ГОСТ 23862.32-79
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 23862.32-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення фтору (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.32-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення фтору
Зовнішній-їх металів і їх oxides. Методи визначення fluorine
МКС 77.120.99
ОКСТУ 1709
Дата введення 1981-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3989 дату запровадження встановлено 01.01.81
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)
ВИДАННЯ зі Зміною N 1, затвердженим у квітні 1985 р. (ІУС 7-85).
Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення фтору (від 2,5·10) % до 1·10
%) у рідкісноземельних металах та їх окисах та іонометричний метод визначення фтору (від 1·10
% до 1·10
%) в окисах рідкісноземельних металів.
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
ФОТОМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ФТОРА
Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки фторидіону з алізаринкомплексонатом лантану. Визначення передує відгін фтору у вигляді кремнефторістоводневої кислоти пірогідролізом.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр ФЕК-56 чи аналогічний прилад.
Магнітна вішалка.
Плитка електрична.
Установка для пірогідролізу (креслення) складається з трубчастої електропечі опору СУОЛ-0,25 · 1/12-М1. У піч вставляється кварцова трубка діаметром 20-25 мм, довжиною 460-500 мм з відтягнутою під прямим кутом трубою відвідної довжиною 260 мм і діаметром 12 мм. До верхньої частини відвідної трубки припаяна муфта для холодильника довжиною 150 мм та діаметром 25 мм. Кінець відвідної трубки має барботер з отворами 1 мм. Пар, що використовується в процесі пірогідролізу, утворюється в пароутворювачі, що з'єднується з кварцовою трубкою за допомогою гумової пробки, і подається в піч за допомогою газоподібного азоту або кисню з балона, попередньо пропущеного через очисні склянки, заповнені на частина:
- Розчином марганцевокислого калію з концентрацією 10 г/дм
у розчині гідроксиду натрію (50 г/дм
); б - водою. Нагрівання пароутворювача (конічна колба місткістю 750 см
) проводиться на електричній плитці.
1 - балон з газом; 2 - очисні склянки; а - розчин КМnО у розчині NaOH, б - дистильована вода; 3 - електроплитка; 4 - пароутворювач; 5 - трубчаста електропіч опору; 6 - човник кварцовий; 7 - платина-платинородієва термопара; 8 - кварцова трубка; 9 - холодильник; 10 - відвідна трубка; 11 - колба-приймач; 12 - мілівольтметр; 13 - трансформатор напруги для регулювання температури печі
Кварцові човни довжиною 70 мм і шириною 10 мм попередньо прожарені при 950-1000 ° С в струмі водяної пари протягом 30-40 хв.
Гачок з кварцового проводу діаметром 5 мм та довжиною 500 мм.
Колби мірні.
Піпетки без розподілу місткістю 5, 10 та 15 см .
Банки поліетиленові місткістю 500 та 1000 см. .
Циліндри мірні.
Фільтри "біла" або "червона" стрічка.
Папір універсальний індикаторний.
Азот газоподібний за
Кислота соляна за розчини.
Кислота оцтова за
Натрію гідроксид за розчини.
Натрій оцтовокислий за
Ацетон за
______________
* На території Російської Федерації діє
Калій марганцевокислий за
Кремнію двоокис за
Кобальту закис-окис за
Натрій фтористий за
Стандартний розчин фтору (запасний), що містить 1 мг/см фтору: навішування фтористого натрію масою 2,21 г розчиняють у воді і доводять об'єм розчину в мірній колбі до 1000 см
водою; зберігають у поліетиленовому посуді.
Робочий розчин, що містить 5 мкг/см фтору, готують розведенням запасного стандартного розчину водою 200 разів; зберігають у поліетиленовому посуді.
Буфер ацетатний (рН=4,5): 100 г оцтовокислого натрію розчиняють у воді, додають 50 см крижаної оцтової кислоти та доводять об'єм водою у мірній колбі до 1000 см
.
Алізаринкомплексон (1,2-дигідроксиантрахінон-3-метиламін-N, N-діоцтова кислота), ч.д.а., 0,002 моль/дм розчин: навішування алізаринкомплексону масою 0,79 г суспендують у невеликій кількості води в склянці або конічній колбі при помішуванні за допомогою магнітної мішалки. Додають по краплях мінімально необхідну кількість 0,1 моль/дм
розчину гідроксиду натрію для розчинення реактиву Після розчинення додають краплями 2 моль/дм
розчин соляної кислоти до рН~4−5, фільтрують у мірну колбу місткістю 1000 см
і доводять об'єм розчину до мітки водою.
Лантан азотнокислий, ч., 0,002 моль/дм розчин: навішування азотнокислого лантану масою 0,866 г розчиняють у невеликій кількості води, переводять розчин у мірну колбу місткістю 1000 см.
і доводять об'єм розчину водою до мітки.
Водно-ацетоновий розчин змішаного реагенту: до 5 об'ємів ацетону додають 1 об'єм ацетатного буфера, 2 об'єми розчину алізаринкомплексону та 2 об'єми розчину азотнокислого лантану. Необхідно суворо дотримуватись порядку додавання реактивів; готують у день вживання.
Розд.2. (Змінена редакція, зміна N 1).
3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ
3.1. Готують установку для пірогідролізу, перевіряючи візуально справність електропечі, електроплитки, ізоляції струмопровідних проводів, наявність заземлення; включають електроплитку для нагрівання води в пароутворювачі до кипіння, включають електропіч, регулюють подачу газу-носія, встановивши швидкість 1-2 бульбашки на секунду. Барботер занурюють у приймач (кварцова або поліетиленова склянка місткістю 100 см.) ), що містить 10 см 0,02 моль/дм розчину гідроксиду натрію. Пекти нагрівають до 400 °C.
4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
4.1. Наважку металу (тонкоподрібнена стружка) або окису РЗЕ масою 0,2-1,0 г (залежно від вмісту фтору) змішують з 0,5 г двоокису кремнію і 0,1 г окису кобальту, попередньо прожареного при 750-800 °С, переносять у кварцову човник, яку поміщають у кварцову трубку установки для пірогідролізу в середину печі, і відразу ж приєднують пароутворювач до приладу для пірогідролізу. Включають піч, підвищують температуру до 1100 C і проводять пірогідроліз протягом 20 хв, після чого піч відключають і від'єднують пробку пароутворювача від приладу.
Отриманий у приймачі розчин нейтралізують 0,5 моль/дм розчином соляної кислоти (за універсальним індикаторним папером) до рН~4−5, переводять у мірну колбу місткістю 100 см
, доводять до мітки водою та перемішують. Відбирають аліквотну частину розчину 10 см
у мірну колбу місткістю 25 см
, додають 10 см
водно-ацетонового розчину змішаного реагенту і далі надходять як при побудові градуювального графіка. Масу фтору знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 25 см вводять 0,50; 1,00; 2,00; 3,00; 4,00 та 5,00 см
робочого розчину фтору (що містить 5 мкг/см
фтору). Додають 10 см
водно-ацетонового розчину змішаного реагенту, доводять об'єм до мітки водою і ретельно перемішують. Оптичну щільність розчину вимірюють через 20 хв на фотоелектроколориметр при
610 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 10 мм. Паралельно готують нульовий розчин, додаючи реактиви, крім розчину фтору. Нульовий розчин є розчином порівняння.
За отриманими даними будують градуювальний графік, завдаючи на осі ординат значення оптичної щільності розчину, а на осі абсцис - масу фтору в міліграмах.
5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
5.1. Масову частку фтору ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса фтору, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- аліквотна частина розчину, взята для визначення, см
;
- Маса навішування аналізованої проби, г;
- Об'єм мірної колби, см
.
За результат аналізу приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень, проведених окремих наважок.
5.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.1.
Таблиця 1
Масова частка фтору, % | Розбіжність, що допускається, % |
2,5 · 10 | 2·10 |
5·10 | 2·10 |
1·10 | 2·10 |
6. ІОНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ФТОРА
Метод заснований на вимірюванні потенціалу фторидселективного електрода з мембраною з фториду лантану, активованого двовалентним європієм щодо хлорсрібного електрода.
Вимірювання проводять у розчині з високою (близько 1,75 моль/дм ) іонною силою при рН = 5-6 за допомогою іономіру ЕВ-74 або аналогічного приладу.
6.1. Апаратура, реактиви та розчини
Електрод фторидний EF-У1.
Електрод хлорсрібний за
Іономер ЕВ-74 або аналогічний прилад.
Плитка електрична лабораторна потужністю 400 Вт.
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує нагрівання 400-600 °С.
Бачок з органічного скла місткістю 100-200 см .
Ключ електролітичний із ебоніту діаметром 10-20 мм, висотою 100-120 мм, діаметром верхнього штуцера 5-7 мм.
Банки поліетиленові з кришками, що загвинчуються, місткістю 1000 см. .
Склянка з поліетилену або вініпласту місткістю 100 см .
Склянка скляна хімічна місткістю 1000 см .
Мішалка магнітна типу ММЗМ із магнітом.
Мірні колби місткістю 50 та 1000 см .
Піпетки місткістю 1 та 5 см .
Паперові фільтри знезолені «біла стрічка».
Тиглі нікелеві місткістю 25-30 см .
Натрій хлористий за
Натрію гідроксид за .
Натрій оцтовокислий 3-водний за .
Натрій лимоннокислий тризаміщений за
Натрій фтористий за
Калій хлористий за
Кислота оцтова за
Окис лантану (масова частка фтору трохи більше 0,001% мас.).
Сіль динатрива етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за
Буферний розчин з рН близько 4,5 та іонною силою близько 1,75 моль/дм (БРОІС), концентрація розчину: 0,86 моль/дм
по оцтовій кислоті, 1 моль/дм
по хлористому натрію, 0,45 моль/дм
по оцтовокислому натрію, 0,0116 моль/дм
по лимоннокислому натрію, 0,0008 моль/дм
по трилону Б; готують наступним чином: 58,5 г хлористого натрію, 61,5 г оцтовокислого натрію, 3 г лимоннокислого натрію та 0,3 г трилону Б поміщають у склянку місткістю 1000 см
, розчиняють у 500 см
води, додають 50 см
оцтової кислоти, переводять у мірну колбу місткістю 1000 см
, доводять водою до мітки, перемішують.
Запасний розчин фтору (розчин А) готують наступним чином: навішування фтористого натрію масою 0,2210 г розчиняють у воді, переводять у мірну колбу місткістю 1000 см , доводять до мітки водою, перемішують.
1 см розчину містить Б 0,01 мг фтору.
Зберігають розчин не більше 30 днів у поліетиленовому банку.
Робочі розчини фтору (Б, В):
Розчин Б готують наступним чином: 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
, доводять до мітки, перемішують.
1 см розчину містить Б 0,01 мг фтору.
Розчин готують наступним чином: 5 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
доводять до мітки розчином БРОІС, перемішують.
1 см розчину містить 0,001 мг фтору.
Розчини Б та В готують
на день вживання.
6.2. Підготовка до аналізу
6.2.1. Підготовка датчика
Зміцнюють на штативі бачок із органічного скла, з'єднаний з робочим об'ємом датчика електролітичним ключем. Бачок та електролітичний ключ заповнюють насиченим розчином хлористого калію, занурюють у бачок хлорсрібний електрод.
Електрод ЭF-У1 та електролітичний ключ поміщають у робочий об'єм датчика - вініпластовий стакан, встановлений на столику магнітної мішалки. У склянку поміщають магніт та доливають 40 см розчину БРОІС, вимірюють потенціал електрода ЭF-У1 щодо хлорсрібного електрода порівняння після приєднання електродів до відповідних гнізд іономіру, згідно з паспортом електрода ЭF-У1. Значення потенціалу має бути постійним через 3-5 хв і має бути не менше 290 мВ. Потім у вініпластовий склянку доливають 40-50 см.
розчину і через 1 хв вимірюють потенціал електрода. Вимірювання повторюють ще двічі з новими порціями розчину фтору. Після отримання постійного значення потенціалу (при вимірюванні допускається різниця між найбільшим та найменшим значенням потенціалу не більше 4 мВ) можна розпочати проведення аналізу.
6.2.2. Побудова градуювального графіка
П'ять наважок окису лантану масою 200,0 мг поміщають у нікелеві тиглі, додають 0,25; 0,50; 1,0; 2,0 та 2,5 см розчину Б, доливають 6-8 см
розчину гідроксиду натрію, упарюють насухо при нагріванні до 50-70 °С і сплавляють в муфелі при 400-600 °С протягом 5-10 хв, плав охолоджують до кімнатної температури, додають 20 см
води та вилуговують при нагріванні до 50-70 °С. Вміст тигля фільтрують, збираючи фільтрат у мірну колбу місткістю 50 см
, осад на фільтрі двічі промивають 1-2 см.
води, збираючи промивний розчин ту ж мірну колбу, і фільтр з осадом відкидають. Розчин у мірній колбі доводять до мітки розчином броїсу. 1 см
отриманих розчинів містить, відповідно, 5·10
, 1 · 10
, 2·10
, 4·10
та 5·10
мг фтору. У розчинах вимірюють потенціали електрода ЭF-У1 за п.
За отриманими даними будують градуювальний графік, наносячи на осі ординат значення потенціалу електрода, мВ, а осі абсцис - негативний логарифм концентрації фтору (pF розчину). Значення pF для розчинів становлять, відповідно, 5,58; 5,28; 4,98; 4,68 та 4,58.
Відхилення точок градуювального графіка від прямої не повинно перевищувати ±3 мВ; величина потенціалу на одиницю pF повинна становити (56±3) мВ. У разі відхилень від зазначених значень електрод замінюють.
Перевірку градуювального графіка проводять один раз на 10-15
днів.
6.3 Проведення аналізу
Дві навішування аналізованого окису РЗЕ масою по 0,200 г поміщають у нікелеві тиглі, доливають по 6-8 см розчину гідроксиду натрію і далі надходять, як зазначено у п. 6.2. В отриманих розчинах вимірюють потенціал електрода ЭF-У1 за п.
Одночасно з пробою проводять контрольний досвід забруднення реактивів.
6.4. Обробка результатів
6.4.1. Масову частку фтору ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса навішування аналізованої проби, мг;
- Концентрація фтору у вимірюваному обсязі мг/см
.
Значення визначають наступним чином: за градуювальним графіком визначають значення pF аналізованого розчину, з значень pF за таблицею логарифмів знаходять концентрацію фтору в моль/дм
і переводять значення мг/см
.
За результат аналізу приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень, проведених окремих наважок.
6.4.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у табл.2.
Таблиця 2
Масова частка фтору, % | Розбіжність, що допускається, % |
0,005 | 0,0015 |
0,01 | 0,003 |
0,10 | 0,03 |