Цей стандарт встановлює полярографічний метод визначення свинцю від 0,02 до 1,0%, комплексометричний та хроматний методи визначення свинцю від 0,5 до 5,0% у сурмі марок Су00, Су0, Су1 та Су2.

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за ГОСТ 1367.0-83.

2. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД

Метод ґрунтується на полярографуванні свинцю на солянокислому тлі. Сурма і олово, що заважають визначенню, відганяють у вигляді бромідів при розкладанні навішування з бромистоводневою кислотою.

2.1. Апаратура, реактиви та розчини

Полярограф з накладанням постійної напруги з ртутними електродами (катод ртутний капає, електролізер з виносним анодом. В анодний простір залита ртуть і насичений розчин хлористого калію) або осцилографічний полярограф типу ПО-5122, або зміннострумовий типу ПУ-1.

Склянки скляні лабораторні за ГОСТ 25336-82 місткістю 50, 100, 500 см3.

Колби мірні за ГОСТ 1770-74 місткістю 50, 100 см3 та 1 дм3.

Мікробюретки з розподілами за ГОСТ 1770-74 місткістю 5 см3.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 та розведена 1:3.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 і розбавлена 1:1, 1:3.

Кислота бромисто-воднева за ГОСТ 2062-77 .

Кислота аскорбінова за НТД.

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

Калій хлористий за ТУ 6-09-5077-83, насичений розчин.

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

Ртуть металева за НТД.

Свинець за ГОСТ 3778-77 , марки С1.

Розчин свинцю, стандартний: навішування свинцю масою 1,0 г поміщають у склянку місткістю 500 см3, доливають 30 см3 азотної кислоти (1:3) та нагрівають. Після розчинення навішування розчин випарюють до одержання вологих солей, додають 15 см3 концентрованої соляної кислоти і знову випарюють майже насухо. Випарювання повторюють ще двічі, використовуючи щоразу по 5 см3 соляної кислоти (1:1). До залишку доливають 250 см3 концентрованої соляної кислоти, нагрівають, розбавляють водою, переливають у мірну колбу місткістю 1000 см3, доливають водою до мітки та перемішують.

1 см3 розчину містить 1 мг свинцю.

2.2. Проведення аналізу

2.2.1. Наважку сурми масою 0,5 г марки Су00 або масою 0,2 г марок Су0, Су1, Су2 поміщають у склянку місткістю 100 см3, доливають 5 см3 концентрованої азотної кислоти і випарюють насухо. До сухого залишку доливають 100 см3 бромистоводневої кислоти і знову випарюють насухо. Обробку бромистоводневою кислотою проводять двічі, додаючи щоразу по 5 см3 бромистоводневої кислоти. Сухий залишок змочують 10-15 краплями соляної кислоти (1:1) і знову випарюють насухо. Цю операцію повторюють двічі.

До сухого залишку доливають 30 см3 соляної кислоти (1:3) та нагрівають 5 хв до повного розчинення солей. Отриманий розчин при аналізі сурми марок Су00, Су0 та Су1 переливають у мірну колбу місткістю 50 см3, а при аналізі сурми марки Су2 переливають у мірну колбу місткістю 100 см3. Потім доливають розчини до мітки соляною кислотою (1:3), добре перемішують і дають відстоятися. Якщо об'єм розчину 50 см3, його використовують весь, а з об'єму 100 см3 відливають у суху склянку частину розчину (30-50 см3), додають 0,1 г аскорбінової кислоти і залишають на 15-20 хв.

Потім розчин переводять в електролізер, попередньо обполоснувши його цим же розчином, і полярографують свинець при потенціалі піку мінус 0,46 В. При роботі на осцилографі період капання ртуті з капіляра 5 - 6 с, затримка імпульсу 3 - 4 с, швидкість подачі напруги на електролітичний осередок 0,25 - 0,58 В / с. Одночасно з аналізованими пробами знімають полярограму розчину порівняння свинцю, приготовлених так само, як проби.

2.2.2. Для приготування розчинів порівняння свинцю мірні колби місткістю 100 см3 доливають з мікробюретки стандартний розчин свинцю в кількості 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0; 8,0; 10 см3, що відповідає 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0; 8,0 та 10 мг свинцю. Об'єм розчинів доводять до мітки соляною кислотою (1:3), і перемішують. У сухі склянки місткістю 50 см3 відливають приблизно 30 см3 розчинів, додають 0,1 г аскорбінової кислоти і через 15 хв знімають полярограму.

Концентрація свинцю у розчинах порівняння відповідно дорівнює 1; 2; 5; 10; 20; 40; 60; 80; 100 мг/дм3.

2.3. Обробка результатів

2.3.1. Масову частку свинцю (X) у відсотках обчислюють за формулою

де - Висота хвилі розчину аналізованої проби, мм;

с - маса свинцю в розчині порівняння, мг/дм3;

V - обсяг розчину аналізованої проби, см3;

- Висота хвилі розчину порівняння, мм;

m - маса навішування аналізованої проби, р.

2.3.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різницю двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р=0,95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що припускаються, наведених в табл. 1.

Таблиця 1

──────────────────────────┬─────────────────────── ────────────────

Масова частка свинцю, % │Абсолютні розбіжності, що допускаються, %

├────────────────┬─────────────────────

│ збіжності │ відтворюваності

──────────────────────────┼────────────────┼─────── ────────────────

Від 0,020 до 0,040 вмикання. │0,005 │0,006

Св. 0,040 0,100 0,010 0,012

0,100 0,200 0,02 0,024

0,20 0,40 0,03 0,04

0,40 1,00 0,05 0,06

(п. 2.3.2 у ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

3. КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

Метод заснований на виділенні свинцю у вигляді сульфату та його титрування трилоном Б в ацетатно-буферному розчині при рН 5 - 6 у присутності індикатора ксиленолового помаранчевого. Сурма, що заважає визначенню, відганяють у вигляді бромідів при розкладанні навішування з бромом або бромистоводневою кислотою.

3.1. Апаратура, реактиви та розчини

Мензурки за ГОСТ 1770-74 місткістю 50, 100 см3.

Колби широкогорлі скляні лабораторні за ГОСТ 23932-79 місткістю 250 см3.

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

Склянки скляні лабораторні за ГОСТ 25336-82 місткістю 500 см3.

Колби мірні за ГОСТ 1770-74 місткістю 1 дм3.

Піпетки з поділами за ГОСТ 20292-74 місткістю 2, 5, 10 см3.

Бюретки за ГОСТ 20292-74 місткістю 25 см3.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , розведена 1:3.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 та розведена 1:1.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 , розведена 1:1, 1:6, 1:20.

Кислота бромисто-воднева за ГОСТ 2062-77 .

Бром за ГОСТ 4109-79 .

Калій азотнокислий за ГОСТ 4217-77 .

Ксиленоловий помаранчевий: 0,5 г ксиленолового помаранчевого змішують у фарфоровій ступці з 50 г азотнокислого калію; служить індикатором під час титрування.

Амоній оцтовокислий за ГОСТ 3117-78 розчин: 250 г оцтовокислого амонію розчиняють у воді, доливають 8 см3 концентрованої соляної кислоти і розбавляють водою до 1 дм3. Розчин повинен мати рН=5,7-6,0, що перевіряють по універсальному індикаторному папері.

Свинець за ГОСТ 3778-77 марки С1.

Розчин свинцю стандартний: навішування свинцю масою 1,0 г поміщають у склянку місткістю 500 см3, доливають 30 см3 азотної кислоти (1:3) та нагрівають. Розчин розбавляють водою, переливають у мірну колбу місткістю 500 см3, доливають водою до мітки і перемішують.

1 см3 розчину містить 2 мг свинцю.

Сіль динатрієва етилендіамінтетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73 , 0,01 моль/дм3 розчин: 3,7225 г трилону Б розчиняють у воді, фільтрують у мірну колбу місткістю 1 дм3, доливають до мітки водо.

3.2. Встановлення титру трилону Б

Для встановлення титру 0,01 моль/дм3 розчину трилону Б відбирають піпеткою 10 см3 стандартного розчину свинцю в широкогорлу колбу місткістю 250-300 см3 і доливають 5 см3 сірчаної кислоти концентрованої. Вміст колби випарюють насухо, охолоджують і доливають 20 см3 сірчаної кислоти (1:6). Колбу закривають годинниковим склом, кип'ятять протягом 1 хв, охолоджують і залишають на 1 годину в проточній холодній воді.

Осад сірчанокислого свинцю відфільтровують через кульку з фільтробмажної маси, промивають осад і колбу 2-3 рази холодним розчином сірчаної кислоти (1:20) і 1-2 рази холодною водою. Далі розчинення осаду та титрування свинцю здійснюється відповідно до п. 3.3.3.

Титр 0,01 моль/дм3 розчину трилону Б (Т), який визначається по свинцю, обчислюють за формулою

де m - маса свинцю в аліквотній частині стандартного розчину, г;

V - об'єм 0,01 моль/дм3 розчину трилону Б, витрачений на титрування, см3.

3.3. Проведення аналізу

3.3.1. Розкладання з бромом

Наважку сурми масою 1 г (при масовій частці свинцю до 2%) або масою 0,5 г (при вищому вмісті свинцю) поміщають у широкогорлу колбу місткістю 250-300 см3, доливають 5 см3 соляної кислоти (1:1), а потім обережно, по краплях (при безперервному перемішуванні) 2 см3 брому (реакція йде бурхливо). Отриманий розчин випарюють при помішуванні та помірному нагріванні насухо. Сухий залишок змочують 2 см3 соляної кислоти, обмиваючи нею стінки колби, доливають 0,5 см3 брому і знову випарюють розчин насухо. Для повного видалення сурми обробку осаду соляною кислотою та бромом ще раз повторюють. Потім до сухого осаду доливають 5 см3 сірчаної кислоти (1:1) і знову випарюють насухо.

3.3.2. Розкладання з бромистоводневою кислотою

Наважку сурми масою 1 г (при масовій частці свинцю до 2%) або масою 0,5 г (при вищому вмісті свинцю) поміщають у широкогорлу колбу місткістю 250-300 см3, доливають 10 см3 концентрованої азотної кислоти і випарюють насухо. Потім доливають 10 см3 бромистоводневої кислоти і знову випарюють розчин насухо. До сухого залишку доливають 5 см3 бромистоводневої кислоти та 3 см3 концентрованої сірчаної кислоти. Вміст колби випарюють насухо.

3.3.3. Виділення сульфату свинцю, визначення вмісту свинцю

У сухий залишок після розкладання додають 20 см3 сірчаної кислоти (1:6), закривають колбу годинниковим склом і кип'ятять протягом 1 хв. Потім вміст колби охолоджують у проточній воді протягом 1 години і відфільтровують через кульку з фільтробмасової маси. Осад сульфату свинцю та колбу промивають 2-3 рази холодним розчином сірчаної кислоти (1:20), а потім 1-2 рази холодною водою.

Осад разом з фільтробмажною масою скляною паличкою переводять у колбу, в якій проводили розкладання навішування, доливають 25 ом3 розчину оцтовокислого амонію, промиваючи їм лійку та стінки колби. Потім воронку та стінки колби обмивають 100 см3 гарячої води та вміст колби нагрівають протягом 5 – 10 хв, не доводячи до кипіння.

Після охолодження розчину додають 0,1-0,2 г суміші ксиленолового помаранчевого з нітратом калію і титрують свинець розчином трилону Б до переходу фіолетово-червоного забарвлення розчину жовту.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку свинцю (X) у відсотках обчислюють за формулою

де V - об'єм 0,01 моль/дм3 розчину трилону Б, витрачений на титрування, см3;

Т - титр 0,01 моль/дм3 розчину трилону Б по свинцю, г/см3;

m - маса навішування сурми, р.

3.4.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різницю двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р=0,95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що припускаються, наведених в табл. 2.

Таблиця 2

───────────────────────────┬────────────────────── ────────────────

Масова частка свинцю, % │Абсолютні розбіжності, що допускаються, %

├─────────────┬────────────────────────

│ збіжності │ відтворюваності

───────────────────────────┼─────────────┼──────── ────────────────

Від 0,40 до 1,00 вмикання. │0,05 │0,06

Св. 1,00 "2,00" 0,10 0,12

2,00 5,00 0,20 0,24

(п. 3.4.2 у ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

4. ХРОМАТНИЙ МЕТОД

Визначення свинцю проводять йодометричним методом після осадження у вигляді хромату. Сурма, що заважає осадженню хромату свинцю, попередньо видаляють у вигляді броміду.

4.1. Апаратура, реактиви та розчини

Мікробюретки за ГОСТ 1770-74 місткістю 5 см3.

Склянки скляні лабораторні за ГОСТ 25336-82 місткістю 100 см3.

Колби скляні лабораторні за ГОСТ 25336-82 місткістю 500 см3.

Циліндри мірні за ГОСТ 1770-74 місткістю 5 та 10 см3.

Вирви скляні за ГОСТ 23932-79 .

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 та розведена 1:1.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 .

Кислота бромисто-воднева за ГОСТ 2062-77 .

Бром за ГОСТ 4109-79 .

Натрій оцтовокислий за ГОСТ 199-78 , 15%-ний розчин.

Калій дворомовокислий за ГОСТ 4220-75 , 10%-ний розчин.

Натрій сірчанокислий (тіосульфат) за ГОСТ 27068-86 , 0,025 моль/дм3 розчин.

(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

Калій йодистий за ГОСТ 4232-74 , 10%-ний розчин.

Крохмаль за ГОСТ 10163-76 , 1%-ний свіжоприготовлений розчин.

4.2. Проведення аналізу

4.2.1. Розкладання з бромом

Наважку сурми масою 1 г поміщають у склянку місткістю 100 см3, доливають 5 см3 соляної кислоти (1:1), а потім обережно, по краплях (при безперервному перемішуванні) 2 см3 брому (реакція проходить бурхливо). Отриманий розчин випарюють при помірному нагріванні насухо. Для повного видалення сурми залишок розчиняють 2 см3 соляної кислоти, обмиваючи нею стінки склянки, доливають ще приблизно 0,5 см3 брому і випарюють розчин насухо. Сухий залишок змочують 10-15 краплями соляної кислоти (1:1) і знову випарюють насухо. Цю операцію повторюють двічі.

4.2.2. Розкладання з бромистоводневою кислотою

Наважку сурми масою 1 г поміщають у склянку місткістю 100 см3, доливають 5 см3 концентрованої азотної кислоти, випаровуючи на піщаній бані насухо. До сухого залишку доливають 10 см3 бромистоводневої кислоти і випарюють знову на піщаній бані насухо. Обробку бромистоводневою кислотою повторюють, додаючи 5 см3 бромистоводневої кислоти. Сухий залишок змочують 10-15 краплями соляної кислоти (1:1) і знову випарюють насухо. Цю операцію повторюють двічі.

4.2.3. Осадження хромату свинцю та визначення вмісту свинцю

Сухий залишок після розкладання змочують 8-10 краплями соляної кислоти (1:1), трохи нагрівають для розчинення солей, доливають 50 см3 розчину оцтовокислого натрію і нагрівають розчин до кипіння. Доливають 20 см3 розчину дворомовокислого калію, розчин з осадом кип'ятять 5-10 хв і залишають у теплому місці на 2 год.

Після закінчення зазначеного часу осад відфільтровують через фільтр або кульку з фільтробмасової маси і промивають гарячою водою до знебарвлення фільтра. Вирву з осадом поміщають на колбу місткістю 500 см3. Осад хромату свинцю на фільтрі і залишився в склянці розчиняють у два прийоми 10 см3 гарячої соляної кислоти (1:1), чергуючи з промиванням гарячою водою, до знебарвлення фільтра. Отриманий розчин охолоджують, доводять об'єм водою до 200 см3, додають 10 см3 йодистого калію калію. Йод, що виділився, титрують розчином тіосульфату натрію, додаючи останній до слабо-жовтого забарвлення, потім доливають 3-4 краплі розчину крохмалю і продовжують титрування до переходу синьо-фіолетового забарвлення в зелене.

4.3. Обробка результатів

4.3.1. Масову частку свинцю (X) у відсотках обчислюють за формулою

де V - об'єм 0,025 моль/дм3 розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування, см3;

0,001725 - кількість свинцю, що відповідає 1 см3 точно 0,025 моль/дм3 розчину тіосульфату натрію, г;

m - маса навішування сурми, р.

4.3.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різницю двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р=0,95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що припускаються, наведених в табл. 2.

(п. 4.3.2 у ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР від 23.03.1989 N 624)

ГОСТ 1367.5-83

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)

ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)

ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)

ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору

ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)

ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)

Металургія

Наш консультант заощадить ваш час

Передплата

ГОСТ 1367.5-83

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)

оплата ON-LINE

Металургія

Наш консультант заощадить ваш час

Передплата