ГОСТ 16274.0-77

ГОСТ 16274.0-77 Вісмут. Загальні вимоги до методів аналізу (із змінами N 1, 2, 3, 4)

ГОСТ 16274.0-77

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ВІСМУТ

Загальні вимоги до методів аналізу

Bismuth.
General requirements for methods of analysis

ОКСТУ 1709

Дата введення 1978-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

П. С. Поклонський, Ф. М. Мумджі , Г. В. Хабарова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ ПОСТАНОВЛЕННЯМ Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25.01.77 N 172

3. Періодичність перевірки 5 років

4. ВЗАМІН ГОСТ 16274.0-70

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

6. Постановою Держстандарту від 30.07.92 N 836 знято обмеження строку дії

7. ПЕРЕВИДАННЯ (липень 1997 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими в січні 1983 р., листопаді 1983 р., червні 1987 р., липні 1992 р. (ІВС 5-83, 2 , 11-87, 10-92)

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу вісмуту марок Ві2, Ві1 – за ГОСТ 25086 , марок Ві00, Ві000 та Ві0000 – за ГОСТ 22306 з доповненнями.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

1.1.1. Відбір проб вісмуту марок Ві2, Ві1 та Ві00 за ГОСТ 10928 , марок Ві000 та Ві0000 - за ТУ 48-6-114.

(Змінена редакція, зміна N 4).

1.1.2. Зважування проводять на аналітичних вагах з похибкою зважування не більше 0,0002 г і вагах торсіонних з похибкою зважування не більше 0,001 г.

1.1.3. Концентрування домішок та всі операції з приготування зразків порівняння та підготовки проб при аналізі вісмуту марок Ві0000, Ві000 та Ві00 проводять у боксах, виготовлених з органічного скла.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

1.1.4. Розбіжності результатів двох паралельних визначень та результатів двох аналізів, розраховані з довірчою ймовірністю 0,95, не повинні перевищувати значень, зазначених у відповідних таблицях стандартів.

Чисельні значення результатів аналізу виражають числом з останньою цифрою того ж розряду, що й у чисельного значення розбіжності, що допускається.

1.1.5. Контроль правильності виконання аналізу здійснюють методом добавок не рідше одного разу на місяць, а також при кожній заміні реактивів та розчинів, після тривалих перерв у роботі та інших змін, що впливають на результат аналізу.

Значення добавки вибирають близьким до масової частки домішок у пробі. Знайдене значення добавки розраховують як різницю між змістом обумовленого компонента в пробі з добавкою та результатом аналізу проби без добавки. Результат аналізу вважається правильним, якщо знайдене значення добавки відрізняється від не більш ніж вводиться

на при , або

на при , ,

де і - Допустимі розбіжності між результатами паралельних визначень у пробі та пробі з добавкою.

1.1.4, 1.1.5. (Змінена редакція, зміна N 4).

1.1.6. (Виключений, Зм. N 4).

5-11 *. (Виключені, Зм. N 2).
____________
* Нумерація відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.

12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

12.1. Вимоги до проведення аналізу

При визначенні домішок у металевому вісмуті використовуються об'ємні, колориметричні, полярографічні, хіміко-спектральні та спектральні методи аналізу.

12.2. Вимоги до приміщень

12.2.1. Лабораторні приміщення, в яких проводяться аналізи, включаючи приміщення, де проводиться відбір проб та дослідження проб, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021.

12.2.2. Температура, вологість, швидкість руху повітря та вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони лабораторних приміщень – за ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.007.

12.2.2а. Аналітична лабораторія повинна бути обладнана нагрівальними печами з вентиляційними шафами, проточною водою, каналізацією, робочими столами, покритими лінолеумом та іншими кислотозахисними покриттями, необхідним хімічним посудом.

12.2.2б. Площа приміщення для розміщення спектрографів має бути не менше 15 м з розрахунку на одну діючу установку, для проведення фотометричних робіт - не менше 16 м , фоторобіт - не менше 8 м для підготовки проб і вугілля - не менше 20 м .

12.2.2в. Підлоги у всіх приміщеннях, в яких встановлена апаратура з електроустаткуванням (спектрографи та ін.), повинні бути дерев'яними та покриті лінолеумом.

Допускаються бетонні підлоги з лінолеумним покриттям. Ділянки підлоги на робочих місцях біля цих приладів мають бути покриті гумовими килимками.

12.2.2а-12.2.2в. (Введені додатково, Зм. N 3).

12.3. Вимоги пожежної безпеки

12.3.1. Вимоги пожежної безпеки лабораторних приміщень – за ГОСТ 12.1.004.

12.3.2. Види пожежної техніки та засоби пожежогасіння - за ГОСТ 12.4.009.

12.4. Вимоги до розміщення обладнання

12.4.1. (Виключений, Зм. N 3).

12.4.2. Необхідно передбачити окремі приміщення для розміщення спектрографів, проведення фотографічних робіт, робіт із підготовки вугілля та проб.

12.4.3. У приміщенні, в якому розміщені спектрографи, не допускається працювати з хімічними реактивами, щоб уникнути корозії металевих частин приладів та пошкодження оптичних деталей.

12.4.4. Аналітичні ваги мають бути встановлені в окремому приміщенні.

12.4.5. (Виключений, Зм. N 3).

12.4.6. Усі установки повинні бути розміщені на відстані не менше ніж 1,5 м одна від одної.

12.4.7. Полярографи та прилади, що містять ртуть, мають бути розміщені в окремому приміщенні, ізольованому від інших робочих приміщень.

12.4.8. Обладнання приміщення лабораторії, призначеної для роботи з ртуттю, має відповідати вимогам санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації та утримання виробничих та лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт з ртуттю, її з'єднаннями та приладами з ртутним заповненням, затвердженим МОЗ СРСР.

12.5. Правила електричної безпеки

12.5.1. Усі роботи у хімічній лабораторії повинні проводитись за наявності справного електроустаткування.

12.5.2. Електричні прилади повинні відповідати правилам улаштування електроустановок, затвердженим Держенергонаглядом.

12.5.3. Усі прилади мають бути забезпечені пристроями для заземлення - за ГОСТ 12.2.007.0 та заземлені відповідно до вимог правил улаштування електроустановок.

12.5.4. 12.5.5. (Виключені, Зм. N 3).

12.6. Вимоги до вихідних матеріалів та реактивів

12.6.1. (Виключений, Зм. N 3).

12.6.2. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень повинен проводитись за ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.1.005.

12.6.3. Аналіз проб повітря на вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони проводять за методиками визначення шкідливих речовин у повітрі, затвердженим Міністерством охорони здоров'я СРСР.

12.7. Вимоги до зберігання та транспортування вихідних матеріалів та реактивів

12.7.1. (Виключений, Зм. N 3).

12.7.2. Хімічні реактиви повинні зберігатись у спеціально призначеному для кожної речовини місці, у закритих банках, склянках або інших судинах. До кожної посудини має бути прикріплена етикетка з точною назвою речовини та її характеристикою (концентрація, питома вага, чистота тощо ).

Бутлі з кислотами (соляною, азотною) повинні зберігатися у справних кошиках або латах. Переносити їх слід лише вдвох або перевозити спеціальним візком. Склянки з кислотами та лугами слід переносити лише у спеціальних дерев'яних ящиках або залізних, викладених азбестом.

Кислоти та луги необхідно зберігати у шафах під тягою або у спеціально обладнаних вентиляційних шафах.

12.7.3. Ртуть повинна зберігатися в товстих судинах, що герметично закриваються, під тягою. Допускається зберігати ртуть у невеликих кількостях (до 1 кг) під шаром води, парафінової олії, гліцерину.

12.8. Вимоги до способу утилізації, видалення та знешкодження реактивів

12.8.1. Відпрацьовані розчини кислот і лугів після нейтралізації повинні надходити у спеціальні відстійники, що виключають попадання шкідливих речовин у ґрунт та водойми. Розлиті кислоти та луги необхідно засипати піском, нейтралізувати і лише після цього проводити збирання.

12.8.2. Для збору забрудненої ртуті має бути використана банка з водою, що закривається гумовою пробкою. Не допускається виливати ртуть у каналізаційні раковини. Для демеркуризації приміщень підлоги та стіни повинні бути промиті 3%-ним розчином марганцевокислого калію, підкисленим соляною кислотою або 20%-ним водним розчином хлорного заліза. Після демеркуризації у приміщенні має бути проведений аналіз повітряного середовища на присутність ртуті.

12.9. На роботу в хімічні та спектральні лабораторії допускаються особи, які навчені правилам безпечної роботи в лабораторіях за ГОСТ 12 .0.004.

12.10. Застосовувані засоби захисту працюючих

12.10.1. Працюючі в лабораторії забезпечуються спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв робітникам та службовцям, затвердженим Державним комітетом СРСР з праці та соціальних питань.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

12.10.2. Для захисту очей від ультрафіолетового випромінювання під час роботи з джерелом випромінювання (дуга, іскра) необхідно застосовувати захисні окуляри зі світлофільтрами за ГОСТ 12.4.013*.
_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 12.4.230.1 −2007. - Примітка виробника бази даних.

12.10.3. Для захисту органів дихання працюючих під час заточування вугільних електродів та підготовки проб до аналізу необхідно застосовувати респіратор типу «Пелюстка» ШВ-1 за ГОСТ 12.4.028.

12.10.4. На столах, де встановлені спектрографи, повинні бути передбачені місця для вільного розміщення пристроїв для фотографування спектрів (штативи з електродами та пробами, реле часу та ін.). Забороняється на робочих місцях розміщувати сторонні предмети.

12.10.5. Електричне джерело збудження (дуга) має бути екрановане і закрите захисним заземленим кожухом, забезпеченим місцевим пристроєм, що відсмоктує, для видалення з повітряного середовища озону, оксидів металів, оксидів вуглецю та інших шкідливих сполук, що виділяються в джерелах збудження спектрів і шкідливо діють на організм працюючого.

12.10.6. Пристрій для заточування вугільних електродів повинен бути забезпечений місцевим пристроєм для відсмоктування вуглецевого пилу.

12.10.7. Для захисту від статичної електрики, що виникає при роботі з генераторами дуги, необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.1.018, забезпечивши заземлення згідно п. 2.5.3, і в процесі роботи замикати кінці вугільних електродів у проміжках між експонуванням спектрів горінням дуги.

12.1-12.10.7. (Введені додатково, Зм. N 1).

12.11, 12.11.1-12.11.7. (Виключені, Зм. N 3).