ГОСТ 19709.1-83
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 19709.1-83 Телур високої чистоти. Метод визначення сірки (зі зміною N 1)
ГОСТ 19709.1-83
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ТЕЛЛУР ВИСОКОЇ ЧИСТОТИ
Метод визначення сірки
Tellurium of high purity. Метод для визначення sulphur
ОКСТУ 1709
Строк дії з 01.01.85
до 01.01.90*
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 4, 1994 рік). - Примітка виробника бази даних.
Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР
ВИКОНАВЦІ
ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР
Член
ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 26 вересня 1983 р. N 4535
ВЗАМІН
ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 5, 1989 рік
Цей стандарт встановлює полярографічний метод визначення сірки (при масовій частці від 0,00002 до 0,03%) у телурі високої чистоти.
Метод заснований на відновленні сполук сірки до сірководню, відгоні та поглинанні його розчином лугу в присутності гідроксиламіну і трилону Б і полярографування розчину, що містить сульфід-іони.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу згідно з
1.1.1. За результат аналізу приймають середнє арифметичне результати двох паралельних визначень.
1.1.2. Контроль правильності результатів аналізу здійснюють методом стандартної добавки.
Масова частка сірки в добавці повинна становити 100-200% її вмісту в аналізованому матеріалі.
Величину добавки визначають по різниці , де
і
- Результати аналізу проби
та проби з добавкою
, розраховані як середнє арифметичне з двох паралельних визначень, розбіжності між якими не повинні перевищувати допустимих величин, зазначених у стандарті.
Результат аналізу вважається правильним, якщо знайдена величина добавки відрізняється від розрахункового значення не більше ніж на , де
і
- Допустимі розбіжності результатів паралельних визначень сірки в пробі
та пробі з добавкою
.
Перевірку правильності результатів аналізу серії проб телуру виконують /20 разів на місяць, де
- число проаналізованих проб телуру з використанням одних і тих же реактивів, розчинів та апаратури, але не рідше одного разу на
місяць.
1.1.1,
1.1.3. Допускається застосування іншої апаратури, матеріалів, посуду та реактивів за умови отримання метрологічних характеристик, не нижчих від зазначених у цьому стандарті.
(Запроваджено додатково, Зм. N 1).
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
2.1. Вимоги безпеки - за
2.1.1. Відпрацьовані розчини та екстрагенти з телуром слід зливати у збірники.
Утилізація та знешкодження сполук телуру повинні здійснюватися наступним чином: розчин з осадом реакційної склянки щодня зливають в окрему сулію, потім через 2-3 тижні осад телуру відфільтровують на паперовий фільтр, промивають 2-3 рази водою. Осад з фільтром висушують на повітрі, поміщають у поліетиленовий пакет та відправляють виробнику для переробки.
3. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ
Полярограф змінного струму типу ППТ-1 чи універсальний типу ПУ-1.
Апарат для приготування та очищення відновлювальної суміші (чорт.1). Колба місткістю 3 дм виготовляється із кварцу або молібденового скла.
чорт.1. Установка для приготування відновлювальної суміші
Установка для приготування відновлювальної суміші
Чорт.1
Апарат для відновлення сполук сірки та відгону сірководню (чорт.2). Допускається застосування зворотного холодильника та приймача будь-яких конструкцій, що забезпечують повне поглинання сульфід-іонів.
Чорт.2. Установка для відновлення сірки та відгону сірководню
Установка для відновлення сірки та відгону сірководню
1 - електроплитка; 2 - реакційний посудину з відновлювальною сумішшю; 3 - шліфи;
4 - приймач з лужним розчином гідроксиламіну та трилону Б (спіральна кварцова насадка,
приварена до зовнішньої сторони вихідної трубки зворотного холодильника); 5 - зворотний холодильник;
6, 7 - барботер з розчином пірогалолу в розчині їдкого калі;
8 - барботер з дистильованою водою.
Чорт.2
Електроплитка із закритою спіраллю та терморегулятором.
Електролізер із виносним анодом.
Аргон газоподібний за
Кислота соляна за суміші. Першу фракцію об'ємом 300 см
відкидають. Для аналізу використовують другу фракцію об'ємом 400 см
.
Кислота азотна за
Калій сірчанокислий за
Калій гідроксид (їдке калі) за нормативно-технічною документацією, розчин з масовою часткою 25%.
Калій йодистий за
Вода дистильована за
Калій марганцевокислий за
Калій хлористий за
Пірогаллол А, розчин з масовою часткою 25% у розчині їдкого калі.
Натрій фосфорноватистокислий (гіпофосфіт натрію) згідно з
Гідроксиламіну гідрохлорид за
Натрій сірчистий за
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти (трилон Б) за
Ртуть за
Вода бідистильована: дистильовану воду наливають у колбу місткістю 3 дм. , насипають близько 1 г гранульованого їдкого калію і марганцевокислого калію до інтенсивного фарбування та кип'ятять розчин. Першу та третю порції дистиляту відкидають, другу порцію збирають.
Розчин А. Калі їдке, 2М розчин: 11,2 г їдкого калі і 10 г трилону Б розчиняють у 100 см бідистиляти. Готують за 2 добу до вживання.
Розчин Б. Гідроксиламін солянокислий, 2М розчин: 13,9 г гідроксиламіну розчиняють у 100 см бідистиляти.
Фоновий електроліт: 80 см розчину А, 20 см
розчину Б та 150 см
Бідистиляти змішують у день вживання.
Відновлювальна суміш А: у колбу місткістю 3 дм , з зворотним холодильником, вносять 444 г йодистого калію, 150 г гіпофосфіту натрію, наливають 530 см
соляної кислоти та 200 см
дистильованої води, перемішують і кип'ятять у струмі аргону 7-8 год. Швидкість продування аргоном має бути 3-4 бульбашки в 1 с. Аргон попередньо очищають пропусканням через дві склянки Дрекселя з розчином пірогаллола в їдкому калі. При охолодженні із відновної суміші повинен виділятися осад солей (невиділення свідчить про недостатню концентрацію соляної кислоти). Відновлювальну суміш зливають із осаду солей і зберігають у склянці із притертою пробкою у темному місці.
Стандартні розчини сірчанокислого калію.
Розчин А: 0,0544 г сірчанокислого калію розчиняють у воді. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують.
1 см стандартного розчину, містить А 0,1 мг сірки.
Розчин Б: 10 см стандартного розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
і доливають водою до мітки, готують перед вживанням.
1 см розчину містить Б 0,01 мг сірки.
Стандартні розчини сульфідної сірки.
Розчин А: 0,0748 г просушеного фільтрувальним папером сірчистого натрію поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і розчиняють у 20 см
фонового електроліту, доводять до мітки бідистилятом і перемішують.
1 см стандартного розчину, містить А 0,1 мг сірки.
Розчин Б: 10 см стандартного розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки фоновим електролітом і перемішують.
1 см розчину Б стандарту містить 0,01 мг сірки.
Розчин з відомим вмістом сульфідної сірки: 0,2 см розчину Б розбавляють фоновим електролітом у мірному циліндрі до 10 см
та полярографують.
Вміст сірки в полярографованому розчині дорівнює 0,2 мг/дм .
Розчини сульфідної сірки готують у день вживання.
Реакційна судина: циліндр із фторопласту або скла діаметром (40±10) мм і висотою (50±10) мм із щільною кришкою.
Кварцові чашки з верхнім діаметром (20±10) мм та висотою (20±5) мм згідно з
______________
* На території Російської Федерації діє
Кислота йодистоводнева за
Аміак водний за
Деіонізована вода: дистильовану воду пропускають через хроматографічну колонку, заповнену катіонітом КУ-1 і аніонітом АН-1 або аналогічними.
Бром за
Відновлювальна суміш Б: у колбу місткістю 3 дм , з зворотним холодильником, вносять 150 г гіпофосфіту натрію, наливають 300 см
соляної кислоти, 500 см
йодистоводневої кислоти та 200 см
дистильованої води, перемішують і кип'ятять у струмі аргону 6-8 год. Швидкість продування аргоном має бути 3-4 бульбашки в 1 с. Аргон попередньо очищають пропусканням через дві склянки Дрекселя з розчином пирогаллола в їдкому розчині калі. При охолодженні із відновної суміші повинен виділятися осад солей (невиділення свідчить про недостатню концентрацію соляної кислоти). Відновлювальну суміш зливають із осаду солей і зберігають у склянці із притертою пробкою у темному місці.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ
4.1. У барботери 6 і 7 (див. рис.2) заливають розчин пірогаллола в їдкому калі. У барботер 8 заливають бидистильовану або деіонізовану воду. Барботер 8 з'єднують з реакційною судиною 2 (з кварцу або скла) за допомогою хлорвінілових шлангів. У посудину 2 заливають один раз на зміну 150 см попередньо очищеної відновлювальної суміші, А або Б, а приймач 4-10 см
фоновий електроліт. Через холодильник пропускають 5 холодну воду. Шліф холодильника та шліф пробки 3 злегка змащують фосфорною кислотою або спектрально чистим графітом. Через установку пропускають потік аргону зі швидкістю 2-3 бульбашки в 1 с. Якщо швидкості проходження бульбашок аргону барботері 6 і приймачі 4 збігаються, установка герметична.
Правильність роботи установки перевіряють відгін стандартного розчину сульфатної сірки. Для цього відновлювальну суміш кип'ятять протягом 1 години для додаткового очищення від сірки. Відновлювальну суміш охолоджують, потім приймач 4 заливають 10 см фонового електроліту, а через шліф холодильника за допомогою мікропіпетки реакційну колбу 2 вводять 0,2 см
розчину Б сірчанокислого калію. Сірководень відганяють протягом 40 хв з моменту включення плитки. Потім розчин з приймача виливають в етектролізер з виносним анодом (анодне відділення попередньо заповнюють ртуттю на 2 мм вище рівня платинового контакту, насиченим розчином хлористого калію доверху і закривають пробкою) і полярографують сульфід-іони при потенціалі напівхвилі мінус 0,8 В каломельного електроду. Анодне відділення електролізера необхідно щодня заповнювати насиченим свіжим розчином хлористого калію.
Висоту піку на полярограмі розчину у приймачі зіставляють з висотою піку розчину 0,2 мг/дм сульфідної сірки. Різниця висот піків обох розчинів має перевищувати 10%. Якщо різниця більша, і розчин у приймачі дає нижчі піки, необхідно промити холодильник деіонізованою або бидистиллированной водою і повторити визначення.
Якщо розчин у приймачі дає значно вищі піки, то перевіряють виправлення контрольного досвіду, як зазначено в п. 4.2.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4.2. Для новоствореної установки проводять перевірку чистоти відновлювальної суміші та газу носія (поправка контрольного досвіду). Для цього через киплячу відновну суміш пропускають аргон протягом 30 хв. Виправлення контрольного досвіду (в одиницях мкг сірки в 10 см розчину) визначають по відношенню до піку відповідного розчину до висоти піку, отриманого при відновленні 0,2 мкг сульфатної сірки. Якщо на полярограмі розчину контрольного досвіду немає піка сірки, а є точка перегину на полярографической кривою у потенціалу піку сірки, то за висоту хвилі приймають половину різниці ординат точок перегину і мінімуму на позитивній гілки піку.
Установку вважають придатною до роботи, якщо поправка контрольного досвіду вбирається у 0,02 мкг сірки.
Поправку контрольною досліду перевіряють перед початком аналізу, при заміні балона з аргоном або азотом, розчинів у барботерах і після кожного переходу від відгону великих кількостей сірки до відгону малих кількостей сірки.
4.3. Один-два рази протягом робочого дня встановлення градуюють. Для градуювання установки проводять відновлення та відгін сірки з 0,2, 0,5, 1,0; 2,0 та 3,0 см розчину Б сірчанокислого калію, як зазначено у п. 1.1.
4.2, 4.3. (Введені додатково, Зм. N 1).
5. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
5.1. При масовій частці сірки від 5·10 до 3·10
% навішування теллypa масою 0,2000 г поміщають у конічну колбу місткістю 50 см
і доливають 3-4 см
суміші азотної та соляної кислот (3:1). Колбу закривають годинниковим склом і проводять спочатку розчинення на холоду, а потім при обережному нагріванні не вище 100 °C. Знімають годинникове скло та розчин випарюють насухо. Випарювання повторюють двічі, щоразу додаючи по 1 см.
соляної кислоти. Доливають 3 см
соляної кислоти, нагрівають до розчинення солей, охолоджують та переносять розчин у реакційну склянку перегінного апарату, змиваючи три рази по 1 см
стінки колби соляною кислотою.
У приймач заливають 10 см фоновий електроліт. Пропускають через установку потік аргону, через 20-30 хв після повного відновлення телуру до елементного стану доводять до кипіння і ведуть відгін і поглинання сірководню протягом 35-40 хв. Розчин з приймача переносять в електролізер і полярографують сульфід-іони при потенціалі мінус 0,8 (по відношенню до насиченого каломельного електроду).
З висоти хвилі сірки досліджуваного розчину віднімають середнє значення двох контрольних дослідів, виконаних в аналогічних умовах; при цьому середнє значення висот хвиль сірки в контрольних дослідах має перевищувати 30% висоти хвилі сірки досліджуваного розчину.
З однією порцією відновної смій (150 см ) можна послідовно проводити визначення сірки у трьох наважках телуру.
(Змінена редакція, Изм. N
1).
5.2. При масовій частці сірки від 2.10 до 5·10
% навішування телуру масою 1,0000 г поміщають у кварцову чашку і доливають 2 см
перегнаної соляної кислоти. У реакційну посудину на дно наливають 3 см.
брому, вставляють чашку з пробою, закривають посудину та залишають на холоді на ніч. На наступний день чашку ставлять на водяну баню (проба повинна повністю розчинитись) і відганяють надлишок брому. Розчин охолоджують і переносять у реакційну склянку перегінного апарату із відновною сумішшю Б, змиваючи чашку 2 см
соляної кислоти. Далі аналіз проводять, як зазначено у п. 5.1.
(Запроваджено додатково, Зм. N 1).
6. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
6.1. Масову частку сірки ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса сірки в робочому розчині, введеному для градуювання установки, мкг;
- Висота піку полярографованого розчину аналізованої проби, мм;
- Середня арифметична висота піку контрольного досвіду, мм;
- Середня арифметична висота піку, отриманого при градуювання приладу, мм;
- Маса навішування телуру, р.
Висоти піків, що використовуються для обчислення результатів визначення, перераховують на ту саму інструментальну чутливість.
6.2. Різниця двох результатів паралельних визначень та різниця двох результатів аналізу з довірчою ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у таблиці.
Масова частка сірки, % | Розбіжність паралельних визначень, що допускається, % | Розбіжність результатів аналізу, що допускається, % |
Від 0,000020 до 0,000050 включно. | 0,000007 | 0,000010 |
Св. 0,00005 "0,00010" | 0,00002 | 0,00003 |
0,00010 0,00050 | 0,00003 | 0,00004 |
0,00050 0,00100 | 0,00015 | 0,00020 |
0,0010 0,0030 | 0,0003 | 0,0004 |
0,0030 0,0100 | 0,0010 | 0,0015 |
0,010 0,030 | 0,003 | 0,004 |
6.1, 6.2. (Змінена редакція, зміна N 1).