ГОСТ 14339.1-82
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 14339.1-82 Вольфрам. Методи визначення вуглецю (зі зміною N 1)
ГОСТ 14339.1-82
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вуглецю
Tungsten. Методи для визначення карбону
ОКСТУ 1709
Дата введення 1984-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
В.І.Вепринцев,
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
3. ВЗАМІН
4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту |
ГОСТ 435-77 | 2.2 |
ГОСТ 3760-79 | 2.2 |
ГОСТ 4107-78 | 2.2 |
ГОСТ 4108-72 | 2.2 |
ГОСТ 4234-77 | 2.2 |
ГОСТ 5583-78 | 2.2 |
ГОСТ 9147-80 | 2.2, 3.2 |
ГОСТ 18300-87 | 2.2, 3.2 |
ГОСТ 20478-75 | 2.2 |
ГОСТ 29103-91 | 1.2 |
5. Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту
6. ПЕРЕВИДАННЯ (червень 1999 р.) зі Зміною N 1, затвердженим у квітні 1988 р. (ІВС 7-88)
Цей стандарт встановлює потенціометричний та кулонометричний методи визначення вуглецю в металевому вольфрамі, вольфрамовому ангідриді, паравольфраматі амонію та вольфрамовій кислоті (при масовій частці вуглецю від 0,0005 до 0,5%).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ПОТЕНЦІОМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ВУГЛЕЦЮ
2.1. Сутність методу
Метод заснований на спалюванні аналізованого зразка в струмі кисню в трубчастій печі при 1250-1350 ° С з подальшим поглинанням двоокису вуглецю, що утворюється, розчином електроліту.
Вуглекислий газ, поглинаючись електролітом, змінює рН розчину і цим змінює потенціал електродів, далі електроліт титрують розчином гідрату окису барію до початкового значення рН (9,7-10).
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Установка визначення змісту вуглецю, наведена на кресленні, складається з балона 1
з редукційним вентилем та киснем (ГОСТ 5583); ротаметра типу РС-ЗЛ або РМ- А2 ; склянки 3 із аскаритом; завантажувального затвора 4 ; двотрубчастої печі 5 з селітовими нагрівачами, що забезпечують нагрівання до (1300±20) °З; пилового фільтра 6 ; капілярного дроселя 7 ; склянки 8 наповненої гранульованим двоокисом марганцю; електролітичного осередку 9 ; мішалки 10 ; електродної системи 11 ; крапельниці 12 для введення в комірку титранта; електромотора 13 ; бюретки 14 місткістю 10-25 см ; магнітного клапана 15 ; рН-метра типу 16 рН-340 або рН-121; нормального елемента 17 ; блоку автоматичного титрування 18 (БАТ-15, БАТ-12ЛМ).
Примітка. Замість бюретки 14 магнітного клапана 15 можна використовувати автоматичну бюретку - дозатор Б-701. Електролітичну комірку 9 місткістю 200 см можна замінити посудиною з пористим фільтром N 2 або 3 місткістю 100 см
.
Дозволяється використовувати аналізатор, що забезпечує точність не нижче зазначеної в стандарті.
Нормальний елемент підключають у разі використання рН-метра рН-340 та БАТ-12ЛМ.
Марганець сірчанокислий за
Аміак згідно з
Гранульований двоокис марганцю: 200 г сірчанокислого марганцю розчиняють у 2500 см гарячої води, потім розчин додають 25 см
аміаку; додають 1000 см
22,5%-ного розчину надсірчанокислого амонію і суміш кип'ятять протягом 10 хв. Під час кипіння додають аміак до лужної реакції, після чого розчин витримують до виділення осаду двоокису марганцю. Осад відфільтровують, промивають та сушать при 110 °C.
Аскар.
Вапно натронне.
Амоній надсірчанокислий за
Човники порцелянові ЛЗ-2, ЛЗ-4 за
Трубки вогнетривкі мулітокремнеземисті внутрішнім діаметром 20-21 мм.
Калій хлористий за
Барій хлористий за дистильованої води та до отриманого розчину доливають 10 см
етилового спирту.
Барію гідрат окису згідно з
Спирт етиловий технічний ректифікований за
Стандартні зразки категорії ДСО, ВЗГ, СОП, у яких вміст компонента не відрізняється від аналізованого більш ніж удвічі.
(Змінена редакція, Змін. N 1)
.
2.3. Підготовка до аналізу
До виходу рН-метра підключають блок автоматичного титрування через нормальний послідовно включений елемент. Налаштовують рН-метр і блок автоматичного титрування за інструкціями до цих приладів.
Електродну систему налаштовують буферним розчином рН 9,18-9,22 (фіксанал 0,01М розчину тетраборнокислого калію).
Порцелянові човники прожарюють у струмі кисню при 1280 °C протягом 3 хв.
Електролітичну комірку заповнюють електролітом 200 см , а у випадку осередку з пористою перегородкою 100 см
.
Встановлюють витрати кисню 700 см за 1 хв. Включають БАТ на титрування і рН доводять до 10.
Спалюючи 3-4 навішування стандартного зразка, встановлюють титр гідрату окису барію.
Зразки вольфрамової кислоти прожарюють протягом 4 годин при (650±10) °C до вольфрамового ангідриду.
Зразки паравольфрамату амонію переводять у вольфрамовий ангідрид прожарюванням при (650±10) °С протягом 1,5 год.
Вольфрамовий ангідрид спалюють у струмі кисню без попередньої обробки.
Зразки металевого вольфраму очищають від можливого забруднення, промиваючи 5-10 см. спирту.
2.4. Проведення аналізу
Залежно від масової частки вуглецю в пробі, що аналізується, беруть різні навішування відповідно до табл.1.
Прожарений човен з наважкою аналізованої проби поміщають у трубку для спалювання, закривають затвор і включають блок автоматичного титрування на титрування.
Закінчення аналізу фіксується блоком автоматичного титрування і по бюретці відраховується кількість розчину гідрату окису барію, витраченого на титрування.
Спалювання стандартного зразка для встановлення титру проводять після кожної п'ятої проаналізованої проби.
Таблиця 1
Масова частка вуглецю, % | Маса навішування, г |
Від 0,0005 до 0,001 | 2,00 |
Св. 0,001 «0,005 | 1,00 |
0,005 0,05 | 0,50 |
0,05 0,5 | 0,25 |
2.5. Обробка результатів
2.5.1. Масову частку вуглецю ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Об'єм розчину гідрату окису барію, витрачений на титрування аналізованого розчину, см
;
- Об'єм розчину гідрату окису барію, витрачений на титрування розчину в контрольному досвіді, см
;
- Титр розчину гідрату окису барію, виражений в г/см
вуглецю;
- Маса навішування, г
.
2.5.2. Абсолютні розбіжності результатів трьох паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 нічого не винні перевищувати значень величин, зазначених у табл.2.
Таблиця 2
Масова частка вуглецю, % | Абсолютна допускається розбіжність, % |
Від 0,0005 до 0,001 | 0,0003 |
Св. 0,001 «0,003 | 0,0004 |
0,003 0,01 | 0,001 |
0,01 0,03 | 0,002 |
0,03 0,1 | 0,004 |
0,1 0,3 | 0,015 |
0,3 0,5 | 0,025 |
(Змінена редакція, зміна N 1).
3. КУЛОНОМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ВУГЛЕЦЮ
3.1. Сутність методу
Метод заснований на спалюванні аналізованого зразка в струмі кисню в трубчастій печі при 1200-1250 ° С з подальшим поглинанням двоокису вуглецю, що утворюється розчином електроліту.
Потім електроліт електролізується для відновлення вихідного рН і за кількістю витраченої електрики в процесі електролізу вимірюють вміст вуглецю.
3.2. Апаратура, реактиви, розчини
Кулонометричний аналізатор АН-7560 або іншого типу для даного діапазону визначення вмісту вуглецю.
Пекти опору, що забезпечує нагрівання до (1300±20) °С.
Балон з редукційним вентилем із киснем за
Човники порцелянові ЛЗ-2 та ЛЗ-4 за
Трубки вогнетривкі мулітокремнеземисті внутрішнім діаметром 20-21 мм.
Спирт етиловий технічний ректифікований за
Стандартні зразки категорії ДСО, ВЗГ, СОП, у яких вміст компонента не відрізняється від аналізованого більш ніж удвічі.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.3. Підготовка до аналізу
Порцелянові човники прожарюють у струмі кисню при 1280 °C протягом 3 хв.
Включають аналізатор у мережу та налаштовують. Калібрують аналізатор за стандартними зразками.
Зразки вольфрамової кислоти зневоднюють і прожарюють протягом 4 годин при (650±10) °C до вольфрамового ангідриду.
Зразки паравольфрамату амонію переводять у вольфрамовий ангідрид прожарюванням при (650±10) °С протягом 1,5 год.
Вольфрамовий ангідрид спалюють у струмі кисню без попередньої обробки.
Зразки металевого вольфраму очищають від можливого забруднення, промиваючи 5-10 см. спирту.
3.4. Проведення аналізу
Залежно від масової частки вуглецю в пробі, що аналізується, беруть різні навішування відповідно до табл.1.
Човен з підготовленою пробою поміщають у трубку для спалювання, закривають затвор і включають прилад на титрування.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.5. Обробка результатів
3.5.1. Масова частка вуглецю у відсотках за вирахуванням вмісту вуглецю, знайденого в контрольному досвіді, відповідає показанню цифрового табло приладу.
3.5.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 нічого не винні перевищувати значень величин, зазначених у табл.2.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.5.3. Метод застосовують при розбіжності щодо оцінки якості вольфраму.