Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 1367.7-83

ГОСТ 33729-2016 ГОСТ 20996.3-2016 ГОСТ 31921-2012 ГОСТ 33730-2016 ГОСТ 12342-2015 ГОСТ 19738-2015 ГОСТ 28595-2015 ГОСТ 28058-2015 ГОСТ 20996.11-2015 ГОСТ 9816.5-2014 ГОСТ 20996.12-2014 ГОСТ 20996.7-2014 ГОСТ Р 56306-2014 ГОСТ Р 56308-2014 ГОСТ 20996.1-2014 ГОСТ 20996.2-2014 ГОСТ 20996.0-2014 ГОСТ 16273.1-2014 ГОСТ 9816.0-2014 ГОСТ 9816.4-2014 ГОСТ Р 56142-2014 ГОСТ Р 54493-2011 ГОСТ 13498-2010 ГОСТ Р 54335-2011 ГОСТ 13462-2010 ГОСТ Р 54313-2011 ГОСТ Р 53372-2009 ГОСТ Р 53197-2008 ГОСТ Р 53196-2008 ГОСТ Р 52955-2008 ГОСТ Р 50429.9-92 ГОСТ 6836-2002 ГОСТ 6835-2002 ГОСТ 18337-95 ГОСТ 13637.9-93 ГОСТ 13637.8-93 ГОСТ 13637.7-93 ГОСТ 13637.6-93 ГОСТ 13637.5-93 ГОСТ 13637.4-93 ГОСТ 13637.3-93 ГОСТ 13637.2-93 ГОСТ 13637.1-93 ГОСТ 13637.0-93 ГОСТ 13099-2006 ГОСТ 13098-2006 ГОСТ 10297-94 ГОСТ 12562.1-82 ГОСТ 12564.2-83 ГОСТ 16321.2-70 ГОСТ 4658-73 ГОСТ 12227.1-76 ГОСТ 16274.0-77 ГОСТ 16274.1-77

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 16274.1-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


ВІСМУТ

Метод хіміко-спектрального аналізу

Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85

ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.6-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77

ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)


ГОСТ 12645.4-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77 ГОСТ 22519.0-77 ГОСТ 12645.5-77 ГОСТ 22517-77 ГОСТ 12645.2-77 ГОСТ 16274.9-77 ГОСТ 16274.5-77 ГОСТ 22720.0-77 ГОСТ 22519.3-77 ГОСТ 12560.1-78 ГОСТ 12558.1-78 ГОСТ 12561.2-78 ГОСТ 12228.2-78 ГОСТ 18385.4-79

ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 18385.4-79

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІОБІЙ

Метод визначення танталу

Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79

ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.31-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи

ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.18-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ

ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.7-79

Група В59



МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79

ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.23-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79

ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79 ГОСТ 23862.9-79

ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.9-79

Група В59


ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.12-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ

ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.13-79

Група В59

< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 25278.9-82

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91

ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору


ГОСТ 14339.3-91

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ВОЛЬФРАМ

Методи визначення вмісту фосфору

Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79

ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)


ГОСТ 23862.25-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85

ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.12-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 25278.13-87

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СУРМА Методи визначення сірки

ГОСТ 1367.7-83 Вишень ГОСТ 1367.7-76

Antimony. Methods Гог the determination of sulphur

ОКСГУ 1709

Постановою Державного комітету СРСР, але стандартам від 16 грудня 1983 р. Лс 6013 дату запровадження встановлено 0I.01.8S

Обмеження терміну дії знято за протоколом .Ne 4-93 Міждержавної Ради зі стандартної шапки. метрології та сертифікації (ІВС 4-94)

Даний стандарт встановлює полярографічний метод визначення сірки від 5-10 ь до МО- 3 % та об'ємний метод визначення сірки від 0.005 до 0,2% у сурмі.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за ГОСТ 1367.0-83.

2. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД

Метод заснований на вилученні та відновленні сірки з металевої сурми сумішшю йодистоводневої та соляної кислот з гіпофосфітом натрію з подальшою відгін сірководню в струмі інертного газу. Вміст сульфід-іону визначають полярографічно на зміннострумовому полярографі.

2.1. Апаратура, реактиви та розчини

Полярограф типу ПУ-1 з ртутним електродом, що капає, або будь-який інший полярограф змінного струму.

Електролізер із виносним анодом. В анодне відділення з&титу ртуть. Анодне відділення щодня заповнюють насиченим розчином хлористого калію.

Колби мірні за ГОСТ 1770-74 місткістю 100. 200 см 3 .

Колби скляні лабораторні за ГОСТ 25336-82 місткістю 2 дм3 .

Холодильники скляні лабораторні за ГОСТ 23932-90 .

Піпетки з поділками Н ГД місткістю 1, 2, 5 і 10 см 5 .

Електроплитка побутова за ГОСТ 14919-83 .

Ртуть металева за ГОСТ 4658-73 , марки 1 * 0.

Вода бідістнллнована. готують перегонкою дистильованої води у кварцовому перегінному апараті.

Калій хлористий за ГОСТ 4234-77 , ос. ч., насичений розчин.

Кислота соляна, ос. ч., за ГОСТ 14261-77 та 6 моль/дм 3 розчин.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 0,05 моль/дм 3 розчин (фіксанал).

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 .

Кислота фтористоводнева за ГОСТ 10484-78 .

Кислота оцтова за ГОСТ 61-75 .

Кислота йодистоводнева за ГОСТ 4200-77 .

Натрій фосфорноватистокислий (гіпофосфнт натрію) за ГОСТ 200-76 .

Видання офіційне Передрук заборонено

Видання зі Зміною № I. затвердженим у березні 1989 р. (ІУС 6-89).

49

С. 2 ГОСТ 1367.7-83

Суміш відновна: в колбу місткістю 2 дм 3 , з зворотним холодильником, перешкодять 150 г гіпофосфіту натрію, доливають 300 см 3 концентрованої соляної кислоти, 500 см 5 йодистоводневої кислоти. 200 см' бідистильованої води, перемішують і кип'ятять у струмі азоту 7-8 год для очищення від сірки. Після охолодження розчин зливають із солей і зберігають у склянці із темного скла з притертою пробкою.

Калію гідроксид за ГОСТ 24363-80 . 2 моль/дм 3 та розчин з масовою часткою 25%. 2 моль/дм 3 розчин гідроокису калію готують у свіжокпяченому бидистиляті за 2-3 дні перед вживанням.

Пирогаллол за ТУ 6-09-5319-86. розчин з масовою часткою 25% у розчині з масовою часткою 25% гідроксиду калію.

Азот газоподібний за ГОСТ 9293-74 . Перед надходженням в апарат для відгону азот очищають, пропускаючи його через дві склянки Дрекселя з розчином пірогаллола з масовою часткою 25% у розчині з масовою часткою 25% гідроксиду калію.

Натрій сірчистий (сульфід натрію) згідно з ГОСТ 2053-77 .

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 .

Сіль динатрієва етиленднамінгетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73 : 500 г трилону Б перешкодять у склянку місткістю 1 дм 5 , доливають 700 см 5 води і, розмішуючи, доливають аміак до повного розчинення осаду. Розчин фільтрують через щільний фільтр, доливають 6 моль/дм 3 розчину соляної кислоти до нейтралізації розчину (по паперу конго) та надлишок 100 см 3 . Відфільтровують розчин через вирву Бюхнера. Осад промивають 10 разів бідистилятом і сушать на повітрі.

Гідроксилами" гідрохлорид за ГОСТ 5456-79 . 2 моль / дм 3 розчин готують у свіжопрокп'яченому бидистиляті на день застосування.

Фон полярографічний: до 80 см 5 2 моль/дм' розчину гідроксиду калію, що містить 10 г трилону Б в 100 см' розчину, доливають 20 см 3 2 моль/дм 5 розчину гндроксиламіну гідрохлориду і 150 см 3 свіжопрокнпяч. Розчини змішують вдень застосування.

Стандартні розчини сірки

Розчин А сульфатної сірки: 6,25 см 3 0.05 моль/дм 3 розчину сірчаної кислоти, приготовленої з фіксаналу, доливають у мірну колбу місткістю 100 см 3 доливають бідистилятом до мітки і перемішують.

I см' розчину, А сульфатної сірки містить 0.1 мг

/, 2-барботери. наповнені 25%-ним розчином пирогаллола в 2S%-ном розчині гідроокису калію: 3 - барбогерс билис1илдя-том, 4 - колба реакційна вмесгимосгью 200 см 3 , з'єднана з холодильником з допомогою шліфу: 5 - холодильник довжиною

25 см: 6 - приймач вмісгімосгью 20 см 7 - -5Лектрог1ЛІ1ка. Підсвічники та приймач з'єднані хлорвініловими грубками

сірки.

Розчин Б сульфатної сірки: 1 см 3 розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см 3 допивають бидистилятом до мітки і перемішують; готують у день застосування.

1 см-розчину Б сульфатної сірки містить 1 мкгсери. Розчин, А сульфідної сірки: 0.15 г висушеного фільтрувальним папером сульфіду натрію, що містить 20 мг сірки, поміщають у мірну колбу місткістю 100 см 3 , доливають 20 см 3 полярографічного фону, доливають бидистнллятом до мітки; готують у день застосування.

1 см 3 розчину, А сульфідної сірки містить 0.2 мг

сірки.

Розчин Б сульфідної сірки: 1 см 3 розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 200 см 3 доливають полярографічним фоном до мітки і перемішують; готують перед вживанням.

1 cm j розчину Б сульфідної сірки містить I мкг

сірки.

Установка визначення сірки (рис. 1). (Змінена редакція, Зм. № 1).

2.2. Підготовка до аналізу 2.2.1. Перед аналізом поверхню сурми очишують від зовнішніх забруднень. Для цього сурму з розміром зерен понад 2 мм марок СуООООО. СуОООО, СуООООП, Су0 (К) обробляють в поліетиленовому склянці сумішшю азот-

1.

Чорт. I

50

ГОСТ 1367.7-83 С. 3

ної, фтористоводневої, оцтової кислот, взятих у співвідношенні 25:15:25, протягом 30 с. Фільтрують через вирву Бюхнера і промивають великою кількістю води, а потім бідистилятом. Пробу висушують на повітрі і подрібнюють у яшмовій або агатовій ступці в порошок розміром частинок не більше 0.074 мм на день проведення аналізу.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

2.2.2. Приступаючи до аналізу, холодильник промивають бідистилятом, так як при знаходженні приладу в неробочому стані на внутрішній поверхні трубки холодильника можливе окислення йоднстоводневої кислоти киснем повітря, що може призвести до заниження результатів аналізу.

2.2.3. Правильність роботи установки перевіряють відгін стандартного розчину сульфатної сірки. Я цього в реакційну колбу 4 наливають 150 см 1 відновної суміші, включають електроплитку 7, потужність якої регулюють таким чином, щоб розчин у колбі закипав за 5-7 мені і через установку пропускають азот зі швидкістю 15-25 бульбашок за 10 с. Не приєднуючи приймач, відновлювальну суміш кип'ятять протягом 1 години для додаткового очищення від сірки. Потім приймач 6 наливають поглинач, що складається з 10 см 3 полярографічного фону, і, приєднавши приймач до холодильника, знову кип'ятять відновну суміш протягом 30 хв. Розчин із приймача переводять в електролізер і знімають полярограму розчину контрольного досліду. Розмір контрольного досвіду має перевищувати 0,05 мкг сірки. В іншому випадку відгін сірки із суміші повторюють.

Потім відновлювальну суміш охолоджують і підключають до холодильника приймач з поглинальним розчином. У реакційну колбу вводять 2 см 3 стандартного розчину сульфатної сірки, що відповідає 2 мкг сірки, включають електроплитку 7 і відганяють сірку протягом 30 хв. Паралельно знімають на нолярограф без відгонки полярограмму поглинального розчину, що містить 2 мкг сульфідної сірки. Результати визначення сульфатної та сульфідної сірки не повинні відрізнятися більш ніж на 10 &. Причиною несхожості результатів може бути негерметичність установки. Про герметичність установки судять зі збігом швидкості проходження бульбашок азоту в барботері I і в приймачі 6.

Після відгону сірки зі стандартного розчину знову перевіряють величину контрольного досвіду, тим самим перевіряють і повноту відгону сірки зі стандартного розчину сульфатної сірки.

2.3. Проведення аналізу

2.3.1. У приймач 6 наливають 10 см 3 полярографічного фону та приєднують до холодильника перевіреної установки. В охолоджену відновну суміш вводять навішування сурми масою 5 г марки СуООООО, масою 2 г марки СуООООП або масою 1 г марок СуОООО, СуООО. Включають плитку і відганяють сірководень 30 мні з моменту закипання відновлювальної суміші струму азоту. Розчин з приймача переводять в електролізер із зовнішнім анодом і знімають полярограму розчину проби від мінус 0.4 до мінус 0,8 В. Потенціали наведені по відношенню до насиченого каломельного електроду. А до холодильника перегінної установки підключають приймач з поглинальним розчином і визначають величину контрольного досвіду та повноту оггонкн сірки з навішування. Потім відганяють сірководень зі стандартного розчину сірки сульфатної з вмістом сірки, близьким до її вмісту в пробі.

Масову частку сірки в пробі визначають, порівнюючи висоту хвилі сульфіду в поглинальному розчині після відгону сірководню з навішування проби з висотою хвилі сульфіду після відгону сірководню зі стандартного розчину.

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку сірки (АТ у відсотках обчислюють за формулою

ТАН-НЛ

Х = -77-7 "- 10 4 ,

(Я, - Н 3 ) т

де /я - маса сірки в стандартному розчині, мкг;

Н - висота піку сульфіду в поглинальному розчині після відгону сірководню з навішування проби, мм;

//, - Висота піку сульфіду в поглинальному розчині після відгоіки сірководню зі стандартного розчину, мм;

Н 2 - Висота піку контрольного досвіду, мм; т - маса навішування сурми, р.

2.4.2. Різниця двох результатів паралельних визначень та різниця двох результатів

51

С. 4 ГОСТ 1367.7-83

аналізу при довірчій ймовірності Р - 0.95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності, що допускається, і відтворюваності, наведених в табл. 1.

Таблиця I

Масова лоя сірки. % Абсолютна допускається розбіжність, % шару і мостове виробництво ОС ти Or 0.000005 до 0,000010 в ключ. 0,000004 0,000005 Св. 0.000010 • 0,000020*0,000005 0,000006*0.000020. 0.000050 * 0,000010 0,000012 1″ 0.00005 * 0,000010 * 0,00002 0.00003 0.00010 * 0,00020 * 0,00003 0.00004 0.00020 * 0,00050 * 0.00005 0.00006 0.0005 «0,0010 0,0001 0.0002

Масова лоя сірки. % Абсолютна допускається розбіжність, %
шару та мости вое виробляємо ОС ти
Or 0.000005 до 0,000010 у ключ. 0,000004 0,000005
Св. 0.000010 • 0,000020 * 0,000005 0,000006
* 0.000020. 0.000050 * 0,000010 0,000012
0.00005*0,000010* 0,00002 0.00003
0.00010*0,00020* 0,00003 0.00004
0.00020*0,00050* 0.00005 0.00006
0.0005 «0,0010 0,0001 0.0002

3. ОБ'ЄМНИЙ МЕТОД

Метод заснований на вилучення сірки з металевої сурми соляною кислотою. Сірководень, що виділився, уловлюють розчином суміші ацетатів кадмію і цинку. Зміст сірки визначають об'ємним йодометричним методом.

3.1. Лп паратура, реактиви та розчини Електроплитка за ГОСТ 14919-83 .

Насос водоструминний лабораторний за ГОСТ 23932-90 .

Бюретки з НТД місткістю 25 см 3 .

Мензурки згідно з ГОСТ 1770-74 місткістю 1 дм 5 .

Колби мірні за ГОСТ 1770-74 місткістю 1 дм

Колби скляні лабораторні згідно з ГОСТ 25336-82 місткістю 250 см 5 .

Пробки гумові конусні за ТУ 381051835-88.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , розведена 2:1, 1:1.

Кислота оцтова за ГОСТ 61-75 .

Цинк оцтовокислий за ГОСТ 5823-78 та розчин з масовою часткою 1%.

Кадмій оцтовокислий за ТУ 6-09-5446-89.

Розчин поглинальний: 5 г оцтовокислого кадмію і 20 г оцтовокислого цинку завадять у мензурку місткістю 1 дм 3 розчиняють у воді, доливають 5 см 3 оцтової кислоти і доливають водою до мітки, перемішують.

Калій йодистий за ГОСТ 4232-74 .

Калію гідроксид за ГОСТ 24363-80 .

Калій йодноватокислий (Йодат калію) за ГОСТ 4202-75 , 0.01 М розчин: 68 г йодистого калію, 1,6 г гідроксиду калію і навішування йоду та калію масою 0.3567 г розчиняють у воді, переводять у мірну колбу до мітки та перемішують.

I см 3 0.01 моль/дм 5 розчину калію йодату відповідає 0,00016 г сірки.

Крохмаль за ГОСТ 10163-76 , розчин з масовою часткою 1%.

Установка визначення сірки (чорт. 2).

(Змінена редакція, Зм. № 1).

Кислоти і миш'яку: 4 - колба, наповнена 100 см 3 поглинального розчину: S - колба контрольна, наповнена 60 см 'поглинального розчину: 6 - колба Бун юна: 7 - насос полоструйний: 8 - електроплитка

Чорт. 2

52

ГОСТ 1367.7-83 С. 5

3.2. Підготовка до аналізу

3.2.1. Збирають установку з п'яти конічних колб, колби Бунзена та водоструминного насоса. П'ять колб закривають гумовими пробками із двома отворами для скляних трубок. Скляні трубки, що підводять газ, опущені майже до дна колб. Скляні трубки, що виводять газ, відрізані біля пробки. Скляні трубки з'єднані встик хлорвініловими трубками і приєднані до колби Бунеена і водоструминного насоса. Установку збирають герметично. Про її герметичність судять за збігом швидкості проходження бульбашок повітря в першій і п'ятій колбі при включеному водоструминному насосі.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

3.3. Проведення аналізу

3.3.1. Наважку сурми масою 5 г марок СуОО, СуО або масою I г марок Су1 і Су2 поміщають у фільтрувальний папір, ретельно загортають і кидають у реакційну колбу 2, що містить 100 см 1 соляної кислоти (2:1). Швидко закривають колбу пробкою і через апарат пропускають повітря, увімкнувши водоструминний насос. Швидкість бульбашок з першої до п'ятої колби повинна бути однаковою і складати 3-4 бульбашки на секунду. Потім включають електроплитку А', нагрівають вміст реакційної колби до кипіння, знижують нагрівання електроплитки за допомогою перемикача і кип'ятять протягом 10 хв. Припинивши нагрівання реакційної колби 2, від'єднують поглинальну колбу 4 від приладу, змивають водою довгу трубку і, охолодивши жовту емульсію сульфідів кадмію і цинку, доливають колбу 5 см* крохмалю, 10 см 5 соляної кислоти (1 01 моль/дм 1 розчином йодату калію, доки розчин не стане синім. Потім доливають ще 5 см' соляної кислоти (1:1) і, якщо забарвлення розчину зникло, титрують далі. При великих вмістах сірки операцію приливу соляної кислоти повторюють 2-3 рази. Після того, як розчин дотитрують до стійкого синього фарбування, поглинальний розчин з колби 5 вливають у відтитрований розчин. Якщо розчин знебарвиться, його знову дотитрують до стійкого слабо-синього фарбування.

Поглинальний розчин - вода в колбі 3 - необхідно міняти щоразу при відгоні сірки з нової навішування.

Контрольні досліди проводять, пропускаючи через апарат повітря протягом 10 хв.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку сірки (Л) у відсотках обчислюють за формулою

У-0.00016-100 т *

де V - об'єм 0,01 моль/дм 5 розчину йодату калію, що пішов на титрування за вирахуванням середнього значення двох контрольних дослідів, см 3 ;

0.00016 - маса сірки, що відповідає I см* точно 0,01 моль/дм 3 розчину йодату калію, г: т - маса навішування сурми, р.

3.4.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різниця двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р - 0.95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що допускається, наведених в табл. 2.

Таблиця 2

Массонам частка ссри, Я- Абсолютна допускається розбіжність *%
збіжності вое п р о н 1вод і мості
Від 0,005 до 0,010 включ. 0.002 0.003
Св. 0.010 «0.020. 0,003 0.004
* 0.020 ► 0.050 « 0,005 0.006
* 0.050. 0.1 (К) « 0.01 0.013
* 0,10 * 0.20 0,02 0.03

53