ГОСТ 19709.2-83

ГОСТ 19709.2-83 Телур високої чистоти. Методи визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 19709.2-83

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ТЕЛЛУР ВИСОКОЇ ЧИСТОТИ

Методи визначення селену

Tellurium of high purity. Методи для визначення selenium*

______________

* Найменування стандарту. Змінена редакція, Змін. N1.

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.01.85
до 01.01.90*
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 4, 1994 рік). - Примітка виробника бази даних.

Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ

В. П. Савраєв , Л. І. Зеленська , М. Г. Саюн , Є. В. Лісіцина , Л. І. Максай , Є. В. Боровикова , Н. А. Рябова

ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР

Член Колегії А. П. Снурніков

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 26 вересня 1983 р. N 4535

ВЗАМІН ГОСТ 19709.2-74

ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 20.02.89 N 269 з 01.09.89

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 5, 1989 рік


Цей стандарт встановлює екстракційно-флуориметричний (при масовій частці селену від 0,000005 до 0,0005%) та спектрофотометричний (при масовій частці селену від 0,0001 до 0,02%) методи визначення селену в телурі високої чистоти.

Спектрофотометричний метод заснований на утворенні сполуки селену з про -фенілендіаміном при рН 1-2, що поглинає світло в ультрафіолетовій ділянці спектра при довжині хвилі 335 нм. З'єднання, що утворюється, екстрагується бензолом. Телур зв'язується лимонною кислотою.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу – за ГОСТ 22306-77 з доповненням.

1.1.1. За результат аналізу приймають середнє арифметичне результати двох паралельних визначень.

1.1.2. Контроль правильності результатів аналізу здійснюють методом стандартної добавки.

Масова частка селену в добавці (стандартному розчині) повинна становити 80-120% її вмісту в аналізованому матеріалі.

Величину добавки визначають по різниці , де і - Результати аналізу проби та проби з добавкою , розраховані як середнє арифметичне з двох паралельних визначень, розбіжності між якими не повинні перевищувати допустимих величин, зазначених у стандарті.

Результат аналізу вважається правильним, якщо знайдена величина добавки відрізняється від розрахункового значення не більше ніж на , де і - Допустимі розбіжності між результатами паралельних визначень селену в пробі і в пробі з добавкою

й .

1.1.1, 1.1.2. (Змінена редакція, зміна N 1).

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

2.1. Вимоги безпеки - за ГОСТ 19709.1-83.

3. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ

Спектрофотометр будь-якого типу для вимірювання світлопоглинання в ультрафіолетовій області спектра.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 .

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 .

Кислота лимонна за ГОСТ 3652-69 розчин з масовою часткою 50%.

Кислота мурашина за ГОСТ 5848-73 .

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 .

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73 , 0,1 М розчин.

про -Фенілендіамін солянокислий, розчин з масовою часткою 1%, свіжоприготовлений (реактив має бути світлим).

Бензол за ГОСТ 5955-75 або толуол за ГОСТ 5789-78 .

Папір індикаторний універсальний.

Селен за ГОСТ 5455-74 .

Вода дистильована за ГОСТ 6709-72 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

4. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

4.1. Приготування стандартних розчинів селену

Розчин А: 50,0 мг селену розчиняють 10 см соляної кислоти з додаванням 5-7 крапель азотної кислоти при нагріванні на водяній бані, додають 20 см води.

Охолоджений розчин переливають у мірну колбу місткістю 500 см. , додають 15 см соляної кислоти та доводять водою до мітки.

1 см розчину, містить А 0,1 мг селену.

Розчин Б: 5 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 250 см , додають 5 см соляної кислоти та доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,002 мг селену.

5. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

5.1. Наважку телуру масою 1,000 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , додають 15 см соляної та 2 см азотної кислоти. Колбу накривають склом годинника і нагрівають на водяній бані до розчинення телуру. Годинникове скло знімають і упарюють розчин до об'єму 5 см . При масовій частці селену більше 0,001% розчин поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. доводять до мітки водою і відбирають аліквотну частину, що містить 2-16 мкг селену.

До охолодженого розчину або його аліквотної частини додають 25 см води, 12 см розчину лимонної кислоти, 3 см розчину трилону Б та 1 см мурашиної кислоти. Встановлюють рН розчину рівним 1-2 універсальним індикаторним папером, додаючи по краплях аміак. Наливають 1 см розчину про -Фенілендіаміну і залишають на 20 хв.

Розчин переливають у ділильну вирву місткістю 150 см. , додають 25 см бензолу (толуолу) та екстрагують 2 хв. Після розшаровування рідин органічний шар зливають у суху пробірку і вимірюють оптичну щільність на спектрофотометрі при довжині хвилі 335 нм в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм.

Розчином порівняння є розчин контрольного досвіду.

Зміст селену встановлюють за градуювальним графіком.

(Змінена редакція, Изм.

N 1).

5.2. Для побудови градуювального графіка конічні колби місткістю 100 см поміщають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0 та 8,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 0; 1; 2; 4; 8; 12 та 16 мкг селену. У кожну колбу доливають воду до 30-35 см. , 8 см розчину лимонної кислоти і далі надходять, як зазначено в п. 5.1.

За отриманими значеннями оптичних щільностей розчинів і відповідним вмістом селену будують градуювальний графік.

6. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

6.1. Масову частку селену ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса селену, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Маса навішування телуру, р.

6.2. Різниця двох результатів паралельних визначень та різниця двох результатів аналізу з довірчою ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.1.

Таблиця 1

6.1, 6.2. (Змінена редакція, зміна N 1).

7. ЕКСТРАКЦІЙНО-ФЛУОРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ СЕЛЕНУ

7.1. Сутність методу

Метод заснований на утворенні сполуки селену з 2,3-діамінонафталіном, вилучення його н-гексаном та вимірюванні інтенсивності люмінесценції екстракту.

7.2. Апаратура, матеріали та реактиви

Спектрофлуориметр М-850 чи аналогічний.

Папір індикаторний універсальний.

Ступка агатова.

Кислота азотна за ГОСТ 11125-84 .

Кислота сірчана за ГОСТ 14262-78 .

Кислота соляна за ГОСТ 14261-77 , розчин 0,1 моль/дм .

Кислота мурашина за ГОСТ 5848-73 .

Аміак водний за ГОСТ 24147-80 .

н-Гексан.

Спирт етиловий за ГОСТ 18300-87 .

Сіль динатрієва етилендіамін - N, N, N', N' - тетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73 , розчин 0,025 моль/дм .

2,3-діамінонафталін розчин 5 г/дм ; навішування реактиву масою 0,5 г розчиняють у 100 см розчину соляної кислоти, розчин переводять у ділильну вирву місткістю 150 см та екстрагують домішки 30 см н-гексану 1 хв. Водну фазу зливають у темну склянку з притертою пробкою; розчин придатний до застосування протягом 3 днів.

Селени високої чистоти.

Стандартні розчини селену.

Розчин А: навішування селену масою 0,1000 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см і розчиняють при нагріванні на водяній бані 10 см суміші азотної та соляної кислот (3:1), упарюють до вологих солей, додають 5 см сірчаної кислоти та нагрівають до появи парів сірчаної кислоти. Розчин охолоджують і переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину, А містить 1 мг селену.

Розчин Б: 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 500 см , доводять до мітки розчином соляної кислоти та перемішують.

1 см розчину містить 0,01 мг селену.

Розчин: 5 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 500 см , доводять до мітки розчином соляної кислоти та перемішують.

1 см розчину містить 0,0001

мг селену.

7.3. Проведення аналізу

Аналізовану пробу поміщають у агатову ступку і подрібнюють, додаючи на кінцевій стадії 10 см етилового спирту; потім пробу висушують.

Наважку телуру масою 1,0000 г при масовій частці селену від 5·10 до 5·10 % або 0,1000 г за масової частки селену від 5·10 до 5·10 % поміщають у склянку місткістю 50 см і доливають відповідно до взятої наважки 3 або 1,5 см соляної кислоти та 1 або 0,5 см азотної кислоти. Склянку накривають лійкою та нагрівають до повного розчинення проби, а потім кип'ятять до видалення оксидів азоту. Розчин охолоджують та додають 2 см розчину трилону Б, 20 см води і встановлюють рН розчину 2 по універсальному індикаторному папері, додаючи по краплях аміак (близько 2 см ). Розчин з білим аморфним осадом телуристої кислоти доводять до кипіння і витримують на гарячій плиті до переходу аморфного осаду кристалічний (5-10 хв), а потім охолоджують.

Розчин фільтрують через фільтр «синя стрічка» у мірну колбу місткістю 50 см. , в яку попередньо наливають 2 см соляний та 1 см мурашиною кислот. Розчин перемішують і через 30 хв додають 2 см. розчину 2,3-діамінонафталіну при масовій частці селену менше 1·10 % або 4 см розчину 2,3-діамінонафталіну при масовій частці селену більше 1·10 %. Вміст колби доводять до мітки водою та перемішують. Через 1 год розчин переводять у ділильну вирву місткістю 100 см. , додають 5 см н-гексану та екстрагують протягом 1 хв. Після поділу шарів органічну фазу зливають у суху пробірку із притертою пробкою.

Зміст селену знаходять шляхом добавок. Для цього паралельно проводять визначення селену в двох наважках проби з добавками стандартного розчину селену Б або В. При цьому масу селену в розчині Б або В, що додається, вибирають таким чином, щоб будучи віднесена до маси навішування вона становила від 1,2 до 0,8 селену в пробі. Друга добавка повинна бути вдвічі більшою за першу. Добавки розчинів Б і В вводять у мірну колбу місткістю 50 см перед фільтруванням розчину з осадом.

Через всі стадії аналізу проводять два контрольні досліди на реактиви.

Спектр люмінесценції комплексу реєструють послідовно в області 500-580 нм, починаючи з більшої добавки. Максимум смуги – 519 нм. Довжина хвилі збудження відповідає 373 нм. Чутливість підсилювача, вхідну та вихідну щілину регулюють в залежності від

величини сигналу

7.4. Обробка результатів

7.4.1. Масову частку селену ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса доданого селену, мг;

- Висота піка для розчину проби, мм;

- Висота піку для розчину контрольного досвіду, мм;

- Висота піка для розчину проби з добавкою, мм;

- Маса навішування телуру, р.

7.4.2. Різниця двох результатів паралельних визначень та різниця двох результатів аналізу з довірчою ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.2.

Таблиця 2

Розділ 7. (Запроваджено додатково, Зм. N 1).