ГОСТ 12645.7-77
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 12645.7-77 Індій. Метод визначення цинку (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12645.7-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ІНДІЙ
Метод визначення цинку
Indium. Метод для визначення zinc
ОКСТУ 1709
Дата введення 1978-07-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
А.П.Сичов;
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
Зміна N 3 прийнята Міждержавною Радою стандартизації, метрології та сертифікації
За ухвалення проголосували:
Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
Республіка Азербайджан | Азгосстандарт |
Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусії |
Республіка Казахстан | Держстандарт Республіки Казахстан |
Республіка Молдова | Молдовастандарт |
російська Федерація | Держстандарт Росії |
Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
Україна | Держстандарт України |
3. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту, підпункту, розділу |
ГОСТ 195-77 | Розд.2 |
ГОСТ 2062-77 | Розд.2 |
ГОСТ 3760-79 | Розд.2 |
ГОСТ 3773-72 | Розд.2 |
ГОСТ 6709-72 | Розд.2 |
ГОСТ 12645.0-83 | 1.1 |
ГОСТ 14261-77 | Розд.2 |
ГОСТ 19908-90 | Розд.2 |
ГОСТ 22306-77 | 1.1 |
4. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)
5. ПЕРЕВИДАННЯ (березень 1998 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими в лютому 1983 р., грудні 1987 р., червні 1996 р. (ІУС 5-83, 3-88, 9-96)
Цей стандарт встановлює полярографічний метод визначення цинку в Індії при масовій частці цинку від 1·10 до 5·10
%.
Метод заснований на відділенні екстракцією діетиловим ефіром з розчину бромистоводневої кислоти. (НВг) = 5 моль/дм
. Полярографування цинку проводять на тлі аміаку та хлористого амонію.
Потенціал напівхвилі цинку дорівнює мінус 1,36 по відношенню до насиченого каломельного електроду.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки - за
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Полярограф осцилографічний або змінного струму, що дозволяє визначати 0,1 мг/дм і вище цинку, оснащений електролізером місткістю 3-5 см
.
Кислота бромистоводнева за (НВг) = 6,5-7 моль / дм
і
(НВг) = 5 моль/дм
.
Концентрацію перегнаної бромистоводневої кислоти встановлюють титруванням розчином їдкого калію або натру.
Посуд кварцовий згідно з
Кислота соляна за
Кислота хлорна.
Вода дистильована за
Ефір діетиловий (медичний).
Аміак водний за
Амоній хлористий згідно з
Фоновий електроліт, що складається з 20 см аміаку, 20 г хлористого амонію та 180 см
води.
Натрій сірчистокислий (сульфіт натрію) кристалічний за
Цинк металевий гранульований.
Стандартні цинкові розчини.
Розчин А; готують наступним чином: 0,100 г металевого цинку розчиняють у кварцовій склянці 5-10 см соляної кислоти, розведеної 1:3 розчин випарюють до отримання вологих солей. Доливають 30 см
соляної кислоти, нагрівають, охолоджують, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 1 дм.
, доводять до мітки та перемішують.
1 см розчину, містить А 0,1 мг цинку.
Розчин Б; готують наступним чином: 10 см стандартного розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають 5 см
соляної кислоти, охолоджують та доводять до мітки водою.
1 см розчину містить 0,01 мг цинку.
Розчин; готують наступним чином: 10 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають 5 см
соляної кислоти, охолоджують та доводять до мітки водою.
1 см розчину містить 0,001 мг цинку.
Градуювальні розчини. До трьох наважок індія по 2,000-5,000 г, залежно від вмісту цинку в пробі, додають такі (точно відмірені) обсяги градуювального розчину Б або В, які дають концентрацію цинку в розчинах градуювальних, відповідну концентрації цинку в випробуваних розчинах.
Наважки індія розчиняють 10-20 см розчину бромистоводневої кислоти
(НВг) = 6,5-7 моль / дм
і далі аналіз ведуть, як зазначено нижче.
(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
Наважку індія масою 2,000-5,000 г (залежно від вмісту цинку) поміщають у кварцову колбу місткістю 50-100 см , доливають 10-20 см
розчину бромистоводневої кислоти
(НВг) = 6,5-7 моль / дм
, накривають колбу годинниковим склом та розчиняють на слабо нагрітій електроплитці до повного розчинення металу.
Після розчинення навішування годинникове скло обмивають невеликою кількістю води та випарюють розчин насухо. Залишок розчиняють у 5-10 см розчину бромистоводневої кислоти
(НВг) = 5 моль/дм
та охолоджують. Розчин кількісно зливають у кварцову ділильну лійку, обмивають стінки колби двічі порціями по 1 см.
розчину бромистоводневої кислоти
(НВг) = 5 моль/дм
додають таку ж кількість діетилового ефіру і струшують протягом 1-1,5 хв. Після відстоювання водну фазу зливають в іншу ділильну лійку і двічі повторюють екстракцію індію такою ж кількістю ефіру.
Водний шар переносять у чисту кварцову колбу та видаляють залишки ефіру на водяній бані, після чого випарюють насухо.
До сухого залишку додають кілька крапель хлорної кислоти та обережно випарюють насухо. Залишок має бути білим, інакше обробку хлорною кислотою повторюють.
Залишок змочують 2-3 краплями соляної кислоти, розведеної 1:20, і, залежно від вмісту цинку в пробі, доливають точно відміряні 5-25 см фонового електроліту, додають близько 0,1 г сульфіту натрію, наливають в електролізер і полярографують розчин при напрузі поляризації від мінус 1,1 до мінус 1,5 В. Потенціал піку цинку мінус 1,36 по відношенню до насиченого каломельного електроду.
Одночасно через всі стадії аналізу проводять 2-3 контрольні досліди для внесення в результат аналізу відповідної поправки.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Висота піку хвилі цинку, отримана при полярографуванні випробуваного розчину проби за вирахуванням контрольного досвіду, мм;
- Об'єм випробуваного розчину, см
;
- Маса навішування проби, що відповідає аліквотній частині, г;
- Відношення висоти хвилі, отриманої при полярографуванні градуювального розчину, до масової концентрації цього розчину, мм·дм
/мг, що обчислюється за формулою
,
де - Висота хвилі цинку в градуювальному розчині за вирахуванням висоти хвилі цинку розчину контрольного досвіду, мм;
- масова концентрація цинку в градуювальному розчині, мг/дм
.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
4.2. За результат аналізу приймають середнє арифметичне результати трьох паралельних визначень.
Різниця між найбільшим та найменшим із трьох результатів паралельних визначень з довірчою ймовірністю =0,95 не повинна перевищувати значень розбіжності, що допускається
трьох результатів паралельних визначень, розрахованих за формулами:
для масових часток цинку від 1·10
до 2·10
%;
для масових часток цинку від 2·10
до 5·10
%,
де - Середнє арифметичне результатів трьох паралельних визначень.
Різниця між більшим і меншим із двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби з довірчою ймовірністю =0,95 не повинна перевищувати значень розбіжності, що допускається
двох результатів аналізу, розрахованих за формулами:
для масових часток цинку від 1·10
до 2·10
%;
для масових часток цинку від 2·10
до 5·10
%,
де - Середнє арифметичне двох зіставних результатів аналізу.
(Змінена редакція, Зм. N 2).