стрічка» у мірну колбу місткістю 500 см. , промиваючи осад на фільтрі гарячим розчином соляної кислоти 1:5, потім 5-6 разів гарячою водою. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:1 і перемішують.

7.1.2 Розчин масової концентрації срібла 1 мг/см

Наважку срібла масою 0,2 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють у 20 см розчину азотної кислоти 1:1 під час нагрівання. До розчину додають 100 см соляної кислоти, нагрівають до розчинення осаду срібла хлориду. Охолоджений розчин переносять у мірну колбу місткістю 200 см доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:1 і перемішують.

7.1.3 Розчини масовими концентраціями платини, золота, алюмінію, кобальту, олова, сурми, кадмію 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,5 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють при нагріванні в суміші соляної та азотної кислот 3:1. Після розчинення наважок та припинення виділення бурих пар оксидів азоту розчини упарюють до об'єму 3-5 см. , додають 50 см розчину соляної кислоти 1:5. Розчини охолоджують і переносять у мірні колби місткістю 500 см кожна, доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують.

7.1.4 Розчини масовими концентраціями свинцю, заліза, міді, нікелю 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,5 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, при нагріванні розчиняють 50 см розчину азотної кислоти 1:1. Розчини прогрівають до видалення оксидів азоту (припинення виділення бурої пари), не доводячи до кипіння, охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 500 см. кожна, доводять об'єм до мітки водою, перемішують.

7.1.5 Розчини масовими концентраціями цинку, хрому, марганцю, магнію, титану 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,5 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють у 50 см розчину соляної кислоти 1:1 під час нагрівання, не доводячи до кипіння. Розчини охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 500 см. кожна доводять об'єм до мітки водою і перемішують.

7.1.6 Розчин масової концентрації молібдену 1 мг/см

Наважку молібденовокислого амонію [(NH ) Mo O ·4Н Про] масою 0,920 г розчиняють у 50 см гарячої води, охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 500 см , доводять об'єм до мітки водою, перемішують.

7.1.7 Розчин масової концентрації барію 1 мг/см

Наважку хлористого барію (BaCI ·2Н О) масою 0,889 г розчиняють 50 см води, переносять у мірну колбу місткістю 500 см , доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують і переливають у герметично поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що закривається.

7.1.8 Розчин масової концентрації кальцію 1 мг/см

Вуглекислий кальцій (СаСО ) висушують до постійної маси при температурі (100±5) °С, відбирають навішення масою 1,249 г, розчиняють у 50 см розчину соляної кислоти 1:5. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 500 см , доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують і переливають у герметично поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що закривається.

7.1.9 Розчин масової концентрації кремнію 1 мг/см

У скловуглецевий тигель місткістю 50 см поміщають 3,0 г гідроксиду натрію і навішування діоксиду кремнію (SiO ) масою 1,070 г. Тигель поміщають у піч при температурі (450±50) °З сплавляють протягом 20 хв. Тигель виймають із муфельної печі та охолоджують до кімнатної температури. У тигель додають 20 см води, нагрівають до розчинення солей, охолоджують, вміст тигля переносять у мірну колбу місткістю 500 см , доводять об'єм до мітки водою, перемішують і відразу переносять у поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

7.1.10 Розчин масової концентрації скандію 1 мг/см

Наважку скандію масою 0,5 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють у 100 см соляної кислоти, переносять у мірну колбу місткістю 500 см , доводять об'єм до мітки водою, перемішують і переливають у герметично поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що закривається.

Допускається використання інших методик приготування основних розчинів, а також використання готових стандартних зразків розчинів та атестованих сумішей за умови отримання показників точності, що не поступаються зазначеним у таблиці 2.

7.2 Приготування багатоелементних проміжних розчинів

7.2.1 Розчин А: У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 10 см одноелементних основних розчинів, що містять 1 мг/см платини, родію, іридію, рутенію, золото, срібло. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:3, перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Межа абсолютної похибки значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,5 мкг/см .

7.2.2 Розчин: У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 10 см одноелементних основних розчинів, що містять 1 мг/см міді, заліза, нікелю, кобальту, цинку, хрому, марганцю, свинцю. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Межа абсолютної похибки значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,5 мкг/см .

7.2.3 Розчин С: У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 10 см одноелементних основних розчинів, що містять 1 мг/см олова, сурми, алюмінію, магнію, барію, кадмію, молібдену, титану. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують.

Масова концентрація кожного з перерахованих елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Межа абсолютної похибки значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,5 мкг/см .

7.2.4 Розчин K: У мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 10 см основних розчинів, що містять 1 мг/см кремнію, кальцію. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують, переливають для зберігання поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

Масова концентрація кремнію та кальцію в розчині становить 100,0 мкг/см. .

Межа абсолютної похибки значення масової концентрації елементів у розчині становить ±0,5 мкг/см .

7.2.5 Розчин Sc: У мірну колбу місткістю 100 см поміщають 10 см основного розчину, що містить 1 мг/см скандію. Об'єм розчину доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують, переливають для зберігання поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається. Масова концентрація скандію у розчині становить 100,0 мкг/см. .

Межа абсолютної похибки значення масової концентрації скандію у розчині становить ±0,5 мкг/см .

Розчин використовують як внутрішній стандарт.

7.2.6 Розчини, приготовлені за 7.2, зберігають не більше одного місяця.

7.3 Приготування градуювальних зразків

7.3.1 Для визначення домішок у паладії використовують градуювальні зразки: розчини з масовою концентрацією елементів, що визначаються до 20 мкг/см. з додаванням елемента внутрішнього стандарту - скандія, приготовані за 7.3.2 або розчини стандартних зразків складу паладію, приготовані за 7.3.3.

7.3.2 У мірні колби місткістю 100 см піпетками відбирають аліквотні частини проміжних розчинів згідно з таблицею 3, додають по 2 см розчину Sc, доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують і відразу переливають в герметично поліетиленові, поліпропіленові або тефлонові ємності, що закриваються. У нульовий розчин відразу додають 2 см. розчину Sc, об'єм доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують і переливають поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність.


Таблиця 3 - Градуювальні зразки

7.3.3 Для градуювання за стандартними зразками складу паладію вибирають два або більше зразка таким чином, щоб значення масових часток кожного визначається елемента в аналізованому зразку знаходилися в межах діапазону між найменшим і найбільшим значеннями масових часток цього елемента в стандартних зразках.

Від кожного стандартного зразка навішування 1,0 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г і переводять її в розчин 8.1.2-8.1.4.

Розчини, приготовані за 7.3, зберігають трохи більше 5 днів за кімнатної температури.

8 Проведення аналізу

8.1 Відбір та підготовка проб

8.1.1 Відбір лабораторної проби для аналізу від зливка або порошку афінованого паладію проводять відповідно до процедури ГОСТ Р 52244. Лабораторну пробу паладію у вигляді порошку сушать у сушильній шафі при температурі від 95 °C до 105 °C до постійної маси.

8.1.2 Від лабораторної проби паладію відбирають дві навішування масою 1,0 г кожна, зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, поміщають у тефлонові склянки місткістю 100 см. кожен. При аналізі паладію у вигляді порошку переходять до 8.1.3. При аналізі паладію у вигляді стружки навішення попередньо очищають від поверхневих забруднень. Для цього до склянки додають 20 см розчину соляної кислоти 1:1 та кип'ятять протягом 5 хв. Розчин зливають і промивають навішування 6-7 разів водою методом декантації.

8.1.3 До склянки додають 20 см свіжоприготовленої суміші соляної та азотної кислот 3:1, закривають кришкою і розчиняють паладій при нагріванні, не допускаючи кипіння. Після повного розчинення навішування розчин охолоджують, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 50 см. , додають 1 см розчину Sc, об'єм розчину доводять до мітки водою, перемішують і переливають в поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

8.1.4 Одночасно з проведенням аналізу проб у тих самих умовах проводять контрольний («холостий») досвід для внесення поправки до результатів аналізу на чистоту реактивів.

Якщо градуювальні зразки приготовані зі стандартних зразків складу паладію, то контрольний досвід на чистоту реактивів не проводять за умови, що для розчинення наважок стандартних зразків і аналізованих проб використовують одні й ті самі розчини кислот.

8.2 Проведення вимірів

8.2.1 Підготовку спектрометра до роботи та роботу на приладі проводять згідно з інструкцією з експлуатації спектрометра. У програму вимірів вводять таблиці концентрацій градуювальних розчинів, довжини хвиль аналітичних ліній, точки корекції тла, параметри плазми.

Рекомендовані довжини хвиль аналітичних ліній наведено у таблиці 4.


Таблиця 4 - Довжини хвиль аналітичних ліній

Допускається використання інших аналітичних ліній, а також інших елементів порівняння за умови отримання показників точності, що не поступаються зазначеним у таблиці 2.

8.2.2 У плазму послідовно вводять градуювальні зразки та вимірюють інтенсивності аналітичних ліній визначених елементів та внутрішнього стандарту за вирахуванням фону (інтенсивності, виміряної поряд з аналітичною лінією визначеного елемента та внутрішнього стандарту). Для кожного розчину виконують три вимірювання, обчислюють середнє значення інтенсивності.

Градуювальні зразки, приготовлені за 7.3.2, використовують для побудови графіка в координатах: , де - масова концентрація обумовлюваного елемента в розчині для градуювання, мкг/см ; - Інтенсивність лінії цього елемента за вирахуванням фону; - Інтенсивність лінії скандію (внутрішнього стандарту) за вирахуванням фону.

Градуювальні зразки, приготовані за 7.3.3, використовують для побудови графіка в координатах: , де - масова частка визначається елемента в стандартному зразку складу паладію, %; - Інтенсивність лінії цього елемента за вирахуванням фону.

8.2.3 При виконанні вимірювань послідовно вводять у плазму розчини контрольних дослідів та аналізованих проб. Для кожного розчину виконують три вимірювання інтенсивності аналітичних ліній (за вирахуванням фону) визначених елементів, внутрішнього стандарту; обчислюють середні значення інтенсивностей чи відносин інтенсивностей. За допомогою градуювальної характеристики знаходять значення масової концентрації елемента в розчинах аналізованої проби і контрольного досвіду (якщо використовувалися зразки градуювання за 7.3.2) або відразу значення масової частки елемента в пробі (якщо використовувалися зразки градуювання за 7.3.3).

9 Оцінка прийнятності результатів паралельних визначень та отримання остаточного результату аналізу

9.1 Масову частку визначається елемента у відсотках обчислюють наступним чином.

9.1.1 Якщо градуювальні зразки готували зі стандартних зразків складу паладію по 7.3.3, то значення масової частки визначається елемента отримують безпосередньо з градуювальної характеристики.

9.1.2 Якщо градуювальні зразки готували з проміжних розчинів за 7.3.2, то значення масової частки елемента , %, обчислюють за формулою

, (2)

де і - масові концентрації обумовленого елемента в аналізованому розчині та розчині контрольного досвіду відповідно, мкг/см ;

- Об'єм аналізованого розчину, см ;

- Маса навішування проби, р.

9.1.3 Масову концентрацію обумовленого елемента у розчині контрольного досвіду розраховують як середньоарифметичне значення двох результатів паралельних визначень елемента у розчині контрольного досвіду 8.1.4.

9.2 Прийнятність результатів паралельних визначень оцінюють відповідно до ГОСТ Р ИСО 5725-6 шляхом зіставлення абсолютної розбіжності двох результатів паралельних визначень з межею повторюваності , наведеним у таблиці 2.

Якщо не перевищує , два результати паралельних визначень визнають прийнятними і за остаточний результат аналізу набувають їх середньоарифметичного значення.

Якщо перевищує , проводять ще два паралельні визначення. Якщо при цьому діапазон чотирьох результатів паралельних визначень не перевищує критичний діапазон для 4, , то за остаточний результат аналізу набувають середньоарифметичного значення чотирьох результатів паралельних визначень.

Критичний діапазон розраховують за формулою

, (3)

де 3,6 - коефіцієнт критичного діапазону для чотирьох паралельних визначень;

— стандартне відхилення повторюваності, значення якого наведено у таблиці 2.

Якщо діапазон чотирьох результатів паралельних визначень перевищує , то остаточний результат аналізу приймають медіану чотирьох результатів паралельних визначень. При цьому найменші розряди числових значень результатів і числових значень показників точності повинні бути однаковими.

10 Контроль точності результатів аналізу

10.1 Контроль проміжної прецизійності та відтворюваності

При контролі проміжної прецизійності (з факторами, що змінюються, оператора і часу) абсолютна розбіжність двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, не повинна перевищувати межу проміжної прецизійності , зазначений у таблиці 2

При контролі відтворюваності абсолютна розбіжність двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих двома лабораторіями відповідно до вимог цього стандарту, не повинна перевищувати межу відтворюваності , зазначений у таблиці 2

10.2 Контроль правильності

Контроль правильності проводять шляхом аналізу стандартних зразків складу паладію.

При контролі правильності абсолютне значення різниці між результатом аналізу та прийнятим опорним (атестованим) значенням масової частки елемента-домішки у стандартному зразку не повинно перевищувати критичного значення .

Критичне значення розраховують за формулою

, (4)

де - Похибка встановлення опорного (атестованого) значення масової частки елемента-домішки в стандартному зразку, %;

— межі інтервалу абсолютної похибки, що відповідають атестованому значенню масової частки елемента-домішки у стандартному зразку, %. Значення наведено у таблиці 2.

Бібліографія