ГОСТ 25278.16-87
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85
ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77
ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77
ГОСТ 22519.0-77
ГОСТ 12645.5-77
ГОСТ 22517-77
ГОСТ 12645.2-77
ГОСТ 16274.9-77
ГОСТ 16274.5-77
ГОСТ 22720.0-77
ГОСТ 22519.3-77
ГОСТ 12560.1-78
ГОСТ 12558.1-78
ГОСТ 12561.2-78
ГОСТ 12228.2-78
ГОСТ 18385.4-79
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79
ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79
ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79
ГОСТ 23862.9-79
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91
ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79
ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85
ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87
ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006
Відкрити весь списокГОСТ 25278.16-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення ренію (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.16-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи визначення ренію
Alloys and foundry alloys of rare metals. Методи для визначення ренію
ОКСТУ 1709
Строк дії з 01.07.88
до 01.07.93 *
________________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 2, 1993 рік). - Примітка виробника бази даних.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
ВИКОНАВЦІ
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 29 жовтня 1987 р. N 4091
3. Термін перевірки - 1993 р.
Періодичність перевірки – 5 років.
4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
________________
* На території Російської Федерації документ не діє. Діє
ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію
Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 6, 1998 рік
Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення ренію з диметилгліоксимом у бінарних сплавах на основі гафнію (від 1 до 10%), у бінарних сплавах на основі ніобію (від 5 до 10%), у бінарних сплавах на основі вольфраму (від 1 до 25%) і в сплавах на основі танталу, що містять гафній та вольфрам; диференціальний фотометричний метод визначення ренію (від 25 до 50%) у бінарних сплавах ніобій-реній; фотометричний метод визначення ренію з тіомочевиною у бінарних сплавах на основі молібдену (від 20 до 50%) та у бінарних сплавах на основі вольфраму (від 0,5 до 30%); диференціальний фотометричний метод визначення ренію (від 20 до 50%) - у бінарних сплавах титан-реній.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за
2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІВЕННЯ З ДИМЕТИЛГЛІОКСИМОМ
Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки ренію (IV) з диметилгліоксимом у сірчанокислому розчині. Як відновник застосовують дволористе олово. Гафній, цирконій, визначенню не заважають. Ніобій маскують перекисом водню, тантал та вольфрам — лимонною кислотою.
2.1. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.
Терези аналітичні.
Ваги технічні.
Плитка електрична.
Колби мірні місткістю 50, 100, 250, 500 см та 1 дм
.
Мікробюретка місткістю 5 см .
Піпетки з поділками на 5 см .
Піпетки без поділу на 5 та 10 см .
Колби конічні місткістю 100 см .
Скло годинникове діаметром 40 мм.
Тиглі нікелеві.
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Амоній сірчанокислий за
Водню перекис за
Аміак водний за
Калію гідроксид та розчин 10 г/дм .
Кислота лимонна за .
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Ацетон за
Диметилгліоксим за .
Олово дволористе, розчин 100 г/дм , готують у день вживання: 10 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 15 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, і розбавляють водою до 100 см
.
Реній металевий, що містить не менше 99,9% ренію.
Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1 г металевого ренію розчиняють при нагріванні 2-3 см
перекису водню. Отриманий розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
доводять до мітки водою.
Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою
у 10 разів.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.2. Проведення аналізу
2.2.1. Для сплавів на основі ніобію або гафнію
Наважку аналізованої проби масою 0,2 г (при масовій частці від 1 до 4%) або 0,1 г (при масовій частці від 4 до 10%) поміщають в конічну колбу місткістю 100 см і розчиняють при нагріванні на гарячій електроплитці 3 см
концентрованої сірчаної кислоти у присутності 3 г сірчанокислого амонію, накривши колбу годинниковим склом (розчин відбувається протягом 10-15 хв).
Прозорий плав охолоджують і розчиняють при нагріванні 30 см води, що містить 2 см
перекису водню, розчин переводять в мірну колбу місткістю 100 см
(При масовій частці від 1 до 4%) або 250 см
(при масовій частці від 4 до 10%) охолоджують і доводять водою до мітки.
2.2.2. Для сплавів на основі танталу
Наважку аналізованої проби масою 0,2 г поміщають у нікелевий тигель, додають 4 г гідроксиду калію і сплавляють у муфелі при температурі 600-700 ° С до отримання однорідного плава. Плав вилуговують гарячим розчином гідроксиду калію 10 г/дм ; розчин з осадом переводять у мірну колбу місткістю 100 см
і доводять до мітки розчином гідроксиду калію.
2.2.3. Для сплавів на основі вольфраму
Наважку аналізованої проби масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 15 см
перекису водню, накривають колбу годинниковим склом і залишають за кімнатної температури на 30-40 хв. Потім слабо нагрівають до повного розчинення навішування. До розчину, що охолоджується, обережно, по краплях, додають 1 см
аміаку (з'являється жовте фарбування) і знову слабко нагрівають до знебарвлення розчину. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
(при масовій частці від 1 до 5%) або 250 см
(при масовій частці від 5 до 20%), охолоджують і доводять водою до мітки.
2.2.4. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину розчину (4,5 або 10 см
), що містить 100-500 мкг ренію. При аналізі сплаву на основі танталу аліквотну частину відбирають від лужного розчину, відфільтрованого через сухий фільтр середньої густини, або відбирають аліквотну частину з прозорої частини розчину після відстоювання осаду до наступного дня.
Додають 2 см розчину лимонної кислоти (для сплавів на основі танталу, вольфраму), доливають 4,5 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, до 15 см
води, 5 см
розчину диметилгліоксиму, 3 см
розчину дволористого олова, перемішуючи розчини після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою, перемішують.
Через 1 год вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до води.
Масу ренію знаходять за градуювальним графіком
у.
2.2.5. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 50 см вводять із мікробюретки 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см
робочого розчину ренію, що відповідає 100, 200, 300, 400 та 500 мкг ренію. Доливають 2 см
розчину лимонної кислоти (для сплавів на основі танталу або вольфраму), 4,5 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, до 15 см
води, 5 см
розчину диметилгліоксиму, 3 см
розчину дволористого олова, перемішуючи розчини після додавання кожного реактиву, доводять водою до мітки і знову перемішують. Через 1 год вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметр при
440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до води.
За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про
б.
2.3. Обробка результатів
2.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Місткість мірної колби, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см
;
- Маса навішування аналізованої проби, р.
2.3.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.1.
Таблиця 1
3. ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІННЯ
Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з диметилгліоксимом у сірчанокислому середовищі. Оптичну густину розчинів вимірюють по відношенню до розчину порівняння, що містить 1,0 мг ренію. Ніобій маскують перекисом водню.
3.1. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр марки СФ-26 чи аналогічний прилад.
Терези аналітичні.
Ваги технічні.
Плитка електрична.
Колби мірні місткістю 50, 100, 200 та 250 см .
Мікробюретка місткістю 5 см .
Піпетки з поділками на 5 та 10 см .
Колби конічні місткістю 50 см .
Скло годинникове діаметром 40 мм.
Кислота сірчана за .
Кислота соляна за
Амоній сірчанокислий за
Водню перекис за
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Диметилгліоксим за .
Олово дволористе, розчин 100 г/дм , готують у день вживання: 10 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 15 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, і розбавляють водою до 100 см
.
Розчин реактивів: до 100 см сірчаної кислоти 2 моль/дм
додають 2 см
перекису водню і розбавляють водою до 250 см
.
Калій ренієкислий.
Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1550 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді, переводять у мірну колбу місткістю 100 см
, охолоджують та доводять до мітки водою.
Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою
у 10 разів.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.2. Проведення аналізу
3.2.1. Наважку аналізованої проби масою 0,2 г (при масовій частині від 25 до 30%) або 0,15 г (при масовій частині 40%), або 0,1 г (при масовій частині 50%) поміщають в конічну колбу місткістю 50 см і розчиняють при нагріванні на гарячій електроплитці 3 см
концентрованої сірчаної кислоти у присутності 0,3 г сірчанокислого амонію, накривши колбу годинниковим склом (розчин відбувається протягом 10-15 хв).
Прозорий розчин охолоджують, додають 30-40 см. води, що містить 2 см
перекису водню, нагрівають до кипіння, охолоджують і переводять розчин у мірну колбу місткістю 200 см.
(При масовій частці від 30 до 40%) або 250 см
(при масовій частці від 40 до 50%), доводять до мітки водою.
3.2.2. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину розчину (5 см
), що містить 1,1-1,3 мг ренію (і не більше 3 мг ніобію), додають 3 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см
води, 5 см
розчину диметилгліоксиму, 4 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву (додаток реактивів потрібно робити швидко), доводять до мітки водою.
Через 2 год (забарвлені розчини стійкі 6 год) вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до розчину порівняння, що містить 1,0 мг ренію: в мірну колбу місткістю 50 см
відбирають 10 см
робочого розчину ренію, 5 см
розчину реактивів, додають 3 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см
води, 5 см
розчину диметилгліоксиму, 4 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою. Через 3 год розчин використовують як розчин ср
авнення.
3.2.3. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 50 см вводять 10,0; 11,0; 12,0 та 13,0 см
робочого розчину ренію, що відповідає 1,0; 1,1; 1,2 та 1,3 мг ренію. Доливають 5 см
розчину реактивів, додають 3 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 15 см
води, 5 см
розчину диметилгліоксиму, 4 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою.
Через 2 години вимірюють оптичну щільність розчинів, що містять 1,1-1,3 мг ренію, по відношенню до розчину, що містить 1,0 мг ренію, на спектрофотометрі при 440 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм.
За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про
б.
3.3. Обробка результатів
3.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Місткість мірної колби, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см
;
- Маса навішування аналізованої проби, р.
3.3.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.2.
Таблиця 2
4. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РІННЯ З ТІОМОЧЕВИНОЮ
Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з тіомочевиною в солянокислому середовищі. Як відновник застосовують дволористе олово. Вольфрам та молібден маскують винною кислотою.
4.1. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.
Терези аналітичні.
Ваги технічні.
Плитка електрична.
Колби мірні місткістю 25, 100 та 1000 см .
Мікробюретка місткістю 5 см .
Піпетки з поділками на 5 см .
Піпетки без поділу на 5 та 10 см .
Колби конічні місткістю 250 см .
Скло годинникове діаметром 40 мм.
Лазня водяна.
Водню перекис за
Кислота винна за .
Кислота соляна за
Аміак водний за
Тіомочевина за .
Олово дволористе, розчин 200 г/дм , готують у день вживання: 20 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 50 см
соляної кислоти, охолоджують, переводять розчин у мірну колбу місткістю 100 см
доводять до мітки водою.
Амоній ренієкислий.
Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 0,2 мг/см , готують одним із двох способів:
Спосіб 1: 0,2882 г перренату амонію розчиняють у воді, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. доводять до мітки водою.
Спосіб 2: 0,3100 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. , охолоджують, доводять до мітки водою
Розчин ренію (робочий), що містить 50 мкг/см ренію, готують розведенням стандартного розчину водою в
4 рази.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4.2. Проведення аналізу
4.2.1. Наважку аналізованої проби масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см і розчиняють при нагріванні на водяній бані 10 см
перекису водню, накривши колбу годинниковим склом і додаючи додатково при необхідності перекис водню до повного розчинення сплаву. По розчиненні навішування стінки колби та годинникове скло змивають 5-10 см.
води, розчин охолоджують. Додають обережно, по краплях аміак (3-4 см
) до знебарвлення розчину та закінчення виділення бульбашок. Розчин кип'ятять кілька хвилин для повного руйнування перекису водню, переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, додають 20 см
розчину винної кислоти 150 г/дм
, охолоджують, доводять до мітки водою Розчин розбавляють ще раз (при очікуваній масовій довжині більше 5%): у мірну колбу місткістю 100 см
відбирають піпеткою 10 см
розчину та доводять до мітки розчином винної кислоти 30 г/
дм .
4.2.2. Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 25 см відбирають аліквотну частину розчину (5 або 10 см
), що містить 50-250 мкг ренію, розбавляють (при необхідності) до 10 см
розчином винної кислоти 30 г/дм
, доливають 5 см
соляної кислоти та розбавляють водою до 20 см
. Потім додають 2,5 см
розчину тіомочевини та 1 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою.
Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр при 413 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм щодо нульового розчину, що містить всі реактиви, крім ренію.
Масу ренію знаходять за градуювальним графом
ку.
4.2.3. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 25 см вводять із мікробюретки 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см
робочого розчину ренію, що відповідає 50, 100, 150, 200 та 250 мкг ренію, додають по 10 см
розчину винної кислоти 30 г/дм
, доливають 5 см
соляної кислоти, розбавляють водою до 20 см
. Потім додають 2,5 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять до мітки водою. В одну з колб доливають усі реактиви, за винятком ренію (нульовий розчин). Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметр при
413 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до нульового розчину.
За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах оптична щільність - маса ренію. Окремі точки графіка перевіряють одночасно з проведенням аналізу про
б.
4.3. Обробка результатів
4.3.1. Масову частку ренію ( ) у відсотках (при масовій частці 0,5-5%) обчислюють за формулою
,
де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мкг;
- Місткість мірної колби, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см
;
- Маса навішування аналізованої проби, р.
4.3.2. Масову частку ренію ( ) у відсотках (при масовій довжині понад 5%) обчислюють за формулою
,
де - Маса ренію, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Місткість мірної колби при першому розведенні, см
;
- Місткість мірної колби при другому розведенні розчину, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для розведення, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, взятий для визначення, см
;
- Маса навішування аналізованої проби,
м.
4.3.3. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.3.
Таблиця 3
5. Диференціальний фотометричний метод визначення ренію з тіомочевиною
Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання ренію (IV) з тіомочевиною в солянокислому середовищі в присутності дволористого олова (відновника). Оптичну щільність розчинів вимірюють по відношенню до розчину порівняння, що містить 2,0 мг ренію. Титан визначення не заважає.
5.1. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр СФ-26 чи аналогічний прилад.
Терези аналітичні.
Ваги технічні.
Плитка електрична.
Електропіч муфельний з терморегулятором, що забезпечує температуру 500-600 °С.
Колби мірні місткістю 50, 100 см .
Піпетки з поділками на 2, 5 та 10 см .
Склянки хімічні скляні місткістю 100-150 см .
Тиглі нікелеві місткістю 30 см .
Натрію гідроксид за
Натрій азотнокислий за
Кислота соляна за
Тіомочевина за .
Олово дволористе, розчин 200 г/дм , готують у день вживання: 2,0 г дволористого олова розчиняють при нагріванні 50 см
соляної кислоти, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см
, доводять водою до мітки та перемішують.
Калій ренієвокислий (перренат калію).
Стандартний розчин ренію (запасний), що містить 1 мг/см ренію: 0,1550 г перренату калію розчиняють при нагріванні у воді. Охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см
і доводять водою до мітки.
Розчин ренію (робочий), що містить 100 мкг/см , готують розведенням стандартного розчину водою 10 разів.
5.2. Проведення аналізу
гарячої води у склянці місткістю 150 см
при нагріванні додають 20-30 см
соляної кислоти до одержання прозорого розчину. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доводять водою до мітки.
Для визначення ренію в мірну колбу місткістю 50 см відбирають аліквотну частину отриманого розчину (5-10 см
), що містить 2,1-2,7 мг ренію, доливають 10 см
соляної кислоти, 5 см
розчину дволористого олова, перемішуючи після додавання кожного реактиву, доводять водою до мітки.
Через 40 хв вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі СФ-26 при 390 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм по відношенню до розчину порівняння, що містить 2,0 мг ренію.
Масу ренію знаходять за градуювальним графіком або користуючись градуювальним фактором.
У вісім мірних колб місткістю 50 см кожна вводять по 2 см
стандартного розчину ренію, а потім послідовно, починаючи з другої колби, додають 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 см
робочого розчину ренію, що відповідає 2,0; 2,1; 2,2; 2,3; 2,4; 2,5; 2,6 та 2,7 мг ренію. Доливають 10 см
соляної кислоти і далі надходять, як описано у п.
За отриманими значеннями оптичної щільності та відповідним їм масам ренію будують градуювальний графік або обчислюють градуювальний фактор за
5.3. Обробка результатів
) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану в розчині порівняння, мг;
- Оптична щільність аналізованого розчину по відношенню до розчину порівняння;
- градуювальний фактор;
- Місткість мірної колби, см
;
- Маса навішування аналізованої проби, г;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см
.
Таблиця 4
Розділ 5. (Запроваджено додатково, Зм. N 1).