ГОСТ 9816.3-84
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85
ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77
ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77
ГОСТ 22519.0-77
ГОСТ 12645.5-77
ГОСТ 22517-77
ГОСТ 12645.2-77
ГОСТ 16274.9-77
ГОСТ 16274.5-77
ГОСТ 22720.0-77
ГОСТ 22519.3-77
ГОСТ 12560.1-78
ГОСТ 12558.1-78
ГОСТ 12561.2-78
ГОСТ 12228.2-78
ГОСТ 18385.4-79
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79
ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79
ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79
ГОСТ 23862.9-79
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91
ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79
ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85
ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87
ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006
Відкрити весь списокГОСТ 9816.3-84 Телур технічний. Методи визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 9816.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ТЕЛЛУР ТЕХНІЧНИЙ
Методи визначення сірки
Technical tellurium. Методи для визначення sulphur
ОКСТУ 1709
Строк дії з 01.07.85
до 01.07.90
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 27 червня 1984 р. N 2149 термін дії встановлено
________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД N 4, 1994 рік). - Примітка виробника бази даних.
ВЗАМІН
ВНЕСЕНИ: Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Держстандарту СРСР
Зміни N 1, 2, 3 внесені виробником бази даних за текстом ІВД N 8, 1986 рік, ІВУ N 3, 1990 рік, ІВУ N 3, 2015 рік
Цей стандарт встановлює фототурбідиметричний метод визначення сірки (при масовій частці сірки від 0,001 до 0,1%) та гравіметричний метод визначення сірки (при масовій частці сірки від 0,1 до 0,6%) у технічному телурі.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
1а. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:
ГОСТ 83-79 Реактиви. Вуглекислий натрій. Технічні умови
ГОСТ 1277-75 Реактиви. Срібло азотнокисле. Технічні умови
ГОСТ 1770-74 Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови
ГОСТ 3118-77 Реактиви. Кислота соляна. Технічні умови
ГОСТ 3760-79 Реактиви. Аміак водний. Технічні умови
ГОСТ 3777-76 Реактиви. Барій азотнокислий. Технічні умови
ГОСТ 4108-77 Реактиви. Барій хлорид 2-водний. Технічні умови
________________ На території Російської Федерації діє
ГОСТ 4145-74 Реактиви. Калій сірчанокислий. Технічні умови
ГОСТ 4233-77 Реактиви. Натрій хлористий. Технічні умови
ГОСТ 4461-77 Реактиви. Кислота азотна. Технічні умови
ГОСТ 6259-75 Реактиви. Гліцерин. Технічні умови
ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови
ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови
ГОСТ 9816.0-84 Телур технічний. Загальні вимоги до методів аналізу
ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови
ГОСТ 20288-74 Реактиви. Вуглець чотирихлористий. Технічні умови
ГОСТ 24104-2001 Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги
_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008 «Ваги неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування».
ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри
ГОСТ ИСО 5725-6-2003** Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично
_______________
** На території Російської Федерації діє ДСТУ ISO 5725-6-2002 «Точність (правильність і прецизійність) методів і результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично».
Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічно видається інформаційному покажчику «Національні стандарти», опублікованому станом на 1 січня , та за відповідними інформаційними покажчиками, що щомісяця видаються, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.
(Запроваджено додатково, Зм. N 3).
1б. ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОКАЗНИКІВ ТОЧНОСТІ ВИМІРЮВАНЬ
Показник точності вимірювань масової частки сірки відповідає характеристикам, наведеним у таблиці 1 (при 0,95).
Значення меж повторюваності та відтворюваності вимірювань для довірчої ймовірності 0,95 наведено у таблиці 1.
Таблиця 1 - Значення показника точності вимірювань, меж повторюваності та відтворюваності вимірювань при довірчій ймовірності 0,95
В процентах
(Запроваджено додатково, Зм. N 3).
2. ФОТОТУРБІДИМЕТРИЙ МЕТОД
Метод заснований на утворенні суспензії сірчанокислого барію при взаємодії іонів барію з сульфат-іонами та вимірюванні інтенсивності помутніння розчину. Як стабілізатор суспензії використовується гліцерин.
2.1. Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини
При виконанні вимірювань застосовують такі засоби вимірювання та допоміжні пристрої:
- спектрофотометр або фотоелектроколориметр з усім приладдям, що забезпечує проведення вимірювань при довжині хвилі 364 нм;
- плиту електричну із закритим нагрівальним елементом, що забезпечує температуру нагрівання до 400 °C;
- Ваги лабораторні спеціального класу точності за
- Колби мірні 2-25-2, 2-100-2 за
- Колби Кн-1-100-24/29 ТХС, Кн-1-200-24/29 ТХС за
- Склянки В-1-100 ТХС, В-1-200 ТХС, В-1-1000 ТХС за
- Тиглі фільтруючі типу ТФ-32-ПОР 16 ТХС за
- воронку Бюхнера 1 за
- Скло годинникове.
При виконанні вимірювань застосовують такі матеріали, розчини:
- Воду дистильовану за
- кислоту азотну за
- Соляну кислоту за
- натрій вуглекислий безводний за ;
- барій хлористий за ;
- гліцерин за ;
- калій сірчанокислий за
- Папір фільтрувальний за
- Фільтри знезолені по [1] або аналогічні».
(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).
2.1а. Підготовка до проведення вимірювань
2.1а.1. Для приготування перекристалізованого сірчанокислого калію: навішування сірчанокислого калію масою 100 г поміщають у склянку місткістю 1000 см доливають 1000 см
води та розчиняють при нагріванні. Нерозчинний залишок фільтрують з гарячого розчину на тигель, що фільтрує (або воронку Бюхнера), залишок відкидають. Фільтрат випарюють до появи кристалів та охолоджують. Кристали, що утворилися, фільтрують на фільтруючий тигель (або воронку Бюхнера), переносять у фарфорову чашку і сушать при температурі від 70 °C до 100 °C протягом 1-1,5 ч. Чашку з кристалами охолоджують і повторюють перекристалізацію. Отримані кристали солі після другої перекристалізації сушать за кімнатної температури.
2.1а.2. Побудова градуювального графіка
Для побудови градуювального графіка готують розчини сірки.
При приготуванні розчину А масової концентрації сірки 0,1 мг/см навішування сірчанокислого калію масою 0,0544 г поміщають у склянку місткістю 100 см
, доливають від 50 до 60 см
води, поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають водою до мітки та перемішують.
При приготуванні розчину Б масової концентрації сірки 0,01 мг/см 10 см
розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки водою і перемішують.
Розчин Б стійкий протягом двох діб.
2.1а.3. Побудова градуювального графіка
У сім мірних колб місткістю 25 см поміщають 0; 0,5; 2,0; 4,0, 6,0 та 8,0 см
розчину Б, 1 см
розчину А, що відповідає 0,0; 0,005; 0,02; 0,04; 0,06; 0,08 та 0,1 мг сірки, доливають від 3,5 до 4 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, 10 см
води, 10 см
розчину гліцерину та перемішують. Потім доливають від 3 до 3,5 см
хлористого барію, доливають до мітки водою і перемішують. Через 30-40 хв розчин знову перемішують і вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі 364 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм. Як розчин порівняння застосовують воду. Градуювальний графік будують з урахуванням контрольного досвіду (розчин порівняння з нульовою концентрацією сірки).
2.1а (Запроваджено додатково, Зм. N 3).
2.2. Проведення аналізу
2.2.1. Наважку телуру масою 0,1-0,5 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 100-200 см , доливають 1-2 см
розчину вуглекислого натрію та 10-15 см
азотної кислоти. Склянку (колбу) накривають годинниковим склом і залишають без нагрівання до припинення бурхливої реакції. Потім розчин кип'ятять до видалення оксидів азоту, знімають скло, обмивають над склянкою (колбою) і розчин випарюють насухо при помірному нагріванні не допускаючи розбризкування проби.
До сухого залишку доливають 4-4,5 см. соляної кислоти, 5-7 см
води та нагрівають до розчинення солей. Потім розчин витримують у теплому місці плити протягом 1-1,5 год.
Після охолодження розчин поміщають у мірну колбу місткістю 25 см. , додають 1 см
розчину соляної кислоти (1:1), 10 см
розчину гліцерину та перемішують. Потім доливають 3-3,5 см
розчину хлористого барію, розбавляють водою до мітки та перемішують.
Через 30-40 хв знову розчин перемішують і вимірюють оптичну щільність на фотоелектроколориметр, застосовуючи світлофільтр з максимумом світлопропускання при довжині хвилі 364 нм і кювету з товщиною шару 50 мм. Розчином порівняння є вода.
Масу сірки визначають за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).
2.2.2. (Змінена редакція, Изм. N 1); (Виключений, Зм. N 3).
2.3. Обробка результатів
2.3.1. Масову частку сірки ( X ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса сірки, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Об'єм розчину в мірній колбі, см
;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см
;
m - маса навішування телуру, г; - Маса сірки в розчині контрольного досвіду, знайдена за градуювальним графіком, мг;
1000 - коефіцієнт перерахунку міліграмів у грами.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
2.3.2. За результат вимірювань приймають середньоарифметичне значення двох паралельних визначень за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (при довірчій ймовірності 0,95) межі повторюваності
, наведених у таблиці 1.
Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у ГОСТ ISO 5725-6 (підпункт
(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).
3. ГРАВІМЕТРИЙ МЕТОД
Метод заснований на виділенні сірки у вигляді сульфат-іонів розчином азотнокислого барію та зважуванні отриманого осаду. Попередньо сірку слід відокремити від елементів, що заважають екстракцією сумішшю трибутилфосфату з чотирихлористим вуглецем.
3.1. Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини
При виконанні вимірювань застосовують такі засоби вимірювання та допоміжні пристрої:
- плиту електричну із закритим нагрівальним елементом, що забезпечує температуру нагрівання до 350 ° C;
- Ваги лабораторні спеціального класу точності за
- Шафа сушильна, що забезпечує температуру нагріву від 100 ° C до 105 ° C;
- Піч муфельну з температурою нагріву до 1000 ° C;
- Баню водяну;
- Колби мірні 2-1000-2 за
- Колби Кн-2-100-29/32, Кн-2-250-29/32 за
- Склянки В-1-250 ТХС за
- воронки для фільтрування лабораторні за
- лійки ділильні ВД-1-50 ХС за
- тиглі порцелянові за
- Ексікатор 2-100 за
- Скло годинникове.
При виконанні вимірювань застосовують такі матеріали та розчини:
- Воду дистильовану за
- кислоту азотну за
- Соляну кислоту за
- натрій хлористий за ;
- барій азотнокислий за
- срібло азотнокисле за ;
- вуглець чотирихлористий за
- Аміак за
- трибутилфосфат [2];
- суміш трибутилфосфату з чотирихлористим вуглецем у співвідношенні 3:7;
- метиловий помаранчевий, індикатор [3], розчин 0,01 г/дм ;
- Фільтри знезолені по [1] або аналогічні;
- Папір фільтрувальний за
(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).
3.1а. Підготовка до проведення вимірювань
3.1а.1. При приготуванні розчину натрію хлористого молярної концентрації 0,1 моль/дм попередньо висушену при температурі 120 °C до постійної маси навішування солі масою 5,8440 г поміщають у склянку місткістю 250 см
розчиняють в 100-150 см
води, розчин переливають у мірну колбу місткістю 1000 см
, доливають до мітки водою і перемішують. Розчин зберігають у склянці із притертою пробкою.
(Запроваджено додатково, Зм. N 3).
3.2. За результат вимірювань приймають середньоарифметичне значення двох паралельних визначень за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (при довірчій ймовірності 0,95) межі повторюваності
, наведених у таблиці 1.
Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у ГОСТ ISO 5725-6 (підпункт
(Змінена редакція, Зм. N 3).
3.3. Обробка результатів
3.3.1. Масову частку сірки ( X ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса осаду сульфату барію, г;
0,1373 - фактор перерахунку маси сульфату барію на сірку;
m - маса навішування телуру, р.
3.3.2. Абсолютні розбіжності результатів двох паралельних визначень при довірчій ймовірності 0,95 не повинні перевищувати величин, наведених у таблиці.
3.3.2а. Абсолютне значення розбіжності між двома результатами вимірювань, отриманими в різних лабораторіях, не повинно перевищувати значень межі відтворюваності, викладених у таблиці 1 при довірчій ймовірності 0,95. При невиконанні цієї умови можуть бути використані процедури, викладені у ГОСТ ISO 5725-6.
(Запроваджено додатково, Зм. N 3).
3.3.3. Різниця найбільшого і найменшого результатів двох паралельних визначень при довірчій ймовірності Р = 0,95 не повинна перевищувати значень абсолютних розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці
(Змінена редакція, Зм. N 2).
Бібліографія
Бібліографія (Запроваджено додатково, Зм. N 3).