ГОСТ 16274.2-77
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 16274.2-77 Вісмут. Метод визначення вмісту сурми (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.2-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод визначення змісту сурми
Bismuth.
Метод для визначення antimony content
ОКСТУ 1709
Дата введення 1978-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
П. С. Поклонський,
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ ПОСТАНОВЛЕННЯМ Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
3. Періодичність перевірки 5 років
4. ВЗАМІН
5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер розділу |
ГОСТ 1089-82 | Розд.2 |
ГОСТ 1770-74 | Розд.2 |
ГОСТ 3118-77 | Розд.2 |
ГОСТ 4197-74 | Розд.2 |
ГОСТ 4204-77 | Розд.2 |
ГОСТ 4461-77 | Розд.2 |
ГОСТ 5789-78 | Розд.2 |
ГОСТ 6691-77 | Розд.2 |
ГОСТ 7851-74 | Розд.2 |
ГОСТ 10928-90 | Розд.2 |
ГОСТ 16274.0-77 | Розд.1 |
ТУ 6-09-5393-88 | Розд.2 |
6. Постановою Держстандарту
7. ПЕРЕВИДАННЯ (липень 1997 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими в січні 1983 р., червні 1987 р., липні 1992 р. (ІУС 5-83, 11-87, 10-92)
Цей стандарт поширюється на вісмут марок Ві1 та Ві2 та встановлює фотоколориметричний метод визначення вмісту сурми (при вмісті сурми від 0,003 до 0,02%).
Метод заснований на екстракції толуолом пофарбованого комплексного з'єднання сурми з кристалічним фіолетовим та вимірювання оптичної щільності екстракту.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методу аналізу – за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр.
Колби мірні місткістю 1000, 200, 100 см за
Піпетки місткістю 5, 10, 20 см з НТД.
Мікробюретка місткістю 5 см з НТД.
Конічні колби місткістю 250 см за
Склянки хімічні місткістю 50 см за
Ділища вирва місткістю 100 см .
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Олово дволористе за ТУ 6-09-5393, 5%-ний розчин у соляній кислоті, розведеній 1:1.
Натрій азотистокислий за
Сечовина за гарячої води.
Фіолетовий кристалічний, 0,1% розчин.
Толуол за
Сурма марки Су00 за
Стандартні розчини сурми.
Розчин 1; готують наступним чином: 0,1 г сурми розчиняють при нагріванні 20 см концентрованої сірчаної кислоти. Після охолодження додають 200-300 см
води та 80 см
концентрованої сірчаної кислоти. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см
, доливають водою до мітки та перемішують.
1 см розчину містить 0,1 мг сурми.
Розчин 2; готують наступним чином: 10 см розчину 1 поміщають у мірну колбу місткістю 200 см
, доливають до мітки 10%-ним розчином сірчаної кислоти і перемішують.
1 см робочого розчину містить 2 0,005 мг сурми, готують в день вживання.
Вісмут марки Ві00 згідно з
Розчин солі вісмуту готують так: у конічну колбу місткістю 250 см поміщають 1 г металевого вісмуту марки не нижче Ві00, додають 5 см
азотної кислоти, розведеної 1:1, розчиняють, розчин випарюють насухо, охолоджують, до залишку доливають 3 см
сірчаної кислоти і випарюють до виділення густих парів сірчаної кислоти. Після охолодження стінки колби обмивають водою та доливають 50 см.
соляної кислоти, розведеної 3:1. Отриманий розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доливають до мітки соляної кислоти, розведеної 3:1, і перемішують.
Азотна кислота за
(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку 1 г вісмуту поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 5 см
азотної кислоти, розведеної 1:1, розчиняють. Розчин випарюють насухо, охолоджують, після чого до залишку доливають 3 см.
сірчаної кислоти і випарюють до виділення густих парів сірчаної кислоти. Після охолодження обмивають стінки колби водою та доливають 50 см
соляної кислоти, розведеної 3:1. Отриманий розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
і доводять до мітки соляною кислотою, розведеною 3:1.
У склянку місткістю 50 см відмірюють 5 см
розчину, додають одну краплю розчину дволористого олова, перемішують, додають 1 см
розчину нітриту натрію і залишають на 5 хв, потім додають 1,5 см
розчину сечовини, що дають виділитися основній масі газів, переносять розчин у ділильну вирву місткістю 100 см.
і обполіскують склянку водою. Розчин у вирві доливають водою до 50 см.
.
До розчину доливають 0,5 см кристалічного фіолетового, перемішують та екстрагують сурму 20 см
толуолу протягом 1 хв.
Оптичну щільність толуольного розчину вимірюють на фотоелектроколориметр при довжині хвилі 610 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.
Як розчин порівняння застосовують толуол.
Зміст сурми знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, Изм. N
2, 3).
3.2. Побудова градуювального графіка.
У склянки місткістю по 50 см відмірюють мікробюреткою 0,5; 1; 1,5; 2 та 3 см
робочого розчину 2, що відповідає 0,0025; 0,005; 0,0075; 0,01 та 0,015 мг сурми, і нагрівають до припинення виділення парів сірчаного ангідриду. До сухого залишку доливають 5 см
розчину солі вісмуту, одну краплю розчину дволористого олова і далі аналіз ведуть як зазначено у п. 3.1.
За знайденими значеннями оптичних щільностей і відповідним концентраціям сурми будують градуювальний графік.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Вміст сурми ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - кількість сурми, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- загальний об'єм розчину, см
;
- аліквотна частина розчину, взята для визначення, см
;
- Наважка, г;
1000 - коефіцієнт перерахунку грамів на міліграми.
4.2. Максимальна розбіжність результатів трьох паралельних визначень ( ) та результатів двох аналізів (
) при довірчій ймовірності 0,95 не повинно перевищувати значень, зазначених у таблиці.
Масова частка сурми, % | Розбіжність результатів трьох паралельних визначень, % | Розбіжність результатів двох аналізів, % |
0,0030 | 0,0012 | 0,0015 |
0,005 | 0,002 | 0,003 |
0,010 | 0,004 | 0,005 |
0,020 | 0,008 | 0,010 |
Допустимі розбіжності для проміжних масових часток розраховують методом лінійної інтерполяції або за формулами:
;
,
де - Середнє арифметичне результатів трьох паралельних визначень;
- Середнє арифметичне результатів двох аналізів.
(Змінена редакція, Зм. N 3).