ГОСТ 9816.4-84

ГОСТ 9816.4-84 Телур технічний. Метод спектрального аналізу (зі зміною N 1)

ГОСТ 9816.4-84

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ТЕЛЛУР ТЕХНІЧНИЙ

Метод спектрального аналізу

Technical tellurium. Method of spectral analysis

ОКСТУ 1709

Строк дії з 01.07.85
до 01.07.90*
__________________
* Див. ярлик «Примітки"

Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ

А.А.Бабаджан, Е.М. Гадзалов , В.М. Семавін , І.І. Лебідь , Н.Б. Третьякова , Е.Б. Маковська , О.Д.Рябкова

ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР

Член Колегії А. П. Снурніков

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 27 червня 1984 р. N 2149

ВЗАМІН ГОСТ 9816.4-74


ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 20.12.89 N 3908 з 01.07.1990

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 3, 1990 рік


Цей стандарт встановлює спектральний метод визначення домішок у технічному телурі при масовій частині елементів:

міді від 0,001 до 0,35%;

заліза від 0,0005 до 0,2%;

свинцю від 0,0005 до 1,5%;

натрію від 0,005 до 0,35%;

селену від 0,05 до 0,5%;

кремнію від 0,0005 до 0,25%;

алюмінію від 0,0005 до 0,15%;

срібла від 0,001 до 0,004%;

золота від 0,0005 до 0,02%;

платини від 0,0005 до 0,02%;

родії від 0,0005 до 0,02%;

паладію від 0,001 до 0,02%;

іридію від 0,005 до 0,2%;

рутенія від 0,005 до 0,2%;

олова від 0,0005 до 0,02%.

Домішки визначають за методом «трьох еталонів» із застосуванням дуги змінного струму для випаровування проби та збудження спектра.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за ГОСТ 9816.0-84.

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Спектрограф середньої дисперсії будь-якого типу з трилінзовою системою освітлення та триступеневим послаблювачем.

Генератор дуги змінного струму типу ІТТ-28 або ДГ-2.

Мікрофотометр будь-якого типу.

Ступки агатові з маточкою.

Верстат для заточування вугільних електродів.

Лампа інфрачервона за ТУ 16-87 ІФМР.675000.006 ТУ*.
________________
* ТУ, згадані тут і далі за текстом, не наводяться. За додатковою інформацією зверніться за посиланням. - Примітка виробника бази даних.


Баночки пластмасові або поліетиленові.

Фотопластинки спектрографічні типу II чутливістю від 10 до 20 одиниць згідно з ГОСТ 10691.1-84.

Кіноплівка позитивна типу МЗ-3-35 чутливістю 0,7-1,0 одиниць за ГОСТ 20945-80 .

Електроди вугільні спектрально чисті марки С-3, ОСЧ 7-3 за ГОСТ 4425-72 :

з кратером діаметром 2,8 мм, глибиною 4 та 6 мм;

діаметром 6 мм, довжиною 30-50 мм, заточені на конус;

з кратером діаметром 3,5-4 мм, глибиною 2-2,5 мм, форми «чарка».

Графіт порошковий особливої чистоти за ГОСТ 23463-79 або вугільний порошок, виготовлений подрібненням спектрально чистих вугільних електродів.

Проявник:

метол за ГОСТ 25664-83 - 1 г;

натрій сірчистокислий безводний за ГОСТ 195-77 - 25 г;

гідрохінон за ГОСТ 19627-74 - 5 г;

калій бромистий за ГОСТ 4160-74 - 1 г;

натрій вуглекислий безводний за ГОСТ 83-79 - 20 г;

вода дистильована до 1000 см .

Фіксаж:

натрію тіосульфат кристалічний за ГОСТ 244-76 - 250 г;

калій сірчистокислий піро - 25 г;

вода дистильована до 1000 см .

Допускається застосування інших контрастно працюючих проявників та фіксажу.

Вісмуту окис за ГОСТ 10216-75 .

Калій азотнокислий за ГОСТ 4144-79 .

Стандартні зразки для будь-якої категорії.

(Змінена редакція, зміна N 1).

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

3.1. Приготування стандартних зразків для градуювання наведено обов'язково.

3.2 Приготування буферної суміші

Наважки вугільного порошку або графітового порошку масою 4,89 г та окису вісмуту масою 0,11 г поміщають у агатову ступку, ретельно перемішують. Від отриманої суміші відбирають навішення масою 0,5 г, переносять її в агатову ступку і перетирають з 0,42 г азотнокислого калію та 4,08 г вугільного порошку або порошку графітового. Приготовлена таким чином буферна суміш містить 0,2% вісмуту та 4% калію.

Кількість приготовленої буферної суміші може бути збільшена вдвічі.

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Технічний телур і стандартні зразки для градуювання змішують у агатовій ступці з буферною сумішшю у ваговому співвідношенні 1:1 (200 або 400 мг технічного телуру або зразки і 200 або 400 мг суміші) протягом 30-35 хв і набивають у вугільні електроди 2,8 мм і глибиною 44 мм, попередньо обпалені в дузі змінного струму силою (15±0,1) протягом 15-20 с.

Для аналізу технічного телуру, що містить платинові метали, слід використовувати електроди форми чарка, кіноплівку і буфер у вигляді вугільного порошку при співвідношенні буфера і аналізованого матеріалу 1:5 (за масою).

З кожної аналізованої проби та стандартного зразка для градуювання готують по чотири електроди.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4.2. Спектри фотографують через триступінчастий ослаблювач із трилінзовою системою освітлення при ширині щілини спектрографа 0,015 мм. Проміжна діафрагма 5 мм. Дозволяється фотографування спектра без триступінчастого ослаблювача.

Випаровування проби та збудження спектру проводять у дузі змінного струму при 7-8 А, час експозиції (60±5) с. Дуговий проміжок – 2,5 мм.

У касету поміщають платівку типу II розміром 9 12 см чи позитивну кіноплівку. Довгохвильову область спектру фотографують на фотопластинці «Ізоорто».

На одній платівці або плівці фотографують по два спектри кожної проби, що аналізується, і стандартного зразка, потім фотографування повторюють на іншій платівці (плівці).

Пластинку або плівку виявляють при (20±2)°С (час прояву вказано на упаковці пластинки), фіксують, промивають протягом 20-25 хв у проточній воді, обполіскують дистильованою водою і висушують.

(Змінена редакція, зміна N 1).

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. При визначенні масової частки домішок вимірюють щільність почорніння лінії домішки та лінії порівняння наступних пар ліній у нм, вибираючи для фотометрування ту зі ступенів ослаблення, в якій почорніння вимірюваних ліній лежать у нормальних областях:

Примітка. Лінію натрію 330,20 нм використовують за відсутності паладію.


Розраховують різницю почорніння, знайшовши середнє арифметичне для двох спектрів кожного стандартного зразка та аналізованої проби, будують градуювальний графік в координатах. , де - масова частка домішок у стандартних зразках для градуювання у відсотках.

За обчисленими значеннями для кожної аналізованої проби за графіком визначають масову частку домішки.

(Змінена редакція, зміна N 1).

5.2. Різниця найбільшого та найменшого результату чотирьох паралельних визначень за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень абсолютних розбіжностей, що допускаються, наведених в табл.1.

(Змінена редакція, зміна N 1).

Таблиця 1

6. ВИЗНАЧЕННЯ СЕЛЕНУ

6.1. Перед проведенням аналізу приготувати стандартні зразки для градуювання: змішати 1,5 г селену з 8,5 г телуру-основи. Від отриманої суміші відібрати 1,5 г та змішати з 13,5 г телуру-основи – це основний стандартний зразок для градуювання. Наступні зразки готувати послідовним розведенням основного зразка, а потім кожного наступного основою телуром в 2,5 рази.

Масова частка селену у стандартних зразках для градуювання наведена в табл.2.

Таблиця 2

Залежно від масової частки селену в аналізованих пробах допускається змінювати його зміст стандартних зразках для градуювання.

Підготувати по шість електродів від кожної проби та стандартного зразка та набити у вугільні електроди з кратером діаметром 2,8 мм та глибиною 6 мм.

6.2. Спектри фотографувати через триступінчастий ослаблювач при ширині спектрографної щілини 0,026 мм. Висвітлення щілини – трилінзовим конденсором (дві лінії – неахроматичні). Проміжна діафрагма кругла. Дуговий проміжок 2,5 мм. У касету (в короткохвильову область) помістити платівку типу II, сенсибілізовану. Випаровування проби та збудження спектра провести в дузі змінного струму при (12±0,1) А, час експозиції (60±5) с.

Фотографувати на одній платівці три спектри аналізованої проби і стандартних зразків для градуювання. Повторити зйомку на іншій платівці.

(Змінена редакція, зміна N 1).

6.3. Виміряти щільність почорніння лінії селену при довжині хвилі 207,4 нм і лінії порівняння телуру при довжині хвилі 207,0 нм, вибираючи для фотометрування ту з ступенів ослаблення, в якій почорніння вимірюваних ліній лежать в нормальних областях.

Масову частку селену визначають за п. 5.1. Різниця найбільшого та найменшого результату шести паралельних визначень за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень абсолютних розбіжностей, що допускаються, наведених в табл.3.

(Змінена редакція, зміна N 1).

Таблиця 3

ДОДАТОК (обов'язковий). Приготування стандартних зразків для градуювання

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА
Обов'язкове

1. Стандартні зразки для градуювання, приготовані на кожному підприємстві за наведеною методикою, повинні бути атестовані згідно з ГОСТ 8.315-78.

2. Допускається приготування стандартних зразків для градуювання з металів, оксидів металів та розчинів металів.

3. Приготування стандартних зразків для градуювання з металів та оксидів металів

3.1. Реактиви, розчини

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233-77 .

Телур високої чистоти.

Срібло згідно з ГОСТ 6836–80

Золото за ГОСТ 6835-80 .

Кремнія двоокис за ГОСТ 9428-73 .

Олово дволористе.

Залізо окис за ГОСТ 4173-77 .

Окис алюмінію активний за ГОСТ 8136-85 .

Міді (II) окис за ГОСТ 16539-79 .

Свинцю (II) окис.

Селени високої чистоти.

Платина в порошку за ГОСТ 14837-79 .

Паладій у порошку за ГОСТ 14836-82 .

Родій у порошку за ГОСТ 12342-81 .

Іридій у порошку за ГОСТ 12338-81 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

3.2. Приготування зразків

Для виготовлення основного зразка для градуювання необхідні:

окис міді - 0,150 г;

окис заліза - 0,171 г;

окис свинцю - 0,131 г;

хлористий натрій - 0,152 г;

двоокис кремнію - 0,128 г;

окис алюмінію - 0,113 г;

дволористе олово - 0,105 г;

золото, срібло паладій, родій, платина – по 0,015 г;

іридій, рутеній - по 0,090 г;

телур-основа - 1,796 р.

Всі навішування ретельно перемішують протягом 2-2,5 год в стираті (типу лабораторного кульового млина з матеріалу, що не забруднює вихідні аналізовані проби). Робочі зразки для градуювання готують послідовним розведенням основного стандартного зразка, потім кожного наступного зразка телуром-основою в 2,5 рази. Масова частка обумовлених домішок у стандартних зразках наведено у таблиці.

Масові частки домішок в основі визначають методом добавок та вводять поправку до розрахункового вмісту домішок у стандартних зразках для градуювання.

Приготовані стандартні зразки для градуювання слід зберігати в поліетиленових або пластмасових баночках з кришками, що щільно закриваються, протягом 1 року.

4. Приготування стандартних зразків для градуювання із розчинів металів

4.1. Реактиви, розчини

Барію гідрат окису технічний за ГОСТ 10848-79 .

Кислота соляна, але ГОСТ 3118-77 та розведена 1:1.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 і розбавлена 1:1 та 1:3.

Кислота щавлева за ГОСТ 22180-76 .

Натрію гідроксид за ГОСТ 4328-77 .

Посуд кварцовий (чашки, склянки) за ГОСТ 19908-80 .

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233-77 .

Телур високої чистоти.

Срібло за ГОСТ 6836-80 .

Золото за ГОСТ 6835-80 .

Кремнія двоокис за ГОСТ 9428-73 .

Олово за ГОСТ 860-75 .

Залізо за ГОСТ 9849-86 .

Алюміній за ГОСТ 11069-74 .

Мідь за ГОСТ 859-78 .

Свинець за ГОСТ 3778-77 .

Селени високої чистоти.

Платина в порошку за ГОСТ 14837-79 .

Паладій у порошку за ГОСТ 14836-82 .

Родій у порошку за ГОСТ 12342-81 .

Рутень у порошку за ГОСТ 12343-79 .

Іридій у порошку за ГОСТ 12338-81 .

Розчини чистих металів.

Розчин міді: навішування міді масою 5 г поміщають у конічну колбу місткістю 250-300 см. , доливають 45-50 см суміші соляної та азотної кислот (3:1), розчиняють при нагріванні та упарюють розчин насухо. Залишок двічі обробляють по 7-10 см соляної кислоти, випаровуючи кожного разу насухо. Сухий залишок розчиняють 60-80 см розчину соляної кислоти (1:1), охолоджують і поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 5 мг міді.

Розчин заліза: навішування заліза масою 5 г поміщають у конічну колбу місткістю 250-300 см. , доливають 40-45 см соляної кислоти, кип'ятять і випарюють розчин при нагріванні до сухих солей. Наливають 60-80 см розчину соляної кислоти (1:1), кип'ятять 5-7 хв, охолоджують, поміщають розчин у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 5 мг заліза.

Розчин свинцю: навішування свинцю масою 5 г поміщають у конічну колбу місткістю 250-300 см , доливають 40-45 см розчину азотної кислоти (1:3) та упарюють при нагріванні до вологого стану. Потім доливають 5-7 см азотної кислоти та поміщають розчин у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 5 мг свинцю.

Розчин срібла: навішування срібла масою 0,1 г розчиняють при нагріванні 15-20 см розчину азотної кислоти (1:3) та випарюють до вологих солей. Додають 50-60 см води, поміщають розчин у мірну колбу місткістю 100 см , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 1 мг срібла.

Розчин золота: навішування золота масою 0,1 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 150-200 см. , доливають 10-15 см суміші соляної та азотної кислот (3:1) і розчиняють при нагріванні. Охолоджують і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 1 мг золота.

Розчин алюмінію: навішування алюмінію масою 0,5 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 150-200 см. , доливають 15-20 см розчину азотної кислоти (1:1) та розчиняють при нагріванні. Охолоджують і переносять розчин у мірну колбу місткістю 500 см , розбавляють до мітки розчином азотної кислоти (1:1) і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг алюмінію.

Розчин олова: навішування тонкоподрібненого металу масою 0,1 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 50-100 см і додають 2-3 см азотної кислоти. Після переходу всієї навішування в метаолов'яну кислоту в склянку (колбу) доливають 15-20 см води та додають 2-2,5 г щавлевої кислоти. Розчиняють осад при перемішуванні та поміщають розчин у мірну колбу місткістю 100 см обмивають склянку (колбу) 2-3 см води та промивні води поміщають у ту ж мірну колбу, розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 1 мг олова.

Розчин іридію: навішування іридію масою 0,5 г ретельно розтирають в агатовій ступці з 5-6 г перекису барію. Отриману суміш переносять у корундовий тигель N 4 і спікають в печі муфельної при 900-920°С протягом 2-2,5 ч. Тигель зі спеком охолоджують, поміщають у склянку місткістю 400-500 см і розчиняють у 200-250 см розчину соляної кислоти (1:1) Якщо навішування повністю не розчиниться, розчин із залишком фільтрують, фільтр підсушують, озолюють і спікають вдруге. Після цього об'єднані розчини поміщають у мірну колбу місткістю 500 см. , розбавляють до мітки розчином соляної кислоти (1:1) і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг іридію.

Розчин родію: навішування родію масою 0,5 г ретельно розчиняють в агатовій ступці з 5-6 г перекису барію. Отриману суміш переносять у корундовий тигель і спікають у печі муфельної при 900-920°С протягом 2-2,5 год. Потім спек охолоджують і розчиняють в 200-220 см розчину соляної кислоти (1:1) Якщо навішування повністю не розчиниться, розчин із залишком фільтрують, фільтр підсушують, озолюють і повторюють спікання. Після цього об'єднані розчини поміщають у мірну колбу місткістю 500 см. , розбавляють до мітки розчином соляної кислоти (1:1) і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг родію.

Розчин рутенію: навішування рутенію масою 0,5 г ретельно розтирають в агатовій ступці з 5-6 г перекису барію. Отриману суміш переносять у корундовий тигель і спікають у печі муфельної при 900-920°С протягом 2-2,5 год. Потім спек охолоджують і розчиняють в 200-220 см розчину соляної кислоти (1:1) Якщо навішування повністю не розчиниться, розчин із залишком фільтрують, фільтр підсушують, озолюють і повторюють спікання. Після цього об'єднані розчини поміщають у мірну колбу місткістю 500 см. , розбавляють до мітки розчином соляної кислоти (1:1) і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг рутенію.

Розчин платини: навішування платини масою 0,1 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 100-150 см. , доливають 10-15 см суміші соляної та азотної кислот (3:1), накривають покривним склом і розчиняють при слабкому нагріванні. Після розчинення навішування скло знімають, обмивають водою над склянкою (колбою), ставлять склянку на водяну баню і випарюють розчин до 3-5 см . Охолоджують, розчин поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки розчином соляної кислоти 2 моль/дм і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг платини.

Розчин паладію: навішування паладію масою 0,1 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 50-100 см , доливають 10-15 см суміші соляної та азотної кислот (3:1), накривають покривним склом і нагрівають до видалення основної маси оксидів азоту. Скло знімають, обмивають водою над склянкою (колбою) і випарюють розчин до 5-7 см . Охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки розчином соляної кислоти 2 моль/дм і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг паладію.

Розчин натрію: навішування хлористого натрію масою 0,2543 г поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають 30-40 см води, перемішують до розчинення навішування, розбавляють водою до мітки і знову перемішують.

1 см розчину містить 1 мг натрію.

Розчин кремнію: навішування двоокису кремнію масою 0,1875 г поміщають у склянку (колбу) місткістю 50-100 см. , доливають 10-15 см розчину натрію гідроксиду і нагрівають до розчинення навішування. Охолоджують отриманий розчин, поміщають його у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки розчином гідроксиду натрію і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг кремнію.

Для приготування розчинів можна використовувати оксиди чи азотнокислі солі металів.

Розчин А: у мірну колбу місткістю 100 см поміщають по 10 см розчинів іридію, рутенію, платини, паладію, родію, розбавляють до мітки водою і перемішують.

1 см розчину А містить по 0,1 мг зазначених металів.

(Змінена редакція, зміна N 1).

4.2. Приготування стандартних зразків для градуювання

Для приготування основного стандартного зразка з масовою часткою міді, заліза, свинцю по 4%, натрію, кремнію, алюмінію, олова по 0,8%, іридію, рутенію, золото, срібло, платину, паладію, родію по 0,5% необхідно приготувати суміші, А та Б.

Суміш А: кварцову (або іншу) чашку місткістю 50 см поміщають 5 см розчину, А та 4 г графітового порошку. Суміш висушують під лампою, вводять по 0,8 см. розчинів міді, заліза, свинцю, натрію, кремнію, алюмінію та олова. Знову обережно висушують під лампою до видалення запаху азотної кислоти. Отриману суміш ретельно перемішують протягом 1-1,5 год.

Суміш Б: кварцову (або іншу) чашку місткістю 50 см поміщають 0,5 см розчину золота та 1 г графітового порошку, обережно підсушують при температурі не вище 70 °C. Потім підсушений залишок змочують 3-5 крапель азотної кислоти і знову підсушують. Повторюють змочування та підсушування до видалення запаху азотної кислоти.

Обидві суміші з'єднують, ретельно перемішують в агатовій ступці протягом 1-1,5 год.

Робочі стандартні зразки для градуювання готують послідовним розведенням основного зразка, потім кожного наступного зразка телуром-основою в 2,5 рази.

Масова частка обумовлених домішок наведено у таблиці.

Залежно від складу телуру, що надходить на аналіз, допускається зменшити вміст тієї чи іншої домішки у стандартних зразках або повністю виключити її з відповідним перерахуванням складу зразків.