ГОСТ 20996.11-82
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 20996.11-82 Селен технічний. Метод визначення ртуті (зі зміною N 1)
ГОСТ 20996.11-82 *
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СЕЛЕН ТЕХНІЧНИЙ
Метод визначення ртуті
Селеніум. Метод mercury determination
ОКСТУ 1709
Дата введення 1983-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 22 червня 1982 р. N 2481 дату запровадження встановлено 01.07.83
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)
ВЗАМІН
* ВИДАННЯ (липень 2000 р.) зі Зміною N 1, затвердженим у грудні 1987 р. (ІВД 3-88)
Цей стандарт встановлює екстракційно-фотометричний метод визначення ртуті (при масовій частці ртуті 0,0005-0,06%).
Метод заснований на реакції заміщення іонів міді іонами ртуті в діетилдітіокарбаматі міді та подальшому вимірі оптичної щільності при довжині хвилі 410-420 нм.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ, РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр.
рН-метр.
Кислота азотна за
Кислота соляна за
Перекис водню за
Аміак водний за
Гідроксиламіну гідрохлорид за
Мідь сірчанокисла 5-водна за
Натрій оцтовокислий 3-водний за
Калій марганцевокислий за
Кислота оцтова за
Натрію N, N-діетилдітіокарбамат за
Буферний ацетатний розчин з рН 4,0: змішують 800 см 0,2 моль/дм розчину оцтової кислоти з 200 см 0,2 моль/дм розчину оцтовокислого натрію, розчин рН встановлюють по рН-метру.
Вуглець чотирихлористий за
Міді діетилдітіокарбамат, розчин: навішування сірчанокислої міді масою 40 мг розчиняють у 50 см води і переносять у ділильну вирву місткістю 100-150 см . Додають аміак до утворення аміачного комплексу міді (зміна забарвлення розчину від блакитного до густо- (синього). Доливають 4,5 см розчину діетилдітіокарбамату натрію, 20-25 см чотирихлористого вуглецю та екстрагують 2 хв. Екстракцію повторюють до одержання безбарвного екстракту. Органічний шар збирають в іншу ділильну лійку і промивають 2-3 рази водою порціями по 30-40 см. , екстрагуючи 1 хв. Розчин діетилдітіокарбамату міді поміщають у мірну колбу місткістю 500 см. , доливають до мітки чотирихлористим вуглецем і перемішують. Отриманий розчин переносять у склянку із темного скла.
Робочий розчин реактиву готують у день вживання десятикратним розведенням основного розчину чотирихлористим вуглецем.
Кислота сірчана за
Помаранчевий метиловий, розчин 10 г/дм .
Ртуть за
Стандартні розчини ртуті.
Розчин А: навішування металевої ртуті масою 0,1 г розчиняють у 20-25 см азотної кислоти (1:1), кип'ятять 2-3 хв для видалення оксидів азоту. Охолоджують, додають 20-30 см води, кип'ятять і знову охолоджують, переносять розчин у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають 40-45 см азотної кислоти (прокип'яченої для видалення оксидів азоту), доливають водою до мітки і перемішують.
1 см розчину А містить 0,1 мг ртуті.
Розчин Б: відбирають аліквотну частину 10 см розчину, А та переносять її в мірну колбу 100 см , доливають водою до мітки та перемішують. Розчин стійкий протягом 2 діб.
1 см розчину містить 0,01 мг ртуті.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1 Наважку селену масою 0,5-2 г (залежно від масової частки ртуті) поміщають у низьку склянку місткістю 200-250 см , доливають 10-20 см азотної кислоти, накривають годинниковим склом (скляною пластинкою) та поміщають на водяну баню. Нагрівають протягом 10 хв. Потім, відкривши скло (пластинку), доливають 3-5 см соляної кислоти та продовжують нагрівання ще 7-10 хв.
Знімають скло (пластинку), обмивають його водою над склянкою, доливають 20-25 см. гарячої води витримують на водяній бані 5 хв і охолоджують. Фільтрують у мірну колбу місткістю 50 або 100 см , доливають водою до мітки та перемішують. Залишають на 1 год.
3.2. Наважку селену масою 0,5-2 г поміщають у конічну колбу місткістю 250-300 см. , доливають 10-15 см азотної кислоти та розчиняють при слабкому нагріванні протягом 5-10 хв. Потім додають 1-1,5 г калію марганцевокислого, 5-10 см. сірчаної кислоти (1:1) і нагрівають до виділення парів сірчаної кислоти. Охолоджують, розбавляють водою до 30-40 см. , додають 3-4 краплі перекису водню і кип'ятять до руйнування надлишку перекису.
Охолоджують та переносять розчин у мірну колбу місткістю 50 або 100 см. , доливають водою до мітки та перемішують.
3.3. Відбирають 5-25 см розчину, отриманого як зазначено в п. 3.1 або п. 3.2, поміщають у ділильну вирву місткістю 100-150 см . Додають 2-3 краплі метилового оранжевого та нейтралізують розчином оцтовокислого натрію 500 г/дм. до переходу фарбування розчину з червоного до жовтого. Розбавляють до 50 см ацетатним буферним розчином і доливають 20-30 см робочого розчину діетилдітіокарбамату міді Екстрагують протягом 2 хв. Зливають органічний шар у суху склянку і через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметрі, застосовуючи світлофільтр з максимумом світлопропускання при довжині хвилі 413 нм і кювету з товщиною шару поглинає 50 мм. Розчином порівняння є розчин контрольного досвіду.
Масу ртуті знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.4. Побудова градуювального графіка.
У сім ділильних вирв місткістю по 100-150 см поміщають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 0; 0,005; 0,01; 0,02; 0,03; 0,04; 0,05 мг ртуті і далі аналіз проводять, як зазначено в п. 3.3. Розчином порівняння є розчин, що не містить ртуть. Різниця світлопоглинання розчину реактиву та аналізованого відповідає послабленню поглинання, викликаного іонами ртуті.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1 Масову частку ртуті ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - кількість ртуті, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Об'єм мірної колби, см ;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см ;
- Маса навішування селену, р.
4.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень та двох аналізів не повинні перевищувати величин, наведених у таблиці.
Масова частка ртуті, % | Абсолютна допустима розбіжність, %, результатів | |
паралельних визначень | отриманих у лабораторіях різних підприємств | |
До 0,0020 | 0,0005 | 0,0009 |
Від 0,002 до 0,006 включно. | 0,001 | 0,002 |
Св. 0,006 "0,010" | 0,002 | 0,004 |
0,010 0,030 | 0,003 | 0,005 |
0,030 0,060 | 0,005 | 0,010 |