ГОСТ 23862.20-79

ГОСТ 23862.20-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Метод визначення ванадію (зі зміною N 1)

ГОСТ 23862.20-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Метод визначення ванадію

Зовнішній-їх металів і їх oxides. Метод визначання vanadium

МКС 77.120.99
ОКСТУ 1709

Дата введення 1981-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3989 дату запровадження встановлено 01.01.81

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)

ВИДАННЯ зі Зміною N 1, затвердженим у квітні 1985 р. (ІУС 7-85).


Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення ванадію (від 1·10 % до 1·10 %) у рідкісноземельних металах та їх окисах (крім церію та його двоокису).

Метод ґрунтується на каталітичній дії іонів ванадату на реакцію окислення Аш-кислоти броматом калію. Оптичну густину випробуваного розчину вимірюють на фотоелектроколориметрі. Зміст ванадію в пробі знаходять за градуювальним графіком.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за ГОСТ 23862.0-79.

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.

Лазня водяна.

Піпетки місткістю 2 см .

Апарат для перегонки з кварцовою чи платиновою колбою.

Склянки місткістю 250, 1000 см .

Кварцові циліндри з притертими пробками місткістю 15 см , відкалібровані на 5 і 10 см ; перед роботою циліндри ретельно миють перегнаною сірчаною кислотою, розведеною 1:1, прополіскують бідистилатом, поміщають у склянку місткістю 1000 см і пропарюють у киплячій воді протягом 30-40 хв.

Папір універсальний індикаторний.

Вода деіонізована.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 х.ч., додатково перегнана в кварцовому апараті (відбирають середні фракції), розведена 1:1, 1:3.

Аміак водний особливої чистоти за ГОСТ 24147-80 , розведений 1:4.

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125-84 додатково перегнана в апараті з кварцовою або платиновою колбою (відбирають середні фракції) і розведена 1:3, готують в день вживання.

Кислота щавлева за ГОСТ 22180-76 , х.ч., розчин з концентрацією 1 г/дм .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490-75 , х.ч., розчин з концентрацією 20 г/дм .

Кислота оцтова за ГОСТ 18270-72 х.ч. додатково двічі перегнана в кварцовому апараті (відбирають середні фракції), розведена 1:20.

Калій бромноватокислий за ГОСТ 4457-74 , Х.ч., додатково двічі перекристалізований з водних розчинів; розчин із концентрацією 10 г/дм . Для перекристалізації бромноватокислого калію навішування масою 200-240 г поміщають у склянку місткістю 1000 см додають 800 см гарячої води, розчин фільтрують через фільтр, попередньо промитий кілька разів гарячою водою, упарюють фільтрат до появи на поверхні кристалічної плівки, охолоджують до 15 °C. Кристали, що випали відфільтровують, розчиняють в 700 см гарячої води, фільтрують, упарюють до появи кристалічної плівки, охолоджують до 15 °C. Кристали, що випали, відфільтровують і сушать при 80-85 °С. Перекристалізований бромноватокислий калій зберігають у темній банці з притертою кришкою.

1-аміно-8-нафтол-3,6-дисульфокислоти монокалієва сіль (Аш-кислота), ч., додатково перекристалізована з водних розчинів, 0,02 моль/дм розчин: навішування Аш-кислоти масою 0,073 г поміщають у кварцовий циліндр, доводять водою до мітки 10 см , занурюють у воду з температурою 70-80 °С на 30-40 с, охолоджують до кімнатної температури. Циліндр обертають темним папером. Для перекристалізації Аш-кислоти готують її насичений гарячий розчин, відфільтровують через фільтр, попередньо промитий кілька разів гарячою водою, фільтрат охолоджують до температури 10-12 °С. Кристали, що випали, фільтрують і сушать між листами фільтрувального паперу.

Перекристалізовану Аш-кислоту готують у день вживання і зберігають у темній банці з притертою кришкою.

Ванадій металевий.

Стандартний розчин ванадію (запасний), що містить 1 мг/см ванадію: навішування металевого ванадію масою 0,1 г поміщають у склянку місткістю 250 см додають 10 см розчину сірчаної кислоти, розведеної 1:3, 1 см концентрованої азотної кислоти. Після повного розчинення проби вміст склянки упарюють до пари сірчаного ангідриду, охолоджують до кімнатної температури, обмивають стінки склянки водою і знову упарюють до пари сірчаного ангідриду, охолоджують до кімнатної температури, додають 10-15 см. води і по краплях доливають розчин марганцевокислого калію до стійкого рожевого забарвлення. Надлишок марганцевокислого калію руйнують, додаючи по краплях розчин щавлевої кислоти при перемішуванні до зникнення рожевого забарвлення. Вміст склянки переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять водою до мітки та перемішують.

Розчин ванадію, що містить 0,1 мкг/см ванадію, готують послідовним розведенням водою стандартного (запасного) розчину ванадію в 10000 разів. Розчин готують у день вживання.

Розд.2. (Змінена редакція, зміна N 1).

3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

3.1. Наважку аналізованої проби окису РЗЕ масою 0,5 г або відповідну кількість металу поміщають у кварцовий циліндр місткістю 15 см , доливають 1,5-2 см води, 3 см розчину азотної кислоти, розведеної 1:3, перемішують. Циліндр поміщають у склянку з водою, нагрітою до 70-80 °З, і витримують у ньому до повного розчинення проби, охолоджують до кімнатної температури, встановлюють рН 2-2,5 розчином аміаку (перевіряють по універсальному індикаторному папері); доводять водою до об'єму 10 см і перемішують.

З одержаного розчину відбирають 2 см в кварцовий циліндр місткістю 15 см , встановлюють розчином аміаку рН 2-2,5 по універсальному індикаторному папері, додають 0,4 см розчину бромноватокислого калію, доводять розчином оцтової кислоти до мітки 5 см , перемішують, додають 0,2 см розчину Аш-кислоти, перемішують. Циліндри з розчинами занурюють у водяну баню з температурою 50-52 °С і витримують при цій температурі протягом 15 хв, швидко охолоджують до кімнатної температури. Оптичну щільність випробовуваного розчину вимірюють на фотоелектроколориметрі ( 490 нм) у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм. Як розчин порівняння використовують воду.

Одночасно з аналізом зразка всі стадії аналізу проводять контрольний досвід на реактиви. Значення оптичної щільності розчину контрольного досвіду віднімають значення оптичної щільності випробуваного розчину і за отриманим значенням оптичної щільності знаходять масу ванадію за градуювальним графіком.

(Змінена редакція, Изм. N

1).

3.2. Побудова градуювального графіка

3.2.1. У кварцові циліндри місткістю 15 см вводять по 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 см розчину ванадію (що містить 0,1 мкг/см ванадію), доливають по 0,4 см розчину бромноватокислого калію, доводять розчином оцтової кислоти до мітки 5 см , перемішують, додають по 0,2 см розчину Аш-кислоти та перемішують. В один із циліндрів вводять усі реактиви, крім ванадію (нульовий розчин). Циліндри з розчинами занурюють у водяну баню з температурою 50-52 °С і витримують при цій температурі протягом 15 хв, швидко охолоджують до кімнатної температури. Оптичну густину розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі ( 490 нм) у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм. Як розчин порівняння використовують воду. Значення оптичної щільності нульового розчину віднімають значення оптичних щільностей стандартних розчинів. Вимір повторюють не менше трьох разів.

За знайденими середніми значеннями оптичних густин і відповідним їм масам ванадію будують градуювальний графік, по осі абсцис відкладають масу ванадію, а по осі ординат - оптичну щільність розчину. Окремі точки графіка перевіряють одночасно із проведенням аналізу проб.

4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Масову частку ванадію ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса ванадію у зразку, мкг;

- Маса навішування аналізованої проби, р.

4.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у таблиці.