ГОСТ Р 56306-2014

ГОСТ Р 56306-2014 Срібло. Метод атомно-емісійного аналізу з індуктивно пов'язаною плазмою

ГОСТ Р 56306-2014

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

СРІБЛО

Метод атомно-емісійного аналізу з індуктивно пов'язаною плазмою

Silver. Метод з inductively coupled plasma atomic-emission analysis

ГКС 77.120.99*

_____________________

* За даними офіційного сайту Росстандарту ОКС 39.060,

тут і надалі. - Примітка виробника бази даних.

Дата введення 2015-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНО Відкритим акціонерним товариством «Іргіредмет» (ВАТ «Іргіредмет»), Державним науковим центром Державного науково-дослідного та проектного інституту редкометалевої промисловості (ГНЦ Гіредмет), Відкритим акціонерним товариством «Красноярський завод кольорових металів імені В.Н.Гулі» Червоноцвітмет»)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 304 "Благородні метали, сплави, промислові ювелірні вироби з них, вторинні ресурси, що містять шляхетні метали"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 12 грудня 2014 р. N 1990-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Правила застосування цього стандарту встановлені у ГОСТ Р 1.0-2012 (розділ 8). Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному (станом на 1 січня поточного року) інформаційному покажчику «Національні стандарти», а офіційний текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковано у найближчому випуску інформаційного покажчика «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет (gost.ru)

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на афіноване срібло з масовою часткою срібла не менше 99,8%.

Стандарт встановлює атомно-емісійний з індуктивно пов'язаною плазмою метод визначення домішок: алюмінію, вісмуту, заліза, золота, кадмію, кобальту, кремнію, магнію, марганцю, міді, миш'яку, нікелю, олова, паладію, платини, родію, свинцю, селену, , телуру, титану, хрому та цинку в афіновані срібло.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ Р 8.563-2009 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики (методи) вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення

ГОСТ Р ИСО 5725-3-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 3. Проміжні показники прецизійності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-4-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 4. Основні методи визначення правильності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично

ГОСТ Р 52244-2004 Паладій афінований. Технічні умови

ГОСТ Р 52245-2004 Платина афінована. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52361-2005 Контроль об'єкта аналітичний. терміни та визначення

ГОСТ Р 52501-2005 (ІСО 3696:1987) Вода для лабораторного аналізу. Технічні умови

ГОСТ Р 52599-2006 Дорогоцінні метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ Р 53228-2008 Ваги неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування

ГОСТ 123-2008 Кобальт. Технічні умови

ГОСТ 804-93 Магній первинний у чушках. Технічні умови

ГОСТ 849-2008 Нікель первинний. Технічні умови

ГОСТ 859-2014 Мідь. Марки

ГОСТ 860-75 Олово. Технічні умови

ГОСТ 1089-82 Сурма. Технічні умови

ГОСТ 1467-93 Кадмій. Технічні умови

ГОСТ 1770-74 (ISO 1042-83, ISO 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 3640-94 Цинк. Технічні умови

ГОСТ 3778-98 Свинець. Технічні умови

ГОСТ 4328-77 Реактиви. Натрію гідроксид. Технічні умови

ГОСТ 5905-2004 (ІСО 10387:1994) Хром металевий. Технічні вимоги та умови постачання

ГОСТ 6008-90 Марганець металевий та марганець азотований. Технічні умови

ГОСТ 6835-2002 Золото та сплави на його основі. Марки

ГОСТ 9428-73 Реактиви. Кремній (ІV) оксид. Технічні умови

ГОСТ 10157-79 Аргон газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови

ГОСТ 10928-90 Вісмут. Технічні умови

ГОСТ 11069-2001 Алюміній первинний. Марки

ГОСТ 11125-84 Кислота азотна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 12342-81 Родій у порошку. Технічні умови

ГОСТ 13610-79 Залізо карбонільне радіотехнічне. Технічні умови

ГОСТ 14261-77 Кислота соляна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 14262-78 Кислота сірчана особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 17614-80 Телур технічний. Технічні умови

ГОСТ 17746-96 Титан губчастий. Технічні умови

ГОСТ 22861-93 Свинець високої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 28058-89 Золото у злитках. Технічні умови

ГОСТ 28595-90 Срібло у зливках. Технічні умови

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо замінений стандарт посилання, на який дано недатоване посилання, рекомендується використовувати діючу версію цього стандарту з урахуванням усіх внесених до цієї версії змін. Якщо замінений стандарт, на який дано датоване посилання, то рекомендується використовувати версію цього стандарту із зазначеним вище роком затвердження (прийняття). Якщо після затвердження цього стандарту до посилального стандарту, на який дано датоване посилання, внесено зміну, що стосується положення, на яке дано посилання, то це положення рекомендується застосовувати без урахування цієї зміни. Якщо стандарт посилається без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, рекомендується застосовувати в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни за ГОСТ Р 8.563, ГОСТ Р ІСО 5725-1, ГОСТ Р 52361.

4 Сутність методу

Метод аналізу заснований на збудженні атомів в індуктивно зв'язаній плазмі та вимірюванні інтенсивності аналітичної лінії визначається хімічного елемента (далі - елемента) при розпиленні попередньо переведеної в розчин проби в плазму. Зв'язок інтенсивності лінії з концентрацією елемента в розчині встановлюють за допомогою градуювальної характеристики.

Метод дозволяє визначати масові частки домішок у діапазонах, наведених у таблиці 1.


Таблиця 1 - Діапазони вимірювань масових часток визначених елементів

В процентах

5 Точність (правильність та прецизійність) методу

5.1 Показники точності методу

Показники точності методу: межі інтервалу , в якому з ймовірністю 0,95 є абсолютна похибка результатів аналізу, стандартні відхилення повторюваності , стандартні відхилення проміжної прецизійності , стандартні відхилення відтворюваності значення межі повторюваності межі проміжної прецизійності та межі відтворюваності - Залежно від масової частки визначається елемента-домішки наведені в таблиці 2.


Таблиця 2 - Показники точності методу ( 0,95)

В процентах

Для проміжних значень масових часток елементів-домішок значення показників точності знаходять методом лінійної інтерполяції за такою формулою

, (1)

де - Значення показника точності для результату аналізу ;

, — значення показників точності, що відповідають нижньому та верхньому рівню масових часток визначених елементів, між якими є результат аналізу;

- Результат аналізу;

, - Значення нижнього і верхнього рівнів масових часток елементів, між якими знаходиться результат.

5.2 Правильність

Систематична похибка методу за рівня значимості 5%, встановлена відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-4, на всіх визначених рівнях масових часток домішок у сріблі незначна.

5.3 Прецизійність

Діапазон двох результатів визначень, отриманих для однієї і тієї ж проби одним оператором з використанням одного і того ж обладнання в межах найкоротшого з можливих інтервалів часу, може перевищувати вказану в таблиці 2 межу повторюваності , встановлений відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-6, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

У межах однієї лабораторії два результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі проміжної прецизійності , встановленого відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-3, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

Результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані двома лабораторіями (відповідно до розділів 6-10), можуть відрізнятися з перевищенням вказаної в таблиці 2 межі відтворюваності , встановленого відповідно до вимог ДСТУ ISO 5725-1, в середньому не частіше одного разу в 20 випадках при правильному використанні методу.

6 Вимоги

6.1 Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки – за ГОСТ Р 52599.

6.2 До виконання аналізу допускаються особи не молодші 18 років, навчені в установленому порядку та допущені до самостійної роботи на обладнанні, що використовується.

6.3 Відбір проб для аналізу проводять відповідно до ГОСТ 28595 та технічної документації, прийнятої в установленому порядку.

7 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, матеріали, реактиви

7.1 Засоби вимірів

Атомно-емісійний спектрометр з індуктивно пов'язаною плазмою, керований зовнішнім комп'ютером з атестованим програмним забезпеченням, робочим діапазоном довжин хвиль від 180 до 500 нм та можливістю проведення процедури корекції фону.

Ваги лабораторні за ГОСТ Р 53228 з межею абсолютної похибки вимірювання, що допускається, не більше ±0,0003 р.

Колби мірні 1-25-2, 1-50-2, 1-100-2 за ГОСТ 1770 .

Піпетки 1-1-2-1, 1-1-2-5, 1-1-2-10 за ГОСТ 29227 .

Мензурки за ГОСТ 1770 місткістю 50, 100, 250 та 1000 см .

7.2 Допоміжне обладнання

Пекти муфельна з терморегулятором і температурою нагрівання до 1000 °C.

Плита електрична із закритою спіраллю та регульованою температурою нагріву до 300 °C.

Шафа сушильна з температурою нагрівання до 150 °C.

7.3 Матеріали

Аргон газоподібний або рідкий вищого ґатунку згідно з ГОСТ 10157 .

Вирви лабораторні В-25-38 ХС за ГОСТ 25336 або поліетиленові.

Ємності, що герметично закриваються, поліетиленові, поліпропіленові або тефлонові місткістю 50, 100 см. .

Палички скляні.

Склянки лабораторні В-1-50 ТХС, В-1-100 ТХС, В-1-250 ТХС за ГОСТ 25336 .

Склянки тефлонові з кришками місткістю 50 см .

Скло годинникове або поліетиленове.

Ступка агатова.

Тиглі корундові.

Тиглі скловуглецеві місткістю 50 см .

Фільтри паперові обеззолені «синя стрічка», «біла стрічка» [1]*.
________________
* Поз.[1]-[3] див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

7.4 Реактиви

Алюміній металевий ГОСТ 11069 .

Барію пероксид (барію перекис) ос.ч. по [2].

Вісмут за ГОСТ 10928 .

Вода для лабораторного аналізу 1 ступеня чистоти згідно з ГОСТ Р 52501.

Залізо карбонільне радіотехнічне за ГОСТ 13610 або відновлене [3].

Золото в злитках за ГОСТ 6835 чи ГОСТ 28058 з масовою часткою основної речовини не менше 99,99%.

Кадмій за ГОСТ 1467 .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 та розведена 1:1.

Кислота сірчана особливої чистоти за ГОСТ 14262 та розбавлена 1:9.

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 та розбавлена 1:1, 1:5, 1:100.

Кобальт згідно з ГОСТ 123 .

Кремнія діоксид за ГОСТ 9428 .

Магній згідно з ГОСТ 804 .

Марганець металевий ГОСТ 6008 .

Мідь згідно з ГОСТ 859 .

Миш'як металевий особливої чистоти за [4].

Натрію гідроксид особливої чистоти згідно з ГОСТ 4328 .

Нікель згідно з ГОСТ 849 .

Олово за ГОСТ 860 .

Паладій афінований за ГОСТ Р 52244 з часткою основної речовини щонайменше 99,98%.

Платина афінована за ГОСТ Р 52245 з часткою основної речовини щонайменше 99,98%.

Родій у порошку за ГОСТ 12342 з часткою основної речовини щонайменше 99,97%.

Свинець високої чистоти за ГОСТ 22861 чи ГОСТ 3778 .

Селен технічний за ГОСТ 10298 .

Сурма по ГОСТ 1089 .

Телур згідно з ГОСТ 17614 .

Титан губчастий за ГОСТ 17746 .

Хром металевий за ГОСТ 5905 .

Цинк згідно з ГОСТ 3640 .

Допускається застосування інших засобів вимірювань, допоміжного обладнання, матеріалів та реактивів за умови отримання метрологічних характеристик, що не поступаються зазначеним у таблиці 2.

8 Підготовка до аналізу

8.1 Приготування основних розчинів

У наведених нижче процедурах приготування основних розчинів вказані маси навішування матеріалів чистотою не нижче 99,96%. У разі використання реактивів чистотою нижче, ніж зазначено в 7.4, вводять виправлення маси навішування відповідно до масової частки основної речовини, зазначеної у паспорті на реактив.

Приготовлені розчини зберігають при кімнатній температурі в герметично закритих ємностях зі скла та/або пластику не більше одного року.

На ємностях із розчинами повинні бути наклеєні етикетки із зазначенням найменування або умовного позначення елементів, масової концентрації елементів та похибки її встановлення, дати приготування та термін зберігання розчину.

8.1.1 Розчин масової концентрації родію 1 мг/см

Наважку родію масою 0,1 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, ретельно перемішують в агатовій ступці з п'ятикратною кількістю пероксиду барію до отримання однорідної маси. Отриману суміш переносять корундовий тигель, ставлять у холодну муфельну піч і спікають при температурі (950±50)°С протягом 2-3 год.

Тигель зі спеком охолоджують до кімнатної температури, переносять у склянку місткістю 250 см. , спек змочують водою та обробляють розчином соляної кислоти 1:1. Склянку нагрівають до повного розчинення спеку, не доводячи розчин до кипіння. Охолоджений до кімнатної температури розчин фільтрують через фільтр "синя стрічка". Фільтр 5-6 разів промивають гарячим розчином соляної кислоти 1:5.

При наявності на фільтрі темного осаду його переносять у корундовий тигель разом з фільтром, підсушують на повітрі, поміщають тигель холодну муфельну піч, включають нагрівання і прожарюють при температурі (750±50)°С протягом 30-40 хв. Охолоджений залишок розтирають з п'ятикратною кількістю пероксиду барію, спікають, розчиняють, фільтрують, як описано вище.

Фільтрати поєднують, упарюють до об'єму 5-10 см , розбавляють водою до об'єму 50 см , нагрівають до кипіння і сульфат барію осаджують гарячим розчином сірчаної кислоти 1:9. Через 2-3 години перевіряють повноту осадження сульфату барію, додавши кілька крапель розчину сірчаної кислоти 1:9. Розчин фільтрують через фільтр «синя стрічка» у мірну колбу місткістю 100 см. , промиваючи осад на фільтрі гарячим розчином соляної кислоти 1:5, потім 5-6 разів гарячою водою. Розчин охолоджують, об'єм доводять до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Похибка значення масової концентрації родію у розчині становить ±0,004 мг/см. .

8.1.2 Розчини масовими концентраціями золота, паладію, платини, селену, сурми, телуру, кадмію, алюмінію, олова 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,1 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють при нагріванні 20 см свіжоприготовленої суміші азотної та соляної кислот 1:3. Після розчинення наважок та припинення виділення бурих пар оксидів азоту розчини упарюють до об'єму 3-5 см. , додають 20 см розчину соляної кислоти 1:5. Розчини охолоджують і переносять у мірні колби місткістю 100 см. доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують.

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,004 мг/см .

8.1.3 Розчини масовими концентраціями заліза, міді, вісмуту, свинцю, кобальту, миш'яку та нікелю 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,1 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють 10 см розчину азотної кислоти 1:1 під час нагрівання. Розчини витримують на плиті до видалення оксидів азоту, не доводячи до кипіння, охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 100 см. , доводять об'єм до мітки водою та перемішують.

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,004 мг/см .

8.1.4 Розчини масовими концентраціями марганцю, магнію, титану, хрому та цинку 1 мг/см

Наважку кожного металу масою 0,1 г зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, розчиняють 10 см розчину соляної кислоти 1:1 під час нагрівання, не доводячи до кипіння. Розчини охолоджують, переносять у мірні колби місткістю 100 см. доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±0,004 мг/см .

8.1.5 Розчин масової концентрації кремнію 1 мг/см

У скловуглецевий тигель місткістю 50 см поміщають 1,0 г гідроксиду натрію і навішування діоксиду кремнію ( ) масою 0,214 г, зважену з похибкою не більше ±0,0003 р. Тигель поміщають у піч і сплавляють при температурі (450±50)°С протягом 20 хв. Тигель виймають із муфельної печі та охолоджують до кімнатної температури. У тигель додають 20 см води, нагрівають до розчинення солей, охолоджують, вміст тигля переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять об'єм до мітки водою, перемішують і відразу переносять у поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

Похибка масової концентрації кремнію в розчині становить ±0,003 мг/см. .

Допускається використання інших методик приготування основних розчинів, а також використання готових стандартних або атестованих розчинів за умови отримання метрологічних характеристик, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

8.2 Приготування багатоелементних проміжних розчинів

8.2.1 Приготування проміжного розчину, що містить золото, платину, паладій, родій, селен, сурму, телур

Розчин А: Піпеткою відбирають по 10 см основних розчинів перерахованих елементів і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Значення масової концентрації кожного із зазначених елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±1,1 мкг/см. .

8.2.2 Приготування проміжного розчину, що містить залізо, кобальт, марганець, мідь, нікель, свинець, цинк

Розчин Б: Піпеткою відбирають по 10 см основних розчинів перерахованих елементів і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Значення масової концентрації кожного із зазначених елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±1,1 мкг/см. .

8.2.3 Приготування проміжного розчину, що містить алюміній, вісмут, миш'як, кадмій, магній, олово, хром, титан

Розчин: Піпеткою відбирають по 10 см основних розчинів перерахованих елементів і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5 і перемішують.

Значення масової концентрації кожного із зазначених елементів у розчині становить 100,0 мкг/см .

Похибка значення масової концентрації кожного елемента у розчині становить ±1,1 мкг/см. .

8.2.4 Приготування проміжного розчину, що містить кремній

Розчин К: Піпеткою відбирають 10 см основного розчину кремнію і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують, переливають для зберігання поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

Значення масової концентрації кремнію у розчині становить 100,0 мкг/см. .

Похибка значення масової концентрації елементів у розчині становить ±1,1 мкг/см. .

Розчини, приготовлені за 8.2, зберігають при кімнатній температурі в герметично закритих ємностях трохи більше 1 міс.

На ємностях із розчинами повинні бути наклеєні етикетки із зазначенням найменування або умовного позначення елементів, масової концентрації елементів та похибки її встановлення, дати приготування та термін зберігання розчину.

8.3 Приготування градуювальних зразків

Градуювальні зразки для визначення домішок готують із проміжних розчинів А, Б, В, К, приготовлених за 8.2.1-8.2.4.

У мірні колби місткістю 100 см піпетками відбирають аліквотні частини проміжних розчинів згідно з таблицею 3, доводять об'єм до мітки розчином соляної кислоти 1:5, перемішують. «Нульовим» розчином (градуювальний зразок ГО – 0) є розчин соляної кислоти 1:5.


Таблиця 3 - Зразки градуювання для визначення домішок

Розчини ГО-0, Si-1, Si-2, Si-3, Si-4 переливають для зберігання поліетиленову, поліпропіленову або тефлонову ємність, що герметично закривається.

Розчини зберігають не більше 5 днів за кімнатної температури.

Допускається використання інших способів приготування градуювальних розчинів за умови отримання метрологічних характеристик, що не поступаються зазначеним у таблиці 2.

9 Проведення аналізу

9.1 Підготовка проб

Лабораторну пробу срібла очищають попередньо від поверхневих забруднень. Для цього її поміщають у склянку, доливають розчин соляної кислоти 1:1 так, щоб вся проба опинилась у розчині, і кип'ятять протягом 5 хв. Розчин зливають та промивають срібло 5-6 разів водою методом декантації. Склянку з промитим сріблом поміщають у сушильну шафу і сушать протягом 1 години при температурі (100±5)°С.

9.1.1 Підготовка розчинів аналізованих проб до визначення домішок

У разі необхідності визначення кремнію серед інших домішок рекомендується проводити всі операції у фторопластовому або тефлоновому посуді. Якщо не потрібно визначення кремнію, допускається проводити операції у скляних склянках.

Для проведення аналізу виконують два паралельні визначення. Наважки срібла масою (0,5-2,0) г кожна зважують з похибкою не більше ±0,0003 г, поміщають у склянки місткістю 50 см , додають 10 см розчину азотної кислоти 1:1 і розчиняють протягом 1 години під кришкою при нагріванні, не доводячи до кипіння.

Після охолодження розчину додають 10 см розчину соляної кислоти 1:1 при постійному перемішуванні скляною паличкою, щоб уникнути ущільнення осаду хлориду срібла. Розчин з осадом витримують на плиті протягом 1 години під кришкою, не доводячи до кипіння і перемішуючи 2-3 рази.

У охолоджений розчин додають 5 см концентрованої соляної кислоти при енергійному перемішуванні скляною паличкою, обмивають її водою над склянкою і розчин прогрівають для повної коагуляції хлориду срібла протягом 1 год під кришкою, не доводячи до кипіння.

Охолоджений розчин фільтрують у мірну колбу місткістю 25 чи 50 см. через попередньо промитий двічі водою подвійний фільтр «синя стрічка». Промивають осад хлориду срібла на фільтрі розчином соляної кислоти 1:100 до об'єму фільтрату в колбі трохи менше від номінальної місткості, доводять до мітки водою і перемішують (розчин 1).

Отриманий розчин використовують 1 для визначення вмісту домішок.

9.1.2 Підготовка розчинів аналізованих проб до визначення домішок, що утворюються з хлоридом срібла

Фільтр з осадом хлориду срібла по 9.1.1 поміщають у склянку місткістю 250 см , додають по 10 см сірчаної та азотної кислот, витримують при кімнатній температурі до припинення бурхливої реакції виділення оксидів азоту, потім нагрівають при максимальній температурі нагрівання електричної плити до виділення густих парів сірчаного ангідриду. Склянку переставляють на передню частину плити, обережно додають 5-7 крапель азотної кислоти і знову нагрівають до виділення густих парів сірчаного ангідриду. Операцію додавання азотної кислоти повторюють до повного розчинення срібла хлориду. Розчин упарюють до вологих солей, охолоджують, додають при перемішуванні 10 см азотної кислоти, 100 см гарячої води та нагрівають до розчинення солей. Потім до розчину додають 3 см соляної кислоти і відразу фільтрують у склянку через фільтр «синя стрічка», попередньо промитий 4-5 разів гарячим розчином соляної кислоти 1:100 та двічі гарячою водою. Осад хлориду срібла промивають декантацією 5-6 разів гарячим розчином соляної кислоти 1:100, не аналізують. Отриманий фільтрат упарюють до об'єму 3-5 см , переводять у мірну колбу місткістю 25 або 50 см розчином соляної кислоти 1:5, доводять об'єм до мітки цим розчином кислоти і перемішують (розчин 2).

Отриманий розчин використовують 2 для визначення вмісту домішок.

Допускається об'єднання розчинів 1 та 2 для проведення вимірювань.

Одночасно з підготовкою проб у тих самих умовах проводять два контрольні («холости») досвіди для внесення поправки в результати аналізу на чистоту реактивів.

9.2 Проведення вимірів

9.2.1 Підготовку спектрометра до роботи та роботу на приладі проводять згідно з інструкцією з експлуатації спектрометра. У програму вимірювань вводять значення масових концентрацій зразків градуювання, довжини хвиль аналітичних ліній, точки корекції фону, параметри плазми.

Рекомендовані довжини хвиль аналітичних ліній наведено у таблиці 4.


Таблиця 4 - Довжини хвиль аналітичних ліній

Допускається використання інших ліній за умови отримання метрологічних характеристик, які не поступаються зазначеним у таблиці 2.

9.2.2 Зразки градуювання послідовно вводять у плазму і вимірюють інтенсивності аналітичних ліній визначених елементів за вирахуванням фону (інтенсивності випромінювання спектру поруч з аналітичною лінією визначеного елемента). Для кожного розчину виконують три виміри та обчислюють середнє значення інтенсивності.

Градуювальні характеристики одержують у координатах ( , ), де - масова концентрація обумовленого елемента в розчині для градуювання, мкг/см , - Значення інтенсивності аналітичної лінії цього елемента за вирахуванням фону.

9.2.3 Потім у плазму вводять розчини контрольних дослідів та аналізованих проб. Для кожного розчину виконують три вимірювання інтенсивності аналітичних ліній визначених елементів (за вирахуванням фону) та обчислюють середні значення. За допомогою градуювальної характеристики знаходять значення масової концентрації елемента в розчині проби, що аналізується, і контрольного досвіду.

10 Оцінка прийнятності результатів паралельних визначень та отримання остаточного результату аналізу

10.1 Масову частку визначається елемента , %, обчислюють за формулою

, (2)

де - Значення масової концентрації обумовлюваного елемента в аналізованому розчині, отримане за градуювальною характеристикою, мкг/см ;

- Середньоарифметичне значення двох результатів паралельних визначень масової концентрації елемента в розчинах контрольного досвіду, мкг/см ;

- Об'єм аналізованого розчину проби, см ;

- Маса навішування проби, р.

Результатом одиничного аналізу за кожним елементом є сума масових часток, визначених з розчинів 1 і 2.

10.2 Прийнятність результатів паралельних визначень оцінюють за ГОСТ Р ИСО 5725-6 шляхом зіставлення абсолютної розбіжності двох результатів паралельних визначень зі значенням межі повторюваності , наведеним у таблиці 2.

Якщо не перевищує два результати паралельних визначень визнають прийнятними і за остаточний результат аналізу приймають їхнє середньоарифметичне значення.

Якщо перевищує , то проводять ще два паралельні визначення. Якщо при цьому діапазон чотирьох результатів паралельних визначень ( ) не перевищує критичний діапазон для 4, , то за остаточний результат аналізу набувають середньоарифметичного значення чотирьох результатів паралельних визначень.

Критичний діапазон розраховують за формулою

, (3)

де 3,6 - коефіцієнт критичного діапазону для чотирьох паралельних визначень;

— стандартне відхилення повторюваності, значення якого наведено у таблиці 2.

Якщо діапазон чотирьох результатів паралельних визначень перевищує , то остаточний результат аналізу приймають медіану чотирьох результатів паралельних визначень.

11 Оформлення результатів вимірів

Результат аналізу (вимірювань) подають у вигляді:

і , 0,95,

де - Масова частка визначеного елемента, %;

- Характеристика похибки вимірювання масової частки визначається елемента при 0,95. Значення наведено у таблиці 2.

У цьому чисельне значення результату аналізу округляють до розряду, у якому записана остання цифра його похибки.

12 Контроль точності результатів аналізу

12.1 Контроль проміжної прецизійності та відтворюваності

При контролі проміжної прецизійності (з факторами, що змінюються, оператора і часу) абсолютне значення різниці двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, не повинно перевищувати межу проміжної прецизійності , зазначений у таблиці 2

При контролі відтворюваності абсолютне значення різниці двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих двома лабораторіями відповідно до вимог цього стандарту, не повинно перевищувати межу відтворюваності , зазначений у таблиці 2

12.2 Контроль правильності

Контроль правильності проводять шляхом аналізу зразків контролю (ОК) і контрольних проб.

При контролі правильності абсолютне значення різниці між результатом аналізу та опорним значенням масової частки елемента-домішки у зразку для контролю або контрольної проби не повинно перевищувати критичного значення .

Критичне значення розраховують за формулою

, (4)

де - Похибка опорного значення масової частки елемента-домішки у зразку для контролю або контрольної пробі, %;

- Значення показника точності результату аналізу, що відповідає опорному значенню масової частки елемента-домішки в ОК або контрольній пробі, %. Значення наведено у таблиці 2.

Бібліографія

________________

* Документ не наводиться. За додатковою інформацією зверніться за посиланням. - Примітка виробника бази даних.

__________________________________________________________________________
УДК 669.214; 543.06; 543.42; 311.214 ГКС 77.120.99

Ключові слова: афіноване срібло, срібло в зливках, домішки, методи аналізу, атомно-емісійний з індуктивно-зв'язаною плазмою метод аналізу, контрольні зразки, контроль точності результатів аналізу, правильність, прецизійність