Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 12228.1-78

ГОСТ 33729-2016 ГОСТ 20996.3-2016 ГОСТ 31921-2012 ГОСТ 33730-2016 ГОСТ 12342-2015 ГОСТ 19738-2015 ГОСТ 28595-2015 ГОСТ 28058-2015 ГОСТ 20996.11-2015 ГОСТ 9816.5-2014 ГОСТ 20996.12-2014 ГОСТ 20996.7-2014 ГОСТ Р 56306-2014 ГОСТ Р 56308-2014 ГОСТ 20996.1-2014 ГОСТ 20996.2-2014 ГОСТ 20996.0-2014 ГОСТ 16273.1-2014 ГОСТ 9816.0-2014 ГОСТ 9816.4-2014 ГОСТ Р 56142-2014 ГОСТ Р 54493-2011 ГОСТ 13498-2010 ГОСТ Р 54335-2011 ГОСТ 13462-2010 ГОСТ Р 54313-2011 ГОСТ Р 53372-2009 ГОСТ Р 53197-2008 ГОСТ Р 53196-2008 ГОСТ Р 52955-2008 ГОСТ Р 50429.9-92 ГОСТ 6836-2002 ГОСТ 6835-2002 ГОСТ 18337-95 ГОСТ 13637.9-93 ГОСТ 13637.8-93 ГОСТ 13637.7-93 ГОСТ 13637.6-93 ГОСТ 13637.5-93 ГОСТ 13637.4-93 ГОСТ 13637.3-93 ГОСТ 13637.2-93 ГОСТ 13637.1-93 ГОСТ 13637.0-93 ГОСТ 13099-2006 ГОСТ 13098-2006 ГОСТ 10297-94 ГОСТ 12562.1-82 ГОСТ 12564.2-83 ГОСТ 16321.2-70 ГОСТ 4658-73 ГОСТ 12227.1-76 ГОСТ 16274.0-77 ГОСТ 16274.1-77

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 16274.1-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


ВІСМУТ

Метод хіміко-спектрального аналізу

Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85

ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.6-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77

ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)


ГОСТ 12645.4-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77 ГОСТ 22519.0-77 ГОСТ 12645.5-77 ГОСТ 22517-77 ГОСТ 12645.2-77 ГОСТ 16274.9-77 ГОСТ 16274.5-77 ГОСТ 22720.0-77 ГОСТ 22519.3-77 ГОСТ 12560.1-78 ГОСТ 12558.1-78 ГОСТ 12561.2-78 ГОСТ 12228.2-78 ГОСТ 18385.4-79

ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 18385.4-79

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІОБІЙ

Метод визначення танталу

Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79

ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.31-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи

ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.18-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ

ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.7-79

Група В59



МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79

ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.23-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79

ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79 ГОСТ 23862.9-79

ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.9-79

Група В59


ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.12-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ

ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.13-79

Група В59

< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 25278.9-82

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91

ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору


ГОСТ 14339.3-91

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ВОЛЬФРАМ

Методи визначення вмісту фосфору

Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79

ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)


ГОСТ 23862.25-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85

ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.12-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 25278.13-87

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006

ГОСТ 12228.1-78 рутінь. Метод спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 12228.1-78

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ


РУТЕНІЙ

Метод спектрального аналізу

Ruthenium. Method of spectral analysis


ОКСТУ 1709

Дата введення 1980-01-01


ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

А.К.Дементьєв, І.І.Коршакевич

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 04.07.78 N 1793

Зміна N 3 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 10 від 04.10.96)

Зареєстровано Технічним секретаріатом ММР N 2252

За ухвалення проголосували:

Найменування держави
Найменування національного органу зі стандартизації
Азербайджанська республіка
Азгосстандарт
Республіка Білорусь
Держстандарт Білорусі
Республіка Казахстан
Держстандарт Республіки Казахстан
Республіка Молдова
Молдовастандарт
російська Федерація
Держстандарт Росії
Республіка Таджикістан
Таджикдержстандарт
Туркменістан
Головна державна інспекція Туркменістану
Республіка Узбекистан
Узгосстандарт

3. ВЗАМІН ГОСТ 12228–66 у частині разд.2

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

Позначення НТД, на який дано посилання
Номер розділу, пункту
ГОСТ 10691.0-84
2
ГОСТ 10691.1-84
2
ГОСТ 18300-87
2
ГОСТ 22864-83
1.1

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

6. ПЕРЕВИДАННЯ (січень 1999 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими в червні 1984 р., травні 1989 р., лютому 1997 р. (ІВД 10-84, 8-89, 5-97)


Цей стандарт встановлює спектральний метод визначення платини, паладію, золота, родію, нікелю, кремнію, заліза, алюмінію, свинцю, титану, осмію, олова (при масовій частці від 0,001 до 0,1% кожного), іридію (при масовій частці від 0,005). до 0,1%), міді, магнію, срібла, барію (при масовій частці від 0,001 до 0,01% кожного) у рутенії.

Метод заснований на випаровуванні металу з кратера графітового електрода в дузі змінного та постійного струмів.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за ГОСТ 22864 .

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ


Спектрограф дифракційний великої дисперсії з ґратами 600 штрихів на 1 мм або спектрограф із схрещеною дисперсією СТЕ-1.

Генератор активізованої дуги змінного та постійного струмів.

Мікрофотометр нереєструючий.

Терези аналітичні.

Верстат настільний токарний з набором інструментів для заточування графітових електродів.

Ступка агатова з маточкою.

Бюкси, ексікатори для зберігання проб та градуювальних зразків, кювети та пінцети для обробки фотопластинок або фотоплівок.

Електроди графітові спектрально чисті, діаметром 6 мм.

Зразки градуювальні.

Порошок графітовий ОС.Ч.

Фотопластинки спектрографічного типу ЕС чутливістю 5-10 од. чи інші контрастні фотоматеріали.

Спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300 для протирання бюксів, ваг та апаратури.

Проявник та фіксаж за ГОСТ 10691.0 , ГОСТ 10691.1 . Допускається застосування іншого контрастно працюючого проявника.

Стандартний зразок складу рутенію для перевірки правильності результатів аналізу.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

3.1. Проба для аналізу має бути у вигляді порошку частинками розміром не більше 0,3 мм.

Від аналізованої проби відбирають навішування 100 мг.

Наважки проб, стандартного зразка і зразків градуювання поміщають запресуванням в кратер графітових електродів (діаметр кратера 3,5-4,0 мм, глибина 2-2,5 мм). Протиелектрод служать графітові стрижні довжиною 30-50 мм, заточені на усічений конус.

3.2. Приготування градуювальних зразків

Градуювальні зразки для спектрального аналізу готують механічним перемішуванням порошків-домішок (кваліфікації х.ч., розміром 0,15 мм) з порошком-основою рутінням (масова частка рутенія не нижче 99,98%).

Чистоту рутенію визначають спектрографічним методом у тих самих умовах, за яких проводять аналіз. Домішки, які виявляють у рутенії, визначають методом добавок, а знайдені масові частки враховують при виготовленні зразків градуювання.

Спочатку готують основний зразок, з якого відбирають кілька спроб для перевірки гомогенності розподілу домішок. Потім основний зразок розбавляють рутенням для отримання серії з шести зразків градуювання в інтервалі масових часток від 0,001 до 0,1%.

Допускається приготування зразків градуювання іншим способом, що забезпечує зазначену точність аналізу.

3.1, 3.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Спектри градуювальних зразків та проб фотографують на спектрографі за таких умов: ширина щілини 0,015 мм, освітлення щілини трилінзовим конденсором, сила постійного струму 10 А, експозиція 60 с. Міжлектродну відстань 2,5 мм встановлюють і підтримують постійним протягом експонування спектрів зображення на проміжній діафрагмі. Електрод із аналізованою пробою є анодом. При визначенні домішок, масова частка яких: Pt, Fe, Ti більше 0,01%; Pd, Mg, Si - понад 0,003%; Rh, Ni, Pb, Au, Sn – понад 0,005%; Ag, Cu, Al – понад 0,001%; Ir - більше 0,025% від аналітичної проби відбирають навішення в 100 мг і ретельно розтирають з 200 мг порошку графітового протягом 30 хв. Спектри градуювальних зразків і проб фотографують у дузі змінного струму силою 7-8 А експозиція 90 с. Для визначення барію спектри зразків градуювання і проб фотографують при силі струму 7 А, експозиція 45 с. Для визначення осмію від аналітичної проби відбирають навішування 400 мг і ретельно перемішують з 400 мг окису міді (СuО) протягом 30 хв. Спектри зразків градуювання і проб фотографують в дузі змінного струму сили 8-10 А, експозиція 90 с. Спектри фотографують на висококонтрастні фотоматеріали (пластинки, плівку). Фотопластинки виявляють протягом 5 хв при температурі проявника 20 °C. Виявлені фотопластинки та фотоплівки обполіскують у воді, фіксують, промивають у проточній воді, висушують та фотометрують.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. Для всіх домішок, крім барію, "внутрішнім стандартом" є лінії рутенію.

Під час фотометрування ліній домішок враховують фон. Інтенсивність фону віднімають із інтенсивності аналітичних ліній домішок за допомогою характеристичної кривої.

Масову частку всіх домішок визначають методом «трьох еталонів».

Довжини хвиль аналітичних ліній та ліній «внутрішнього стандарту» наведено в табл.1.

Таблиця 1

Визначається елемент
Довжина хвилі, нм
аналітичної лінії
лінії "внутрішнього стандарту"
Платина
283,03
283,61
Паладій
342,12
338,72
Родій
332,30
332,12
Іридій
322,07
322,0
Золото
312,28
312,05
Срібло
338,28
338,72
Мідь
324,75
324,35
Залізо
296,68
296,73
Нікель
305,08
306,15
Магній
285,21
284,85
Алюміній
308,21
308,31
Свинець
283,30
283,61
Кремній
288,15
288,35
Барій
614,17
фон
Титан
307,86
307,66
Осмій
315,63
315,07
Олово
326,23
326,65



Градуювальні графіки будують у координатах: ГОСТ 12228.1-78 Рутеній. Метод спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3) , по осі абсцис ГОСТ 12228.1-78 Рутеній. Метод спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3) (логарифм масової частки домішок у градуювальних зразках), по осі ординат - ГОСТ 12228.1-78 Рутеній. Метод спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3) (Логарифм відношення інтенсивності лінії домішки до лінії «внутрішнього стандарту»). За допомогою градуювального графіка знаходять масові частки домішок в аналізованих пробах.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.2. Розбіжності результатів паралельних визначень, що допускаються, не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

Таблиця 2

Масова частка домішок, %
Розбіжність, що допускається, %
збіжності
відтворюваності
Від 0,001 до 0,003 включно.
0,004
0,005
Св. 0,003 "0,01"
0,006
0,008
0,01 0,03
0,01
0,02
0,03 0,1
0,02
0,03



(Змінена редакція, Зм. N 2).