ГОСТ 25278.16-87

ГОСТ 25278.16-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення ренію (зі зміною N 1)

ГОСТ 25278.16-87

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи визначення ренію

Alloys and foundry alloys of rare metals. Методи для визначення ренію

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.07.88
до 01.07.93 *
________________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 2, 1993 рік). - Примітка виробника бази даних.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ

Є. Р. Намвріна , Г. А. Андріанова , Т. М. Малютіна , Л. Г. Обручкова , Є. І. Самсонова , З. І. Шишкіна , Л. В. Ушакова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 29 жовтня 1987 р. N 4091

3. Термін перевірки - 1993 р.

Періодичність перевірки – 5 років.

4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

________________
* На території Російської Федерації документ не діє. Діє ГОСТ 18300-87 . - Примітка виробника бази даних.

ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію з 01.07.98 постановою Держстандарту України від 06.04.98 N 107

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 6, 1998 рік


Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення ренію з диметилгліоксимом у бінарних сплавах на основі гафнію (від 1 до 10%), у бінарних сплавах на основі ніобію (від 5 до 10%), у бінарних сплавах на основі вольфраму (від 1 до 25%) і в сплавах на основі танталу, що містять гафній та вольфрам; диференціальний фотометричний метод визначення ренію (від 25 до 50%) у бінарних сплавах ніобій-реній; фотометричний метод визначення ренію з тіомочевиною у бінарних сплавах на основі молібдену (від 20 до 50%) та у бінарних сплавах на основі вольфраму (від 0,5 до 30%); диференціальний фотометричний метод визначення ренію (від 20 до 50%) - у бінарних сплавах титан-реній.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за ГОСТ 26473.0-85.

2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІВЕННЯ З ДИМЕТИЛГЛІОКСИМОМ

Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки ренію (IV) з диметилгліоксимом у сірчанокислому розчині. Як відновник застосовують дволористе олово. Гафній, цирконій, визначенню не заважають. Ніобій маскують перекисом водню, тантал та вольфрам — лимонною кислотою.

2.1. Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.

Терези аналітичні.

Ваги технічні.

Плитка електрична.

Колби мірні місткістю 50, 100, 250, 500 см та 1 дм .

Мікробюретка місткістю 5 см .

Піпетки з поділками на 5 см .

Піпетки без поділу на 5 та 10 см .

Колби конічні місткістю 100 см .

Скло годинникове діаметром 40 мм.

Тиглі нікелеві.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 та розведена 1:1.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , розведена 1:1.

Амоній сірчанокислий за ГОСТ 3769-78 .

Водню перекис за ГОСТ 10929-76 .

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 .

Калію гідроксид та розчин 10 г/дм .

Кислота лимонна за ГОСТ 3652-69 , розчин 100 г/дм .

Спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300-87 .

Ацетон за ГОСТ 2603-79 .

Диметилгліоксим за ГОСТ 5828-77 , спиртовий (ацетоновий) розчин 10 г/дм .

Олово дволористе, розчин 100 г/дм , готують у день вживання: 10 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 15 см соляної кислоти, розведеної 1:1, і розбавляють водою до 100 см .

Реній металевий, що містить не менше 99,9% ренію.

Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1 г металевого ренію розчиняють при нагріванні 2-3 см перекису водню. Отриманий розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см. доводять до мітки водою.

Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою

у 10 разів.

(Змінена редакція, зміна N 1).

2.2. Проведення аналізу

2.2.1. Для сплавів на основі ніобію або гафнію

Наважку аналізованої проби масою 0,2 г (при масовій частці від 1 до 4%) або 0,1 г (при масовій частці від 4 до 10%) поміщають в конічну колбу місткістю 100 см і розчиняють при нагріванні на гарячій електроплитці 3 см концентрованої сірчаної кислоти у присутності 3 г сірчанокислого амонію, накривши колбу годинниковим склом (розчин відбувається протягом 10-15 хв).

Прозорий плав охолоджують і розчиняють при нагріванні 30 см води, що містить 2 см перекису водню, розчин переводять в мірну колбу місткістю 100 см (При масовій частці від 1 до 4%) або 250 см (при масовій частці від 4 до 10%) охолоджують і доводять водою до мітки.

2.2.2. Для сплавів на основі танталу

Наважку аналізованої проби масою 0,2 г поміщають у нікелевий тигель, додають 4 г гідроксиду калію і сплавляють у муфелі при температурі 600-700 ° С до отримання однорідного плава. Плав вилуговують гарячим розчином гідроксиду калію 10 г/дм ; розчин з осадом переводять у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки розчином гідроксиду калію.

2.2.3. Для сплавів на основі вольфраму

Наважку аналізованої проби масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 15 см перекису водню, накривають колбу годинниковим склом і залишають за кімнатної температури на 30-40 хв. Потім слабо нагрівають до повного розчинення навішування. До розчину, що охолоджується, обережно, по краплях, додають 1 см аміаку (з'являється жовте фарбування) і знову слабко нагрівають до знебарвлення розчину. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см. (при масовій частці від 1 до 5%) або 250 см (при масовій частці від 5 до 20%), охолоджують і доводять водою до мітки.

2.2.4. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину розчину (4,5 або 10 см ), що містить 100-500 мкг ренію. При аналізі сплаву на основі танталу аліквотну частину відбирають від лужного розчину, відфільтрованого через сухий фільтр середньої густини, або відбирають аліквотну частину з прозорої частини розчину після відстоювання осаду до наступного дня.

Додають 2 см розчину лимонної кислоти (для сплавів на основі танталу, вольфраму), доливають 4,5 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, до 15 см води, 5 см розчину диметилгліоксиму, 3 см розчину дволористого олова, перемішуючи розчини після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою, перемішують.

Через 1 год вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до води.

Масу ренію знаходять за градуювальним графіком

у.

2.2.5. Побудова градуювального графіка

У мірні колби місткістю 50 см вводять із мікробюретки 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см робочого розчину ренію, що відповідає 100, 200, 300, 400 та 500 мкг ренію. Доливають 2 см розчину лимонної кислоти (для сплавів на основі танталу або вольфраму), 4,5 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, до 15 см води, 5 см розчину диметилгліоксиму, 3 см розчину дволористого олова, перемішуючи розчини після додавання кожного реактиву, доводять водою до мітки і знову перемішують. Через 1 год вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметр при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до води.

За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про

б.

2.3. Обробка результатів

2.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Місткість мірної колби, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см ;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

2.3.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.1.

Таблиця 1

3. ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІННЯ

Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з диметилгліоксимом у сірчанокислому середовищі. Оптичну густину розчинів вимірюють по відношенню до розчину порівняння, що містить 1,0 мг ренію. Ніобій маскують перекисом водню.

3.1. Апаратура, реактиви та розчини

Спектрофотометр марки СФ-26 чи аналогічний прилад.

Терези аналітичні.

Ваги технічні.

Плитка електрична.

Колби мірні місткістю 50, 100, 200 та 250 см .

Мікробюретка місткістю 5 см .

Піпетки з поділками на 5 та 10 см .

Колби конічні місткістю 50 см .

Скло годинникове діаметром 40 мм.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 , розведена 1:1, і розчин 2 моль/дм .

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , розведена 1:1.

Амоній сірчанокислий за ГОСТ 3769-78 .

Водню перекис за ГОСТ 10929-76 .

Спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300-87 .

Диметилгліоксим за ГОСТ 5828-77 , спиртовий розчин 10 г/дм .

Олово дволористе, розчин 100 г/дм , готують у день вживання: 10 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 15 см соляної кислоти, розведеної 1:1, і розбавляють водою до 100 см .

Розчин реактивів: до 100 см сірчаної кислоти 2 моль/дм додають 2 см перекису водню і розбавляють водою до 250 см .

Калій ренієкислий.

Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1550 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді, переводять у мірну колбу місткістю 100 см , охолоджують та доводять до мітки водою.

Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою

у 10 разів.

(Змінена редакція, зміна N 1).

3.2. Проведення аналізу

3.2.1. Наважку аналізованої проби масою 0,2 г (при масовій частині від 25 до 30%) або 0,15 г (при масовій частині 40%), або 0,1 г (при масовій частині 50%) поміщають в конічну колбу місткістю 50 см і розчиняють при нагріванні на гарячій електроплитці 3 см концентрованої сірчаної кислоти у присутності 0,3 г сірчанокислого амонію, накривши колбу годинниковим склом (розчин відбувається протягом 10-15 хв).

Прозорий розчин охолоджують, додають 30-40 см. води, що містить 2 см перекису водню, нагрівають до кипіння, охолоджують і переводять розчин у мірну колбу місткістю 200 см. (При масовій частці від 30 до 40%) або 250 см (при масовій частці від 40 до 50%), доводять до мітки водою.

3.2.2. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину розчину (5 см ), що містить 1,1-1,3 мг ренію (і не більше 3 мг ніобію), додають 3 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см води, 5 см розчину диметилгліоксиму, 4 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву (додаток реактивів потрібно робити швидко), доводять до мітки водою.

Через 2 год (забарвлені розчини стійкі 6 год) вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до розчину порівняння, що містить 1,0 мг ренію: в мірну колбу місткістю 50 см відбирають 10 см робочого розчину ренію, 5 см розчину реактивів, додають 3 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см води, 5 см розчину диметилгліоксиму, 4 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою. Через 3 год розчин використовують як розчин ср

авнення.

3.2.3. Побудова градуювального графіка

У мірні колби місткістю 50 см вводять 10,0; 11,0; 12,0 та 13,0 см робочого розчину ренію, що відповідає 1,0; 1,1; 1,2 та 1,3 мг ренію. Доливають 5 см розчину реактивів, додають 3 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см води, 5 см розчину диметилгліоксиму, 4 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою.

Через 2 години вимірюють оптичну щільність розчинів, що містять 1,1-1,3 мг ренію, по відношенню до розчину, що містить 1,0 мг ренію, на спектрофотометрі при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм.

За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про

б.

3.3. Обробка результатів

3.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Місткість мірної колби, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см ;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

3.3.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.2.

Таблиця 2

4. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІННЯ З ТІОМОЧЕВИНОЮ

Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з тіомочевиною в солянокислому середовищі. Як відновник застосовують дволористе олово. Вольфрам та молібден маскують винною кислотою.

4.1. Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.

Терези аналітичні.

Ваги технічні.

Плитка електрична.

Колби мірні місткістю 25, 100 та 1000 см .

Мікробюретка місткістю 5 см .

Піпетки з поділками на 5 см .

Піпетки без поділу на 5 та 10 см .

Колби конічні місткістю 250 см .

Скло годинникове діаметром 40 мм.

Лазня водяна.

Водню перекис за ГОСТ 10929-76 .

Кислота винна за ГОСТ 5817-77 , розчини 30 і 150 г/дм .

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 .

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 .

Тіомочевина за ГОСТ 6344-73 , розчин 100 г/дм .

Олово дволористе, розчин 200 г/дм , готують у день вживання: 20 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 50 см соляної кислоти, охолоджують, переводять розчин у мірну колбу місткістю 100 см доводять до мітки водою.

Амоній ренієкислий.

Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 0,2 мг/см , готують одним із двох способів:

Спосіб 1: 0,2882 г перренату амонію розчиняють у воді, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. доводять до мітки водою.

Спосіб 2: 0,3100 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. , охолоджують, доводять до мітки водою

Розчин ренію (робочий), що містить 50 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою в

4 рази.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4.2. Проведення аналізу

4.2.1. Наважку аналізованої проби масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см і розчиняють при нагріванні на водяній бані 10 см перекису водню, накривши колбу годинниковим склом і додаючи додатково при необхідності перекис водню до повного розчинення сплаву. По розчиненні навішування стінки колби та годинникове скло змивають 5-10 см. води, розчин охолоджують. Додають обережно, по краплях аміак (3-4 см ) до знебарвлення розчину та закінчення виділення бульбашок. Розчин кип'ятять кілька хвилин для повного руйнування перекису водню, переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , додають 20 см розчину винної кислоти 150 г/дм , охолоджують, доводять до мітки водою Розчин розбавляють ще раз (при очікуваній масовій довжині більше 5%): у мірну колбу місткістю 100 см відбирають піпеткою 10 см розчину та доводять до мітки розчином винної кислоти 30 г/

дм .

4.2.2. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 25 см відбирають аліквотну частину розчину (5 або 10 см ), що містить 50-250 мкг ренію, розбавляють (при необхідності) до 10 см розчином винної кислоти 30 г/дм , доливають 5 см соляної кислоти та розбавляють водою до 20 см . Потім додають 2,5 см розчину тіомочевини та 1 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою.

Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр при 413 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм щодо нульового розчину, що містить всі реактиви, крім ренію.

Масу ренію знаходять за градуювальним графом

ку.

4.2.3. Побудова градуювального графіка

У мірні колби місткістю 25 см вводять із мікробюретки 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см робочого розчину ренію, що відповідає 50, 100, 150, 200 та 250 мкг ренію, додають по 10 см розчину винної кислоти 30 г/дм , доливають 5 см соляної кислоти, розбавляють водою до 20 см . Потім додають 2,5 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою. В одну з колб доливають усі реактиви, за винятком ренію (нульовий розчин). Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметр при 413 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до нульового розчину.

За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про

б.

4.3. Обробка результатів

4.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках (при масовій частці 0,5-5%) обчислюють за формулою

,

де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Місткість мірної колби, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см ;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

4.3.2. Масову частку ренію ( ) у відсотках (при масовій довжині понад 5%) обчислюють за формулою

,

де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Місткість мірної колби при першому розведенні, см ;

- Місткість мірної колби при другому розведенні розчину, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для розведення, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см ;

- Маса навішування аналізованої проби,

м.

4.3.3. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.3.

Таблиця 3

5. Диференціальний фотометричний метод визначення ренію з тіомочевиною

Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з тіомочевиною в солянокислому середовищі в присутності дволористого олова (відновника). Оптичну щільність розчинів вимірюють по відношенню до розчину порівняння, що містить 2,0 мг ренію. Титан визначення не заважає.

5.1. Апаратура, реактиви та розчини

Спектрофотометр СФ-26 чи аналогічний прилад.

Терези аналітичні.

Ваги технічні.

Плитка електрична.

Електропіч муфельний з терморегулятором, що забезпечує температуру 500-600 °С.

Колби мірні місткістю 50, 100 см .

Піпетки з поділками на 2, 5 та 10 см .

Склянки хімічні скляні місткістю 100-150 см .

Тиглі нікелеві місткістю 30 см .

Натрію гідроксид за ГОСТ 4328-77 .

Натрій азотнокислий за ГОСТ 4168-79 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 .

Тіомочевина за ГОСТ 6344-73 , розчин 100 г/дм .

Олово дволористе, розчин 200 г/дм , готують у день вживання: 2,0 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 50 см соляної кислоти, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять водою до мітки та перемішують.

Калій ренієвокислий (перренат калію).

Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1550 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді. Охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см , готують розведенням стандартного розчину водою 10 разів.

5.2. Проведення аналізу

5.2.1. Наважку аналізованої проби масою 0,1 г поміщають у нікелевий тигель, додають на кінчику шпателя азотнокислий натрій, 2 г гідроксиду натрію і сплавляють у муфелі при температурі 500-550 ° С до отримання прозорого плава. Плав розчиняють у 20-40 см гарячої води у склянці місткістю 150 см при нагріванні додають 20-30 см соляної кислоти до одержання прозорого розчину. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять водою до мітки.

Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину отриманого розчину (5-10 см ), що містить 2,1-2,7 мг ренію, доливають 10 см соляної кислоти, 5 см розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять водою до мітки.

Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі СФ-26 при 390 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до розчину порівняння, що містить 2,0 мг ренію.

Масу ренію знаходять за градуювальним графіком або користуючись градуювальним фактором.

5.2.2. Побудова градуювального графіка

У вісім мірних колб місткістю 50 см кожна вводять по 2 см стандартного розчину ренію, а потім послідовно, починаючи з другої колби, додають 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 см робочого розчину ренію, що відповідає 2,0; 2,1; 2,2; 2,3; 2,4; 2,5; 2,6 та 2,7 мг ренію. Доливають 10 см соляної кислоти і далі надходять, як описано у п. 5.2.1.

За отриманими значеннями оптичної щільності та відповідним їм масам ренію будують градуювальний графік або обчислюють градуювальний фактор за ГОСТ 26473.0-85 , п. 16.

5.3. Обробка результатів

5.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса титану в розчині порівняння, мг;

- Оптична щільність аналізованого розчину по відношенню до розчину порівняння;

- градуювальний фактор;

- Місткість мірної колби, см ;

- Маса навішування аналізованої проби, г;

- Об'єм аліквотної частини розчину, см .

5.3.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати розбіжності, що допускаються, наведені в табл.4.

Таблиця 4

Розділ 5. (Запроваджено додатково, Зм. N 1).