ГОСТ 24977.2-81

ГОСТ 24977.2-81 Телур високої чистоти. Спектральний метод визначення домішок (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 24977.2-81 *

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ТЕЛЛУР ВИСОКОЇ ЧИСТОТИ

Спектральний метод визначення домішок

Tellurium високої purity. Spectral method for determination of impurities

ОКСТУ 1709

Дата введення 1983-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 30 вересня 1981 р. N 4486 термін запровадження встановлено з 01.01.83

Постановою Держстандарту від 07.09.92 N 1123 знято обмеження строку дії

ВЗАМІН ГОСТ 21326.1-75

* ПЕРЕВИДАННЯ (березень 1997 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими в червні 1987 р., вересні 1992 р. (ІУС 11-87, 12-92)


Цей стандарт встановлює спектральний метод визначення домішок у телурі високої чистоти марок Т-В4, Т-ВЗ та Т-А1 у діапазоні масових часток у відсотках:

срібла 5·10 -2·10 ;

міді 5·10 -3 · 10 ;

свинцю 7·10 -2·10 ;

алюмінію 1·10 -1 · 10 ;

заліза 2·10 -2·10 ;

олова 7·10 -4 · 10 ;

вісмуту 8·10 -2·10 ;

магнію 2·10 -1 · 10 ;

золота 5·10 -2·10 ;

кобальту 2·10 -1 · 10 ;

нікелю 7·10 -1 · 10 ;

марганцю 1·10 -1 · 10 ;

галію 4·10 -2·10 ;

індія 1·10 -3 · 10 ;

хрому 2·10 -1 · 10 .

Визначення домішок у телурі високої чистоти проводиться за методом «трьох еталонів» із застосуванням для випаровування домішок та збудження спектра дуги змінного струму.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги - за ГОСТ 24977.1-81.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА МАТЕРІАЛИ

Спектрограф дифракційний типу ДФС-8 (решітка 600 штр./мм, перший порядок), ДФС 452 (решітка 1200 штр./мм, другий порядок) або СТЕ-1 з триступінчастим послаблювачем та трилінзовою системою освітлення щілини.

Спектрограф із кварцовою оптикою середньої дисперсії типу ІСП-30 із трилінзовою системою освітлення щілини.

Примітка. Допускається застосування приладів з фотоелектричною реєстрацією спектра та інших спектральних приладів, інших реактивів та матеріалів, фотопластинок, що забезпечують отримання показників точності, що не поступаються регламентованим цим стандартом.


Мікрофотометр призначений для вимірювання щільності почорніння спектральних ліній.

Спектропроектор типу ПС-18.

Генератор активізованої дуги змінного струму будь-якого типу.

Верстат для заточування вугільних електродів.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з похибкою зважування не більше 0,001 г за ГОСТ 13718-68 .

Бокси з органічного скла.

Колби мірні за ГОСТ 1770-74 .

Ступка із органічного скла.

Інфрачервона лампа будь-якого типу з лабораторним автотрансформатором типу ПНО-250-2.

Посуд кварцовий (склянки, чашки) за ГОСТ 19908-90 .

Електроди з вугілля особливої чистоти за ТУ 48-20-78-76 діаметром 6 мм форми «чарка» з висотою головки (2±1) мм, глибиною каналу (10,0±0,2) мм, діаметром каналу (4,0 ±0,1) мм, довжиною шийки 5 мм, діаметром 2 мм. При аналізі телуру марки Т-А1 дозволяється використовувати електроди форми чарка з висотою головки (10±1) мм, глибиною каналу (8,0±0,2) мм, діаметром каналу (3,8±0,1) мм.

Контрелектроди з вугілля особливої чистоти за ТУ 48-20-78-76, діаметром 6 мм, довжиною 30-50 мм, один кінець заточений на півсферу або усічений конус діаметром майданчика 1,5-2 мм.

Порошок графітовий особливої чистоти згідно з ГОСТ 23463-79 .

Фотопластинки "спектрографічні", типу I або "діапозитивні" розміром 9х12, типу II або ПФС-02 за ТУ 6-43-1475-88 розміром 13х18 та 9х12 см.

Телур високої чистоти марки ТВ-4 за ТУ 6-04-65-82 або марки «екстра» за ТУ 48-0515-028-89.

Кислота азотна марки ОС. Ч-19-14 або 23-4 за ГОСТ 11125-84 при необхідності двічі переганяється в кварцовому апараті, і розчини 1:1, 1:3 і 1:4.

Кислота соляна за ГОСТ 14261-77 .

Суміш соляної та азотної кислот 3:1.

Кислота щавлева за ГОСТ 22180-76 .

Пінцети медичні з нержавіючої сталі згідно з ГОСТ 21241-89 .

Хлорид натрію особливої чистоти.

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300-87 .

Срібло згідно з ГОСТ 6836-80 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 6836-2002 . - Примітка виробника бази даних.

Мідь за ГОСТ 859-78 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 859-2001 . - Примітка виробника бази даних.

Свинець за ГОСТ 3778-77 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 3778-98 . - Примітка виробника бази даних.

Вісмут за ГОСТ 10928-90 .

Золото за ГОСТ 6835-80 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 6835-2002 . - Примітка виробника бази даних.

Алюміній за ГОСТ 11069-74 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 11069-2001 . - Примітка виробника бази даних.

Магній.

Кобальт за ГОСТ 123-78 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 123-98 . - Примітка виробника бази даних.

Марганець за ГОСТ 6008-90 .

Галій за ГОСТ 12797-77 .

Індій за ГОСТ 10297-94 .

Амоній хромовокислий за ГОСТ 3774-76 .

Нікель за ГОСТ 849-70 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 849-97 . - Примітка виробника бази даних.

Залізо відновлене.

Олово за ГОСТ 860-75 .

Масова частка металів щонайменше 99,99%.

Розчини чистих металів.

Розчин срібла: 0,1 г металу розчиняють у 10 см розчину азотної кислоти 1:3 при слабкому нагріванні, розчин охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см , додають 5 см азотної кислоти, доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г срібла.

Розчин міді: 0,1 г металу розчиняють 10 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г міді.

Розчин свинцю: 0,1 г металу розчиняють у розчині азотної кислоти 1:4, розчин охолоджують, переводять кількісно у мірну колбу місткістю 100 см доводять до мітки розчином азотної кислоти 1:1 і перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г свинцю.

Розчин вісмуту: 0,1 г металу розчиняють 15 см азотної кислоти, розчин доводять до кипіння, охолоджують, переводять кількісно в мірну колбу місткістю 100 см , доливають 5 см азотної кислоти, доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г вісмуту.

Розчин золота: 0,1 г металу розчиняють у 10 см суміші соляної та азотної кислот 3:1, охолоджують, переводять кількісно в мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г золота.

Розчин алюмінію: 0,5 г подрібненого металу розчиняють 15 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см доводять до мітки розчином азотної кислоти 1:1 і перемішують.

1 см розчину містить 0,005 г алюмінію.

Розчин магнію: 0,5 г металу розчиняють 15 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,005 г магнію.

Розчин кобальту: 0,5 г подрібненого металу розчиняють 20 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин охолоджують, переводять кількісно в мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,005 г кобальту.

Розчин нікелю: 0,1 г подрібненого металу розчиняють 10 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин охолоджують, переводять кількісно в мірну колбу місткістю 100 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г нікелю.

Розчини заліза:

Розчин А. 1 г металу розчиняють у 20 см розчину азотної кислоти 1:1 при слабкому нагріванні, розчин охолоджують, переводять кількісно в мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см азотної кислоти, доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,01 г заліза.

Розчин Б. Ст мірну колбу місткістю 100 см відмірюють піпеткою 10 см розчину А доводять до мітки водою і перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г заліза.

Розчин олова: 0,1 г тонкоподрібненого металу поміщають у склянку місткістю 50 см і додають 2 см азотної кислоти. Після переходу всієї навішування в метаолов'яну кислоту в склянку доливають 15 см води та додають 2 г щавлевої кислоти. Після розчинення осаду розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см. . Для розчинення кристалів щавлевої кислоти, що залишилися, склянку промивають 2-3 см води та промивні води зливають у мірну колбу, доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г олова.

Розчин Індія: 0,5 г металу розчиняють у 10 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин доводять до кипіння, охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,005 г Індія.

Розчин галію: 0,1 г галію розчиняють у 10 см розчину азотної кислоти 1:1, розчин доводять до кипіння для видалення оксидів азоту, охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см , додають 5 см азотної кислоти, доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,001 г галію.

Розчини марганцю та хрому готують, як зазначено у ГОСТ 24977.1-81.

Для приготування розчинів можна використовувати оксиди, вуглекислі чи азотнокислі солі зазначених вище металів кваліфікації ч.д.а. чи х.ч.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

3.1. Зразки порівняння. Основою для приготування зразків порівняння є порошковий графіт з добавкою 2,5% хлориду натрію.

Головний зразок порівняння, що містить по 0,02% срібла, міді, золота та галію, по 0,004% олова, свинцю, заліза, нікелю та вісмуту, 0,008% марганцю, 0,12% хрому, алюмінію, магнію та кобальту, 0,08 % Індія готують наступним чином:

Суміш 1 . У кварцову чашку місткістю 50 см поміщають 4,0 г основи та вводять вказану в табл.1а кількість розчинів елементів.

Таблиця 1а

При введенні розчинів стежать за тим, щоб розчин, що просочує основу, не потрапляв на дно та стінки чашки. Для цього в міру введення домішок розчинів графітовий порошок підсушують під лампою до видалення запаху азотної кислоти. Отриману суміш ретельно перемішують 60 хв.

Суміш 2. У кварцову чашку місткістю 50 см поміщають 1,0 г основи, вводять до неї 1 см розчину золота обережно підсушують при температурі не вище 70 °C. Просушений порошок змочують концентрованою азотною кислотою, просушують і повторюють змочування, після чого ретельно висушують до видалення запаху азотної кислоти.

Обидві суміші з'єднують, ретельно перемішують у ступці протягом 60 хв.

Серію робочих зразків порівняння отримують, розбавляючи основний і кожен із наступних зразків порівняння в 2,5-2 рази основи.

Кожен із приготовлених зразків порівняння змішують із чотириразовою за масою кількістю телуру. Зміст домішок в отриманих зразках порівняння розраховують стосовно телуру (вважаючи, що вміст домішки в телурі дорівнює вмісту домішки у зразку порівняння, поділеному на чотири).

Зміст домішок в основі визначають методом добавок та вводять поправку до розрахункового вмісту домішок у зразках порівняння.

Зразки порівняння (змішані з телуром) за розрахунком містять кількості домішок, зазначені в табл.1.

Таблиця 1

Для аналізу телуру марки Т-А1 можна використовувати перші п'ять зразків порівняння або приготувати серію зразків порівняння, з яких повністю виключити домішки, що не унормовані в зазначеній марці телуру.

Допускається готувати зразки порівняння введенням в основу домішок у вигляді азотнокислих солей та оксидів з масовою часткою основної речовини не менше ніж 99,99%.

Гранично допускаемо значення похибки встановлення значень атестованих характеристик зразків порівняння не перевищує 2,6% від атестуемого значення змісту компонента.

Приготовлені зразки порівняння зберігають у поліетиленовому посуді з кришками, що щільно закриваються.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Від кожної проби металевого телуру беруть по дві навішування і змішують їх з основною (якщо зразки порівняння для аналізу телуру марки Т-А1 приготовані на основі графітового порошку без добавки натрію хлориду, то проби змішують з графітовим порошком) відносно 4:1 і поміщають в канали вугільних електродів (повний канал), обпалених у дузі змінного струму силою 15-18 А протягом 15 с. Від кожної навішування проби готують по шість, зразка порівняння - по три електроди.

Спектри фотографують через триступінчастий ослаблювач за допомогою дифракційного спектрографа (при аналізі телуру марки Т-А1 можна використовувати спектрограф типу ІСП-30).

Ширина щілини дифракційного спектрографа 0,018 мм (постійного - 0,015 мм). Фотопластинки типу II розміром 13х18 (при аналізі телуру марки Т-А1 в касету заряджають дві фотопластинки: в область 330 нм — половину діапозитивної або типу I, в область 310-220 нм типу II розміром 9х12).

Випаровування проби та збудження спектрів проводять у дузі змінного струму силою 18 А протягом 60 с. При аналізі телуру марки Т-А1 та використання електродів з розміром каналу 3,8х8 мм збудження спектрів проводять у дузі змінного струму силою 8 А протягом 40 с.

Дуговий проміжок 2,5 мм.

На одну фотопластинку фотографують по шість спектрів проби та три спектри зразків порівняння.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. За допомогою мікрофотометра вимірюють почорніння аналітичних ліній визначених елементів ( ) та фону ( ) поблизу лінії (довжини хвиль в нм):

На мікрофотометрі вимірюють почорніння лінії обумовленого елемента у спектрах зразків порівняння у всіх трьох сходинках ослаблювача для побудови характеристичної кривої (див. додаток 1 ГОСТ 24977.1-81).

Будують характеристичну криву фотопластинки і знаходять відповідні виміряним почорнінням значення логарифмів інтенсивності , .

Обчислюють значення , знаходять середнє арифметичне результатів, отриманих за трьома спектрограмами кожного зразка порівняння , і будують градуювальні графіки в координатах , , де - масова частка домішки у зразках порівняння, %. Усі розрахунки ведуть, користуючись розрахунковим приладом чи таблицею, наведеної у додатку 2 ГОСТ 24977.1-81. За отриманими градуювальними графіками знаходять вміст домішок, що відповідають обчисленим для проб значенням .

При визначенні домішок, щільність почорніння аналітичних ліній яких лежить в області нормальних почорнінь, і при аналізі телуру марки Т-А1 графіки градуювання будують в координатах .

За результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, за трьома спектрограмами кожне, отриманих на одній фотопластинці.

(Змінена редакція, Змін. N 1,

2).

5.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень ( ) та результатів двох аналізів ( ) при довірчій ймовірності 0,95 не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

Таблиця 2

Допустимі розбіжності для проміжних масових часток домішок розраховують методом лінійної інтерполяції або за формулами:

для срібла, міді, свинцю, нікелю, вісмуту, олова, кобальту та золота:

; ;

для індія, галію, хрому, марганцю, магнію, заліза та алюмінію:

; ;

де - Середнє арифметичне результатів паралельних визначень;

- Середнє арифметичне двох результатів аналізу.

(Змінена редакція, Зм. N 2).