Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 22519.4-77

ГОСТ 33729-2016 ГОСТ 20996.3-2016 ГОСТ 31921-2012 ГОСТ 33730-2016 ГОСТ 12342-2015 ГОСТ 19738-2015 ГОСТ 28595-2015 ГОСТ 28058-2015 ГОСТ 20996.11-2015 ГОСТ 9816.5-2014 ГОСТ 20996.12-2014 ГОСТ 20996.7-2014 ГОСТ Р 56306-2014 ГОСТ Р 56308-2014 ГОСТ 20996.1-2014 ГОСТ 20996.2-2014 ГОСТ 20996.0-2014 ГОСТ 16273.1-2014 ГОСТ 9816.0-2014 ГОСТ 9816.4-2014 ГОСТ Р 56142-2014 ГОСТ Р 54493-2011 ГОСТ 13498-2010 ГОСТ Р 54335-2011 ГОСТ 13462-2010 ГОСТ Р 54313-2011 ГОСТ Р 53372-2009 ГОСТ Р 53197-2008 ГОСТ Р 53196-2008 ГОСТ Р 52955-2008 ГОСТ Р 50429.9-92 ГОСТ 6836-2002 ГОСТ 6835-2002 ГОСТ 18337-95 ГОСТ 13637.9-93 ГОСТ 13637.8-93 ГОСТ 13637.7-93 ГОСТ 13637.6-93 ГОСТ 13637.5-93 ГОСТ 13637.4-93 ГОСТ 13637.3-93 ГОСТ 13637.2-93 ГОСТ 13637.1-93 ГОСТ 13637.0-93 ГОСТ 13099-2006 ГОСТ 13098-2006 ГОСТ 10297-94 ГОСТ 12562.1-82 ГОСТ 12564.2-83 ГОСТ 16321.2-70 ГОСТ 4658-73 ГОСТ 12227.1-76 ГОСТ 16274.0-77 ГОСТ 16274.1-77

ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 16274.1-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


ВІСМУТ

Метод хіміко-спектрального аналізу

Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85

ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.6-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77

ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)


ГОСТ 12645.4-77

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77 ГОСТ 22519.0-77 ГОСТ 12645.5-77 ГОСТ 22517-77 ГОСТ 12645.2-77 ГОСТ 16274.9-77 ГОСТ 16274.5-77 ГОСТ 22720.0-77 ГОСТ 22519.3-77 ГОСТ 12560.1-78 ГОСТ 12558.1-78 ГОСТ 12561.2-78 ГОСТ 12228.2-78 ГОСТ 18385.4-79

ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 18385.4-79

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІОБІЙ

Метод визначення танталу

Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79

ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.31-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи

ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.18-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ

ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.7-79

Група В59



МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79

ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.23-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79

ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79 ГОСТ 23862.9-79

ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.9-79

Група В59


ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 23862.12-79

Група В59


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ

ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)


ГОСТ 23862.13-79

Група В59

< ГОСТ 12225-80 ГОСТ 16099-80 ГОСТ 16153-80 ГОСТ 20997.2-81 ГОСТ 20997.3-81 ГОСТ 24977.2-81 ГОСТ 24977.3-81 ГОСТ 20996.4-82 ГОСТ 14338.2-82 ГОСТ 25278.10-82 ГОСТ 20996.7-82 ГОСТ 25278.4-82 ГОСТ 12556.1-82 ГОСТ 14339.1-82 ГОСТ 25278.9-82

ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)


ГОСТ 25278.9-82

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91

ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору


ГОСТ 14339.3-91

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ВОЛЬФРАМ

Методи визначення вмісту фосфору

Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79

ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)


ГОСТ 23862.25-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85

ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)


ГОСТ 26473.12-85

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ

ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87

ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 25278.13-87

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ

Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006

ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3)


ГОСТ 22519.4-77

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ТАЛІЙ

Метод визначення сірки

THALLIUM. Метод для визначення значення sulphur

ОКСТУ 1709

Дата введення 1978-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

А.П.Сичов, М.Г. Саюн , В.І. Лисенко , І.А. Романенко , В.А.Колесникова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10.05.77 N 1171

Зміна N 3 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 4 від 21.10.93)

За ухвалення проголосували:

Найменування держави
Найменування національного органу зі стандартизації
республіка Арменія
Армдержстандарт
Республіка Білорусь
Держстандарт Білорусії
Республіка Казахстан
Держстандарт Республіки Казахстан
Республіка Молдова
Молдовастандарт
російська Федерація
Держстандарт Росії
Республіка Туркменістан
Головна державна інспекція Туркменістану
Республіка Узбекистан
Узгосстандарт
Україна
Держстандарт України

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

Позначення НТД, на який дано посилання
Номер пункту, підпункту, перерахування, додатки
ГОСТ 3118-77
2
ГОСТ 4108-72
2
ГОСТ 4109-79
2
ГОСТ 4166-76
2
ГОСТ 4461-77
2
ГОСТ 6824-96
2
ГОСТ 18337-80
Вступна частина
ГОСТ 22519.0-77
1.1

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 2-93)

6. ПЕРЕВИДАННЯ (лютий 1998 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими в січні 1983 р., березні 1987 р., червні 1996 р. (ІУС 5-83, 6-87, 9-96)

Цей стандарт встановлює нефелометричний метод визначення сірки (при масовій частці від 0,0005 до 0,001%) у талії марки Тл0 за ГОСТ 18337 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 18337-95 . - Примітка виробника бази даних.

Нефелометричне визначення сірки засноване на утворенні суспензії сірчанокислого барію в соляно-гліцериновому середовищі та вимірюванні її оптичної щільності на фотоелектроколориметрі зі світлофільтром для нефелометричних визначень. Попередньо відокремлюють талій екстракцією ефіром з середовища, що містить розчин соляної кислоти 6 моль/дм ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) .

Чутливість методу 10 мкг обсягом 25 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) .

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки – за ГОСТ 22519.0 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Фотоелектроколориметр – нефелометр.

Світлофільтр.

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 , розведена 1:1.

Гліцерин дистильований за ГОСТ 6824 сорт динамітний.

Барій хлористий за ГОСТ 4108 , розчин 100 г/дм ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) .

Натрій сірчанокислий безводний за ГОСТ 4166 .

Стандартні розчини сірки.

Розчин А; готують наступним чином: 1,109 г безводного сірчанокислого натрію розчиняють у воді, переводять у мірну колбу місткістю 500 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) розчину, містить А 0,5 мг сірки.

Розчин Б; готують наступним чином: 2 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) , розбавляють до мітки водою і перемішують.

1 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) розчину містить Б 10 мкг.

Розчин Б застосовують свіжоприготованим.

Ефір діетиловий (медичний).

Бром згідно з ГОСТ 4109 .

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

3.1. Наважку талію масою 1,000 г розчиняють у 5 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) азотної кислоти та кип'ятять до видалення оксидів азоту. Додають 5 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) соляної кислоти, розведеної 1:1, нагрівають до розчинення осаду та знебарвлення розчину. Розчин кількісно переводять у ділильну вирву, доливають 15 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) ефіру та струшують протягом 1 хв. Після поділу фаз водний шар зливають в іншу ділильну лійку, додають 1 см. ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) брому, 15 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) ефіру та екстракцію повторюють. Водний шар зливають у склянку місткістю 50 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) та випарюють до вологого залишку. Наливають 1 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) соляної кислоти, розведеної 1:1, 10 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) води, розчин переводять у мірну колбу місткістю 25 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) , доливають 5 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) гліцерину, перемішують, доливають 3 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) розчину хлористого барію, розбавляють до мітки водою і перемішують.

Через 1 год вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметрі в кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм, застосовуючи світлофільтр для нефелометричних вимірювань. Перед заливанням у кювету розчин кілька разів перемішують. Розчином порівняння є вода.

Кількість сірки в нефелометрируемом розчині встановлюють за градуювальним графіком.

(Змінена редакція, Змін. N 2

3).

3.2. Побудова градуювального графіка

У шість мірних колб місткістю по 25 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) відмірюють 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) стандартного розчину Б, що відповідає 0, 10, 20, 30, 40 та 50 мкг сірки, доливають у кожну з них 1 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) соляної кислоти, розведеної 1:1, воду до об'єму 15 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) , 5 см ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) гліцерину та далі аналіз ведуть, як зазначено у п. 3.1.

За знайденими значеннями оптичних щільностей і відповідним змістом сірки будують градуювальний графік.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Масову частку сірки ( ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) ) у відсотках обчислюють за формулою

ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) ,

де ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) - Маса сірки, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) - Маса навішування талію, р.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.2. Абсолютні значення різниці результатів двох паралельних визначень (показник збіжності) з довірчою ймовірністю ГОСТ 22519.4-77 Талій. Метод визначення сірки (зі змінами N 1, 2, 3) 0,95 не повинні перевищувати 0,0003%, а результатів двох аналізів (показник відтворюваності) – 0,0004%.

(Змінена редакція, Зм. N 3).