ГОСТ 1367.2-83
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Затверджено
Постановою Держстандарту СРСР
від 16 грудня 1983 р. N 6012
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ СРСР
Сурма
МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛІЗУ
Antimony. Методи для визначення іронії
ГОСТ 1367.2-83
Група В59
ОКСТУ 1709
Замість
Термін дії
з 1 січня 1985 року
до 1 січня 1990 року
Цей стандарт встановлює фотометричний та атомно-абсорбційний методи визначення заліза від 0,008 до 0,15% у сурмі марок Су00, Су0, Су1 та Су2.
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за
2. ФОТОМЕТРИЙ МЕТОД
Метод заснований на утворенні оранжево-червоної комплексної сполуки профенантроліну з іонами двовалентного заліза при рН 2 - 9 і фотометрування отриманого комплексу при довжині хвилі 510 нм.
2.1. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр або фотоелектроколориметр будь-якого типу для вимірювання у видимій області спектра.
Мензурки за
Колби мірні за
Колби скляні лабораторні за
Склянки скляні лабораторні за
Піпетки з поділами за
Кислота соляна за
Кислота винна за
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Водню перекис за
Гідроксиламін гідрохлорид за
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Натрій оцтовокислий за
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
О-фенантролін солянокислий, розчин з масовою часткою 0,5%, свіжоприготовлений.
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Залізо металеве, відновлене воднем, згідно з
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Розчин заліза, стандартний: навішування заліза, відновленого воднем, масою 0,1 г поміщають у склянку місткістю 100 см3, доливають 10 см3 соляної кислоти та розчиняють при нагріванні з додаванням перекису водню. Після розчинення доливають 20-30 см3 води, кип'ятять, охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 1 дм3, доливають до мітки водою і перемішують.
1 см3 розчину містить 0,1 мг заліза.
2.2. Проведення аналізу
2.2.1. Наважку сурми масою 0,5 г марок Су00, Су0 або масою 0,1 г марок Су1, Су2 поміщають у склянку або широкогорлу конічну колбу місткістю 100 см3, доливають 5 см3 соляної кислоти і розчиняють при нагріванні і помішуванні з додаванням по краплях перекису водорода . Після розчинення навішування вміст колб упарюють до 1 - 2 см3, доливають 5 см3 винної кислоти, 10 см3 води, накривають склом годинника і кип'ятять протягом 1 хв. Потім додають 10 см3 гідрохлориду гідроксиламіну, нейтралізують розчином оцтовокислого натрію до рН 3 - 3,5 (при цьому витрачається приблизно 7 - 8 см3 розчину оцтовокислого натрію). Доливають 2 см3 надлишку оцтовокислого натрію, 10 - 20 см3 води, 10 см3 о-фенантроліну і переливають розчин у мірну колбу місткістю 100 см3, доливаючи водою до мітки. Після додавання кожного реактиву розчин перемішують.
Через 30 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 510 нм у кюветі довжиною 20 мм. Розчином порівняння є розчин контрольного досвіду. Масу заліза в розчині проби встановлюють за градуювальним графіком.
2.2.2. Побудова градуювального графіка
У вісім із дев'яти мірних колб місткістю 100 см3 доливають 0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0; 1,2; 1,4; 1,6 см3 стандартного розчину, що відповідає 0,02; 0,04; 0,06; 0,08; 0,10; 0,12; 0,14; 0,16 мг заліза. Дев'ята колба служить щодо контрольного досвіду. Стінки колб обполіскують приблизно 10 см3 води, доливають 5 см3 винної кислоти, 10 см3 гідрохлориду гідроксиламіну і далі надходять, як зазначено в п.
За знайденими значеннями оптичних щільностей та відповідним їм масовим часткам заліза будують градуювальний графік.
2.3. Обробка результатів
2.3.1. Масову частку заліза (X) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - маса заліза в розчині аналізованої проби, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Маса навішування сурми, р.
2.3.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різницю двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р = 0,95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що припускаються, наведених в табл. 1.
Таблиця 1
────────────────────────────┬───────────────────── ────────────────
Масова частка заліза, % │Абсолютні розбіжності, що допускаються, %
├───────────────────┬─────────────────
│ збіжності │відтворюваності
────────────────────────────┼───────────────────┼─ ────────────────
Від 0,008 до 0,010 включно. │0,002 │0,003
Св. 0,010 "0,020" 0,003 0,004
0,020 0,040 0,005 0,006
0,040 0,100 0,010 0,012
0,10 0,15 0,02 0,03
(п. 2.3.2 у ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
2.3.3. Метод застосовується під час розбіжностей щодо оцінки якості сурми.
3. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД
Метод заснований на вимірюванні атомного поглинання заліза при введенні розчинів проб і розчинів порівняння в полум'я пропан-бутан-повітря або ацетилен-повітря.
3.1. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр атомно-абсорбційний Перкін-Елмер 503 або інший аналогічний атомно-абсорбційний спектрофотометр.
Газ пропан-бутан - за
Склянки скляні лабораторні за
Колби скляні лабораторні за
Колби мірні за
Піпетки з поділами за
Кислота соляна за
Кислота винна за
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Водню перекис за
(У ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР
Залізо металеве, відновлене воднем, згідно з
Розчин заліза, стандартний: навішування заліза, відновленого воднем, масою 0,1 г поміщають у склянку місткістю 100 см3, доливають 10 см3 соляної кислоти та розчиняють при нагріванні з додаванням перекису водню. Після розчинення доливають 20-30 см3 води, кип'ятять, охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 1 дм3, доливають до мітки водою і перемішують.
1 см3 розчину містить 0,1 мг заліза.
3.2. Проведення аналізу
3.2.1. Наважку сурми масою 0,25 г марок Су00, Су0 або масою 0,1 г марок Су1, Су2 поміщають у склянку місткістю 50 - 100 см3, доливають 5 см3 соляної кислоти, по краплях, перемішуючи, додають перекис водню. Після розчинення навішування доливають 5 см3 винної кислоти, 5 - 10 см3 води та нагрівають до кипіння. Розчин кип'ятять, охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 25 см3, доливають водою до мітки і перемішують.
Отриманий розчин сурми розпорошують у полум'я та вимірюють абсорбцію при довжині хвилі 248,3 нм.
Одночасно проводять два контрольні досвіди з усіма застосовуваними реактивами. Усереднене значення величини абсорбції розчину контрольного досвіду віднімають із величини абсорбції розчину проби.
Масу заліза в розчині аналізованої проби визначають за градуювальним графіком.
3.2.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 25 см3 послідовно доливають 0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0; 1,5 см3 стандартного розчину заліза, що відповідає 0,02; 0,04; 0,06; 0,08; 0,10; 0,15 мг заліза. Сьома колба служить щодо контрольного досвіду. У всі колби доливають 5 см3 соляної кислоти, 5 см3 винної кислоти, переводять у мірну колбу місткістю 25 см3, доливають до мітки водою і перемішують.
Концентрація заліза у розчинах порівняння відповідно дорівнює 0,8; 1,6; 2,4; 3,2; 4,0; 6,0 мг/дм3.
Розчини порівняння розпорошують в полум'я у порядку зростання вмісту заліза. Вимірювання аналітичного сигналу А для кожного розчину порівняння і розчину проби проводять по три рази і обчислюють відповідні середні арифметичні значення для кожного розчину. За середніми значеннями для розчинів порівняння будують градуювальний графік. По осі абсцис відкладають концентрацію заліза, а по осі ординат - абсорбцію.
3.3. Обробка результатів
3.3.1. Масову частку заліза (X) у відсотках обчислюють за формулою
,
де с - концентрація заліза в розчині аналізованої проби, знайдена за градуювальним графіком і за середнім значенням, отриманим для розчину проби, мг/дм3;
V - обсяг розчину аналізованої проби, см3;
m - маса навішування сурми, р.
3.3.2. Різниця двох результатів паралельних визначень і різницю двох результатів аналізу при довірчій ймовірності Р = 0,95 не повинна перевищувати абсолютного розбіжності збіжності і відтворюваності, що припускаються, наведених в табл. 2.
Таблиця 2
────────────────────────────┬───────────────────── ────────────────
Масова частка заліза, % │Абсолютні розбіжності, що допускаються, %
├───────────────────┬─────────────────
│ збіжності │відтворюваності
────────────────────────────┼───────────────────┼─ ────────────────
Від 0,008 до 0,010 включно. │0,003 │0,004
Св. 0,010 0,020 0,004 0,006
0,020 0,040 0,006 0,007
0,04 0,10 0,01 0,02
0,10 0,15 0,02 0,03
(п. 3.3.2 у ред. Зміни N 1, затв. Постановою Держстандарту СРСР